Постанова

від 09.07.2019 по справі 567/881/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року

м. Рівне

Справа № 567/881/18

Провадження № 22-ц/4815/778/19

Головуючий в Острозькому районному суді:

суддя Венгерчук А.О.

Рішення суду першої інстанції

ухвалено о 08 год. 50 хв. 21 березня 2019

року у м. Острог Рівненської області

Повний текст рішення складено: 28 березня 2019.

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

представники учасників справи:

позивача - адвоката Божко Тетяни Юріївни;

відповідача - адвоката Петриченка Олександра Романовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 і Приватного акціонерного товариства "Пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "Пожежно-страхова компанія" або страховик) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Мотивуючи позов, зазначала про те, що 07 січня 2016 року об 11 год. 50 хв. відповідач при керуванні своїм автомобілем "Volkswagen Jetta" під час руху по автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "Opel Vectra", що належить позивачу, під керуванням на підставі усного доручення ОСОБА_3 Автомобіль ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень, які унеможливили його подальше використання за функціональним призначенням.

Вироком Острозького районного суду від 30 листопада 2016 року, що набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

На звернення позивача до страховика про виплату страхового відшкодування їй було відмовлено.

Тому просила стягнути з ОСОБА_2 75 360, 72 гривні середньоринкової вартості автомобіля "Opel Vectra" як завданої матеріальної шкоди, 10 000 гривень моральної шкоди та 10 802, 41 гривні сумарно понесених судових витрат, що складаються з судового збору, витрат на проведення експертизи та 6 344 гривні витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Острозького районного суду від 05 вересня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі за зазначеним позовом і призначено підготовче судове засідання.

У поданому на позовну заяву відзиві представник ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", заперечуючи проти вимог, покликався на їх необґрунтованість через подання заяви про страхове відшкодування за спливом річного строку, що є самостійною підставою для відмови.

10 грудня 2018 року позивач відмовилася від позову в частині вимог до страховика, про що подала відповідну заяву.

Ухвалою Острозького районного суду від 11 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено, прийнято вказану відмову від позову до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", а провадження у справі в цій частині закрито.

Ухвалою Острозького районного суду від 11 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі і призначено її до судового розгляду.

Рішенням Острозького районного суду від 21 березня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75 360, 72 гривні матеріальної шкоди, 2 000 гривень моральної шкоди, 3 000 гривень витрат на проведення експертизи, 6 344 гривні витрат на правничу допомогу 1 458, 41 гривень судового збору.

В решті позову відмовлено.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач покликається на його незаконність і необґрунтованість, що полягають у неправильному застосуванні норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про залишення без уваги положень ст. 1194 ЦК України, яка передбачає сплату страхувальником матеріальної шкоди на користь потерпілого лише у разі недостатності страхової виплати страховиком до повного відшкодування заданої шкоди.

Окрім того, вказує про те, що позивач не була учасником дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки її твердження про наявність певних захворювань жодним чином не пов`язані із подією, тому підстав для відшкодування моральної шкоди не вбачає.

З цих міркувань просить прийняти постанову про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього грошових сум на користь ОСОБА_1 , стягнувши їх з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія".

У поданому відзиві позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити. При цьому покликалася на її право самостійно обирати, яку і до кого вимогу пред`являти, тобто чи до страховика чи до завдавача шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки ОСОБА_2 є завдавачем шкоди позивачу через винуватість своїх дій за пошкодження належного ОСОБА_1 автомобіля, а оскільки остання вправі обирати, хто повинен їй відшкодувати завдану шкоду - страховик або безпосередній завдавач шкоди, тому стягнув повністю матеріальну шкоду, частково моральну шкоду та понесені судові витрати з відповідача.

Проте з такими висновками частково погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи, 07 січня 2016 року близько 11 год. 50 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Volkswagen Jetta", р.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів з боку смт. Мізоч Здолбунівського району Рівненської області в напрямку м. Острог Рівненської області, зі швидкістю 55 км\год, однак у порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2011, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху з урахуванням стану проїзної частини, щоби мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним. Внаслідок цього на ділянці дороги 190 км + 600 м поблизу с. Шлях Острозького району, не впоравшись із керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "Opel Vectra", р.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та належить на праві власності позивачу, що рухався у зустрічному напрямку, зі швидкістю близько 60 км\год і не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Volkswagen Jetta" ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події, пасажир цього ж транспортного засобу ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у реанімаційному відділенні КЗ "Острозька центральна районна лікарня", а обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Ці факти підтверджено вироком Острозького районного суду від 30 листопада 2016 року, що набрав законної сили, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи. стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за завдання шкоди потерпілому, заподіяної в результаті експлуатації забезпеченого транспортного засобу "Volkswagen Jetta", р.н.з. НОМЕР_1 , застрахована ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ\5242101 від 07 серпня 2015 року.

Листом від 03.05.2017 вих. №61 страховик у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомив про відмову у виплаті їй страхового відшкодування з огляду на сплив строку на подання заяви про страхову виплату та ненадання правовстановлюючих документів на автомобіль "Opel Vectra", р.н.з. НОМЕР_2 .

Висновок №77 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля "Opel Vectra", р.н.з. НОМЕР_2 , від 22 червня 2018 року засвідчив те, що вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 як власнику зазначеного транспортного засобу, складає 75 360, 72 гривень. При цьому вартість його відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 103 317, 27 гривень, тобто значно перевищує вартість самого автомобіля, що унеможливлює його подальшу експлуатацію.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу відшкодування завданої ОСОБА_2 матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля "Opel Vectra", р.н.з. НОМЕР_2 ,, яку оцінено позивачем у 75 360, 72 гривні, а також завданої переживаннями і душевними стражданнями, пов`язаними із пошкодженнями транспортного засобу, що унеможливлюють його подальшу експлуатацію, моральної шкоди, розмір якої ОСОБА_1 визначила у 10 000 гривень.

Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України встановлено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.

Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1.)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2.)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3.)за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Норми статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказують про мету такого страхування, а саме, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та\або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

При ухваленні рішення суд попередньої інстанції обґрунтовував свої висновки положеннями закону та існуванням правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2018 року у справі №350/1074/16-ц (провадження №61-17756св18). Суть цієї позиції зводиться до того, що потерпілий як кредитор вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика (МТСБУ), у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика (МТСБУ) та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Між тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначила, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність(пункти 68-74).

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки правова позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена пізніше за правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду, що викладений у постанові від 11 червня 2018 року у справі № 350/1074/16-ц (провадження №61-17756св18), і має порівняно із останнім вище юридичне значення, тому до застосування підлягає саме позиція Великої Палати Верховного Суду.

Отже, в частині позову ОСОБА_1 про відшкодування 75 360, 72 гривень матеріальної шкоди ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів не погоджується із доводами позивача повністю.

Так, згідно зі ст. 26 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" та "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Тобто відшкодування потерпілому моральної шкоди з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, провадиться у розмірі, визначеному судом, особою, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до цих вимог закону моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань. погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приходячи до висновку про правильність рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, що завдана істотними переживаннями, яких позивач зазнала у зв`язку із пошкодженням майна, колегія суддів при визначенні її розміру бере до уваги протиправність та винність дій ОСОБА_2 при дорожньо-транспортній пригоді, факт неможливості подальшої експлуатації належного ОСОБА_1 автомобіля "Opel Vectra", р.н.з. НОМЕР_2 , тобто фактичного позбавлення її права власності на транспортний засіб, наявність причинного зв`язку із незаконними діями відповідача та негативними наслідками, які настали для позивача. При цьому враховуються глибина душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 , а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

В сукупності наведені обставини вказують про законність і обґрунтованість оскаржуваного в цій частині рішення - про відшкодування 2 000 гривень моральної шкоди.

При цьому враховується, що вимоги ч. 4 ст. 367 ЦПК України щодо можливості виходу колегією суддів за межі доводів апеляційної скарги застосованими бути не можуть і тому розмір моральної шкоди збільшений теж не може бути, адже це суперечитиме інтересам особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_1 ж своєї апеляційної скарги не подавала.

Як убачається, при вирішенні спірних правовідносин суд попередньої інстанції уваги на викладені обставини не звернув, що сприяло ухваленню рішення, яке не може залишатися чинним у частині відшкодування матеріальної шкоди.

Окрім того, понесені позивачем судові витрати підлягають до часткового стягнення на її користь із ОСОБА_2 , виходячи з такого.

Згідно із ч.ч. 1 і 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 768, 40 гривень судового збору за задоволену вимогу про відшкодування моральної шкоди, а також 88, 8 гривень витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження та 184 гривень витрат на правничу допомогу, що складає 1\35 частину в грошовому виразі від пред`явлених вимог.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Спонуканнями для прийняття постанови про часткове задоволення апеляційної скарги згідно із пунктом 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до хибного вирішення справи через неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі ст.ст. 22, 23, 1188, 979 ЦК України, ст.ст. 3, 26 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", абз. десятого п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року скасувати частково.

Відмовити повністю ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

В частині відшкодування 2 000 гривень моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору, 88 (вісімдесят вісім) гривень 80 копійок витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження та 184 (сто вісімдесят чотири) гривень витрат на правничу допомогу, а всього 1 041 (одна тисяча сорок одна) гривня 20 копійок понесених судових витрат.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: о 16 год. 50 хв. 09.07.2019

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

Н.В.Бондаренко