Рішення

від 14.02.2022 по справі 922/5100/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/5100/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Автоком-Шлях-Сервіс , м. Харків про стягнення коштів в розмірі 48498,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбакор", м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс", м. Харків, про стягнення збитків в розмірі 48498,00 грн. та судового збору в розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на нездійснення реєстрації відповідачем податкових накладних по господарських операціях з позивачем на підставі укладеного договору, що є порушенням п. 201.10 ст. 210 ПК України та позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ за спірними господарськими операціями, шляхом зменшення податкового зобов`язання.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5100/21. Розгляд справи № 922/5100/21 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано відповідача у строк, протягом п`ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

Відповідач, у строки, визначені ухвалою суду від 28.12.2021 відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Про розгляд справи господарським судом, відповідач повідомлявся за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, судова кореспонденція по справі, адресована відповідачу, була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду, у зв`язку з тим, що відповідач за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відсутній.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому процесі не скористався, відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку, суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 922/5100/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті, в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альбакор (покупець, позивач) був укладений договір поставки № 3-29/20 від 26 жовтня 2020 року (договір), за яким продавець зобов`язується передати у власність покупцеві охолоджену, морожену рибу різних сортів, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1).

Згідно п. 2.4. договору сторони погодили, що прийом-передача товару проводиться сторонами на підставі видаткових та/або товарно-транспортних накладних, а також з документами засвідчуваними якість та безпеку товару: декларація виробника, експертний висновок, а також інші документи, передбачені законодавством або за вимогою покупця (наприклад прайс-лист, калькуляція ціни та інші.)

Товар за договором був поставлений постачальником згідно наступних документів:

- видаткова накладна № 3010 від 30.10.2020;

- товарно-транспортна накладна № 3010 від 30.10.2020;

- декларація виробника № 3010 від 30.10.2020;

Таким чином на виконання договору ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс поставило ТОВ Альбакор товар, на загальну суму 290988,00 грн.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що покупець зобов`язується здійснити оплату за товар на протязі 7 календарних днів з моменту поставки.

Оплата покупцем була здійснена 09.11.2020, на підставі платіжного доручення № 9112018 від 09.11.2020 на суму 290988,00 грн.

Заборгованості по оплаті за отриманий товар ТОВ Альбакор не має.

Як вказує позивач, ТОВ Альбакор та ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс на момент поставки товару були платниками податку на додану вартість. Індивідуальний податковий номер ТОВ Альбакор - 371291608257, індивідуальний податковий номер ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс - 359716120301.

Як зазначає позивач, видаткова накладна № 3010, була виписана ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс на поставку товару ТОВ Альбакор 30.10.2020.

ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс повинен був скласти та зареєструвати податкову накладну до 15 листопада 2020 року, а у випадку анулювання реєстрації в останній день анулювання реєстрації особи, як платника ПДВ.

ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс не зареєстрував податкову накладну на суму 290988,00 грн., у тому числі ПДВ 48498,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість позивача за жовтень 2020 року та скрін-шотом пошуку з Електронного кабінету ДФС за ІПН 359716120301 контрагента ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс .

П. 5.8. договору сторонами передбачено, що у разі, невірного заповнення податкових накладних (в т.ч. код УКТ ЗЕД) та / або порушення порядку оформлення податкових накладних (в тому числі не реєстрації або несвоєчасної реєстрації в реєстрі) продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю завдані йому збитки в розмірі суми ПДВ, яку покупець не зміг включити до складу податкового кредиту.

В якості досудового врегулювання спору ТОВ Альбакор відправив на адресу відповідача претензію від 22.09.2021 за вих. № 102, якою вимагав сплати суму збитків в розмірі 48498,00 грн.

15 листопада 2021 року від ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс на адресу позивача надійшла відповідь за вих. № 437 від 12 листопада 2021 року в якій відповідач зазначив, що у зв`язку з анулюванням у нього свідоцтво платника ПДВ 01.11.2021, він не зміг зареєструвати податкову накладну на суму 290988,00 грн., у тому числі ПДВ 48498,00 грн.

Відповідно до п. 184.6 ст. 184 ПК визначено, що у разі анулювання реєстрації особи, як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

Як зазначає позивач, дії продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту.

Отже, сума збитків, яку ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс зобов`язаний компенсувати ТОВ Альбакор складає суму не отриманого податкового кредиту в розмірі 48498,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.8 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альбакор (покупець, позивач) договору поставки № 3-29/20 від 26 жовтня 2020 року, передбачено, що у разі невірного заповнення податкових накладних (в т.ч. код УКТ ЗЕД) та / або порушення порядку оформлення податкових накладних (в тому числі не реєстрації або несвоєчасної реєстрації в реєстрі) продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю завдані йому збитки в розмірі суми ПДВ, яку покупець не зміг включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, як визначено п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, вищезазначеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Разом з тим, відповідачем жодних доказів на підтвердження факту реєстрації податкової накладної за укладеним між сторонами даного спору договору не надано, та в матеріалах справи такі дані відсутні.

Згідно зі ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

До складу збитків, згідно зі ст. 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

При цьому господарський суд зазначає, що для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Враховуючи викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України своєчасно та належним чином не зареєстрував накладну від 30.10.2020, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 48498,00 грн., а відтак, розмір збитків доведено позивачем належними та допустимими доказами. У даному випадку наявний також прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту (відповідні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, прийнятою Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду).

Окремо суд зауважує, що норми ч.4. ст. 198.6 ПК України регулюють питання строку на протязі якого позивач як отримувач податкового кредиту має право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість вже отриманих та зареєстрованих відповідачем податкових накладних в ЄДРПН, що у свою чергу відповідачем зроблено не було.

При цьому, пункт 201.10 ст. 201 ПК України визначає граничні строки реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У даному разі матеріали справи не містять доказів реєстрації податкової накладної № 3010 у визначені п. 201.10 ст. 201 ПК України строки.

Таким чином, у зв`язку з перерахуванням позивачем на рахунок відповідача коштів згідно договору, відповідач зобов`язаний був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкоу накладну на відповідні суми ПДВ, але в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України відповідач не зареєстрував податкову накладну, що позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 48498,00 грн.

Аналогічний правовий висновок відображений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та правову позицію щодо належного способу захисту Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

Зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 927/720/18.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З підстав наведених вище та враховуючи, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправних дій відповідача, понесення збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків в загальному розмірі 48498,00 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" про стягнення з ТОВ "Автоком-Шлях-Сервіс" збитків у розмірі 48498,00 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 236-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, 5, будівля Г-2, кімната 13, код ЄДРПОУ 35971616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236, код ЄДРПОУ 37129163) - 48498,00 грн. збитків та 2270,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. ст. 254, 256-259 ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбакор" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236, код ЄДРПОУ 37129163);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, 5, будівля Г-2, кімната 13, код ЄДРПОУ 35971616).

Повне рішення складено 14.02.2022.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/5100/21