Постанова

від 03.02.2023 по справі 922/5100/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/5100/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 року у справі №922/5100/21,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор", м. Запоріжжя,

до - Товариства з обмеженою відповідальністю Автоком-Шлях-Сервіс, м. Харків,

про - стягнення коштів в розмірі 48 498,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року до Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбакор", м. Запоріжжя (далі-Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Автоком-Шлях-Сервіс, м. Харків (далі-Відповідач) про стягнення з останнього збитків в розмірі 48 498,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2022 року у справі №922/5100/21 вищезазначені позовні вимоги задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 48 498,00 грн збитків та 2 270,00 грн судового збору.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення скасувати та постановити нове рішенням про закриття провадження в даній справі через відсутність предмету спору між сторонами. До апеляційної скарги Відповідачем долучено, зокрема, наступні документи: відповідь на адвокатський запит по платнику Відповідачу, відомості щодо отримання відповіді на запит; відповідь на запит; податкова накладна; квитанція.

Означені документи не були подані Відповідачем до суду першої інстанції та всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України ним не заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи, не наведено жодних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, долучені Відповідачем до апеляційної скарги нові докази не беруться до уваги судом апеляційної інстанції в силу вимог означеної норми.

Також, в прохальній частині апеляційної скарги Відповідач просить суд проводити розгляд означеної справи в режимі відеоконференції, проте, означене не можно розцінити у якості клопотання з наданням відповідного обґрунтування про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 10.12.2020 року Відповідачу за ініціативою органів ДПС України було анульовано реєстрацію платника ПДВ, а тому відповідно до ст. 184.5 ПК України Відповідач був позбавлений права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних, у тому числі, щодо господарських операцій із Позивачем. Скаржник вважає, що на день ухвалення спірного рішення у господарського суду були відсутні підстави вважати дії Відповідача протиправними.

Відповідач також зазначає, що після поновлення означеної реєстрації, він 15.07.2022 року зареєстрував відповідну податкову накладну за номером 9130148415, про що було сформовано квитанцію, а тому наразі право Позивача взагалі не є порушеним так як останній має право на віднесення відповідної суми податку до податкового кредиту.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/5100/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене рішення суду та повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оспорюване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшли відповідь на відзив та письмові пояснення, за змістом яких Відповідач, зокрема, зазначив, що строк Позивача на включення суми ПДВ до податкового кредиту на даний час в силу приписів ст. 198 ПК України не минув, а отже права останнього не є порушеними, а тому означена справа підлягає закриттю через відсутність предмета спору.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, та Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:

- укладення між ТОВ "Автоком-Шлях-Сервіс" (продавець) та ТОВ Альбакор (покупець) 26.10.2020 року договору поставки № 3-29/20 (далі-Договір), за яким Відповідач зобов`язався передати у власність Позивачу охолоджену, морожену рибу різних сортів, а Позивач- приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1);

- здійснення поставки товару Відповідачем Позивачу за Договором на загальну суму 290 988,00 грн за наступними документами: видаткова накладна № 3010 від 30.10.2020 року; товарно-транспортна накладна № 3010 від 30.10.2020 року; декларація виробника № 3010 від 30.10.2020 року;

- здійснення Позивачем 09.11.2020 року повної оплати поставленого Відповідачем товару на підставі платіжного доручення № 9112018 від 09.11.2020 на суму 290988,00 грн;

- факт відсутності реєстрації Відповідачем податкової накладної на суму 290988,00 грн, у тому числі ПДВ 48498,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість Позивача за жовтень 2020 року та скріншотом пошуку з Електронного кабінету ДФС за ІПН 359716120301 контрагента ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс;

- направлення Позивачем на адресу Відповідача претензії від 22.09.2021 року за вих.№102 з вимогою сплати суму збитків в розмірі 48 498,00 грн та надання Відповідачем відповіді вих.№437 від 12.11.2021 року на означену претензію, за змістом якої останній зазначив, що у зв`язку з анулюванням у нього свідоцтва платника ПДВ 01.11.2021 року, він не зміг зареєструвати податкову накладну на суму 290988,00 грн., у тому числі ПДВ 48498,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в суді першої інстанції покладено факт порушення вимог Договору у вигляді нездійснення Відповідачем вчасної реєстрації податкової накладної по господарських операціях з Позивачем на підставі укладеного Договору, що є порушенням п. 201.10 ст. 210 ПК України та позбавляє Позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ за спірними господарськими операціями, шляхом зменшення податкового зобов`язання.

Також, Позивач зазначав, що на момент поставки товару сторони були платниками податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер Позивача - 371291608257, індивідуальний податковий номер Відповідача 359716120301), а спірна накладна повинна була бути складена та зареєстрована Відповідачем до 15 листопада 2020 року, а у випадку анулювання реєстрації - в останній день анулювання реєстрації особи, як платника ПДВ.

Відповідач правом на подання відзиву на позову заяву в порядку приписів чинного законодавства в суді першої інстанції не скористався.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами факту понесення Позивачем збитків у заявленому розмірі у зв`язку з протиправними діями Відповідача щодо нездійснення останнім реєстрації податкової накладної № 3010 у визначені п. 201.10 ст. 201 ПК України строки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до матеріалів справи, між сторонами було укладено Договір, який за своєю правовою природою є договором поставки товару, за яким у відповідності до статті 265 ГК України одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки та оплати товару, а також строки такої поставки - сторонами в межах даної справи не заперечуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.8 Договору, у разі невірного заповнення податкових накладних (в т.ч. код УКТ ЗЕД) та / або порушення порядку оформлення податкових накладних (в тому числі не реєстрації або несвоєчасної реєстрації в реєстрі) Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу завдані йому збитки в розмірі суми ПДВ, яку покупець не зміг включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, зокрема, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як визначено п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, вищезазначеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Проте, на момент винесення рішення судом першої інстанції, Відповідачем жодних доказів на підтвердження факту реєстрації податкової накладної за укладеним між сторонами Договору не надано, в матеріалах справи такі дані відсутні.

В силу ч.4 ст.165 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач в суді першої інстанції наведені Позивачем обставини не заперечив та не спростував, а в апеляційній скарзі не навів обґрунтування та не послався на докази щодо неможливості надання таких заперечень з підстав, що не залежали від його волі.

Колегія суддів наголошує, що доводи апеляційної скарги на спростування вищезазначених висновків суду першої інстанції базуються на долучених Відповідачем до апеляційної скарги доказах, але оскільки відповідного клопотання про долучення нових доказів Відповідачем не заявлено, не наведено жодних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, в силу ч. 3 ст. 269 ГПК України вони не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції.

За таких обставин факт порушення Відповідачем вищенаведених умов Договору у вигляді відсутності вчасної (до 15.11.2020 року) реєстрації податкової накладної на суму 290988,00 грн., у тому числі ПДВ 48498,00 грн - є доведеним.

Твердження Відповідача про анулюванням у нього свідоцтва платника ПДВ 01.11.2021 року- май же через рік після порушення - означеного висновку не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, згідно зі ст. 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Отже збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника

Обв`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою покладається саме на Позивача.

Судом встановлено, що Відповідач в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України своєчасно та належним чином не зареєстрував накладну від 30.10.2020, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 48 498,00 грн, а відтак, розмір збитків доведено Позивачем належними та допустимими доказами.

Колегія суддів також зазначає, що заявлена Позивачем сума збитків розрахована відповідно до п. 5.8 спірного Договору та підтверджена податковою декларацією з податку на додану вартість Позивача за жовтень 2020 року та скріншотом пошуку з Електронного кабінету ДФС за ІПН 359716120301 контрагента ТОВ Автоком-Шлях-Сервіс.

Також є прямий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю Позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту (відповідні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03.08.2018 року у справі №917/877/17, прийнятою Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду).

Враховуючи означене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду, що Відповідач був зобов`язаний вчасно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на відповідні суми ПДВ, але невиконання ним такого обов`язку позбавило Позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 48 498,00 грн.

Аналогічний правовий висновок відображений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та правову позицію щодо належного способу захисту Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

Зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 927/720/18.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" про стягнення з ТОВ "Автоком-Шлях-Сервіс" збитків у розмірі 48498,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 року у справі №922/5100/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 року у справі №922/5100/21 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 року у справі №922/5100/21 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" м. Харків.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна