Постанова

від 15.09.2021 по справі 369/9323/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №369/9323/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/9548/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Сушко Л.П., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї,

В С Т А Н О В И В :

18 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, де просив ухвалити судове рішення, яким усунути перешкоди, які створені йому відповідачем у побаченні та спілкуванні з його донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіку зустрічей для дитини з батьком: кожну другу та четверту в місяці п`ятницю, суботу та неділю з 17 години п`ятниці до 17 години неділі, без обмеження місця перебування, з можливістю поїздки до родичів, в тому числі до бабусі і дідуся; кожен вівторок та четвер з 14 години до 20 години за місцем проживання, навчання дитини або місцем проживання батька; кожен день народження дитини - 07 грудня кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12 години до 16 години; перший тиждень зимових канікул та другий місяць літніх канікул для відпочинку та оздоровлення дитини.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі з 16 жовтня 2009 року по 08 вересня 2017 року від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, після розірвання шлюбу, проживає з матір`ю.

При цьому, відповідачка, одразу після розлучення, почала чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою.

Так, протягом останніх двох років створюються штучні перешкоди із її сторони стосовно спілкування позивача із його донькою.

Всі його намагання, з моменту розлучення мирним шляхом врегулювати цей спір призводять до конфліктів, через які він не може нормально зустрічатися з донькою.

Кожен раз, коли позивачу вдається налагодити зв`язок та встановити певний графік відвідування доньки, відповідачка втручається та своїми діями негативно впливає на стосунки позивача з донькою.

Такі ситуації вкрай важко та негативно впливають на розвиток дитини, її характер, поведінку, тощо.

Таким чином, позивач тривалий час вживав заходів для вирішення цього питання шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, але безрезультатно.

Тому, він змушений звернутися до суду з позовною заявою, адже його права та права його дитини на вільне спілкування з батьком порушені.

Позивач бажає вільно спілкуватися з дочкою, вирішувати питання, пов`язанні з її розвитком, як фізичним так і духовним, підвищувати її свідомість щодо оточуючого її світу, забезпечувати усім необхідним та виховувати свою доньку у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини, батька.

Позивач, як люблячий батько, який відповідно до моральних засад суспільства та у відповідності до законодавства, має із відповідачем рівні права і обов`язки щодо їх неповнолітньої дитини, але відповідачка нехтує його правами.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 7, 141, 142, 150, 153, 155, 157, 159 СК України, ст. 15 ЗУ Про охорону дитинства , ст. 3 Конвенції про права дитини.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, задоволено частково.

Встановлена участь батька - ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місці проживання дитини ( АДРЕСА_1 ) в присутності матері ОСОБА_2 за наступним графіком: перша, третя субота з 11 години суботи до 18 години, за винятком днів, коли у канікулярний період або період для відпочинку та/або оздоровлення дитина не перебуває за місцем свого постійного проживання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 384 грн 20 коп та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, - 4 000 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що сторони перебували у шлюбі з 16.10.2009 по 08.09.2017 та мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У висновку Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № НВ7769.1118.2 від 17.09.2020 про встановлення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з ним зроблено наступний висновок: на підставі рішення комісії з питань захисту прав при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області від 27 серпня 2020 року ( протокол № 17 ) орган опіки та піклування ( Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області ) на теперішній час вважає за доцільне встановити участь батька - ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: у вихідні дні перша, третя субота та неділя з 10 години суботи до 17 години неділі, 50 % канікулярного періоду, в інші дні - за домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 .

На переконання суду першої інстанції, висновок Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № НВ7769.1118.2 від 17.09.2020 року винесений за відсутності достатніх даних щодо дійсного місця проживання батька ОСОБА_1 , щодо наявності за його місцем проживання всього необхідного для проживання та виховання малолітньої дитини, за відсутності достатніх даних щодо характеристики ОСОБА_1 за його дійсним місцем проживання, а також без врахування думки малолітньої дитини ОСОБА_3 .

З протоколу психоконсультативного дослідження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійсненого дитячим психологом Медичного центру Добробут від 13 лютого 2021 року вбачається, що дитина рідного батька давно не бачила, не вважає його батьком.

Дитина має бажання змінити прізвище та по-батькові на ОСОБА_4 .

З рідним батьком дитина зустрічатися не хоче, вона його боїться.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № НВ7769.1118.2 від 17.09.2020 року.

Суд першої інстанції зазначив, що при встановленні способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 доцільно проведення зустрічей за місцем проживання дитини у присутності матері.

При цьому, на переконання суду першої інстанції, такий спосіб спілкування малолітньої дитини з батьком з часом може усунути фактор емоційної напруженості дитини та відновлення її довіри до батька.

Батько не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітньої доньки, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не врахування правових висновків Верховного Суду при його ухваленні.

При цьому, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі ( а.с. 154-158 ).

У визначений ухвалою суду строк, інші учасники справи не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції згідно частини 3 статті 360 ЦПК України .

Суд, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, позивач і відповідачка перебували у шлюбі з 16 жовтня 2009 року по 08 вересня 2017 року ( а.с. 7, 8 ).

У шлюбі сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька - ОСОБА_3 ( а.с. 9 ).

Відповідно до характеристики квартального комітету № 7 виконавчого комітету Славутської міської ради від 21 листопада 2019 року на ОСОБА_1 , мешканця буд. АДРЕСА_2 , останній характеризується як законослухняний громадянин, що дотримується правил добросусідства ( а.с. 51 ).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого начальником служби у справах дітей від 22.11.2019, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та комісією зроблено висновок про те, що за вказаною адресою, де проживає ОСОБА_1 з батьками, створено належні умови для участі у вихованні дитини ОСОБА_3 ( а.с. 52 ).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області від 27 серпня 2020 року ( протокол № 17 ) орган опіки та піклування ( Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області ), затверджений висновок про встановлення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним від 17.09.2020 № НВ 7769.1118.2.

Ним визначений наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у виховані малолітньої дитини ОСОБА_3 , за наступним графіком: у вихідні дні перша, третя субота та неділя з 10 години суботи до 17 години неділі, 50 % канікулярного періоду, в інші дні за домовленістю з матір`ю - ОСОБА_2 ( а.с. 76-78 ).

Відповідно до рекомендацій протоколу психоконсультативного дослідження від 13.02.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей час дитина живе в повноцінній родині і визначає чоловіка своєї матері, як батька.

Рідного батька дитина не сприймає як батька і на цей час не бажає з ним зустрічатися ( а.с. 125 ).

Посилаючись на порушення своїх прав щодо спілкування та виховання доньки, позивач звернувся до суду з названим позовом за яким 31 березня 2021 року ухвалено судове рішення, яке ним оскаржено ( а.с. 1-6, 132-152, 154-158 ).

При вирішенні заявлених апеляційних вимог суд другої інстанції вважає за необхідне вказати наступне правове обґрунтування свого рішення.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України , якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини ( періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо ) місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України Про охорону дитинства , дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом апеляційної інстанції у цій справі установлено, що сторони у справі тривалий час не проживають разом.

Донька сторін - ОСОБА_3 постійно проживає з матір`ю і має сталий емоційний зв`язок з нею.

Спілкування доньки з батьком фактично не відбувалось, між сторонами дитини існує спір щодо спілкування і участі у вихованні батька, що свідчить про наявність перешкод у здійсненні позивачем своїх обов`язків по відношенню до ОСОБА_3 .

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд апеляційної інстанції врахує принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, обставини, визначені чинним законодавством, зокрема, ст. 159 СК України, та, передусім, інтереси дитини з урахуванням конкретних обставин справи.

Враховуючи, що між позивачем і відповідачкою склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з малолітньою донькою, вік дитини, особливості розвитку дівчаток в такому віці, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність встановлення порядку та способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_3 відповідно до висновку органу опіки і піклування № НВ 7769.1118.2 від 17.09.2020 ( а.с. 76-78 ).

При цьому, якнайкраще будуть дотримані вимоги пункту 100 рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (заява № 2091/13) та пункту 76 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява № 10383) де зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

А визначений судом першої інстанції порядок та спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, на переконання апеляційного суду, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням ст. 19 СК України, оскільки рішення не містить достатньо обгрунтованих мотивів згідно яких він ( суд ) не погодився з висновком органу опіки та піклування.

В силу викладених обставин, наданий суду протокол психоконсультативного дослідження від 13 лютого 2021 року, з точки зору суду другої інстанції ( а.с. 125-126 ), не спростовує висновок органу опіки та піклування і апеляційного суду щодо визначеного порядку участі позивача у спілкуванні та вихованні доньки. Окрім цього, матеріали справи не містять і суду другої інстанції не надані будь-які докази неможливості виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до доньки.

Навпаки матеріали справи містять докази позитивної характеристики позивача, яка не спростована доказами відповідно до положень ст.ст. 77080 ЦПК України.

Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 11 Закону України Про охорону дитинства , ст. 171 СК України, ст. 88, 263 ЦПК України, а також неврахування зазначених ним правових висновків Верховного Суду при його ухваленні, з точки зору суду другої інстанції, частково підтвердились зазначеними судом апеляційної інстанції доказами, які віднесені ним до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх згідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК України .

Відтак, суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині усунення перешкод, встановлення участі у спілкуванні та вихованні дитини, з ухваленням нового про часткове задоволення названих вимог на підставі положень ст. 376 ЦПК України і зазначених положень матеріального та процесуального права.

При цьому, рішення місцевого суду в частині стягнення судових витрат, з точки зору суду апеляційної інстанції, ухвалено з додержанням положень ст. 4 Закону України Про судовий збір , ст.ст. 137, 141 ЦПК України, а тому вимоги апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 77-82, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, в частині усунення перешкод та встановлення участі у спілкуванні та вихованні дитини, скасувати і ухвалити по цим вимогам нове судове рішення про їх часткове задоволення.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити участь ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: у вихідні дні - перша, третя субота та неділя, з 10 години суботи до 17 години неділі, 50% канікулярного періоду, а в інші дні - за домовленістю з ОСОБА_2 .

Рішення в частині стягнення судових витрат залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: Г.І. Мостова

Л.П. Сушко