Постанова

від 16.02.2022 по справі 320/2336/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2336/21 Суддя першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціальної політики Бучанської міської ради на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Бучанської міської ради про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної політики Бучанської міської ради (далі - Відповідач, Управління), в якому просив:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;

- зобов`язати Відповідача здійснити Позивачу нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, виходив з того, що оскільки на час проведення виплат до 5 травня у 2020 році діяли одночасно норми Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон) і постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі - Постанова №112), то до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону як акту вищої юридичної сили у редакції Закону від 25.12.1998. Крім того, суд підкреслив, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення гарантованих державою виплат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, суд не врахував відсутності виділених Кабінетом Міністрів України коштів для проведення виплат на підставі Закону, а не Постанови №112, по-друге, суд не взяв до уваги позицію судді Конституційного Суду України, викладену в його окремій думці щодо рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, по-третє, суд взагалі не надав оцінку факту пропуску Позивачем шестимісячного строку звернення до суду, який має обраховуватися з моменту отримання допомоги до 5 травня.

Після усунення визначених в ухвалі від 08.11.2021 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, обґрунтовуючи свою позицію цитуванням мотивувальної частини рішення Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.06.2011, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 15).

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, визначеному ст. 13 Закону.

Проте, листом від 25.02.2021 №688 Відповідач відмовив у проведенні такої виплати у визначеному Законом розмірі, посилаючись на те, що розмір виплати, 3 640,00 грн, відповідає Постанові №112 (а.с. 19).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 13 Закону, а також позиції Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що належна Позивачу до 5 травня за 2020 рік грошова допомога з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 має бути виплачена у розмірі, визначеному саме Законом, а не підзаконним актом Уряду України.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998.

Таким чином, починаючи з 27.02.2020, розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998:

Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком. .

При цьому, на переконання судової колегії, чинність станом на день здійснення виплати Позивачу разової грошової допомоги Постанови №112 не може бути підставою для висновку про обґрунтованість розміру виплаченої ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 3 640,00 грн, оскільки до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми саме ст. 13 Закону як акту вищої юридичної сили.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Наведене застосування норм матеріального права з огляду на ієрархію правових норм у правовій системі України викладено у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, щодо якої справа №320/2336/21 є типовою.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відтак судом апеляційної інстанції критичної оцінюється посилання Управління як на підставу для відмови в задоволенні позову на те, що виплата допомоги до 5 травня за 2020 рік здійснена у розмірі згідно затвердженого обсягу видатків, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити у залежність від видатків бюджету.

Твердження Апелянта про те, що суд першої інстанції повинен був врахувати позицію судді Конституційного Суду України, викладену в його окремій думці щодо рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, судова колегія відхиляє, позаяк окрема думка судді Конституційного Суду України, на відміну від рішення цього суду, не має обов`язкового характеру.

З приводу посилання Управління на пропуск Позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 22.07.2021 у справі №420/718/21, спірні питання в якій є аналогічними справі №320/2336/21, Верховний Суд наголосив на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.

Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто, указаним Законом встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги, для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.

Судова колегія звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі № 607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду 02.03.2021, то твердження Управління про пропуск останнім встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку є помилковим.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Бучанської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 16 лютого 2022 року.