Постанова

від 26.01.2022 по справі 309/3389/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 309/3389/18

провадження № 61-9471св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство Хустська стоматологічна поліклініка Хустської міської ради Закарпатської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Хустська районна стоматологічна поліклініка Хустської районної ради Закарпатської області на рішення Хустського районного суду від 15 липня 2020 року у складі судді Кемінь В. Д. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г ., Бисага Т. Ю., Мацунич М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Хустської районної стоматологічної поліклініки (далі - ХРСП), правонаступником якого на даний час є Комунальне некомерційне підприємство Хустська стоматологічна поліклініка Хустської міської ради Закарпатської області (далі КНП ХСП ), про визнання наказу про переведення незаконним та відновлення порушеного права.

Позов мотивований тим, що 02 січня 2014 року, відповідно до наказу головного лікаря ХРСП він прийнятий на посаду лікаря-стоматолога в порядку переведення з посади лікаря-стоматолога Драгівської дільничної лікарні.

Наказом головного лікаря ХРСП № 6-0 від 03 серпня 2018 року, на базі ХРСП створено госпрозрахункове відділення.

Наказом головного лікаря ХРСП Про переведення працівників № 7-о від 09 серпня 2018 року позивача, разом з іншими працівниками, з 15 серпня 2018 року переведено на посаду лікаря стоматолога в новостворене госпрозрахункове відділення ХРСП. З даним наказом позивача у встановленому законом порядку ознайомлено не було.

Вважає своє переведення на іншу роботу незаконним, таким, що порушило його трудові права, передбачені статтею 32 КЗпП України, оскільки роботодавець самовільно вніс зміни до умов трудового договору укладеного з ним при прийнятті на роботу. При його переведенні на роботу в інше відділення змінюються умови роботи в частині норм відробітку, умов оплати праці, а також змінюються функціональні обов`язки, що має кваліфікуватися, як зміна істотних умов праці. В установленому законом порядку позивача не повідомлено за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці та не попереджено у встановленій формі про переведення на іншу роботу. В усній формі головним лікарем ХРСП позивача поставлено перед фактом, що з 15 серпня 2018 року він уже займає посаду лікаря-стоматолога в госпрозрахунковому відділенні ХРСП.

Відповідно до умов колективного договору укладеного 26 грудня 2017 року між адміністрацією ХРСП та профспілковим комітетом за уповноваженням трудового колективу, членом якої він є, нормування і оплата праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат регулюються адміністрацією за погодженням із профспілковим комітетом ХРСП. У даному випадку у відповідача не було права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив:

визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Хустської районної стоматологічної поліклініки № 7-0 від 09 серпня 2018 року Про переведення працівників в частині його переведення на посаду лікаря-стоматолога в госпрозрахункове відділення ХРСП;

поновити на попередній посаді лікаря-стоматолога з 15 серпня 2018 року;

стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хустського районного суду від 15 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря ХРСП № 7-0 від 09 серпня 2018 року Про переведення працівників в частині переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-стоматолога в госпрозрахункове відділення ХРСП.

Поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді лікаря - стоматолога в терапевтичне відділення № 2 комунального некомерційного підприємства Хустська районна стоматологічна поліклініка Хустської районної ради Закарпатської області (далі - КНП ХРСП ) з 15 серпня 2018 року.

Стягнуто з КНП ХРСП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу суму - 54 920,89 грн та на користь держави 840,80 грн. судового збору.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до матеріалів позову додано та досліджено в судовому засіданні наказ начальника відділу охорони здоров`я Хустської районної державної адміністрації № 77-0 від 30.05.2018р. Про зміни в штатному розписі Хустської районної стоматологічної поліклініки відповідно до п.1.3 якого зазначено наступне: У зв`язку з істотними змінами умов праці проінформувати профспілкову організацію РСП та попередити працівників лікувального закладу згідно чинного законодавства (ч. 3 ст. 32 Кодексу Законів про працю) з 01.06.2018 р. Таким чином, факт зміни істотних умов праці працівників лікувального закладу при переведенні встановлюється даним наказом та не потребує додаткового доведення. Судом також досліджено Наказ начальника відділу охорони здоров`я Хустської районної державної адміністрації № 99-0 від 03.08.2018р. про створення в межах скоригованої установи, Хустської районної стоматологічної поліклініки, терапевтично-ортопедичного відділення на самофінансуванні, що також свідчить про зміну істотних умов праці та умов оплати праці зокрема. позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не був повідомлений за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці та не попереджений у встановленій формі про переведення на іншу роботу і звичайно не мав можливості надати свою згоду або не погодитися із запропонованими умовами праці. В ході розгляду справи доказів які б свідчили, що такі умови були дотримані адміністрацією Хустської РСП не встановлено. Як зазначив позивач, його в усній формі головним лікарем Хустської РСП було поставлено перед фактом, що з 15 серпня 2018 року він займає посаду лікаря-стоматолога в госпрозрахунковому відділенні Хустської райстоматполіклініки. Такі обставини свідчать про наявність з боку адміністрації Хустської РСП порушень вимог визначених статею 32 КЗпП України. Жодної оплати праці із врахуванням перебування на переведеній посаді ОСОБА_1 на госпрозрахункове відділення згідно штатних посад бюджетних ставок районної стоматологічної поліклініки з 01 серпня 2018 року, із забезпеченням виробничою зайнятістю працівників для можливості виплати соціального внеску в повному обсязі не проводилося. ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету Хустської РСП з наданими повноваженнями представляти інтереси трудового колективу, і за умовами колективного договору укладеного 26 грудня 2017 року між адміністрацією Хустської районної стоматологічної поліклініки та профспілковим комітетом, адміністрація не проводила погодження, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат переведеним працівникам Хустської РСП. В матеріалах справи відсутні докази про проведення оплати праці позивачу із врахуванням перебування на переведеній посаді на госпрозрахункове відділення згідно штатних посад бюджетних ставок районної стоматологічної поліклініки з 01 серпня 2018 року, із забезпеченням виробничою зайнятістю працівників для можливості виплати соціального внеску в повному обсязі. Доказів про такі виплати також не надано до відзиву на позовні вимоги. З врахуванням наведеного, суд має всі підстави взяти до уваги наданий до матеріалів справи представником позивача розрахунок розміру заробітної плати втраченої позивачем на посаді, з якої його було неправомірно переведено. Такий розрахунок проведений на підставі наданої довідки Пенсійним фондом України форми ОК-5 про індивідуальні відомості застрахованої особи - позивача ОСОБА_1 , копії виписок АТКБ ПриватБанк про рух коштів на рахунку позивача та сам розрахунок заробітної плати виходячи із встановленого розміру мінімальної заробітної плати за період неправомірного переведення позивача на іншу посаду. Загальна сума нарахування заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за період з 15 серпня 2018 року до часу поданого розрахунку визначений станом на 17.06.2020 року і становить суму 68 223,16 грн. Беручи до уваги стягнення обов`язкового податку із вказаної суми (ПДФО - 12279,62 грн) та військового збору (1022,65 грн), остаточно до виплати позивачу слід визначити суму - 54 920,89 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 березня 2021 року замінено відповідача комунальне некомерційне підприємство Хустська районна стоматологічна поліклініка Хустської районної ради Закарпатської області на правонаступника Комунальне некомерційне підприємство Хустська стоматологічна поліклініка Хустської міської ради Закарпатської області.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 травня 2021 року рішення Хустського районного суду від 15 липня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції з посиланням на докази, які містяться в матеріалах справи обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не був повідомлений за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміну істотних умов праці та не попереджений у встановленій формі про переведення на іншу роботу і звичайно не мав можливості надати свою згоду або не погодитися із запропонованими умовами праці та дотримання їх адміністрацією Хустською РСП не встановлено. Жодної оплати праці із врахуванням перебування на переведеній посаді позивача на госпрозрахункове відділення згідно штатних посад бюджетних ставок районної стоматологічної поліклініки з 01 серпня 2018 року, із забезпеченням виробничою зайнятістю працівників для можливості виплати соціального внеску в повному обсязі не проводилося. Позивач є членом профспілкового комітету Хустської РСП з наданими повноваженнями представляти інтереси трудового колективу і за умовами колективного договору укладеного 26.12.2017 року між адміністрацією Хустської районної стоматологічної поліклініки та профспілковим комітетом, адміністрація не проводила погодження, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат переведеним працівникам Хустської РСТ. За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені обставини, докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення в їх сукупності обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року КНП ХСП через засоби поштового зв`язку подало касаційну скаргу, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати рішення Хустського районного суду від 15 липня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди односторонньо та неповно з`ясували всі обставини справи. Суди не надали правової оцінки та не обґрунтували, що оскаржуваним рішенням поновлено позивача ОСОБА_1 на неіснуючій посаді в неіснуючий структурний підрозділ на підприємстві, яке було реорганізоване шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство (без мети отримання прибутку) та змінена форма господарської діяльності підприємства, із припиненням бюджетного фінансування посад засновником у відділенні, яке було скорочено (терапевтичне відділення № 2).

Крім того, справу розглянуто та прийнято рішення про права, інтереси, обов`язки осіб, що не було залучено до справи у якості співвідповідача, а саме засновника ХРСП. ХРСП підпорядковується засновнику та виконує його наказ, та не наділена повноваженнями вводити чи скорочувати посади штатного розпису, що фінансуються із бюджету засновника.

Суди не взяли до уваги ту обставину, що бюджетне фінансування 0,5 ставки посади на якій перебував позивач припинено, а позивач, перебуваючи на посаді лікаря - стоматолога госпрозрахункового стоматологічного відділення не виконував покладені на нього функціональні обов`язки, не дотримався вимог посадової інструкції, не вів медичну документацію, не здавав щомісяця первинну медичну документацію форму № 039/2/0, не виконував доведені плани, не дотримувався тарифів на платні послуги, що надаються госпрозрахунковим стоматологічним відділенням ХРСП, що затверджені начальником відділу охорони здоров`я Хустської РДА 09 серпня 2018 року, не надав квитанції щодо оплати наданих медичних послуг хворими (відповідно до тарифів) із звітами надавати у бухгалтерію КНП ХСП та не дотримувався правил внутрішнього трудового розпорядку.

Аргументи учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив до Верховного Суду, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Хустського районного суду від 15 липня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що судами встановлено, що позивач у встановленому законом порядку не був повідомлений за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці та не попереджений у встановленій формі про переведення на іншу роботу і звичайно не мав можливості надати свою згоду або не погодитися із запропонованими умовами праці. Доказів які б свідчили, що такі умови були дотримані адміністрацією ХРСП не встановлено. Такі обставини свідчать про наявність з боку адміністрації ХРСП порушень вимог визначених статтею 32 КЗпП України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу. У задоволенні клопотання КНП ХРСП Хустської районної ради Закарпатської області про зупинення виконання рішення Хустського районного суду від 15 липня 2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 12 травня 2021 рокувідмовлено.

У вересні 2021 року матеріали цивільної справи № 309/3389/18 надійшли до Верховного Суду та 22 вересня 2021 року передані судді доповідачу.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно наказу головного лікаря ХРСП ОСОБА_1 прийнятий на посаду лікаря стоматолога в порядку переведення з посади лікаря-стоматолога Драгівської дільничної лікарні з 02 січня 2014 року.

Рішенням № 448 від 17 травня 2018 року Хустської районної ради Про рекомендації щодо проведення змін штатного розпису медичної установи ХРСП шляхом переведення штатних посад в госпрозрахункове відділення , у зв`язку з недостатністю бюджетного фінансування стоматологічної служби Хустського району та пропозицій відділу охорони здоров`я Хустської РДА, ХРД рекомендує провести реорганізацію ХРСП, виходячи з економічної доцільності та з фактичного виконання обсягів надання стоматологічної допомоги мешканцям Хустського району.

Даний наказ виданий на виконання наказу № 77-0 від 30 травня 2018 року Про зміни в штатному розписі ХРСП , яким наказано головному лікарю лікувального закладу перевести на госпрозрахункове відділення 38,75 штатних посад бюджетних ставок районної стоматологічної поліклініки з 01 серпня 2018 року, із забезпеченням виробничою зайнятістю працівників для можливості виплати соціального внеску в повному обсязі.

Наказом головного лікаря ХРСП № 6-0 від 03 серпня 2018 року, на базі ХРСП створено госпрозрахункове відділення.

Наказом головного лікаря ХРСП Про переведення працівників № 7-о від 09 серпня 2018 року ОСОБА_1 , разом з іншими працівниками, з 15 серпня 2018 року переведений на посаду лікаря-стоматолога в новостворене госпрозрахункове відділення ХРСП. Метою переведення визначено виплату єдиного соціального внеску з наданням можливості повної виробничої зайнятості на 1,0 ставки і з метою забезпечення ефективного і повного обсягу надання стоматологічної допомоги населенню району.

ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення із даним наказом відмовився.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника , за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Тлумачення частини другої статті 32 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що поняття переміщення передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Попередженням є пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20 (провадження № 61-10296св21) зазначено, що: виходячи зі змісту частини третьої статті 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України). Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частина четверта статті 32 КЗпП України). Суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що з 23 червня 2020 року, тобто з дня видачі оспорюваного наказу, позивач почав працювати у шкідливих умовах праці, що підтверджується листом КНП Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня від 28 серпня 2020 року, відповідно до якого посада лікаря-невропатолога амбулаторно-поліклінічного відділення, попередня посада позивача, не належить до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, а посада лікаря-невропатолога інсультного відділення - належить до таких робіт, у зв`язку з чим з 23 червня 2020 року підвищено посадовий оклад у розмірі 15 %, у зв`язку зі шкідливими і важкими умовами праці. Крім того, суди дійшли вірного висновку про те, що з 23 червня 2020 року змінилися трудові обов`язки позивача на посаді лікаря-невропатолога інсультного відділення, оскільки характер роботи у вищевказаному відділенні суттєво відрізняється від характеру роботи в організаційно-методичному консультативному відділенні, в якому позивач працював до переміщення, зокрема змінились його функціональні обов`язки: з консультативного прийому, надання консультативної неврологічної допомоги, організації і забезпечення надання амбулаторно-поліклінічної допомоги, здійснення аналітичної роботи - на швидку та невідкладну допомогу, лікування, діагностику та реабілітацію неврологічних хворих в умовах стаціонару. Робота в інсультному відділенні обумовлюється змінним графіком, тривалістю, нічними чергуваннями. Таким чином, робота позивача лікарем невропатологом у організаційно-методичному консультативному відділенні та в інсультному відділенні істотно відрізняється між собою за функціональними обов`язками, тобто після переміщення позивач повинен виконувати інші трудові функції і працювати у шкідливих умовах праці…Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, дійшли обґрунтованого висновку про те, що було змінено істотні умови праці, у зв`язку із чим відповідач мав його попередити за два місяці про такі зміни і у випадку згоди позивача на продовження роботи перевести його на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення, чи у випадку незгоди на продовження роботи звільнити на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Проте фактично відбулось переведення на іншу роботу без його згоди, яке названо переміщенням, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині .

Згідно частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір .

У разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (стаття 240-1 КЗпП України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що мали місце зміни істотних умов праці позивача, оскільки про це зазначено в наказі №77-0 від 30 травня 2018 року;

ОСОБА_1 не був повідомлений про це за два місяця;

відповідач заперечував проти порушення прав позивача, оскільки переведення відбулось на ту ж посаду в тій же установі і на тому самому робочому місці, ХРСП не змінила свою організаційно-правову форму;

у роботодавця проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ХРСП з її реорганізацією шляхом перетворення в КНП ХРСП , яке має статус правонаступника реорганізованої юридичної особи;

суди поновили позивача в терапевтичне відділення №2 КНП ХРСП ;

відповідно до штатного розпису ХРСП з 15 серпня 2018 року терапевтичне відділення №2 відсутнє;

в матеріалах справи наявна довідка про заробітну плату позивача за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року;

суди розрахували середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі індивідуальних відомостей застрахованої особи, виписок АТКБ Приватбанк про рух коштів на рахунку позивача виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за період неправомірного переведення.

Отже суди не з`ясували чи відбулись істотні зміни в роботі позивача після його переведення в госпрозрахункове відділення, чи є підстави для поновлення його на роботі з урахуванням ліквідації попереднього місця роботи, який розмір заробітної плати позивача за два місяця до переведення відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.

За таких обставин, суди зробили передчасний висновок про задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20 (провадження № 61-10296св21), колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Хустська стоматологічна поліклініка Хустської районної ради Закарпатської області задовольнити.

Рішення Хустського районного суду від 15 липня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Хустського районного суду від 15 липня 2020 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 12 травня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук