Ухвала

від 16.02.2022 по справі 953/24299/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

16.02.2022

Справа № 953/24299/21

Провадження №2-з/642/29/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Грінчук О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив :

В провадження Ленінського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Граф М про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди у розмірі 400 000 грн .

Ухвалою суду від 16.02.2022 провадження у справі відкрито.

Одночасно позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на майно відповідача - на будь-який один транспортний засіб, належний відповідачу, без заборони користування, наприклад, на автомобіль Fiat Nuovo Doblo , 2020 року випуску, об`єм двигуна 1368, зареєстрований за відповідачем 06.06.2020, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , вартістю близько 400 000 грн., або як альтернативний спосіб забезпечення позову - накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 400 000 грн, які перебувають на його банківському рахунку р/ НОМЕР_3 в ОТП Банк , вказуючи, що між сторонами виник спір, відповідач не визнає позовні вимоги, а тому наявні підстави вважати, що він буде уникати виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, та вимоги чинного законодавства України, суддя приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач просить суд визнати дії відповідача такими, що порушили право позивача як споживача та є нечесною підприємницькою практикою, а також стягнути з відповідача 400 000 грн. моральної шкоди.

Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником зазначено невизнання відповідачем позову, відтак, існування імовірної небезпеки невиконання майбутнього рішення суду, у зв`язку з можливим відчуження відповідачем належного майна та ухиленням від виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення вимоги чи позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зазначаючи у заяві про забезпечення позову про ймовірність уникнення відповідачем виконання рішення суду у випадку задоволення позову, позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження реального існування цього ризику.

Крім того, позивач, прохаючи суд накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 400 000 грн, які знаходяться на банківському рахунку відповідача, не надала суду відомостей про належність відповідачу ТОВ Авто Граф М такого банківського рахунку та знаходження на ньому заявленого розміру коштів.

Також, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.

Ціна позову становить 400 000 грн., в той час як позивач просить накласти арешт на будь-який один транспортний засіб, належний відповідачу, без заборони користування, наприклад, на автомобіль Fiat Nuovo Doblo , 2020 року випуску, об`єм двигуна 1368, зареєстрований за відповідачем 06.06.2020, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , вартістю близько 400 000 грн., тобто вартість такого автомобілю зазначена позивачем приблизна.

В той час, в заяві про забезпечення позову відсутня оцінка майна - автомобілю Fiat Nuovo Doblo , 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо якого позивач просить суд застосувати заходи забезпечення, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч.3 ст.150 ЦПК України .

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки сама по собі подача позову та заперечення відповідача проти позову ще не є підставами для накладення арешту на майно/грошові кошти, крім того, обраний засіб забезпечення позову, на думку суду, не є співмірним із заявленими позовними вимогами, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 81, 149, 151 , 153, 258-261, 353, 354 ЦПК України , суддя, -

ухвалив :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя