Ухвала

від 26.06.2023 по справі 160/22384/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 червня 2023 року

м. Київ

справа №160/22384/21

адміністративне провадження № К/990/20541/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О.А.,

суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №160/22384/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОНАФТА" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОНАФТА» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа Державна служба України з безпеки на транспорті, у якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову від 04 листопада 2021 року № 317079.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 04 листопада 2021 року №317079. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОНАФТА" судовий збір у розмірі 2270,00 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Предметом розгляду у цій справі є визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відкриваючи провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини першої статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Так, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Вказуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики скаржник не навів обґрунтованих доводів на підтвердження існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах, яка полягає вирішенню, що ця правова проблема наявна у невизначеній кількості справ, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №160/22384/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіО.А. Губська А.В. Жук О.В. Калашнікова