Постанова

від 17.12.2019 по справі 366/1000/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/15764/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року місто Київ

справа №366/1000/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Пікуль А.А.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року про залишення позову без розгляду, постановлену під головуванням судді Слободян Н.П., у справі за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Іванківське лісове господарство до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Іванківське лісове господарство до Іванківського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області №405 від 08 вересня 2006 року в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки:

серії ЯБ №775209 виданий на ім'я ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі №010734400003 від 02 листопада 2007 року;

серії ЯГ №178532 виданий на ім'я ОСОБА_2 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власної на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі №010734400013 від 16 березня 2007 року;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП Іванківське лісове господарство земельні ділянки загальною площею 1,9 га з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0022, 3222081400:02:001:0034, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, загальною вартістю 83410 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що відповідно до розпорядження Іванківської районної державної адміністрації №405 від 08 вересня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність громадянам земельні ділянки, зокрема ОСОБА_3 передано земельну ділянку загальною площею 1 га на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та ОСОБА_4 передано земельну ділянку загальною площею 0,9 га на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

Вказував, що на підставі вказаного розпорядження останні отримали державні акти серії ЯБ №775722 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 та серії ЯБ №775723 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 відповідно

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 листопада 2006 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. за №8050, відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 на користь ОСОБА_1 , який на підставі вказаного договору отримав державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 серія ЯБ № 775209.

Зазначав, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2006 року №8650 ВЕІ 747509, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 на користь ОСОБА_2 , яка на підставі вказаного договору отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0034 серія ЯГ №178532, загальною площею 0,9 га.

Прокурор вважає, що спірні земельні ділянки передано у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області з порушенням законодавства, а саме з недотриманням вимог статей 80, 84, 149, 155 ЗК України та статей 7, 8, 17, 28, 23, пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, оскільки вказані земельні ділянки, на час їх відчуження, перебували в державній власності та належали до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП Іванківське лісове господарство .

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 19 червня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Іванківське лісове господарство відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року рішеннм Іванківського районного суду Київської області від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року позов керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції, відкривши провадження у даній справі ухвалою від 04 квітня 2017 року визнав, що подана прокурором позовна заява та додані до неї матеріали є достатніми для відкриття провадження, у тому числі й стосовно належного виконання прокурором ч.4 ст.56 ЦПК України, недотримання яких мало б наслідком застосування судом положень, визначених ст.185 ЦПК України.

Вказував, що доводи суду першої інстанції, наведені в оскаржуваній ухвалі є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зазначав, що судом не було взято до уваги те, що до матеріалів справи були додані листи Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 03 березня 2017 року, а також ВО Укрдержліспроект від 08 липня 2016 року №472 на ім`я ДП Іванківське лісове господарство про виявлені порушення чинного законодавства, однак самостійно останніми не вжиті заходи щодо звернення до суду з позовом, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Посилався на те, що суд першої інстанції вважає, що прокурором порушено вимоги абз.3 ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , зокрема заборони здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, однак суд не врахував, що прокурором в даній ситуації по-перше здійснюється представництво інтересів держави в особі Державного підприємства Іванківське лісове господарство , яке не являється державною компанією, по-друге, законодавство України не містить визначення поняття державна компанія .

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідачі: Іванківська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з 'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача, пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави у даній справі, тобто позов подано суб`єктом, який не має цивільної процесуальної дієздатності для подання зазначеного позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

У цивільних справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина третя статті 26 ЦПК України 2004 року ).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18 звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом визначено, щона прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Частиною першою статті 46 ЦПК України у редакції 2004 року чинній на час звернення прокурора з даним позовом до суду, органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 ЦПК України 2004 року, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 45 ЦПК України 2004 року, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 45 ЦПК України 2004 року, прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia, заява №42454/02, § 35)).

Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

З аналізу вище вказаних норм слідує, що прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів держави в суді, повинен самостійно обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини другої статті 45 ЦПК України у редакції 2004 року має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

Аналогічний правова позиція викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №14-104цс19.

Як вбачається з матеріалів справи, керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Іванківське лісове господарство звернувся до суду з позовом до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0022, 3222081400:02:001:0034 були передані у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області з порушенням законодавства, а саме з недотриманням вимог статей 80, 84, 149, 155 ЗК України та статей 7, 8, 17, 28, 23, пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, оскільки вказані земельні ділянки, на час їх відчуження, перебували в державній власності та належали до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП Іванківське лісове господарство .

Також керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області у позовній заяві на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України у редакції 2004 року, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтував підстави для представництва інтересів Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Іванківське лісове господарство , а також обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову), а саме вказав, що вибуття всупереч встановленого законом порядку з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення істотно суперечить інтересам держави, а органи до компетенції яких віднесені відповідні повноваження заходи для захисту інтересів держави не вживають протягом тривалого часу, незважаючи на виявлення порушень земельного законодавства ДП Іванківське лісове господарство ще в серпні 2015 року, що обумовлює необхідність звернення з даним позовом прокурора.

До позовної заяви прокурором були долучені листи-повідомлення щодо представництва прокурором в суді інтересів держави в особі відповідних суб`єктів, а саме: лист-повідомлення Київському обласному та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства від 30 березня 2017 року №2471 вих-17 та ДП Іванківський лісгосп від 30 березня 2017 року №2472 вих-17.

Вказаними листами прокурор інформував позивачів про те, що ним будуть вжиті заходи представницького характеру з метою усунення виявлених порушень та ефективного захисту порушених майнових прав держави в суді.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що представники Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Іванківське лісове господарство брали участь у розгляді даної справи, підтримували заявлений позов, заяв про залишення позову без розгляду не подавали.

З матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2017 року Іванківський районний суд Київської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у даній справі. Мотивував ухвалу тим, що подана керівником Броварської місцевої прокуратури Київської області позовна заява відповідає вимогам статтей 119, 120, 122 ЦПК України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування керівником Броварської місцевої прокуратури Київської областіпідстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив, і позовну заяву керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області як з цих, так і з інших підстав без руху не залишав.

Разом з тим,стаття 257 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів, що суб`єкти, в особі яких прокурор звертається до суду, тривалий час не вживають заходів щодо захисту інтересів держави не є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Відповідно до ст .379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріальногоправа , які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області - задовольнити.

Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: