Постанова

від 14.02.2023 по справі 519/1151/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 519/1151/18

провадження № 61-1222ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний»,

третя особа - Профспілка морського транспорту Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беліогло Анна Володимирівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» (далі - ДП «МТП «Южний»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Профспілка морського транспорту ДП «МТП «Южний», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 13 лютого 2017 року працювала в ДП «МТП «Южний» на посаді провідного фахівця секретаріату директора.

23 жовтня 2018 року відповідно до наказу підприємства від 22 жовтня 2018 року № 1005-ос її звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату. Вважала, що її звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, рішення відповідача про скорочення чисельності штатних працівників не відповідає дійсності, оскільки ніяких змін в організації виробництва і праці не відбулось, підприємство не знаходиться в стадії ліквідації, реорганізації або перепрофілювання. Натомість, підприємство зберегло свою штатну чисельність, вид діяльності, структуру, організаційно-правову форму.

Також зазначала, що окремою підставою визнання наказу незаконним є те, що звільнення відбулось без згоди профкому, членом якого вона є.

Крім того, вказувала, що їй не було запропоновано всіх наявних на підприємстві посад, зокрема, у новоствореному структурному підрозділі, що вказує на упереджене ставлення та порушення норм чинного законодавства України.

Зазначала, що незаконним звільненням їй було завдано моральну шкоду.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним і скасувати наказ ДП «МТП «Южний» від 18 липня 2018 року № 1016 «Про зміну штатного розкладу»; визнати незаконним та скасувати наказ ДП «МТП «Южний» від 22 жовтня 2018 року № 1005-ос про її звільнення з посади провідного фахівця секретаріату директора; поновити її на посаді провідного фахівця секретаріату директора ДП «МТП «Южний»; стягнути з ДП «МТП «Южний» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2018 року; відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5 000 грн; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за місяць.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 02 грудня 2020 року у складі судді Барановської З. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 1005-ос від 22 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного фахівця секретаріату директора на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця секретаріату директора ДП «МТП «Южний».

Стягнуто з ДП «МТП «Южний» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2018 року до 02 грудня 2020 року у розмірі 490 234,88 грн з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ДП «МТП «Южний» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що всупереч вимогам частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України звільнення позивача відбулось без попередньої згоди виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої вона є, тому її звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства.

Незаконним звільненням ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яку суд оцінив у 4 000 грн

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ДП «МТП «Южний» задоволено.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 02 грудня 2020 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення позивача відбулося в повній відповідності з нормами КЗпП України. Підприємство звернулося до профспілкової організації щодо звільнення ОСОБА_1 , проте не отримало відповідь у строк, визначений статтею 43 КЗпП України, тому згідно із зазначеною нормою вважається, що профспілка надала згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Інші позовні вимоги є похідними, а, отже, безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Беліогло А. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що роботодавець не запропонував їй всіх вакантних посад на підприємстві, зокрема тих, які з`являлися з моменту повідомлення про наступне вивільнення до дня звільнення з роботи.

Посилається на відповідну практику Верховного Суду України та Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року ДП «МТП «Южний» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що її доводи є безпідставними, оскільки їй було запропоновані всі вакантні посади, які відповідали її кваліфікації, а звільнення відбулося законно, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

01 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року (підстава повторного автоматизованого розподілу судової справи - у зв`язку з перебуванням судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаної з вагітністю та пологами) справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц, та у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Беліогло А. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положеннями статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Частиною першою статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно із частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм КЗпП України.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до того, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що підприємство не запропонувало їй всіх наявних вакантних посад від дня повідомлення до дня звільнення. Проте вони є необґрунтованими, оскільки наведеними вище та застосованими судами нормами права встановлено обов`язок роботодавця запропонувати робітнику, якого звільняють у зв`язку зі скороченням, не всі вакантні на підприємстві посади, а тільки ті, які відповідають його професії чи спеціальності, або іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.

При цьому, суд апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин і доказів у справі встановив, що підприємство тричі пропонувало ОСОБА_1 вакантні посади, від яких остання відмовилася, а інші вакантні посади, з часу попередження позивача про майбутнє скорочення та до дня звільнення на підприємстві, за відповідною професією чи спеціальністю, яку позивач могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи, були відсутні.

Належних доказів та обґрунтувань, які б спростовували встановлені судом апеляційної інстанції обставини, позивач суду не надала, що було її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

За таких обставин, посилання заявника на постанову Верховного Суду у справі № 487/6407/16-ц не спростовують законність та обґрунтованість судового рішення апеляційного суду, оскільки у справах були встановлені різні фактичні обставини.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваної постанови касаційна скарга не містить, а тому Верховний Суд здійснює перегляд судових рішень у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (стаття 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беліогло Анна Володимирівна, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник