Ухвала

від 13.01.2022 по справі 639/6226/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/6226/21 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/154/22 Доповідач ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5

представників власникамайна- адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника ТОВ «Золотий Стандарт К» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 листопада 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Новобоварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020220280000951 від 15.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.204 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 23 листопада 2021 року частково клопотання прокурора про арешт майна.

Суд вирішив накласти арешт на майно, вилучене 19.10.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження вилученим майном, а саме:

1. Чотири блокноти з рукописними написами;

2. Зошит, всередині якого виявлено 16 арк. паперу;

3. Журнал по замірам А-92.4 у вигляді зошиту на 48 арк.;

4. Журнал по замірам А-92.4 з рукописними написами на 10 арк.;

5. Зошит без назви з рукописними написами на 18 арк.;

6. Журнал з продажу ГСМ;

7. Журнал з рукописними написами на 14 арк.;

8. Журнал з продажу ГСМ на 48 арк.;

9. Книга обліку роздрукованих операцій на 79 арк.;

10. Журнал приходу газу на 24 арк.;

11. Заправочна відомість у кількості 45 шт.;

12. Товарно-транспортна накладна на 1 арк.;

13. Акт надання послуг передачі обладнання на 1 арк.;

14. 6 аркушів паперу з рукописними написами;

15. Рахунок на оплату № 319 на 1 арк.;

16. Видаткова накладна № 1280 на 1 арк.;

17. Відомості зарахування координат на 1 арк.;

18. Копія на 23 арк.;

19. три ємкості бензину а95 кожна ємністю 1 л.;

20. одну банку бензину а92 євро 5 ємністю 1л.;

21. одна банка бензину 1 л. а92 євро 4;

22. дві банки ємністю 1 л. дизельного топлива.

Місцем зберігання заарештованого майна визначено камеру зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харківській області (м. Харків, вул. Весніна, 14, другий під`їзд).

Не погодившись з ухвалою слідчого судді ТОВ «Золотий Стандарт К» - адвоката ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про арешт майна та повернути вилучене майно власнику.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що обшук було проведено слідчим СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, який не мав права проводити обшук, так як ухвала слідчого суддіЖовтневого районного суду м. Харкова від 07.10.2021 року не надавала права слідчим СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області проводити обшук за вказаною адресою, що свідчить про те, що обшук проведено не уповноваженою особою, тобто незаконно.

Вказує, що прокурором було пропущено строк звернення до суду з клопотанням про арешт майна.

Таким чином, на думку апелянта, судовий розгляд був неповним, однобічним і необ`єктивним, наслідком чого стало безпідставне застосування заходу забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді накладення арешту на майно.

Прокурор в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомив.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, щослідчим відділом ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2020 за № 12020220280000951 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом вчинення шахрайських дій у великих розмірах щодо незаконного виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та реалізації фальсифікованого, неякісного палива під виглядом торгових марок якісного пального вітчизняних виробників, тим самим вводячи в оману кінцевих споживачів.

24.09.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42021220000000383 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204 КК України, за фактом незаконного виготовлення підакцизних товарів, а саме пального, шляхом змішування із використанням обладнання, що забезпечує його масове виробництво.

Постановою в.о. керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 27.09.2021 року доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021220000000383 від 24.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, слідчим СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області.

Постановою прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 від 27.09.2021 матеріали досудових розслідувань у вищевказаних кримінальних провадженнях об`єднані в одне провадження під №12020220280000951.

В межах проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні створено групу слідчих з числа працівників СВ ВП №1 ХРУП №3, СВ ХРУП №1 та СУ ГУНП в Харківській області, а також групу прокурорів у складі прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю обласної прокуратури та прокурорів Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова.

19.10.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.10.2021 проведено обшук приміщень АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого встановлено та вилучено майно відповідно до переліку зазначеному в протоколі обшуку.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 від 25.10.2021 року предмети та документи, вилучені 19.10.2021 року в ході обшуку визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12020220280000951 від 15.09.2020 року.

21.10.2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 від 28.10.2021 року по справі №639/6226/21 (провадження №1-кс/639/1884/21)клопотання про арешт майна повернуто прокурору для усунення недоліків, встановивши строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали.

Вдруге до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_12 від 04.11.2021 року по справі №639/6226/21 (провадження №1-кс/639/1941/21)клопотання про арешт майна повернуто прокурору для усунення недоліків, встановивши строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали.

Копія ухвали отримана прокурором 08.11.2021 року .

09.11.2021 року до суду надійшло вказане клопотання прокурора,що підтверджується штампом вхідної реєстрації суду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що органом досудового розслідування виконані вимоги ч.3 ст.172 КПК України, та дотримано вимоги закону щодо звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням про арешт майна після усунення недоліків.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя врахував обставини зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що прокурором доведено, що документи тазразки паливо-мастильнихматеріалівмістять відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема щодо кількості та якості майна, що є об`єктом злочину, суб`єктів господарювання, що можуть бути причетні до вчинення злочину, а також можуть бути використані під час проведення експертного дослідження у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При постановлені ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.2, 3 ст.170КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтом в доводах, що вказує про необґрунтованість апеляційних вимог.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.204 КК України.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Доводи представника власника майна про те, що слідчий СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 не мав права проводити обшук у цьому кримінальному провадженні є безпідставними, оскільки визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб?єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку, що відповідає правовому висновку викладеному в останові ККС Верховного Суду від 17.02.2021 року по справі № 263/10353/16-к (провадження №51-4972км20). Відповідно до якого системне тлумачення процесуальних норм, а саме статей 37, 39, 236 КПК України, дає підстави стверджувати, щоухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування в порядку ст. 39 цього Кодексу.

Повноваження слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 у цьому кримінальному провадженні підтверджуються копієюпостанови заступника начальника СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_15 від 18.10.2021 року та витягом з ЄРДР, з яких встановлено, що 18.10.2021 року зазначений слідчий був включений до складу групи слідчих.

Крім того, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Крім того, відомості щодо кваліфікації злочину, який внесений до ЄРДР не є остаточними, оскільки пов`язані з попередньою кваліфікацією дій, який може в подальшому уточнюватись. Також, в межах досудового розслідування можуть бути виявленими нові епізоди протиправної діяльності певних осіб, підприємств або ФОП.

Колегія суддів зазначає, що арешт майна є тимчасовим заходом та після проведення певних експертних досліджень, які призначені в межах процесуальної діяльності органу досудового розслідування вилучене майно може бути повернуте власнику, в порядку, передбаченому ч.2 ст.174 КПК України.

Оцінюючи доводи клопотання прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна існувала потреба в перевірці чи має вилучене майно відношення до даного кримінального провадження, чи може вони бути доказом у кримінальному провадженні, містить у собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також могли зберегти на собі сліди злочину.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його представниками не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст.219 КПК України. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 24, 309, 392, 399, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Золотий Стандарт К» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: