Ухвала

від 04.02.2022 по справі 160/22384/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 лютого 2022 р.Справа №160/22384/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНАФТА» про забезпечення позову у справі № 160/22384/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНАФТА» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 04.11.2021 року № 317079,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНАФТА» про забезпечення позову у справі № 160/22384/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНАФТА» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови від 04.11.2021 року № 317079.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивач також звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупиненням стягнення за оскарженою постановою від 04.11.2021 року № 317079.

В обґрунтування заяви вказано про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам позивача, а захист цих прав ускладниться без життя відповідних заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі.

Розглядаючи вказану заяви суд виходить із того, що при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд здійснив оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач оскаржує постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, якими на нього накладено штрафні санкції у розмірі 34000 грн.

При цьому, ця постанова пред`явлена до примусового виконання та постановою державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 01.02.2022 року ВП № 68433839 відкрито виконавче провадження з їх примусового виконання

Відповідно до статті 10 Закону України Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

На виконання вказаної норми Закону при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем стягнуто виконавчий збір.

При вирішенні заяви суд виходить з такого, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Закон України Про виконавче провадження також не містить механізму зупинення виконання оскаржених рішень до розгляду спору судом.

Тобто, виконання у примусовому порядку оскарженої постанови до вирішення по суті справи може завдати матеріальних збитків позивачеві.

Таким чином, враховуючи примусове виконання оскарженої постанови може істотно ускладнити поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у разі задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи по суті.

Види забезпечення позову визначені ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п.1, 5 ч.1 ст.151 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Зважаючи, що оскаржена постанова на момент розгляду цієї справи пред`явлена до примусового виконання, а також враховуючи, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та, як наслідок, наявності підстав для його задоволення.

За таких обставин, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом зупинення примусового стягнення за оскарженою постановою.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити стягнення за постановою Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 04.11.2021 року № 317079 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/22384/21.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОНАФТА» (код 24434252 39562681; адреса: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. В.Сухомлинського, буд. 70 А)

Відповідач: Придніпровське міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (адреса: вул.Воскресенська,б.24,Дніпро,49000).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Л.Є. Букіна