Рішення

від 17.02.2022 по справі 511/2336/21

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2336/21

Номер провадження: 2/511/79/22

17 лютого 2022 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання- Писаревській І.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину майна подружжя в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Роздільнянської міської ради, в якому просив суд: визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , автомобіль марки ВАЗ, 1979 року випуску, автомобіль марки FIAT, 1994 року випуску, транспортний засіб марки - саморобний, 1995 року випуску, є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_4 , та їх частки є рівними та складають по Ѕ частині та визнати за ним право власності в порядку спадкуванняза законом на вище зазначену частку майна.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_5 . За час шлюбу за спільні кошти у спільну сумісну власність вони придбали: житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 310488 грн, автомобіль марки ВАЗ, 1979 року випуску вартістю 6585 грн, автомобіль марки FIAT, 1994 року випуску вартістю 25000 грн, транспортний засіб марки - саморобний, 1995 року випуску вартістю 1000 грн. Вказане майно було оформлено на нього - ОСОБА_1 . Від шлюбу у них є двоє дітей - син ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За життя померла заповіту не склала, тому має місце спадкування за законом. Він та діти є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 . В установленому законом порядку вони звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини. На підставі яких було заведено спадкову справу 1/2021. 21.07.2021 року між ним, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір про поділ спадкового майна. Відповідно до вказаного договору у власність до сина померлої перейшла земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер 5123983200:02:002:0024. До доньки перейшла земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер 5123981700:01:001:0029. До нього перейшло: Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1 , Ѕ частка автомобіля марки ВАЗ, 1979 року випуску, Ѕ частка автомобіля марки FIAT, 1994 року випуску, Ѕ частка транспортного засобу марки - саморобний причіп, 1995 року випуску. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадину за законом.Однак йому нотаріусом було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку з тим, що згідно наданих ним правовстановлюючих документів на рухоме та нерухоме майно, саме він є титульним власником нерухомого та рухомого майна. Документів, що посвідчують право власності на дане майно за померлою ОСОБА_5 та розмір її частки в даному майні не надано. Рекомендовано звернутися до суду. З огляду на викладене позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 08.11.2021 року справу було прийнято в провадження, по справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Іванової А.Й. спадкову справу №1/2021, заведену після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.01.2022 року було замінено первісного відповідача - Роздільнянську міську раду Одеської області належними відповідачами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відкладено підготовче судове засідання.

В підготовче судове засідання позивач та його представник - адвокат Теренчук Є.М., який діяв на підставі договору про надання правничої допомоги від 19.02.2021 року, не з`явилися, надавши заяву про підтримання позовних вимог та з проханням справу розглянути у їх відсутність ( а.с.272 ).

Відповідачі - ОСОБА_7 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, надали суду заяви про визнання позовних вимог ОСОБА_1 , не заперечували проти їх задоволення, також просили справу розглядати у їх відсутність.( а.с.273)

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідачі визнають позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого засідання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі актового запису №742. (а.с.9)

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 07.11.1987 року Єреміївською сільською радою Роздільнянського району Одеської області, на підставі актового запису №14, ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_9 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 змінили прізвище на ОСОБА_11 . (а.с.10)

За час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження, наявними в матеріалах спадкової справи.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 05.06.2006 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,50 кв.м, в тому числі житловою 38,80 кв.м під літ А , господарчі споруди: під літ а - веранда, під літ. Б - гараж, під літ В - кладова, під літ. Г - літня кухня, під літ. Д - погріб, під літ. Ж - сарай, мощіння І, огорожа №1-2. Дане свідоцтво видане на підставі рішення №4/06-ср від 12.04.2006 року. (а.с.13)

Дане свідоцтво зареєстровано в реєстрі права власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.06.2006 року №10939130 (а.с.14), а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом від 21.03.2019 року №160417653, згідно якого будинок складається з: під літ. А - житловий будинок, під літ. а - веранда, під літ. а' прибудова, загальною площею 88,00 кв.м, в тому числі житловою 38,70 кв.м, під літ Б - гараж, під літ. Г - літня кухня, під літ. Д - погріб, під літ. Ж - сарай, під літ. З - навіс. (а.с.15)

Наявність житлового будинку підтверджується технічним паспортом від 19.10.2021 року, згідно якого житловий будинок АДРЕСА_1 , складається з: під літ. А - житловий будинок, загальною площею 88,00 кв.м, в тому числі житловою 38,70 кв.м, під літ Б - гараж, під літ. Г - літня кухня, під літ. Д - погріб, під літ. Ж - сарай, під літ. З - навіс. (а.с.16)

Відповідно до листа суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_13 від 14.01.2022 року №9, житловий будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.06.2006 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності від 21.03.2019 року.Надали технічну характеристику житловому будинку та технічним будівлям за вище вказаною адресою станом на 19.10.2021 року: літ. А житловий будинок, загальною площею 88,00 кв.м., житловою площею 38,70 кв.м., Б гараж, Г літня кухня, Д погріб, Ж сарай, З навіс. При проведеній поточної інвентаризації житлового будинку та господарських будівель було встановлено, що в загальну площу будинку 88,00 кв.м., ввійшла площа веранди під літ. а та площа прибудови під літ. а' , а саме - 1 веранда 12,80 кв.м., а' прибудова 1-7 їдальні 23,00 кв.м., 1-8 ванна 4,20 кв.м., що не відноситься до самочинної реконструкції згідно інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуту України від 24.05.2001 року №127 ( у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року №186. Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року №582/5773, розділ ІІІ п. 2 Порядок проведення обмірювальних робіт. Ситуація на теперішній час відповідає виданому технічному паспорту від 19.10.2021 року. Самочинні добудови, реконструкція тощо станом на 21.10.2021 року відсутні. ( а.с.266)

Згідно довідки Кошарського старостинського округу Роздільнянського району Одеської області від 08.12.2021 року №110, будинку належному ОСОБА_1 відповідно до рішення Про найменування вулиць та нумерацію будинків в с. Кошари, присвоєно адресу - АДРЕСА_1 . (а.с.256)

Вартість будинку складає 310488 грн. (а.с.38)

Даний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 5123983200:02:002:0139, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. (а.с.20)

Окрім того за вказаною адресою - АДРЕСА_1 , розташована земельна ділянка площею 0,1350 га, кадастровий номер 5123983200:02:002:0138, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. (а.с.19)

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 належать:

- транспортний засіб марки - саморобний, 1995 року випуску, який має шасі (рама) №б/н, тип ТЗ - причіп, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований Роздільнянським МРЕВ Одеської області з 11.08.1995 року вартістю 1000 грн (а.с.21,22),

- автомобіль марки ВАЗ, модель 21011, 1979 року випуску, який має шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_5 , тип ТЗ - загальний легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований Центром 5146 з 01.06.2016 року вартістю 6585 грн (а.с. 23,24),

- автомобіль марки FIAT, модель - DUCATO, 1994 року випуску, який має шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_7 , тип ТЗ - загальний автобус мікроавтобус - D, реєстраційний номер НОМЕР_8 , зареєстрований ТСЦ 5146 з 17.04.2018 року вартістю 25000 грн (а.с. 25,26)

Померла не склала заповіту, а тому має місце спадкування за законом.

З матеріалів спадкової справи № 1/2021 вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в межах піврічного строку, встановленого на прийняття спадщини, подали до приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Іванової А.Й. заяви про прийняття спадщини.

21.07.2021 року приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Івановою А.Й. було посвідчено договір про поділ спадкового майна, зареєстрований в реєстрі за №367, відповідно до якого спадкове майно після смерті ОСОБА_5 було розподілено, наступним чином: ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер 5123983200:02:002:0024, ОСОБА_3 перейшла земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер 5123981700:01:001:0029, до ОСОБА_1 перейшли: Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1 , Ѕ частки автомобіля марки ВАЗ, 1979 року випуску, Ѕ частки автомобіля марки FIAT, 1994 року випуску, Ѕ частки транспортного засобу марки - саморобний причіп, 1995 року випуску.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нотаріусом були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.09.2021 року, за реєстровими №463 та №464 . (а.с. 183, 218 спадкової справи)

На час смерті померла ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 , що вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу. (а.с.10)

Проте, відповідно до листа приватного нотаріуса Іванової А.Й. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне рухоме та нерухоме майно, оскільки з отриманої інформації, щодо реєстрації вище зазначеного рухомого та нерухомого майна, нотаріусом було встановлено, що це майно належало спадкодавцю на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_1 , однак її частка в ньому за життя не була визначена.

З огляду на встановлені обставини у справі суд вважає за необхідне проаналізувати наступне законодавство та правові висновки Верховної Палати Верховного Суду.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1, 2 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), а також у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року № 725/1776/18 висловлена правова позиція про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Як зазначає п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, хоча й відповідно до вищевказаного Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, власником будинку, а також власником рухомого майна, є ОСОБА_1 , однак у відповідності до положень ст.ст.60, 70 СК України, вище зазначене рухоме та нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності і належить кожному із подружжя в рівних частках.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7 роз`яснено, що за загальними правилами ч. 2 ст. 372 ЦК України, при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності успадковується на загальних підставах.

У ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень частини третьої ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявляв про відмову від неї.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування надані роз`яснення у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження .

Відповідно до п.4.15 розділу 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про права на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З урахуванням встановлених судом обставин у справі та проаналізованих правових норм, суд приходить до висновку, що: житловий будинок АДРЕСА_1 , автомобіль марки ВАЗ, 1979 року випуску, автомобіль марки FIAT, 1994 року випуску, - транспортний засіб марки - саморобний, 1995 року випуску, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Однак на час смерті ОСОБА_5 її частка не була визначена, для захисту спадкових майнових прав позивача слід визначити розмір частки його дружини у цих об`єктах.

З огляду на вимоги законодавства суд визнає, що на час смерті ОСОБА_5 її частка у праві власності на спірне рухоме та нерухоме майно становила 1/2.

Разом з тим, вимога позивача про визначення, що частка померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на рухоме та нерухоме майно, становить 1/2 їх частин, не відповідає можливим способам захисту права, передбачених законом, а тому не може бути задоволена.

Проте, встановлення обставини, що частка спадкодавця позивача у праві власності на спірне рухоме та нерухоме майно становила 1/2 частки, достатньо для задоволення іншої позовної вимоги про визнання права власності за позивачем на спірне спадкове майно.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки судом встановлено з матеріалів справи, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , який бажає прийняти спадщину, спірні спадкові 1/2 частки рухомого та нерухомого майна, належали на час відкриття спадщини дружині позивача, позовна вимога про визнання за позивачем права власності на цю частку в порядку спадкування підлягає задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 321, 328, 368, 370, 372, 392, 1216-1223, 1226, 1258, 1261, 1267-1270, 1296 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-82,200,247,258, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину майна подружжя в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

-на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: літ. А - житловий будинок, загальною площею 88,00 кв.м, в тому числі житловою 38,70 кв.м, літ. Б - гараж, літ. Г - літня кухня, літ. Д - погріб, літ. Ж - сарай, літ. З - навіс, в порядку спадкування за законом, що належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням нотаріально посвідченого договору про поділ спадкового майна від 21.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 367;

-на 1/2 частки автомобіля марки ВАЗ, модель 21011, 1979 року випуску, який має шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_5 , тип ТЗ - загальний легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований Центром 5146 з 01.06.2016 року, в порядку спадкування за законом, що належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням нотаріально посвідченого договору про поділ спадкового майна від 21.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 367;

-на 1/2 частки автомобіля марки FIAT, модель - DUCATO, 1994 року випуску, який має шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_7 , тип ТЗ - загальний автобус мікроавтобус - D, реєстраційний номер НОМЕР_8 , зареєстрований ТСЦ 5146 з 17.04.2018 року, в порядку спадкування за законом, що належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням нотаріально посвідченого договору про поділ спадкового майна від 21.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 367;

-на 1/2 частки транспортного засобу марки - саморобний, 1995 року випуску, який має шасі (рама) №б/н, тип ТЗ - причіп, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований Роздільнянським МРЕВ Одеської області з 11.08.1995 року, в порядку спадкування за законом, що належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням нотаріально посвідченого договору про поділ спадкового майна від 21.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 367.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області на підставі п.15.5. Розділу Х11 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. І. Гринчак