Рішення

від 02.02.2022 по справі 480/2284/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 р. Справа № 480/2284/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П. ,

представника позивача - Шаповала Ю.В.,

представника відповідача - Боженка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" (далі - позивач, ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН") звернулося до суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС, в якій просило:

1) визнати протиправним та скасувати наказ №354 від 31.10.2019 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН";

2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019 за № 0000155407 та за № 0000145407.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на запит відповідача від 01.04.2019 про надання інформації та документального підтвердження в межах здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Торгівля-Україна", позивачем надіслано письмові пояснення від 09.04.2019 з доданими копіями документів, однак відповідач у подальшому виніс наказ про проведення документальної виїзної позапланової перевірки, за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач стверджує, що зміст запиту не відповідав вимогам абз. 1-5 п. 73.3 ст. 73 ПК України, оскільки перелік запитуваних документів не конкретизовано, а посилання на аналіз даних інформаційних баз даних наявних в розпорядженні відповідача, допускає наявність будь-яких інших обставин для надсилання запиту, що у свою чергу не підлягає їх вичерпному тлумаченню. Крім іншого позивачем в межах встановленого строку всі документи в межах встановленого у запиті строку було надано. Наведений перелік документів був достатнім для посвідчення реальності намірів сторін правочину до очікуваних від нього правових наслідків. Окремо вказує, що вручення наказу про призначення перевірки головному бухгалтеру не є належним вручення наказу позивачу саме в особі директора чи його представнику в розумінні вимог пп.78.4 ст. 78, ст.42 Податкового кодексу України.

Фактичні обставини також не спростовуються посиланнями відповідача за змістом абз.3 п.3.1 акту перевірки про не надання позивачем на запит повного та необхідного відповідачу переліку документів, як обґрунтування підстав для призначення позапланової перевірки. За наявності зазначеного факту відповідач зобов`язаний вказати які саме документи не надано і такі документи мають бути використаними під час перевірки, як докази правомірності призначення позапланового заходу та докази законності сформованих висновків перевірки.

Щодо встановленого порушення, зокрема, про неправомірність віднесення суми 3091343,80грн. до податкового кредиту, позивач вказує, що за укладеним договором поставки с/г продукції позивачем було фактично отримано товар та перераховано на користь постачальника кошти на загальну суму 18548062,72грн., в т.ч. ПДВ 3091343,80грн. При цьому, для позивача достатньо отримати відповідні з ЄРПН відомості про реєстрацію податкових накладних постачальником по договору, що наділяє його в наступному правом нарахувати суми податку, що відносяться до податкового кредиту на протязі 365 днів після реєстрації податкових накладних. Відомості про реєстрацію постачальником податкових накладних господарської операції з придбання позивачем с/г продукції слугують відомості з ЄРПН. Відтак, отримавши з ЄРПН відомості про реєстрацію постачальником податкових накладних, позивачем у звітному періоді подано 12.07.2016 декларацію з ПДВ де відображено податковий кредит у розмірі 3 361 950,00 грн. (код рядка Ю.1., код додатка Д 5) та саме в Розшифровці податкових зобов`язань та податкового кредиту за Розділом 11, рядки 74, 75, з урахуванням відомостей про індивідуальний податковий номер постачальника, позивачем нараховано податок та віднесено до податкового кредиту суму 3 091 343,80грн. В подальшому, в серпні, листопаді 2016 року позивачем подано уточнюючі розрахунки, які прийнято ДПІ, наслідком чого позивачем включено до податкового кредиту 3 091 344,00грн.

Щодо встановленого порушення, зокрема, про заниження позивачем доходу (за вирахуванням непрямих податків) на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб, заниження податку на прибутку на загальну суму 2 782 209,00грн., позивач вказує, що всупереч фактично здійсненої реалізації товару, як господарської операції між постачальником та позивачем, відповідач доводить свої припущення неналежними, недостовірними та недостатніми доказами. Так, відповідачем фактичні наміри сторін Договору поставки, правові наслідки, які відбулися на підставі цього договору ставить в залежність від обставин, до яких позивач не має будь-якого відношення та не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність третіх осіб, в тому числі які відбулися за межами правових відносин. Зокрема, не мають юридичної сили до фактичних обставин наведена відповідачем інформація про матеріали досудового розслідування кримінального провадження, в якому згадується, що вказано за Актом перевірки, постачальник та про припущення, що Постачальник має ознаки фіктивності. Оскільки позивач не має ніякого відношення до досудового розслідування, на яке відповідач робить посилання, а тим більше рішення суду яке б набрало законної сили відсутнє, то посилання відповідача є недоцільним взагалі. Також не є доказами ті обставини, що постачальник не надає відповідей на запити контролюючих органів.

Ухвалою суду від 14.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.05.2020 (т.1, а.с.244).

Представник Офісу великих платників податків ДПС подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Наголосив, що запит про витребування документів було складено відповідно до норм стст.73,74 ПК України, однак, позивач не у повному обсязі надав документи, а саме: були відсутні товарно-транспортні накладні, головні книги, розшифровки податкового обліку та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, а тому вважає, що наказ Офісу великих платників податків ДПС 31.10.2019 року №354 складено з дотриманням норм Податкового кодексу України, та який перед перевіркою вручений головному бухгалтеру підприємства позивача, який в розумінні Господарського та Податкового кодексу України є посадовою ТОВ «Агротермінал Констракшин» .

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відмітив, що в ході перевірки позивача у період з 04.11.2019 по 06.11.2019 встановлені взаємовідносини ТОВ «Агротермінал Констракшин» з контрагентом ТОВ «ТОРГІВЛЯ-УКРАЇНА» за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 по операціях з придбанню кукурудзи, однак, перевіркою не підтверджено факт реалізації ТОВ «ТОРГІВЛЯ- УКРАЇНА» кукурудзи на адресу ГОВ «Агротермінал Констракшин» . Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних неможливо встановити джерело походження товару «кукурудза» (не простежується ланцюг подальшого придбання товару). В акті перевірки доведені факти, які не підтверджують факт придбання ТОВ «Агротермінал Констракшин» кукурудзи від ТОВ «ТОРГІВЛЯ-УКРАІНА» на загальну суму 18 548 062,72 грн., в т.ч. ПДВ 3091343,80 грн.

При цьому, відповідно до бази даних ЄРПН встановлено, що протягом 2016 року на адресу ТОВ «ТОРГІВЛЯ-УКРАЇНА» зареєстровано податкові накладні з наступною номенклатурою: арматура, дизельне паливо, бензин, іграшки, батарейки первинні, велосипед, покришка, зберігання пшениці. Та зареєстровано податкові накладні на адресу підприємств «покупців» з наступною номенклатурою: пшениця, какао порошок, підшипники, кукурудза, LED-лампа, сало, печінка, монометр, Nison та інше.

Відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не можливо встановити джерело походження товару «кукурудза» (не простежується ланцюг подальшого придбання товару).

Згідно Єдиного реєстру судових рішень в рамках досудового розслідування, встановлено, що в період з 2016 по 2018 рік створено та зареєстровано на території м. Києва 66 СГД, що мають ознаки фіктивності та використовуються з метою конвертування безготівкових коштів в готівку та надання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки, у т. ч. ТОВ «ТОРГІВЛЯ- УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 40223430) (матеріали досудового розслідування №42017101060000079 від 14.04.2017, знаходиться в провадженні шостого слідчого ВРКП СУ ФР ТУ ДФС у м. Києві).

Отже, ТОВ «Агротермінал Констракшин» отримано первинні документи (видаткові та податкові накладні) та відображено в податковому та бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції з підприємствами з ознаками фіктивності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати податків по ланцюгу постачання, у зв`язку з чим вказані дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України та дали змогу мінімізації податкових зобов`язань.

Наголосив, що підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, адже перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що мас ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Так, згідно п. 198.6 ст., 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними-розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ. Тобто несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності лише по виконанню господарсько - правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Ухвалою суду від 06.05.2020 призначено проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Ленінського районного суду м.Харкова за участю представника Офісу великих платників податків ДПС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС (т.2, а.с.64).

У зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у відповідача, зокрема, за клопотанням представника позивача (т.2, а.с.138) та надання часу учасникам процесу для подання заяв по суті спору, в підготовчому засіданні 14.05.2020 було оголошено перерву до 06.08.2020 (т.2, а.с.142).

Ухвалою суду від 06.08.2020 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №826/9464/18 (т.2, а.с.153-154), а ухвалою суду від 18.03.2021 - поновлено та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Ленінського районного суду м.Харкова за участю представника Офісу великих платників податків ДПС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС на 14.04.2021 (т.2, а.с.168).

Ухвалою суду від 14.04.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду (т.2 а.с.198-199).

Крім іншого, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 14.04.2021 було замінено відповідача у справі на правонаступника, зокрема на Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) та відкладено підготовче засідання у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у відповідача на 17.05.2021 в режимі відеоконференції в приміщенні Ленінського районного суду м.Харкова за участю представника відповідача (т.2 а.с.200-201), які, в свою чергу, відкладалися та в них оголошувалася перерва на 09.06.2021, 01.07.2021, 13.07.2021, 15.09.2021, 30.09.2021 за клопотанням відповідача, неявкою представника відповідача в засідання, витребування додаткових доказів у сторін (т.2, а.с.222, 223, 231, т.3 а.с.9-24, 33).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 30.09.2021, підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.11.2021 в режимі відеоконференції в приміщенні Ленінського районного суду м.Харкова за участю представника відповідача (т.2 а.с.40-41), що було відкладено у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у сторін на 29.11.2021 (т.3 а.с.46-47).

Представник відповідача подав додаткові пояснення (т.3 а.с.50-52).

Ухвалою суду від 29.11.2021 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДПС України "Про проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" від 31.10.2019 №354 було закрито (т.3, а.с.56-57).

Судові засідання 29.11.2021 та 02.12.2021 відкладалися на 02.12.2021 та 02.02.2022 відповідно у зв`язку з необхідністю виклику свідка для допиту в режимі відеоконференції в приміщенні Шевченківського районного суду м.Львова (т.3 а.с.58-60, 67-68).

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, визнавши протиправними та скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, а також свідка ОСОБА_1 , допитаного в судовому засіданні 02.02.2022 (далі - свідок, ОСОБА_1 ), дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні було встановлено, що Харківським управлінням Офісу ВПП ДПС на адресу ТОВ «Агротермінал Констракшин» було направлено запит від 01.04.2019 №16256/10/28-10-50-06 про надання інформації та її документального підтвердження. При цьому, повідомлено, що відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України не надання пояснень та їх документальних підтверджень протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту є підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків (т.1, а.с.21-22).

У відповідь на запит контролюючого органу, позивачем було надіслано письмові пояснення від 09.04.2019 №184 з доданими копіями документів, зокрема, договором №КФ-006 від 07.04.2016 на постачання сільськогосподарської продукції з додатками, видатковими і податковими накладними, трьохсторонніми актами на передачу отриманого позивачем товару та платіжними документами про здійснення оплати за отриманий товар, і карткою бухгалтерського рахунку 631 по розрахунках з постачальником (т.1, а.с.23-24). Вказані документи були вручені відповідачу 15.04.2019 (т.1, а.с.26).

Однак, враховуючи доповідну записку (т.2, а.с.210-212), що вбачається з пояснень представника відповідача, на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, Офісом великих платників податків ДПС було прийнято наказ від 31.10.2019 №354 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агротермінал Констракшин» з 04.11.2019 строком на три робочих дні з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівля Україна» за квітень 2016 року, які відображені в податковій декларації з ПДВ за червень 2016 року та з урахуванням уточнюючого розрахунку поданого 30.11.2016 за звітний період червень 2016 року та з податку на прибуток за 2016 рік (т.1, а.с.29, т.2 а.с.213), на підставі якого головному державному ревізор-інспектору відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС Агафоновій Ларисі Володимирівні було видано Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС направлення від 04.11.2019 №30 для проведення документальної виїзної перевірки строком на 3 доби з 04.11.2019 по 06.11.2019 (т.3, а.с.214). Вказані наказ та направлення вручені 04.11.2019 головному бухгалтеру підприємства позивача, що вбачається з зазначеного направлення (т.3, а.с.214).

У період з 04.11.2019 по 06.11.2019 уповноваженою згідно направлення особою було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агротермінал Констракшин» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівля Україна» за квітень 2016 року, які відображені в податковій декларації з ПДВ за червень 2016 року та з урахуванням уточнюючого розрахунку поданого 30.11.2016 за звітний період червень 2016 року та з податку на прибуток за 2016 рік, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 07.11.2019 №12/28-10-54-07-10/39838125 (т.1, а.с.34-57, т.2, а.с.8-19), в якому зафіксовано наступні порушення позивачем:

- п. 5 П(С) БО 9 «Запаси» , п. 5 П(С) БО № 11 «Зобов`язання» , п. 5 П(С) БО № 15 «Дохід» , підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 782 209 грн. за 2016 рік на 2 782 209 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п.201.1, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI (із змінами та доповненнями), п.6 розділу ІІІ, п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 3091344грн., та як наслідок завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість всього на 3091344грн.;

- за червень 2016 року у сумі ПДВ 3091344грн. (відображено в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9229909720 від 30.11.2016р.).

12.12.2019 на підставі вищезазначеного акта перевірки Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000155407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств приватних підприємств на суму 3477761,25грн., в т.ч. 2782209,00грн. за податковим зобов`язанням та 695552,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.59-60, т.2 а.с.22-23);

- №0000145407, яким зменшено розмір від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 3091344,00грн. по податку на додану вартість (т.1, а.с.61-6, т.2 а.с.20-21).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України та просив їх скасувати (т.1 а.с.64-73), за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 02.03.2020, з урахуванням рішення Державної податкової служби України від 17.01.2020 про продовження строку розгляду скарги, спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.77, 79-83).

Надаючи правову оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - Податковий кодекс України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Відповідно до пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Вказаним пунктом також передбачено підставу для звільнення від обов`язку надавати відповідь на запит, який складено з порушенням вищенаведених вимог.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства або недостовірність задекларованих показників, а також чіткий перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати.

Не зазначення у запиті про надання інформації підстав для його надіслання та інформації, яка це підтверджує, переліку інформації, яка запитується, та переліку документів, які пропонується надати, відсутність на запиті печатки контролюючого органу звільняє платника податків від обов`язку виконати запит, що прямо встановлено нормою пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Судом установлено, що запит податкового органу (т.1, а.с.21-22) не містить зазначення будь-якої податкової інформації, що свідчила б про можливі порушення з боку позивача вимог податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом України законодавства, у запиті не зазначено конкретних підстав для направлення запиту у контексті походження та змісту податкової інформації, на підставі якої податковий орган дійшов висновку про можливі порушення ТОВ Агротермінал Констракшин вимог податкового законодавства, не вказано, за результатами аналізу якої саме інформації отримані відомості про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства, так само, як і не зазначено конкретних фактів, що свідчать про порушення позивачем податкового та/чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача. Конкретної інформації, яка підтверджує недостовірність даних в податкових деклараціях, у чому полягає недостовірність даних задекларованих позивачем, на підставі якої інформації наявної у базі даних податковий орган здійснив такі висновки відповідачем не зазначено, обмежившись лише вказівкою на Єдиний реєстр податкових накладних та загальними посиланнями на норми права, що суперечить наведеним вище положенням.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для призначення позапланової перевірки підприємства позивача на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки досліджений у ході розгляду справи запит контролюючого органу не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, що в силу пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України звільняло платника податків від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №813/3614/15, від 19 березня 2019 року у справі №803/1542/16, від 17 липня 2019 року у справі N 808/553/18, від 25 березня 2019 року у справі N 806/4875/14, від 22 квітня 2021 року у справі N 820/2993/16, від 07 липня 2021 у справі №820/2788/17.

Водночас, здійснюючи перевірку позивача контролюючий орган робить висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ Торгівля Україна , проведених у квітні 2016р. з придбання кукурудзи 3 класу (кормові потреби).

Такий висновок податкового органу суд також визнає необґрунтованим, приймаючи до уваги наступне.

Питання, пов`язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 135, 198, 201 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Тобто, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч.ч.1,2 ст. 9 вказаного закону в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 вказаної статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п.п.200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в свою чергу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Вказані висновки неодноразово висловлені в постановах Верховного Суду (від 20 листопада 2018 року у справі №809/1253/17, від 06.11.2018 у справі №805/3183/17-а, від 08.11.2018 у справі №816/709/17).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно підпункту 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, економічний ефект не обов`язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та є визначальною для встановлення податкових зобов`язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на підставою для формування податкового обліку платника податків та на податковий кредит.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №816/4071/14 також відмічав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Задовольняючи позовні вимоги та не погоджуючись із висновком контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ Торгівля Україна , проведених у квітні 2016р. з придбання кукурудзи 3 класу (кормові потреби), судом взято до уваги наступне.

24.02.2016 між позивачем та ТОВ Аякс було укладено договір №75 складського зберігання зернових, зернобобових, масляних культур і продуктів їх переробки (т.1, а.с.168-187, т.3, а.с.15-21).

07.04.2016 між позивачем та ТОВ Торгівля Україна був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №КФ-006, а також додаткові угоди до нього. Предметом поставки згідно договору та додаткових угод була сільськогосподарська продукція - кукурудза 3-го класу (яка знаходилась на зберіганні у ТОВ "АЯКС" згідно укладеного з ТОВ Торгівля Україна договору за №80 від 07.04.2016 (зерновий склад, елеватор) (т.1, а.с.117-123).

Умови Договору поставки №КФ-006 від 07.04.216 та умови додаткових угод визначали номенклатуру товару, його ціну та кількість, товаро-супровідну документацію (видаткові, податкові накладні, акти приймання-передачі), місце поставки. Зокрема місцем поставки, згідно додаткових угод встановлено місце зберігання продукції зернового складу - ТОВ Аякс .

Факт здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ Торгівля Україна підтверджуються наступними первинними документами, що містяться в матеріалах справи та які були надані під час перевірки.

Так, придбання позивачем від ТОВ Торгівля Україна за період з 07.04.2016 по 15.04.2016 кукурудзи 3 класу в кількості 4499,527тон на загальну суму 18548062,72грн. в т. ч. податок на додану вартість 3091343,80грн. підтверджується копіями видаткових накладних та трьохсторонніх актів приймання-передачі, складених за участю ТОВ "АЯКС", податковими накладними (т.1, а.с.124-141). Оплата придбаного товару підтверджується копіями платіжних доручень (т.1, а.с.162-167).

Крім іншого, згідно трьохсторонніх актів приймання-передачі продукції №3274 від 07.04.2016 від ПП Еласт передано ТОВ Торгівля Україна 207948 кг та за №3279 від ПП "ДІОНІС-ТРЕЙД" - 1 792 052 кг, про що оформлено складські квитанції №№3278, 3281, відповідно (т.1, а.с.88-91). Всього передано у власність ТОВ Торгівля Україна - 2 000 000 кг. які в подальшому реалізовано позивачу на підставі акту №3281 від 07.04.2016, про що оформлено цього ж дня складську квитанцію №3282 на загальну кількість 2 000 000 кг кукурудзи 3-го класу (т.1, а.с.92,93);

Таким же чином:

згідно акта №3284 від 12.04.2016 від ПП "ДІОНІС-ТРЕЙД" передано ТОВ Торгівля Україна 544 849кг кукурудзи 3 класу (складська квитанція №3287), яка в подальшому реалізована позивачу (акт №3287, квитанція №3292 (т.1, а.с.94-97);

згідно акта №3293 від 12.04.2016 передано від ПП "ЕЛАСТ" передано ТОВ Торгівля Україна 347743кг кукурудзи 3 класу (квитанція №3294), яка в подальшому реалізована позивачу (акт №3294, квитанція №3295); (т.1, а.с.98-100,115);

згідно акта №3302 від 13.04.2016 від ПП "ЕЛАСТ" передано ТОВ Торгівля Україна 303 331 кг кукурудзи 3 класу (квитанція №3305) яка в подальшому реалізована позивачу (акт №3305, квитанція №3306) (т.1, а.с.101-104);

згідно актів від 15.04.2016 за №№3314, 368 від ПП "ЕЛАСТ" передано ТОВ Торгівля Україна 504 064 кг кукурудзи 3 класу (складські №№3307, 3317), яка в подальшому реалізована позивачу (акт №3317, квитанція №3318) (т.1, а.с.105-110);

згідно акта №3326 від 15.04.2016 від ПП "ЕЛАСТ" передано ТОВ Торгівля Україна 799 540 кг кукурудзи 3 класу (квитанція №3328), яка в подальшому реалізована позивачу (акт 3328, квитанція №3329) (т.1, а.с.111-114).

Вказані обставини також підтверджуються листом ТОВ "АЯКС" №191218 від 18.12.2019, наданого на запит позивача, в якому підприємство (зберігач) підтверджує, що ТОВ Аякс за договором з ТОВ Торгівля Україна за №80 від 07.04.2016 було прийнято на зберігання кукурудза 3 класу в кількості 4 499 527 кг, про що складені складські квитанції, яка була прийнята на зберігання від ТОВ Торгівля Україна шляхом її переоформлення із зернових рахунків інших поклажодавців ТОВ "АЯКС", а саме: ПП Діоніс Трейд та ПП Еласт , а у подальшому від ТОВ Торгівля Україна до позивача (т.1, а.с.87). До пояснень були надані копії погашені складські квитанцій на кукурудзу в кількості 4 499 527 кг та акти приймання-передачі.

Отже, у вказаний вище спосіб ТОВ Торгівля Україна реалізовано, а позивачем отримано у власність 4 499 527 кг кукурудзи 3-го класу на загальну суму 18548062,72грн. з ПДВ.

Придбаний товар у подальшому позивачем (одним з видів діяльності якого є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т.1, а.с.12); з метою здійснення власної господарської діяльності реалізовано ТОВ Імперево Фудс , що підтверджується копіями договору поставки та додаткової угоди до нього, копіями видаткових та накладних на перевезення вантажу залізничним транспортом (т.1, а.с.188-241, т.2, а.с.106-135).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ Торгівля Україна носили реальний характер та були фактично виконані, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. На момент проведення податкової перевірки позивач мав в наявності всі податкові накладні, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість формування витрат та включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з ТОВ «Торгівля Україна» .

Доводи відповідача про відсутність факту можливості реалізувати контрагентом позивача придбаної позивачем кукурудзи та фактично відсутність джерел законного введення в обіг товарно-матеріальних цінностей, відсутність у ТОВ Торгівля Україна власних та орендованих основних фондів, відсутність послуг з оренди основних засобів, відсутність трудового персоналу, у тому числі згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не можуть бути достатнім доказом відсутності реального характеру спірних господарських операцій.

Дійсно, згідно податкової інформації встановлено, що ТОВ Торгівля Україна позивача не є виробником реалізованої згідно видаткових накладних продукції, проте зазначена обставина не може слугувати належним доказом відсутності реального характеру договірних відносин, а навпаки підтверджує участь таких контрагентів у діловому товарообороті в якості посередників, діяльність яких не завжди потребує значної кількості працюючих осіб та наявність основних фондів.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару та/або послуги на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі №806/1552/15.

Крім того, відсутній обов`язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює неприйнятність доводів податкового органу у цій частині.

Крім іншого, судом встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ Торгівля Україна товар, який контрагентом зберігався на складі згідно укладеного договору у ТОВ Аякс , з яким у свою чергу ще 24.02.2016 був укладений договір складського зберігання і позивачем. За договором поставки з ТОВ Торгівля Україна позивач придбавав товар з місцем поставки ТОВ Аякс . Вказане свідчить про відсутність необхідності у складанні товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, який залишився перебувати на складі ТОВ Аякс . Натомість вже під час реалізації позивачем кукурудзи 3 класу, придбаної у ТОВ Торгівля Україна - ТОВ Імперево Фудз , позивачем було відвантажено товар на залізничний транспорт контрагенту, що підтверджується наданими суду копіями видаткових накладних та накладних на перевезення вантажів залізничним транспортом (т.1, а.с.18-241).

Посилання податкового органу на те, що трьохсторонні акти приймання-передачі та деякі видаткові накладні (т.1, а.с.124, 136, 139) не містять розшифровки підпису уповноваженої особи позивача також не приймається судом до уваги, оскільки, вказане також не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, так як сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. При цьому, відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції. Крім іншого, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , зазначив, що він у спірний період був директором ТОВ Агротермінал Констракшин , що узгоджується з письмовими доказами, що містяться у справі (т.3, а.с.73-75) та саме ним були підписані видаткові накладні, що не містять розшифровки підпису.

Доводи представника відповідача на наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства контрагента позивача, так як на час розгляду справи не було встановлено завершення досудового розслідування по зазначеним кримінальним справам, а тим паче наявність судових рішень за результатами їх розгляду, що унеможливлює прийняття доводів податкового органу щодо фіктивності контрагента позивача лише на підставі факту наявності кримінального розслідування. Адже, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно, вищезазначені доводи про наявність кримінальних проваджень самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновків про вчинення позивачем господарських операцій без розумної економічної причини.

Висновки суду у даному рішенні узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 826/18485/15, від 02 квітня 2019 року у справі №826/6245/18, від 04 червня 2020 року у справі №480/4346/18, від 18 січня 2021 року у справі № 816/2661/15, від 30 вересня 2021 року у справі №802/229/18-а.

Таким чином суд вважає, що реальність операцій з придбання товару, за наслідками яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит звітного періоду, досліджена та підтверджена на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку (податкові та видаткові накладні), які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договорами товарів. Зі змісту кожного договору вбачається обумовленість сторін щодо предмету договору, вартості, умов оплати та інших істотних умов, які свідчать про укладення договору з метою реального його виконання, а тому доводи відповідача щодо нереальності укладених позивачем господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, оформлені ТОВ «Торгівля Україна» не відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України. Також відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із ТОВ Торгівля Україна цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту придбання товару.

Таким чином, позивач, виконавши вимоги законодавства та сплативши податок на додану вартість в ціні придбаних товарів ТОВ «Торгівля Україна» , яке в свою чергу, виконало вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні, правомірно включив суми податку на додану вартість за цими договорами до податкового кредиту за перевірений період. Подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаних товарів) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об`єктивної неможливості здійснення господарських операцій, або ж відсутності можливості залучення до виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем третіх осіб.

Також податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні договору мали умисел на його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування даних рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду із цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 44142,00грн. згідно платіжного доручення від 08.04.2020 №2779 (т.1, а.с.11).

Разом з тим, позивач звернувся з позовом, в якому фактично заявлено одну вимогу майнового характеру про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з ціною позову в 6569105,25грн., за подання якого згідно вимог п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" мало би бути сплачено 21020,00грн., та немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу, за яку згідно вимог п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" мало бути сплачено 2102,00грн.

Відтак, сума у розмірі 23122,00грн. є надмірно сплаченою, та яка згідно п.п.1 п.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернена за клопотанням особи, яка його сплатила.

При цьому, враховуючи прийняття судом ухвали про закриття провадження у справі в частині оскарження наказу, сума у розмірі 2102,00грн. також може бути повернена за клопотанням особи, яка його сплатила, згідно п.п.5 п.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Отже, з відповідача підлягає стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 21020,00грн. судового збору згідно платіжного доручення від 08.04.2020 №2779 (т.1, а.с.11).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" (42305, Сумська область, смт.Степанівка, вул.Заводська, буд.1, код ЄДРПОУ 39838125) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (61052, м.Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ ВП 44131658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС від 12.12.2019 за №0000155407 та від 12.12.2019 за №0000145407.

Стягнути з Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.02.2022.

Суддя І.Г. Шевченко