Постанова

від 09.02.2022 по справі 369/9323/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 369/9323/19

провадження № 61-18278св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батька, який проживає окремо від неї,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Мостової Г. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди, які створені йому відповідачем у побаченні та спілкуванні з донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіка зустрічей дитини з батьком: кожну другу та четверту в місяці п`ятницю, суботу та неділю з 17.00 год п`ятниці до 17.00 год неділі, без обмеження місця перебування, з можливістю поїздки до родичів, у тому числі до бабусі і дідуся; кожен вівторок та четвер з 14.00 год до 20.00 год за місцем проживання, навчання дитини або місцем проживання батька; кожен день народження дитини - 07 грудня кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12.00 год до 16.00 год; перший тиждень зимових канікул та другий місяць літніх канікул для відпочинку та оздоровлення дитини.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 16 жовтня 2009 року до 08 вересня 2017 року перебували у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 , яка після розірвання шлюбу проживає з матір`ю.

Одразу після розлучення відповідач почала чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою, всі намагання позивача врегулювати спір мирним шляхом призводять до конфліктів, через які він не може нормально зустрічатися з донькою.

Кожен раз, коли позивачу вдається налагодити зв`язок та встановити певний графік відвідування доньки, відповідач втручається і своїми діями негативно впливає на його відносини з донькою. Такі ситуації вкрай важко та негативно впливають на розвиток дитини, її характер, поведінку тощо.

Позивач бажає вільно спілкуватися з дочкою, вирішувати питання, пов`язані з її розвитком - як фізичним, так і духовним, підвищувати її свідомість щодо оточуючого світу, забезпечувати всім необхідним та виховувати у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини, батька.

Позивач як люблячий батько, відповідно до моральних засад суспільства та законодавства має з відповідачем рівні права й обов`язки щодо їх неповнолітньої дитини, однак відповідач нехтує його правами.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 31 березня 2021 року позов задовольнив частково. Встановив участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання дитини ( АДРЕСА_1 ) у присутності матері ОСОБА_2 за наступним графіком: перша, третя субота з 11.00 год до 18.00 год, за винятком днів, коли у канікулярний період або період для відпочинку та/або оздоровлення дитина не перебуває за місцем свого постійного проживання. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що при встановленні способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини доцільно проведення зустрічей за місцем проживання дитини у присутності матері. Такий спосіб спілкування малолітньої дитини з батьком з часом може усунути фактор емоційної напруженості дитини та відновлення її довіри до батька. Батько не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітньої доньки, що буде відповідати насамперед інтересам дитини.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року в частині усунення перешкод та встановлення участі у спілкуванні та вихованні дитини скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Усунув перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановив участь ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки наступним чином: у вихідні дні - перша, третя субота та неділя з 10.00 год суботи до 17.00 год неділі, 50 % канікулярного періоду, а в інші дні - за домовленістю з ОСОБА_2 . Рішення в частині стягнення судових витрат залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що між сторонами склалися відносини, які позбавляють позивача можливості спілкуватися з малолітньою донькою. Ураховуючи вік дитини, особливості розвитку дівчаток в такому віці, суд дійшов висновку про доцільність встановлення порядку та способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою відповідно до висновку органу опіки і піклування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 листопада 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, при її винесенні суд допустив порушення норм матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не довів обставин, які давали би підстави для висновку, що визначення порядку його участі у вихованні та зустрічах з дитиною буде мати позитивний вплив на неї, а суд цей факт не встановив. Рідного батька дитина не сприймає як батька, на цей час вона не бажає з ним зустрічатися, переживає та хоче уникнути втручання його в своє життя, адже він поводиться агресивно, через що вона боїться, що він її вкраде.

Висновок про встановлення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , затверджений рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області від 27 серпня 2020 року, був складений за відсутності матері та без врахування як її думки, так і думки дитини. Крім того, під час складення висновку до нього були внесені неправдиві відомості про присутність матері на комісії та надання нею пояснень, що повністю спростовується відповіддю на адвокатський запит представника відповідача, який був наданий до суду.

Суди встановили обставини, які унеможливлюють спілкування дитини з її біологічним батьком.

Вирішальним у цій справі є те, що примушування дитини наперекір її чіткій позиції та баченню свого місця у відносинах з біологічним батьком, з великою вірогідністю може стати чинником, який спровокує вкрай негативні наслідки для дитини.

Позивач не враховує інтересів дитини, яка вже проживає в атмосфері любові, турботи та захисту, а тому примушення дитини до зустрічі з біологічним батьком, встановлення графіка та рамок судом є шкідливим для дитини. Дитина сама може вирішити, бажає вона спілкування з біологічним батьком чи ні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

16 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено шлюб, який 08 вересня 2017 року розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області (справа № 369/9088/17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_4

ОСОБА_1 з 07 серпня 2007 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до характеристики квартального комітету № 7 виконавчого комітету Славутської міської ради від 21 листопада 2019 року на ОСОБА_1 , мешканця квартири АДРЕСА_3 , позивач характеризується як законослухняний громадянин, що дотримується правил добросусідства.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, затвердженим начальником служби у справах дітей від 22 листопада 2019 року, було проведено обстеження умов проживання позивача у квартирі АДРЕСА_3 , та зроблено висновок про те, що за вказаною адресою, де ОСОБА_1 проживає разом із батьками, створено належні умови для участі у вихованні доньки ОСОБА_4 .

Висновком про встановлення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 та спілкуванні з ним від 17 вересня 2020 року № НВ 7769.1118.2 визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 за таким графіком: у вихідні дні - перша, третя субота та неділя з 10 години суботи до 17 години неділі, 50 % канікулярного періоду, в інші дні за домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу психоконсультативного дослідження ОСОБА_4 від 13 лютого 2021 року дитина на цей час живе в повноцінній родині і визначає чоловіка своєї матері як батька. Рідного батька дитина не сприймає як батька і на цей час не бажає з ним зустрічатися. Дитина повідомила, що має бажання змінити прізвище та по батькові на ОСОБА_5 . В родині є менша (спільна ОСОБА_2 і ОСОБА_7 ) донька ОСОБА_8 , яку ОСОБА_4 дуже любить. З рідним (біологічним) батьком ОСОБА_4 , з її слів, зустрічатися не хоче, бо він поводиться агресивно, вона боїться, що він її вкраде. Дитина пам`ятає, як в садочку біологічний батько намагався її забрати, і їй досі сняться жахи, як це відбувається. ОСОБА_4 розказала, як ОСОБА_1 приходив до неї до школи, знімав її на камеру. Це її налякало і було неприємно. ОСОБА_4 неодноразово просила ОСОБА_1 не приходити до школи, бо вона його боїться і соромиться його присутності. ОСОБА_1 пояснює ОСОБА_4 стосунки з її мамою таким чином, що це ображає дитину, він не враховує її почуття, виявляє психологічне насильство, знецінює мамині почуття і стосунки. ОСОБА_4 дуже переживає, що їй доведеться спілкуватись з біологічним батьком попри її власне бажання. Зі слів дитини мама ніколи нічного поганого про батька не говорила. Рідного батька дитина не сприймає як батька, називає лише ОСОБА_1 і на цей час не бажає з ним зустрічатися. Дівчинка дійсно переживає, бо на цей час не хоче зустрічатися з біологічним батьком і хоче уникнути втручання його в своє життя.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права .

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України Про охорону дитинства дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини та режим її розпорядку дня, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність встановлення порядку та способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, входячи передусім з якнайкращих інтересів дитини та запропонованого органом опіки і піклування графіку спілкування батька з донькою.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності переоцінки обставин справи, встановлених судом, що знаходиться поза повноваженнями Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в постанові апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення

Постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов