Ухвала

від 14.02.2022 по справі 519/1151/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 519/1151/18

провадження № 61-1222ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беліогло Анна Володимирівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Профспілка морського транспорту Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства Морський торговельний порт Южний (далі - ДП МТП Южний ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Профспілка морського транспорту ДП МТП Южний , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 1005-ос від 22 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного фахівця секретаріату директора на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця секретаріату директора ДП МТП Южний .

Стягнуто з ДП МТП Южний на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 24 жовтня 2018 року до 02 грудня 2020 року у розмірі 490 234,88 грн з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ДП МТП Южний на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ДП МТП Южний задоволено. Рішення Южного міського суду Одеської області від 02 грудня 2020 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

15 січня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беліогло А. В., звернулася із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.

Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

У клопотанні, яке містить касаційна скарга, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беліогло А. В., порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті

394 цього Кодексу.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року складено

29 листопада 2021 року, а оприлюднено 06 грудня 2021 року.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення підлягає задоволенню, оскільки наведена та підтверджена заявником обставина, а саме: отримання копії постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року лише 18 грудня 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Беліогло А. В., свідчить про пропущення процесуального строку з поважних причин.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 4 11 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

При цьому ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беліогло А. В., не наводить конкретної норми права, у якій відсутній висновокщодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що свідчить про недотримання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

За таких обставин заявнику слід уточнити касаційну скаргу у частині підстав, на яких вона подається.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беліогло А. В., посилається на те, що при поданні позовної заяви вона була звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Ураховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Також підлягають оплаті судовим збором позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

від 8 липня 2011 року Про судовий збір , який набрав чинності

01 листопада 2011 року, з подальшими змінами.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту

1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у

м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) , символ звітності банку: 207.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

Про судовий збір .

Зважаючи на те, що позовну заяву пред`явлено у грудні 2018 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом

на 01 січня 2018 року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня

2018 року становив 1 762 грн.

Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*0,4=704,80) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 762*5=8 810) (редакція закону на момент подання позовної заяви). Закон пов`язує сплату судового збору за подання касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті.

Ураховуючи характер спору, розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди) - 2 819,20 грн ( (704,80*2)*200%)).

Таким чином, розмір судового збору складає 2 819,20 грн.

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Суд вважає за необхідне роз`яснити наступне.

Частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З положень статті 12 ЦПК України випливає, що заявник повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Ураховуючи викладене, за наявності підстав передбачених законом, заявник не позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням про відстрочення/ розстрочення або звільнення від сплати сплату судового збору із наведеними доводами та подати докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185 , 390, 392 , 393 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Беліогло Анна Володимирівна, строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беліогло Анна Володимирівна, на постанову Одеського апеляційного суду від

25 листопада 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк