Постанова

від 09.02.2022 по справі 567/881/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 567/881/18

провадження № 61-15300св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та відмови від вимог, заявлених до Приватного акціонерного товариства Пожежно-страхова компанія (далі - ПрАТ Пожежно-страхова компанія ), просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 75 360,72 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 10 000,00 грн на відшкодування морально шкоди; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 07 січня 2016 року об 11 год 50 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Jetta на автодорозі Городище - Рівне - Старокостянтинів виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з належним їй автомобілем Opel Vectra , під керуванням ОСОБА_3 у зв`язку з чим автомобіль зазнав механічних пошкоджень, які унеможливили його подальше використання за функціональним призначенням. Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 30 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.

На її звернення до страховика про виплату страхового відшкодування ПрАТ Пожежно-страхова компанія відмовило їй у виплаті.

На її думку, потерпілий як кредитор має право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, з вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

З огляду на викладене вважає, що вона має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, безпосередньо особою, яка завдала шкоди - ОСОБА_2 , що не позбавляє його права у подальшому порушувати питання про захист його майнового інтересу як страхувальника в частині визначення розміру страхового відшкодування за страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Острозький районний суд Рівненської області рішенням від 21 березня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75 360,72 грн на відшкодування майнової шкоди, 2 000,00 грн - моральної шкоди. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини вимог відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_2 є завдавачем шкоди позивачу через винуватість своїх дій за пошкодження належного ОСОБА_1 автомобіля, а оскільки вона вправі обирати, хто повинен їй відшкодувати завдану шкоду - страховик або безпосередній завдавач шкоди, то стягнув повністю майнову шкоду, частково моральну шкоду та судові витрати з відповідача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рівненський апеляційний суд постановою від 09 липня 2019 року рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року частково скасував. Відмовив у задоволенні позову в частині стягнення майнової шкоди. Рішення місцевого суду в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, коли згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ Пожежно-страхова компанія , апеляційний суд, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача майнової шкоди. При цьому апеляційний суд вважав обґрунтованим рішення місцевого суду в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що право позивачки на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги того, що позивачка надала належні та допустимі докази щодо звернення до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, однак страхова компанія відмовила у здійсненні такої виплати, що й стало підставою для звернення безпосередньо до завдавача такої шкоди - ОСОБА_2 .

Зміст прохальної частини касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року фактично оскаржена тільки в частині вирішення позову щодо стягнення майнової шкоди, а тому переглядається лише в частині вирішення цих вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

За ціною позову, обчисленою відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, справа є малозначною, проте у скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому відповідно до підпункту а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у суду були підстави для відкриття касаційного провадження.

06 вересня 2019 року справа № 567/881/18 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року № 2765/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року касаційне провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 147/66/17.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року поновлено касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 07 січня 2016 року близько 11 год 50 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Jetta , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою Городище - Рівне - Старокостянтинів з боку смт Мізоч Здолбунівського району Рівненської області у напрямку міста Острог Рівненської області зі швидкістю 55 км/год, однак, порушивши вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2011 року № 1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості руху з урахуванням стану проїзної частини, щоби мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним. Внаслідок цього на ділянці дороги 190 км + 600 м поблизу села Шлях Острозького району, ОСОБА_2 , не впоравшись із керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Opel Vectra , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який належить на праві власності позивачці, що рухався у зустрічному напрямку, зі швидкістю близько 60 км/год і не мав технічної можливості уникнути зіткнення. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Volkswagen Jetta ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події, пасажир цього ж транспортного засобу ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у реанімаційному відділенні КЗ Острозька центральна районна лікарня , а обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Ці факти підтверджено вироком Острозького районного суду від 30 листопада 2016 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. На підставі статті 75 КК України звільнено засудженого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за завдання шкоди потерпілому, заподіяної в результаті експлуатації забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Jetta , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 серпня 2015 року № АІ/5242101.

Листом від 03 травня 2017 року страховик повідомив ОСОБА_1 про відмову у виплаті їй страхового відшкодування через сплив строку на подання заяви про страхову виплату та ненадання правовстановлюючих документів на автомобіль Opel Vectra , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Opel Vectra , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 22 червня 2018 року № 77 вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 як власнику зазначеного транспортного засобу, становить 75 360,72 грн. При цьому вартість його відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 103 317,27 грн, тобто значно перевищує вартість самого автомобіля, що унеможливлює його подальшу експлуатацію.

З матеріалів справи також відомо, що первісний позов у цій справі був пред`явлений до двох відповідачів: ОСОБА_2 (винна у ДТП особа) та ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (страхувальник відповідальності винної особи).

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 11 березня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у частині позовних вимог заявлених до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія про стягнення майнової та моральної шкоди, а провадження у справі щодо вимог, заявлених до зазначеного відповідача, закрито.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України Про страхування (далі - Закон № 85/96-ВР) передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР. До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон № 1961-IV.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підвередила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) .

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди, апеляційний суд виходив з того, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, коли згідно з цим договором або Законом № 1961-IV) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ Пожежно-страхова компанія апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача майнової шкоди.

Такий висновок апеляційного суду є передчасним з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за завдання потерпілому шкоди, заподіяної в результаті експлуатації забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Jetta , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 серпня 2015 року № АІ/5242101.

Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах майнова шкода завдана позивачці в результаті ДТП, у межах страхової суми (суми страхового відшкодування)має бути відшкодована страховиком. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з цим апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, не встановив розмір страхової суми (суми страхового відшкодування)забезпеченого у ДТП транспортного засобуна підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 серпня 2015 року № АІ/5242101, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні у повному обсязі вимог позову про відшкодування майнової шкоди з винної особи.

Зазначене має важливе правове значення для правильного вирішення спору в цій справі.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщосуд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в частині вирішення вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов