Постанова

від 15.02.2022 по справі 372/547/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року місто Київ.

Справа 372/547/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/525/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого здійснює повноваження секретаря судового засідання Гордійчук Ж.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року ( у складі судді Зінченко О.М., інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня)

в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Держгеокадасту у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення державного кадастрового реєстратора, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

07.02.2020 року представник позивача звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Головного Управління Держгеокадасту у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення державного кадастрового реєстратора, зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 26.10.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено та підписано нотаріальний договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 71.3 м 2 , що розташований в АДРЕСА_1 . 17 грудня 2002 року, на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Старобезрадичівської сільської ради було видано Державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 , загальною площею 0,243 га., яка розташована в АДРЕСА_1 . Державний акт було зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 2509. 04.03.2019 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці позивачу та внесення відомостей до Інформаційної системи ведення Державного земельного кадастру України, однак було виявлено накладення земельної ділянки позивача на ділянку ОСОБА_3 . Зі змісту рішення Державного кадастрового реєстратора вбачається, що координати земельної ділянки позивача загальним розміром 0.243 га. накладаються на дві земельні ділянки, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 . 13.06.2019 року Державним кадастровим реєстратором відділу в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області під час оброблення даних, які знаходяться в технічній документації та каталозі координат, було постановлено Рішення №РВ- 3201829352019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру України в тому числі в зв`язку із накладення на земельні дві ділянки 3223187701:01:003:0023 та 3223187701:01:003:0022, які належать па праві приватної власності ОСОБА_3 . Відповідно до введеного плану земельних ділянок в АДРЕСА_1 графічно зображено накладання двох земельних ділянок ОСОБА_3 3223187701:01:003:0023 (0,25 га.) та 3223187701:01:003:0022 (0,0759 га.) на земельну ділянку ОСОБА_2 (без кадастрового номеру) площею 0,243 га. Крім того представник позивача зазначив, що ОСОБА_3 отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку через 5 років і 6 місяців після позивача ОСОБА_2 , а тому, первинне речове право на об`єкт нерухомого майна (дві земельні ділянки) виникло саме у ОСОБА_2 . Межі земельної ділянки позивача ОСОБА_2 були визначені в натурі на місцевості ще в 1990 роках. Межі двох земельних ділянок ОСОБА_3 кадастровий номер 3223187701:01:003:0022 та 3223187701:01:003:0023 були визначені в натурі на місцевості лише в 2007 році. У зв`язку з наведеним позивач просить позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Івженко О.С. №РВ-3201829352019 від 13.06.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру України щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,243 га., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та розташована в АДРЕСА_1 , зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис в Національній кадастровій системі України та запис в поземельній Книзі щодо земельної ділянки загальним розміром 0,25 га. кадастровий номер 3223187701:01:003:0023. яка розташована в АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ЯЕ№596623, виданого 25.06.2007 року, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис в Національній кадастровій системі України та запис в Поземельній Книзі щодо земельної ділянки загальним розміром 0,0759 га. кадастровий № 3223187701:01:003:0022. яка розташована в АДРЕСА_1 . належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ЯЕ№596624, виданого 25.06.2007 року. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області здійснити державну реєстрацію та внести до Державного земельного кадастру України та Поземельної книги запис про земельну ділянку, загальним розміром 0,243 га., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , розташована в АДРЕСА_1 та видати витяг з Державного земельного кадастру України та також стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного Управління Держгеокадасту у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення державного кадастрового реєстратора, зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 18.10. 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовно тим, що у мотивувальній частині рішення Обухівського райсуду від 26.11.20202 року відсутні обставини набуття ОСОБА_2 права власності на будинок та земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування. Також звертає увагу на те, що судом поза увагою були залишені обставини справи, щодо того, що ОСОБА_3 отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку через 5 років і 6 місяців після скаржника, ОСОБА_2 , а тому, первинне речове право на об`єкт нерухомого майна (дві земельні ділянки) виникло саме у ОСОБА_2 .. Крім того, межі земельної ділянки позивача ОСОБА_2 були визначені в натурі на місцевості ще в 1990 роках шляхом встановлення твердих межових знаків у формі паркану, а межі двох земельних ділянок відповідача ОСОБА_3 кад.номер 3223187701:01:003:0022 та 3223187701:01:003:0023 були визначені в натурі на місцевості лише в 2007 році.

Зазначає, що судом в оскаржуваному рішенні не відображено та не надано правової оцінки позовній вимозі скасування запису в електронній Поземельній Книзі.

В тексті апеляційної скарги посилається на правові позиції Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року у ц/с. №522/7636/14-ц, постанові від 13 лютого 2019 року (провадження №11-1093апп18); постанова від 28 березня 2018 року (справа провадження № 61-4200св18); постанова від 30 жовтня 2018 року (провадження №11-858апп18); постанова від 11 грудня 2018 року (провадження №11-994апп18); постанова від 28.03.2018 року у справі № 681/1039/15-ц провадження № 61-4200св18

09 грудня 2021 року ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 червня 2019 року, оскільки таке рішення було прийнято без порушень норм законодавства. Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та доказам, що містяться в ній. ОСОБА_2 в своїй позовній заяві взагалі не зазначив підстави та докази протиправності зазначеного рішення. Таким чином просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

17 грудня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів а саме: оригінал висновку експерта Українського незалежного інститут судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи №130/02-2020 від 25.01.2021 року. Обґрунтовуючи тим, що дана земельна-технічна експертиза була проведена вже після прийняття оскаржуваного рішення , а тому даний висновок не було подано до суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та сам ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник відповідача Головного Управління Держгеокадасту у Київській області до апеляційного суду не з`явився,про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Трайс Наталія Володимирівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржувані рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав встанволлленими такі обставини.

26.10.2002 року між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено та підписано нотаріальний договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 71.3 м 2 , що розташований в АДРЕСА_1 . Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Кравченко Л.Г., реєстраційний № 2596 та зареєстрований в Обухівському БТІ - 13.11.2002 року, що підтверджується матеріалами справи.

17 грудня 2002 року, на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Старобезрадичівської сільської ради було видано Державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 , загальною площею 0,243 га., яка розташована в АДРЕСА_1 , Державний акт було зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 2509.

04.03.2019 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Розроблення технічної документації із землеустрою було викликано необхідністю присвоєння кадастрового номеру моїй земельній ділянці та внесення відомостей до Інформаційної системи ведення Державного земельного кадастру України.

Відповідно до рішення Державного кадастрового реєстратора вбачається, що координати земельної ділянки позивача загальним розміром 0.243 га. накладаються на дві земельні ділянки, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 , а саме: земельна ділянка площею 0,25 га. кадастровий № 3223187701:01:003:0023, яка розташована в АДРЕСА_1 . належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ЯЕ № 596623, виданий 25.06.2007 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49854364 від 26.11.2019 року, земельна ділянка площею 0,0759 га. кад.№ 3223187701:01:003:0022. яка розташована в АДРЕСА_1 . належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ЯЕ № 596624. виданий 25.06.2007 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49854830 від 26.11.2019 року.

13.06.2019 року Державним кадастровим реєстратором відділу в Обухівському районі ГУ Дсржгеокадастру у Київській області під час оброблення даних, які знаходяться в технічній документації та каталозі координат, було постановлено Рішення №РВ- 3201829352019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру України в тому числі в зв`язку із накладення на земельні дві ділянки 3223187701:01:003:0023 та 3223187701:01:003:0022, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 .

23 березня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. за реєстровим № 614, Третя особа придбала у власність земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану на території Старобезрадичівської сільської ради, АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 3223187701:01:003:0023.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. за реєстровим № 619, Третя особа придбала у власність земельну ділянку площею 0,0759 га, розташовану на території Старобезрадичівської сільської ради, АДРЕСА_2 , цільове призначення: для особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3223187701:01:003:0022.

Попереднім власником земельних ділянок 3223187701:01:003:0023 та 3223187701:01:003:0022 був ОСОБА_7 . Право власності на Земельну ділянку 3223187701:01:003:0023 належало ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯГ №172683, виданого на підставі рішення Старобезрадичівської сільської ради 28 сесії 4 скликання від 20 січня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1549 від 10 березня 2006 року. Право власності на Земельну ділянку 3223187701:01:003:0022 належало продавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯГ №172684, виданого на підставі рішення Старобезрадичівської сільської ради 28 сесії 4 скликання від 20 січня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1548 від 10 березня 2006 року.

Оскільки частина 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 02 березня 2006 року) передбачала, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, Третя особа після укладання зазначених договорів купівлі-продажу здійснила дії, необхідні для отримання державних актів. За заявою Третьої особи була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, на підставі якої Третя особа отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЕ №596623 від 25 червня 2007 року, який посвідчує її право власності на Земельну ділянку 3223187701:01:003:0023, та державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЕ №596624 від 25 червня 2007 року, який посвідчує її право власності на Земельну ділянку 3223187701:01:003:0022.

Крім того слід зазначити, що на момент укладення договорів купівлі-продажу земельна ділянка 3223187701:01:003:0023 та Земельна ділянка 3223187701:01:003:0022 мали кадастрові номери, їх межі були сформовані.

Скасування запису в Поземельній книзі щодо земельної ділянки має своїм наслідком скасування державної реєстрації такої земельної ділянки. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , скасування державної реєстрації земельної ділянки є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

Враховуючи, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, виготовленої в 2006 році ТОВ Земельно-кадастровий офіс земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187701:01:003:0022 та 3223187701:01:003:0023 набуті у власність громадянкою ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі продажу земельної ділянки укладеними між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_3 23.03.2006 року, зареєстрованих в реєстрі за №№ 619 та 614, суд дійшов вірного висновку, що у позивача виник спір саме з ОСОБА_3 .

Суд також встановив , що в технічній документації із землеустрою наявний акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_7 , який містить дані суміжного землевласника ОСОБА_8 та його підпис, а при наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого за громадянкою ОСОБА_3 речового права на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187701:01:003:0022 та 3223187701:01:003:0023, скасування Державним кадастровим реєстратором записів в Поземельних книгах вищезазначених земельних ділянок без скасування права власності на земельні ділянки - неможливо.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції також виходив з того, що Право власності на земельні ділянки третя особа набула на підставі, що не заборонена законом, зокрема за договорами купівлі-продажу. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 23 березня 2006 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. за реєстровим № 614, так й договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 23 березня 2006 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. за реєстровим № 619, є правомірним.

Вказане було підтверджено позивачем в судовому засіданні апеляційного суду, який пояснив, що на сьогоднішній день ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на сім соток земельної ділянки, яку він придбав, і яка є його власністю , що перешкоджає йому здійснити реєстрацію своїх прав на земельну ділянку тієї площі, що він придбав.

Суд першої інстанції, вірно виходив з того, що обставини на які, посилався позивач, а саме: накладення земельних ділянок ОСОБА_3 на землі позивача, - не було доведено.

Висновок експертизи з цього приводу був наданий лише до апеляційного суду. За недоведеності неможливості подання вказаного доказу в районний суд, такий доказ відповідно до ст. 367 ЦПК України не може бути прийнятий на стадії апеляційного розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ст.ст. 4, 48 ЦПК України відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку, позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства, можна дійти висновку, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, в той час як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічний висновок викладено й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

При цьому, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Позивач у цій справі клопотань про заміну відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом до державного реєстратора правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою , яка звертається до державного реєстратора з відповідною заявою для вчинення реєстраційної дії чи скасування реєстраційної дії.

До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Колегія суддів вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою з приводу порушення права власності позивача на землю .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Заміна належної сторони можлива виключно на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, в той час як при здійсненні апеляційного перегляду справи суд не уповноважений на вчинення таких дій.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів, що саме залучений ним відповідач порушив його законні права та інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частина 2 встановлює презумпцію правомірності набуття права власності: право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 1 ст. 98 Земельного кодексу України (в редакції станом на 02 березня 2006 року) визначалось, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Порядок проведення державної реєстрації земельної ділянки встановлений ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр . Ця норма права встановлює коло осіб, які мають право звернутися з відповідною заявою для проведення державної реєстрації земельної ділянки, визначає суб`єкта, який здійснює державну реєстрацію земельної ділянки, містить перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація земельної ділянки. Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр , державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підстави відмови у державній реєстрації земельної ділянки перелічені в ч. 6 цієї статті.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Частиною 2 ст. 25 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Статтею 9 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною 4 даної статті визначено, що Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Частиною 6 даної статті чітко встановлено, що Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом ч. 7 статті 9.

Статтею 24 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З огляду на те, що відповідачем під час розгляду заяви позивача, поданої в 2019 році було встановлено знаходження в межах земельної ділянки , право на яку збирався зареєструвати позивач, іншої земельної ділянки, відповідач правомірно відмовив в здійсненні державної реєстрації за заявою позивача.

Суд вірно зазначив, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права на землю третьої особи не можуть бути задоволені тому, що:

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Підпунктом 16 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року встановлено, що до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки: інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводи представника позивача про безпідставне не задоволеня вимог про внесення змін до Поземельної книги також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного озгляду.

Статтею 10 Закону України № 1952 від 01.07.2004 року повноваження щодо відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав належать державному реєстратору, який відповідно до статті 10 даного Закону перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав. Державний кадастровий реєстратор дії на підставі Закону України Про Державний земельний кадастр , який здійснює записи в Поземельних книгах, не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав. Пунктом 2 статті 26 Закону України № 1952 від 01.07.2004 року встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Пунктом 113 Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі. Підпунктом 4 пункту 119 вищезазначеного Порядку встановлено що до Поземельної книги без подання заяви вносяться відомості (зміни до них) про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 69 Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється без подання заяви у випадках: отримання відомостей (змін до них) у порядку інформаційної взаємодії з кадастрами та інформаційними системами; отримання від органів державної влади та органів місцевого самоврядування рішень про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель;

Зазначених у пункті 119 цього Порядку. Відповідно до даного пункту до Поземельної книги без подання заяви вносяться відомості (зміни до них) про: 1) віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці; 2) зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки в результаті проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць; 3) обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами; 4) власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 113 цього Порядку, тобто Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Вищенаведені норми повністю підтверджують висновок суду, що позовні вимоги про внесення змін, щодо власника землі до Поземельної книги є похідними і напряму пов`язані з вирішенням спору, щодо права особи на землю, який в даній справі виник між двома фізичними особами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , щодо неможливості задоволення позову, який заявлений до неналежного відповідача.

Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді : В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик