Постанова

від 26.01.2022 по справі 300/477/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 300/477/19

провадження № 61-16447св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Воловецького районного нотаріального округу Заяць Світлана Андріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Воловецького районного нотаріального округу Заяць С. А. (далі - приватний нотаріус Заяць С. А.), про визнання недійсним придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна у провадженні справи про банкрутство.

На обґрунтування позову посилався на те, що він є титульним володільцем комплексу первинної обробки деревини в урочищі Славки у селі Верхні Ворота Воловецького району Закарпатської області, який раніше належав на праві власності Державному підприємству Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств (далі - ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств ). Незаконний, на думку позивача, продаж спірного майна відповідачу призведе до повного зупинення його господарської діяльності та завдасть істотної майнової шкоди.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову та закриття провадження у справі.

На обґрунтування заяви посилався на те, що він став переможцем аукціону з продажу майна банкрута та покупцем цілісного майнового комплексу, який належав ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств . У провадженні Господарського суду Закарпатської області знаходиться справа № 907/25/16 про банкрутство ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств , тому відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частини третьої статті 55 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом зазначена справа має розглядатись у господарському суді. Також просив скасувати заходи забезпечення позову у цій справі у вигляді накладення арешту на спірне майно, вжиті на підставі ухвали Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 червня 2019 року.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 червня 2019 року на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі, загальною площею 710,68 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а має розглядатись господарським судом. Також суд, відповідно до частини дев`ятої статті 158 ЦПК України, вирішив питання щодо скасування заходів забезпечення позову.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року скасовано, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову та закриття провадження у справі відмовлено, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 353 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена з підстав порушення правил підсудності. Із матеріалів справи випливає, що ухвала судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 липня 2019 року про відкриття провадження у справі не оскаржувалась. ЦПК України не передбачено можливості подавати заяву про скасування заходів забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції. Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову, мав керуватися винятково статтею 158 ЦПК України, яка регламентує зазначені правовідносини, а не закривати провадження у справі та скасовувати заходи забезпечення позову з підстав порушення правил підсудності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права , просивпостанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, вирішував питання щодо підвідомчості поданої позовної заяви відповідному суду, а не підсудності. Зазначена справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки постановою Господарського суду Закарпатської області від 02 червня 2016 року у справі № 907/25/16 визнано ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На момент прийняття оскаржуваної постанови набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - КУзПБ), відповідно до статті 7 якого спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України. Апеляційний суд зазначеного не врахував та безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі частини другої статті 389 ЦПК України - порушення норм процесуального права, зокрема, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, статті 353 ЦПК України, положень КУзПБ, у тому числі розділу Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу, неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції повністю не відповідає.

Предметом спору у цій справі, сторонами у якій є фізичні особи, є вимоги про визнання недійсним придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні справи про банкрутство.

Ужовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у цій справі та скасування заходів забезпечення позову з тих мотивів, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Встановлено, що на час вирішення судами попередніх інстанцій зазначеного клопотання ОСОБА_2 чинною є постанова Господарського суду Закарпатської області від 02 червня 2016 року у справі № 907/25/16, якою визнано ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме з огляду на наявність зазначеної ліквідаційної процедури щодо ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств , яке раніше було власником спірного нерухомого майна - предмета оспорюваного правочину, ОСОБА_2 клопотав про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Аналогічні приписи містяться у частині четвертій статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон № 2343-ХІ), який був чинним на час подання позову до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1-1 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2343-ХІ його положення, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог Закону (частини перша та друга статті 44 Закону

№ 2343-ХІІ).

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні оплатного переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Такий перехід відбувається внаслідок укладення та виконання договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (подібні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12, та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц).

У справах про банкрутство всі процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника. Тому спори, які стосуються, зокрема порушення порядку продажу майна боржника, є безпосередньо пов`язаними з провадженням у справі про банкрутство, а отже, їх необхідно розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 635/6730/15-ц).

Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними (частина третя статті 55 Закону

№ 2343-ХІІ).

Відповідно до частини восьмої статті 44 Закону № 2343-ХІ спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Спір, що стосується наслідків реалізації майна боржника у процедурі банкрутства, суд не може вирішувати в порядку позовного провадження окремо від провадження у справі про банкрутство. Такий спір необхідно розглядати у межах останньої з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства задля ефективнішого захисту прав та законних інтересів кредиторів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №908/4057/14, від 25 лютого 2019 року у справі № 906/864/17).Отже, спір щодо правомірності вчинення правочину про відчуження майна боржника у процедурі банкрутстватреба розглядати за правилами господарського судочинства у межах провадження у відповідній справі про банкрутство.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що зазначена справа має розглядатися у порядку господарської юрисдикції відповідно до статті 7КУзПБ.

21 жовтня 2019 року набрав чинності КУзПБ , пунктами 2, 4 розділу Прикінцеві та перехідні положення якого визначено, що з дня введення його в дію Закон № 2343-ХІІ втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України , з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Заяць С. А., про визнання недійсним придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна у провадженні справи про банкрутство. ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств не є стороною у цьому позові.

У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір щодо правомірності вчинення правочину про відчуження майна боржника у процедурі банкрутства треба розглядати за правилами господарського судочинства у межах провадження у відповідній справі про банкрутство. Цей припис необхідно застосовувати незалежно від того, кого позивач визначив відповідачами. Стороною спору щодо майна, відчуженого у межах провадження у справі про банкрутство, завжди є особа, майно якої було відчужене.

Встановлено, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2021 року у справі № 907/25/16 ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств ліквідоване.

Реєстрація припинення ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств як юридичної особи здійснена 27 липня 2021 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 1003241170043002226.

У пункті 27 постанови від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення провадження в справі про банкрутство не впливає на зміну юрисдикції суду для розгляду відповідного спору, оскільки особа може оскаржити ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство як в апеляційному, так і в касаційному порядку, встановленому ГПК України , з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ. Крім того, може звернутися із заявою про перегляд такої ухвали за нововиявленими обставинами. Лише за умови існування провадження у справі про банкрутство та тільки у межах тієї справи за певних умов можливим є розгляд спору щодо результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 906/864/17).

Отже, спір щодо правомірності вчинення правочину про відчуження майна боржника у процедурі банкрутства треба розглядати за правилами господарського судочинства у межах провадження у відповідній справі про банкрутство.

Зазначеного суд апеляційної інстанції не врахував та помилково виходив з того, що спір відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції.

Проте Верховний Суд врахував, що за наслідками розгляду подібного спору, предметом якого був цілісний майновий комплекс, який раніше належав ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств , у справі № 907/25/16 (907/19/20) за позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство ДП Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств суди господарської юрисдикції, виходячи із суб`єктного складу сторін, зазначили, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Зазначена норма гарантує право на суд , одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі Golder v. the United Kingdom (Ґолдер проти Сполученого Королівства). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України ; від 01 грудня 2011 року у справі Андрієвська проти України ; від 17 січня 2013 року у справі Мосендз проти України ; від 21 грудня 2017 року у справі Шестопалова проти України . Зокрема ЄСПЛ вказує, що заявники були позбавлені права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції та ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів.

Ураховуючи зазначене, з метою недопущення порушення гарантованого Конвенцію права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, Верховний Суд з врахуванням правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 243/5078/17 (провадження № 14-393цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 490/9823/16-ц (провадження № 14-509цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17 (провадження № 14-516цс18), від 27 лютого 2019 року у справі № 442/7753,16-ц (провадження № 14-35цс19), вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства виключно і лише тому, що позивачу має бути забезпечений доступ до правосуддя, що включає і розгляд справи по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному господарському судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

Тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині із зазначених підстав.

Крім того, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, посилався на те, що лише ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена з підстав порушення підсудності. Суд зазначив, що ухвалу Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 липня 2019 року про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 не оскаржував, а ЦПК України не передбачено можливості подавати заяву про скасування заходів забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції.

Проте такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК Україниокремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, якщо вона постановлена з порушенням правил підсудності.

Питання цивільної юрисдикції врегульовані у главі 2 Цивільна юрисдикція розділу І Загальні положення ЦПК України , що розмежовує предметну та суб`єктну юрисдикцію (§ 1); інстанційну юрисдикцію (§ 2) та територіальну юрисдикцію (підсудність) (§ 3).

Виходячи з найменування та змісту § 3 глави 2 Цивільна юрисдикція розділу І Загальні положення ЦПК України , можна дійти висновку, що процесуальний закон ототожнює поняття територіальна юрисдикція та підсудність . Тому пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України необхідно розуміти як такий, що передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду щодо суті спору ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі лише з підстав порушення цим судом правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18 (провадження № 14-158цс19).

Апеляційний суд зазначеного не врахував, не розмежував поняття цивільна юрисдикція та підсудність та помилково послався на пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених вище мотивів, Верховний Суд вважає за необхідне постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

У решті постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду вимоги заявника по суті не задовольняються, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови щодо підстав скасування ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року та направлення справи для продовження розгляду.

У решті постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишитибез змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко