Постанова

від 11.09.2022 по справі 17/169-07

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р. Справа № 17/169-07

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Демидової А.М.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися

відповідача - не з`явилися

третьої особи на стороні позивача - не з`явилися

третьої особи на стороні відповідача - Білан С.П.

розглянувши апеляційну скаргу Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007

у справі №17/169-07 (суддя - Коваленко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Венеція"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватної фірми "Ордекс"

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сумської міської ради

про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Венеція" про визнання права власності на нежитлове приміщення павільйону загальною площею 73,8 м2, яке складається з торгової зали загальною площею 26,9 м2, приміщення загальною площею 32,2 м2, кладової загальною площею 0,6 м2 та побутового приміщення загальною площею 14,1 м2, що знаходиться у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем збудовано нерухоме майно, право власності на яке відповідачем заперечується та не визнається.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.03.2007 порушено провадження у справі №17/169-07 та призначено її до розгляду на 29.03.2007.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 у справі №17/169-07 позовні вимоги задоволено, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення павільйону загальною площею 73,8 м2, яке складається з торгової зали загальною площею 26,9 м2, приміщення загальною площею 32,2 м2, кладової загальною площею 0,6 м2 та побутового приміщення загальною площею 14,1 м2, розташоване у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Сумська міська рада, як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду ухвалено за умов невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального права та порушення приписів процесуального права.

Сумська міська рада вказує на те, що суд першої інстанції, надаючи оцінку торговому павільйону, що є предметом спору, дійшов висновку, що це є новостворена річ. При цьому, матеріали справи не містять доказів створення його у передбачений законом спосіб, тобто з дозволу міської ради, за наявності проектної документації та дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію у визначеному законодавством порядку та здійснення державної реєстрації права власності на це майно. Лише у такому порядку спірне майно могло бути об`єктом цивільних правовідносин. Відсутність доказів набуття позивачем спірного об`єкту нерухомості у власність свідчить про передчасність висновків суду про наявність підстав для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На переконання Сумської міської ради, матеріалами справи підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" самочинного будівництва у розумінні ст. 376 ЦК України, а саме без дозволу на будівництво та прийняття новозбудованого об`єкту в експлуатацію, що у свою чергу виключає можливість застосування ст. ст. 328, 331 та 392 ЦК України при вирішенні спору по суті.

Окрім того, за твердженнями скаржника, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення з боку відповідача щодо оспорення права позивача на павільйон, а тому позов пред`явлено до неналежного відповідача. Наведе має наслідком відмову у задоволенні позову.

Насамкінець, Сумська міська рада вказує на те, що місцевий господарський суд ухвалив рішення про її права та обов`язки, як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт, при цьому, не залучивши до участі у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 скаржнику поновлено строк на апеляційне скарження, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду.

Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 залучено до участі у справі Приватну фірму "Ордекс" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 закрито апеляційне провадження у справі №17/169-07 за скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Однак, постановою Верховного Суду від 10.02.2021 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі №17/169-07 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції не погодився з тим, що рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 не порушує прав Сумської міської ради, та з посиланням, зокрема, на приписи ст. ст. 181, 331 та 392 ЦК України, ст. ст. 120, 134 Земельного кодексу України констатував, що судове рішення, яким збудованому об`єкту присвоєно статус нерухомості і таким чином встановлено правовий зв`язок між ним та належною Сумській міській раді земельною ділянкою, безпосередньо впливає на обсяг прав (обов`язків) та зачіпає інтереси останньої, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №17/169-07 та призначено її до розгляду.

Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 10.02.2021, залучено до участі у справі Сумську міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Сумської міської ради, постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 у справі №17/169-07 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій, Сумська міська рада подала касаційну скаргу, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2022 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі №17/169-07 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, по-перше, вказав, що у разі допущення процесуальних порушень, перелічених у ч. 3 ст. 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає обов`язковому скасуванню, а тому у цьому випадку суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов`язаний здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та приписів ч. 4 ст. 269 ГПК України. З матеріалів справи вбачається, що після її направлення до апеляційного господарського суду для продовження розгляду (постанова Верховного Суду від 10.02.2021) з мотивів безпосереднього впливу рішення місцевого господарського суду на права, інтереси та обов`язки Сумської міської ради, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 скаржника було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. В силу наведених вище приписів процесуального права після вчинення апеляційним судом зазначеної процесуальної дії він зобов`язаний був здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог, скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити власне за наслідками апеляційного провадження.

По-друге, касаційним судом також зазначено, що суд апеляційної інстанції у даній справі безпідставно залишив без змін рішення місцевого господарського суду та взагалі не надав оцінку спірним правовідносинам по суті позовних вимог, не дослідив чи мали місце обставини, на які посилаються сторони у справі та заявник апеляційної скарги та які були встановлені судом першої інстанції, якими доказами вони підтверджуються, чи є такі докази належними та допустимими, не надав оцінки поясненням сторін у справі та заявника апеляційної скарги по суті заявленого позову. Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції дійсно містить мотиви щодо часткового відхилення доводів апеляційної скарги Сумської міської ради, але здебільшого такі мотиви стосуються питань обізнаності скаржника із існуванням спірної споруди на комунальній земельній ділянці та оцінки впливу прийнятого у справі рішення на права заявника апеляційної скарги, що належним виконанням наведених вимог процесуального закону не є.

Як висновок, відповідно до вказівок касаційного суду під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, в межах наданих процесуальних повноважень дослідити та оцінити аргументи учасників справи і зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 апеляційну скаргу у справі №17/169-07 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Демидова А.М., Буравльов С.І.

Проте, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 на підставі указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану", судом не вирішено питання щодо призначення справи №17/169-07 до судового розгляду у встановлений процесуальний строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 справу №17/169-07 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду, призначено до розгляду на 25.05.2022, а також запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.02.2022.

Учасники справи не скористалися правом на подання до суду письмових пояснень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 розгляд справи відкладено до 06.07.2022.

До суду 22.06.2022 від Сумської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з Господарським судом Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 вказане клопотання задоволено.

На електронну адресу суду 01.07.2022 від представника Приватної фірми "Ордекс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 вказане клопотання задоволено, відкладено розгляд справи до 09.08.2022, а також доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції за участю представника Сумської міської ради.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 розгляд справи відкладено до 12.09.2022 у зв`язку з неявкою представника Приватної фірми "Ордекс" та доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції за участю представника Сумської міської ради.

У судове засідання 12.09.2022 в режимі відеоконференції з`явився представник Сумської міської ради та надав пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники сторін та третьої особи на стороні позивача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Так, належне повідомлення Приватної фірми "Ордекс" про дату, час та місце судового розгляду підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Щодо явки представників позивача та відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" як юридичну особу, припинено 21.09.2015, номер запису: 16321170013001901, на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2015 у справі №6/116-09 у зв`язку з визнанням банкрутом. Товариство з обмеженою відповідальністю "Санта-Венеція", у свою чергу, як юридичну особу припинено у зв`язку з недійсним свідоцтвом про державну реєстрацію.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, Приватна фірма "Ордекс" належним чином повідомлена про розгляд справи та не повідомила суд про причини неявки у судове засідання уповноваженого представника. Отже, неявка у судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Сумської міської ради, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Сумської міської ради від 26.11.1997 "Про затвердження переліку земельних ділянок, що виносяться на земельний аукціон" було вирішено віднести земельну ділянку, яка знаходиться у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми, до таких, право оренди на яку може бути реалізовано на аукціоні з подальшим укладенням договору оренди з переможцем аукціону.

Пунктом 1 додатку до вказаного рішення встановлено цільове призначення земельної ділянки у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми загальною площею 0,011 га, а саме під розташування міні-магазину з літнім майданчиком.

В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №87 від 17.02.1998 "Про надання земельних ділянок в довгострокову оренду" надано переможцям аукціону у довгострокову оренду земельні ділянки згідно додатку та дозволено переможцям аукціону проектування і будівництво на земельних ділянках згідно умов аукціону.

Пунктом 3 додатку до зазначеного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" надано земельну ділянку під будівництво та розміщення міні-магазину.

03.07.1998 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" (землекористувач) та Виконавчим комітетом Сумської міської ради укладеного договір №224 тимчасового користування землею (у тому числі на правах оренди), предметом якого є отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" у тимчасове користування земельної ділянки, розташованої у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми, загальною площею 0,011 га на строк 10 років під розміщення міні-магазину.

Відповідно до п. 3.2.2 вказаного договору землекористувач зобов`язаний, зокрема:

- виконати проектування та будівництво об`єктів на орендованій земельній ділянці протягом одного року відповідно до нормативних термінів будівництва. Початком цього терміну вважається дата прийняття рішення виконкомом про передачу земельної ділянки в оренду, а кінцем - передача закінчених будівництвом об`єктів до експлуатації у встановленому порядку;

- ввести в експлуатацію закріплені за земельною ділянкою об`єкти інфраструктури не пізніше основних об`єктів.

Керуючись умовами договору оренди №224, позивач розмістив на орендованій земельній ділянці нежитлове приміщення, а саме торговий павільйон.

Саме щодо цього павільйону, за твердженнями позивача, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санта-Венеція" виник спір з приводу права власності.

У поданій позовній заяві позивач вказував на те, що він є власником вказаного новоствореного майна, що за своєю правою природою є новоствореною річчю. Однак, відповідач заперечує проти права власності позивача на вказане нерухоме майно, посилаючись на невизнання ним результатів аукціону з приводу отримання права оренди земельної ділянки, розташованої у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми.

З урахуванням викладеного, позивач при зверненні з позовом посилався на ст. 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та зазначив, що оскільки з боку відповідача не надано жодних доказів, які б підтверджували його право власності на вищевказану нерухомість або визнання нечинними результатів земельного аукціону, на якій розташована спірна нерухомість, права та інтереси позивача, пов`язані з захистом права власності на нерухоме майно, можуть бути захищені судом шляхом визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" на вказане нерухоме майно.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду з приводу наявності підстав для задоволення позову та визнання права власності на майно, і вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на положення ст. 4 ГПК України та ст. ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

У статті 16 ЦК України унормовані способи захисту цивільних прав та інтересів.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, 11.09.2018 у справі №905/1926/16, 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, 02.07.2019 у справі №48/340 та 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен вказувати на ті надані йому законом права, що були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами), і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, згідно висновків Верховного Суду щодо застосування положень ст. ст. 181, 328 та 392 ЦК України, викладених, зокрема, у постановах від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, 23.06.2020 у справі №909/337/19 та 11.04.2019 у справі №910/8880/18, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, так і обставин оспорення або не визнання такого права відповідачем.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України (тут і надалі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Разом з цим, апеляційний суд вказує на те, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження у нього права власності на нежитлове приміщення павільйону загальною площею 73,8 м2, яке знаходиться у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми.

Натомість, Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" разом з позовною заявою надано суду лише копію технічного паспорту на нежитлові приміщення, що не може вважатися документом, який підтверджує право власності позивача на вищевказане майно.

Отже, позивачем не досягнуто головної передумови для наявності права на пред`явлення позову про визнання права власності, а саме наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно.

Також суд вказує і на те, що позивачем не надано до суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження того, що відповідач якимось чином оспорює або не визнає чи порушує права на спірне майно.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З аналізу наведеної статті слід зробити висновок, що законодавець надав саме позивачу право визначати відповідача (відповідачів) у справі, і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або визначив не всіх відповідачів, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №305/1849/17, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову до неналежного відповідача.

При цьому, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

З огляду на усе вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність права власності на майно, що є предметом спору у справі, а також не надано доказів того, яке відношення до предмета спору має визначений ним відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" обрало неправильний спосіб захисту та подало позов до неналежного відповідача, що є достатніми та самостійними підставами для відмови у задоволенні позову.

Отже, доводи апеляційної скарги Сумської міської ради в наведеній частині є обґрунтованими.

Стосовно доводів скаржника з приводу того, що місцевим господарським судом ухвалено рішення про права та обов`язки Сумської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт, слід зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, 11.07.2018 у справі №911/2635/17, 11.12.2018 у справі №916/2878/14 та 03.04.2019 у справі №909/68/18, процесуальним законом визначено алгоритм дій апеляційного господарського суду в разі порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою не залученої до участі у справі особи, який полягає в наступному.

Так, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Безумовним наслідком залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи, про права, обов`язки та (або) інтереси якої прийнято рішення у справі, є скасування оскаржуваного судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, обов`язки, інтереси скаржника, після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи шляхом винесення відповідної ухвали, а от питання про скасування судового рішення згідно з правилами ст. 281 ГПК України вирішується шляхом ухвалення окремого судового рішення у формі постанови.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. При цьому, в разі допущення процесуальних порушень, перелічених у ч. 3 ст. 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає обов`язковому скасуванню, а тому у цьому випадку суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов`язаний здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та приписів ч. 4 ст. 269 ГПК України.

Як убачається з матеріалів справи, після її направлення до апеляційного господарського суду для продовження розгляду відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2021 з мотивів безпосереднього впливу рішення місцевого господарського суду на права, інтереси та обов`язки Сумської міської ради, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 скаржника було залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Враховуючи наведені вище приписи процесуального права та висновки Верховного Суду щодо їх правильного застосовування, після вчинення апеляційним судом вказаної дії, рішення місцевого господарського суду підлягає обов`язковому скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги Сумської міської ради з приводу порушення місцевим господарським судом процесуального закону, що полягає в ухваленні рішення про права та обов`язки скаржника без залучення його до участі у справі, також є обґрунтованими.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Колегія суддів вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене за умов невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення приписів процесуального права, яке є обов`язковою підставою для його скасування. Отже, рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 у справі №17/169-07 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За вказаних обставин апеляційна скарга Сумської міської ради підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Також, оскільки касаційним судом в ухвалених постановах від 10.02.2021 та 09.02.2022 не було розподілено витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг Сумською міською радою з огляду на направлення справи на новий апеляційний розгляд, такі витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 у справі №17/169-07 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`яни-94" (40030, Сумська обл., місто Суми, вулиця Заливна, будинок 15, ідентифікаційний код 21116758) на користь Сумської міської ради (40030, Сумська обл., місто Суми, майдан Незалежності, будинок 2, ідентифікаційний код 23823253) 304 (триста чотири),50 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 2513 (дві тисячі п`ятсот тринадцять),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13.09.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

А.М. Демидова