Рішення

від 10.01.2022 по справі 200/5915/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року Справа№200/5915/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в судовому засіданні в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області,

Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області

про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Шевченка Сергія Анатолійовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним наказ № 796-СГ від 9 квітня 2021 року про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області,

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської міської ради (колишня Малинівська сільська рада) Слов`янського району Донецької області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 11 березня 2020 року ним до відповідача було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі за межами с. Малинівка Миколаївської міської ради Слов`янського району, для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом № 2771-СГ від 28 квітня 2020 року відповідач відмовив позивачу у наданні зазначеного дозволу на підставі того, що запитувана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не відноситься до повноважень відповідача.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по справі № 200/5541/20-а визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 2771-СГ від 28 квітня 2020 року та зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту. Також зазначеним судовим рішенням встановлено, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, не відноситься до земель лісового фонду.

З метою примусового виконання зазначеного судового рішення позивач передав виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду на виконання до відділу примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

14 квітня 2021 року відповідач повідомив зазначений підрозділ виконавчої служби про виконання судового рішення шляхом повторного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту.

Наказом від 9 квітня 2021 року № 796-СГ позивачу повторно відмовлено у задоволенні клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав того, що визначена земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Позивач вважає даний наказ протиправним у зв`язку із його безпідставністю та необґрунтованістю, так як у наказі не зазначено певних конкретних підстав, що передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с. 1-5).

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 21).

У відзиві на позов та додаткових поясненнях Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.

Головним управлінням з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 200/5541/20-а, було повторно розглянуто клопотання громадянина ОСОБА_1 та за результатами цього розгляду прийнято наказ від 9 квітня 2021 року № 796-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Миколаївської міської об`єднаної територіальної громади (колишньої Малинівської сільської ради Слов`янського району Донецької області) за межами населених пунктів, орієнтований розмір земельної ділянки 2 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України.

Виходячи з ортофотопланів, які згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру є картографічною основою Державного земельного кадастру, на витребуваній земельній ділянці наявна деревна рослинність, у зв`язку із чим дана земельна ділянка віднесена до земель лісового фонду, а у Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення.

Також зазначено, що наказом Головного управління від 22 квітня 2020 року № 2552-СГ земельна ділянка, отримати у власність яку має намір позивач, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги.

Згідно ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка частково знаходиться в межах вже сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 1424283500:10:000:0354, і більша її частина - на землях, що мають насадження.

Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка вже сформована та її подальше формування (поділи чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні.

Також Головне управління зазначило, що 27 травня 2021 року набув чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання функцій) передані до комунальної власності міських рад) розділу X Перехідні Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад […]. Земельні ділянки, що вважаються комунальною територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, з дня набрання чинності Законом України № 1423-ІХ Головне управління, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратило право щодо розпорядження такими землями, а тому не може бути належним відповідачем в частині позовних вимог позивача щодо зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 36-43, 71-73).

Ухвалою суду від 23 липня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 18 серпня 2021 року; зобов`язано відповідача надати суду додаткові докази та пояснення (а.с. 47-48).

Ухвалою від 18 серпня 2021 року підготовче засідання відкладено на 10 вересня 2021 року; повторно зобов`язано відповідача надати суду додаткові докази та пояснення (а.с. 65-66).

Ухвалою суду від 10 вересня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі; відкладено підготовче засідання у справі на 29 вересня 2021 року (а.с. 88-89).

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Миколаївську міську раду Краматорського району Донецької області (код ЄДРПОУ 04341413); призначено підготовче засідання у справі на 21 жовтня 2021 року; зобов`язано Миколаївську міську раду надати суду відзив на позов ОСОБА_1 та докази на підтвердження пояснень у відзиві; доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу (а.с. 104-105).

У період з 4 по 29 жовтня 2021 року суддя перебувала на лікарняному, у зв`язку із чим підготовче судове засідання по справі, призначене на 21 жовтня 2021 року, не відбулось.

19 жовтня 2021 року на адресу суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив на позов ОСОБА_2 , в якому зазначено, що позивач до Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки суміжної із земельною ділянкою з кадастровим номером 1424283500:10:000:0354 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства не звертався.

Як наслідок, жодних рішень щодо зазначеної земельної ділянки по зверненню ОСОБА_1 не приймала.

Враховуючи зазначене, спору між позивачем та Миколаївською міською радою не існує (а.с. 110-112).

Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року вирішено продовжити строк підготовчого засідання у справі та призначено підготовче засідання на 16 листопада 2021 року (а.с. 120).

Протокольною ухвалою суду від 16 листопада 2021 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30 листопада 2021 року (а.с. 127).

Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 10 січня 2022 року (а.с. 120).

10 січня 2022 року сторони у судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

В матеріалах справи наявні заяви представника позивача про розгляд справи без його участі та без участі позивача (а.с. 64, 103, 116, 134).

Також в матеріалах справи міститься заява представника другого відповідача про розгляд справи без участі представника Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (а.с. 135).

Від першого відповідача заяв з приводу неявки його представника в судове засідання, призначене на 10 січня 2022 року, до суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

Перший відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39767332; місцезнаходження: 84313, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 16, є органом державної влади, суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 101).

Другий відповідач, Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області, код ЄДРПОУ 04341413, місцезнаходження: 84182, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, буд. 2/14, є органом місцевого самоврядування, суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 123-125).

Як встановлено судом 11 березня 2020 року позивач через свого представника звернувся до першого відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі за межами с. Малинівка Миколаївської міської ради Слов`янського району, для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (76-80, зв.бік а.с. 9).

28 квітня 2020 року Головне управління прийняло наказ № 2771-СГ, яким відмовило позивачу у наданні зазначеного дозволу у зв`язку із тим, що запитувана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не відноситься до повноважень відповідача. (зв.бік а.с. 9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по справі № 200/5541/20-а, яке набрало чинності 25 лютого 2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 2771-СГ від 28 квітня 2020 року; зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с. 9-15).

Крім іншого, у даному рішенні зазначено:

..єдиною підставою висновку відповідача про належність земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, до категорії земель лісового фонду, послугувала інформація про те, що суміжна ділянка з кадастровими номером 1424283500:10:000:0354 площею 15,2763, належить Державному підприємству Слов`янське лісове господарство та відноситься до категорії земель: землі лісогосподарського призначення.

Суд зауважує, що з інформації листа Головного управління Держземагенства у Донецькій області від 11.04.2014 року №11-5-0.61-2269/2-14 до Реєстраційної служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області про внесення зміни до відповідних записів реєстру у частині власника земельних ділянок (відповідного органу виконавчої влади) та витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1424283500:10:000:0354 неможливо встановити, - з огляду на які юридичні факти, окрім означеного листа, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області дійшов висновку про належність саме тієї земельної ділянки, про яку йде мова у зверненні позивача, до категорії земель лісового фонду.

Отже, відповідач не надав до суду належних та достатніх доказів в обґрунтування того, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , відноситься до земель лісового фонду. Як і не надано відповідачем доказів того, що запитувана позивачем земельна ділянка належить на праві постійного користування Державному підприємству Слов`янське лісове господарство … (зв.бік а.с. 11).

На виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року першим відповідачем повторно розглянуто клопотання (заяву) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 11 березня 2020 року (а.с. 36-43).

Наказом від 9 квітня 2021 року № 796-СГ Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно відмовило позивачу у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав того, що визначена земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду (а.с. 17).

Будучи не згодним із відмовою першого відповідача у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - Земельний кодекс) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Статтею 2 Земельного кодексу передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст. 3 Земельного кодексу земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За змістом ст. 1 Закону України Про особисте селянське господарство від 15 травня 2003 року № 742-IV особисте селянське господарство є господарською діяльністю, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3).

Згідно ч. 4 цієї ж статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п. б ч. 2 ст. 121 Земельного кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення № 15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 п. 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (зі змінами в редакції наказу Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи.

Отже, саме перший відповідач у спірний період був наділений повноваженнями розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Донецької області в межах, визначених Земельним кодексом - в тому числі спірною земельної ділянкою.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 Земельного кодексу ;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому абзацом 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельний кодекс визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу .

Як встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, земельна ділянка, щодо розробки проекту відведення якої відмовлено позивачу, є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 1424283500:10:000:0354, яка належить Державному підприємству Слов`янське лісове господарство , категорія земель: землі лісогосподарського призначення, площею 15,2763.

Також зазначеним рішенням встановлено, що згідно довідки, виданої позивачеві експертом з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_3 , на земельній ділянці, розташованій на території Малинівського Старстинського округу Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області, на землях сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 11,0 га, будь-які будівлі та споруди вістуні; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (а.с. 9-15).

Суд зазначає, що згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 22 Земельного кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування Громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Суд зауважує, що згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч зазначеним приписам Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не надано суду доказів на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Посилання у відзиві на позов на ту обставину, що …виходячи з ортофотопланів, які згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру є картографічною основою Державного земельного кадастру, на витребуваній земельній ділянці наявна деревна рослинність, у зв`язку із чим дана земельна ділянка віднесена до земель лісового фонду… , на підтвердження якої суду надано викопіювання зі схеми землеустрою, з проекту передачі земель лісового фонду і користування сільськогосподарських підприємств Слов`янського району Донецької області та викопіювання з Публічної кадастрової карти України (а.с. 74, 85-87), судом відхиляються, тому що зазначені викопіювання не містять жодних позначок (посилань), які б надали суду можливість визначити, що спірна земельна ділянка розташована за землях лісового фонду (зокрема, відсутні посилання на розшифрування позначок, які містяться на схемі).

Згідно ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр № 3613-VI від 7 липня 2011 року (далі - Закон № 3613-VI) кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону № 3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного і кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що […] викопіювання з кадастрової карти (плану), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, здійснюється за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Суд зауважує, що викопіювання з Публічної кадастрової карти України (а.с. 87) надано у якості, яка не дозволяє навіть визначитись із місцем розташування на ній спірної земельної ділянки.

Щодо посилань першого відповідача на ту обставину, що суміжна зі спірною земельною ділянкою земельна ділянка із кадастровим номером 1424283500:10:000:0354 (а.с. 78-80) віднесена до земель лісогосподарського призначення, не є доказом віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Щодо посилань першого відповідача на те, що запитувана позивачем земельна ділянка частково знаходиться в межах вже сформованої земельної ділянки із кадастровим номером 1424283500:10:000:0354, суд зазначає, що зазначене посилання не доведено Головним управлінням під час розгляду справи, крім цього, зазначене не було підставою для прийняття наказу № 796-СГ від 9 квітня 2021 року.

Стосовно посилань першого відповідача на те, що наказом Головного управління від 22 квітня 2020 року № 2552-СГ земельна ділянка, отримати у власність яку має намір позивач, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги, суд зазначає, що доказів на підтвердження вказаного суду також не надано; крім цього, зазначена обставина не була підставою для прийняття Головним управлінням спірного наказу.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що першим відповідачем не доведено належними та допустимими доказами віднесення запитуваної позивачем земельної ділянки до земель лісового фонду.

Як наслідок, наказ № 796-СГ від 9 квітня 2021 року про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області є необґрунтованим та неправомірним, відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Позивач не просить суд скасувати спірний наказ, разом із цим лише визнання його протиправним не спричиняє його недійсність.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та скасувати спірний наказ.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської міської ради (колишня Малинівська сільська рада) Слов`янського району Донецької області, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

27 травня 2021 року набув чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання функцій) передані до комунальної власності міських рад) розділу X Перехідні Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад […]. Земельні ділянки, що вважаються комунальною територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Згідно з п. 24 розділу Х Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, з дня набрання чинності Законом № 1423-ІХ Головне управління, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратило право щодо розпорядження такими землями, а суд не може зобов`язати даний державний орган надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної ним земельної ділянки або зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про надання такого дозволу.

При цьому ані Законом № 1423-ІХ ані іншим законом не передбачено передання Головними управліннями Держгеокадастру областей заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, які з певних причин не розглянуті Головними управліннями, для розгляду територіальним громадам, яким передані у власність землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Враховуючи наведене, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання другого відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської міської ради (колишня Малинівська сільська рада) Слов`янського району Донецької області.

Враховуючи зазначене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС , яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 908,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду із даним позовом сплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн згідно квитанції № XPX0-B8М2-ВМСН-28Ф3 від 17 травня 2021 року (а.с. 6).

Враховуючи наведене, витрати позивача зі сплати судового збору за подання даного позову підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що згідно ч. 1 - 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 4 даної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).

Згідно приписів ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано копії наступних документів:

- договору на професійну правничу допомогу від 15 травня 2021 року, згідно якого Клієнт уповноважує Адвоката скласти позовну заяву до Донецького окружного адміністративного суду про визнання протиправними наказу 796-СГ від 9 квітня 2021 року Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та його зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та представляти інтереси у суді при розгляді справи (п. 1); вартість послуг Адвоката складає 5 000 (п`ять тисяч 00 коп) грн. (п. 3) (а.с. 18);

- акту виконаних робіт від 17 травня 2021 року, з якого вбачається, що Адвокат виконав, а Клієнт прийняв наступні послуги: вивчення документів Клієнта, обгрунтовуючих його позицію по справі (1 год); вивчення законодавства та судової практики, яке стосується предмету позовних вимог ОСОБА_1 (2 год); пошук та роздруківка із автоматизованої системи виконавчих проваджень документів, стосовно виконання ГУ Держгеокадастру у Донецькій області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (1 год); складання позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (4 год); формування пакету документів із роздруківкою відповідних копій документів та їх засвідчення, для доручення до позовної заяви (2 год) (а.с. 19);

- квитанції № 44 від 17 травня 2021 року про сплату позивачем адвокатові Шевченко С.А. за надання правової допомоги відповідно до Договору від 15 травня 2021 року 5 000,00 грн (зв.бік а.с. 19).

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Надаючи правову оцінку наданим доказам, суд зазначає, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг, пов`язаних із розглядом даної справи, від адвоката Шевченка С.А. та факт понесення ним витрат на оплату цієї правової допомоги в заявленому розмірі.

Щодо питання співмірності зазначеної суми стосовно обсягу наданої правової допомоги, суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до матеріалів справи перший відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та додані до неї копію позову (та додатків), в якій міститься клопотання про стягнення витрат на правову допомогу 28 травня 2021 року (а.с. 25).

Станом на час розгляду справи судом не отримано від першого відповідача заяву (клопотання) про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення основних позовних вимог позивача (визнання неправомірним та скасування рішення), а також беручи до уваги, що позовні вимоги позивача, у задоволенні яких суд вирішив відмовити, не задоволені судом не з підстав їх необґрунтованості, а у зв`язку зі зміною нормативно-правовими актами процедури отримання згоди на розробку проекту землеустрою, - судові витрати позивача підлягають стягненню з першого відповідача у заявленому у позові розмірі - у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 132, 134, 139, 205, 244-246, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332; місцезнаходження: 84313, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 16), Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (код ЄДРПОУ 04341413, місцезнаходження: 84182, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, буд. 2/14) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 796-СГ від 9 квітня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332; місцезнаходження: 84313, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) витрати позивача, пов`язані з оплатою правової допомоги в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 10 січня 2022 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено та підписано 20 січня 2022 року.

Суддя Н.П. Волгіна