Ухвала

від 01.02.2022 по справі 366/1000/17

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 366/1000/17

провадження № 2/366/6/22

УХВАЛА

01 лютого 2022 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гончарука О.П.,

при секретарі Онищенко В.В.,

за участю прокурора Левченко Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Київського обласного та м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Іванківське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - Вишгородську окружну прокуратуру, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - Вишгородську окружну прокуратуру.

Ухвалою суду від 04.04.2017 прийнято позовну заяву до розгляду і рішенням від 19.06.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

06.11.2017 апеляційна інстанція відхилила апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

05.06.2019 ухвалою колегії суддів Другої судової палати КЦС ВС задоволено касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, рішення Іванківського районного суду Київської області від 19.06.2017 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06.11.2017 скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права: судом не було перевірено підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень та державного підприємства та причин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів позивачами особисто.

04.07.2019 року справа повернута до Іванківського районного суду, здійснено повторний авторозподіл.

13.09.2019 задоволені клопотання представника відповідача - Іванківської РДА Київської області та представника третьої особи ОСОБА_5 адвоката Габрєва Віталія Валерійовича про залишення позовної заяви без розгляду, так як прокурором не підтверджено неможливості юридичних осіб, в інтересах яких заявлено позов, здійснювати захист інтересів держави самостійно, на що було звернуто увагу у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду, тому позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України : суд дійшов висновку, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави у зазначеній справі, тобто позов подано суб`єктом, який не має цивільної процесуальної дієздатності для його подання.

17.12.2019 зазначена ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, так як апеляційна інстанція прийшла до висновку, що незгода суду з обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави для представництва не є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України .

07.02.2020 суддя Слободян Н.П. заявила самовідвід у справі зазначивши, що у зв"язку із тим, що нею було постановлено ухвалу 13.09.2019 про залишення позову без розгляду, суд фактично констатував не підтвердження правових підстав для представництва: тобто виконано вимогу, викладену в ухвалі від 05.06.2019 колегії суддів Другої судової палати КЦС ВС, і , зважаючи на позицію Верховного Суду, у суду відсутні підстави для прийняття рішення у зазначеній справі по суті.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 року, головуючим по даній справі призначено суддю Гончарука О.П.

02.03.2021р. до суду надійшло клопотання представника ДП Іванківське лісове господарство про заміну у справі первісного відповідача - Іванківську районну державну адміністрацію, належним відповідачем - Вишгородською районною державною адміністрацією.

Ухвалою від 25.05.2021р. замінено Іванківську районну державну адміністрацію як відповідача в справі на Вишгородську районну державну адміністрацію , як правонаступника.

25.05.2021 року від керівника Вишгородської окружної прокуратури М. Василенка надійшло до суду клопотання про залучення правонаступника у справі, в якому просить залучити Вишгородську окружну прокуратуру, як правонаступника Броварської місцевої прокуратури Київської області.

Ухвалою від 01.02.2022р. залучено до участі у справі правонаступника Броварської місцевої прокуратури Київської області - Вишгородську окружну прокуратуру.

Судом на обговорення поставлено питання про необхідність залишення позову без розгляду, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

В судовому засіданні прокурор Левченко Р.М. просив не залишати позов без розгляду, зазначив що в нього є повноваження на ведення справи.

Представник позивача ДП Іванківського лісового господарства в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

В судове засідання представник відповідача Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

Третя особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить таких висновків.

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Іванківське лісове господарство звернувся до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - Вишгородську окружну прокуратуру, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області №405 від 08 вересня 2006 року в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки:

серії ЯБ №7 75209 виданий на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі №010734400003 від 02 листопада 2007 року;

серії ЯГ №178532 виданий на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власної на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі №010734400013 від 16 березня 2007 року;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП Іванківське лісове господарство земельні ділянки загальною площею 1,9 га з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0022, 3222081400:02:001:0034, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, загальною вартістю 83410 грн.

Відповідно до розпорядження Іванківської районної державної адміністрації №405 від 08 вересня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність громадянам земельні ділянки, зокрема ОСОБА_3 передано земельну ділянку загальною площею 1 га на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та ОСОБА_4 передано земельну ділянку загальною площею 0,9 га на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження останні отримали державні акти серії ЯБ №775722 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 та серії ЯБ №775723 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3 222081400:02:001:0023 відповідно .

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 листопада 2006 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. за №8050, відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:002 2 на користь ОСОБА_1 , який на підставі вказаного договору отримав державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 серія ЯБ № 775209.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2006 року №8650 ВЕІ 747509, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 на користь ОСОБА_2 , яка на підставі вказаного договору отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0034 серія ЯГ №178532, загальною площею 0,9 га.

Прокурор вважає, що спірні земельні ділянки передано у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області з порушенням законодавства, а саме з недотриманням вимог статей 80, 84, 149, 155 ЗК України та статей 7, 8, 17, 28, 23, пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, оскільки вказані земельні ділянки, на час їх відчуження, перебували в державній власності та належали до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП Іванківське лісове господарство .

Прокурор не погодився із зазначеними розпорядженнями, стверджуючи, що земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам, накладаються на землі лісогосподарського призначення, які в силу положень ст.ст. 19 , 57 , 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України , відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному лісовим кодексом України та знаходиться у віданні Державного підприємства Іванківське лісове господарство , яке будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилучені спірних земельних ділянок не відшкодовувались.

Частинами 1, 3, 4 статті 56 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України ).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 Про прокуратуру (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону , має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Положенням частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 провадження 12-20гс21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 23.11.2021 №359/3373/16-ц (14-2цс21) зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Іванківське лісове господарство з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП Іванківське лісове господарство , тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Щодо правових підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, слід зазначити наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у частинах 1, 3, 4, 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру , яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки таке питання буде вирішуватись за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Отже, ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва, тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України (залишення позову без розгляду).

Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження 12-194гс19).

З матеріалів справи вбачається, що ДП Іванківським лісовим господарством самостійно не вживались заходи щодо звернення до суду .

Підставою на звернення до суду з позовом, прокуратурою надано суду листи Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 03 березня 2017 року, а також ВО Укрдержліспроект від 08 липня 2016 року №472 на ім`я ДП Іванківське лісове господарство про виявлення порушень чинного законодавства, однак самостійно останніми не вжиті заходи щодо звернення до суду з позовом, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Однак, прокурором в обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, докази попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не представлені та матеріали даної судової справи даних доказів не містять, при цьому в інтересах ДП Іванківське лісове господарство прокурор представником у справі виступати не має повноважень.

Разом з тим, матеріали справи не містять також доказів звернення Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до суду з позовами для відновленого порушеного права держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, прокурором не виконано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і не надано компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави, в свою чергу прокурор самостійно повідомив суб`єкта владних повноважень про подачу до суду даного позову, не надаючи йому можливості вирішити питання в порядку передбаченому нормами діючого законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року визначено, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

Вказана позиція узгоджується постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2021р. (унікальний номер справи №366/1866/17, апеляційне провадження №22-ц/824/8527/2021).

Судом достовірно встановлено, що прокурором не доведено підстав для представництва суб`єкта владних повноважень в суді, на підставі пункту 1 частини 1 статті 257 ЦПК України , тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 257, 258-261 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позов Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Київського обласного та м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Іванківське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - Вишгородську окружну прокуратуру - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: О.П. Гончарук