Вирок

від 21.02.2022 по справі 379/587/21

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/587/21

Провадження № 1-кп/379/13/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 рокум.Тараща

Таращанський районнийсуд Київськоїобласті у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду№ 3в режимівідеоконференції зБілоцерківським міськрайоннимсудом Київськоїобласті кримінальнепровадження №12021111030001254,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 07.06.2021,за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Розаліївка Білоцерківського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

06.06.2021 близько 14 години 25 хвилин ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки ВАЗ 210700-20 д.н.з. НОМЕР_2 , та рухаючись проїзною частиною вул. Б.Хмельницького в напрямку вул. Паркової в м. Тараща Київської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будівлі № 41, в порушення п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», п.10.1 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п. 18.1 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», проявив неуважність та безпечність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати йому дорогу, в наслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 ..

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кістки таза справа (лонної кістки), яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягло тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 2.3 (б), 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в обсязі пред`явленого йому обвинувачення за ч. 1 ст.286КК України визнав повністю та надав показання про те, що влітку 2021 року він їхав на автомобілі ВАЗ у м. Тараща. Перед ним було декілька машин, а потім попереду з перехрестя різко виїхав автомобіль, який закрив йому пішохідний перехід. Через це він не побачив жінку, загальмував, але наїхав на неї. На місце приїхала швидка, жінку забрали в лікарню у Білу Церкву. Він повністю визнає себе винним у тому, що трапилось, просить вибачення, у вчиненому розкаюється. Одразу після ДТП він приїздив в лікарню до потерпілої, щоб дізнатись про її стан, але вона не могла говорити, її родичів тоді не було. Через два тижні після ДТП у нього самого стався інсульт, три тижні він лежав у лікарні. Кошти потерпілій в сумі 11 000,00 грн перераховувала його дружина з його відома. В страхову кампанію він звертався, але чи писав заяву не пам`ятає. Автомобіль йому повернули, але їздити він вже не може за станом здоров`я. Заявлений до нього цивільний позов визнає частково на суму 37 241,32 грн..

На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення надано докази, які досліджено судом:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого за повідомленням від 06.06.2021 внесено 07.06.2021 об 11:00:46 відомості до ЄРДР за №12021111030001254 із правою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України /т.2 а.с.63/;

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.06.2021, що проводився з 14:45 год. до 15:50 год. в присутності двох понятих та ОСОБА_5 , з якого вбачається, що дорожньо-транспортна пригода (наїзд ТЗ на пішохода) сталася за світлої пори доби, сонячної, ясної погоди без опадів на нерегульованому пішохідному переході на перехресті, на асфальтобетонному, сухому чистому покритті. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія при денному освітленні понад 100 метрів. Об`єкти, що обмежували оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч відсутні. На транспортному засобі наявна розбита права передня блок-фара, деформація капоту над правою передньою блок-фарою. Характерним слідом даної ДТП являється вм`ятина над правою передньою блок-фарою. На місці дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано осип скла з передньої правої блок-фари /т.2 а.с.64-72/;

- схема місця ДТП, додана до протоколу ОМП від 06.06.2021, на якій зафіксовано ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, положення автомобіля та отримані ушкодження, яку підписано понятими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 без зауважень та заперечень /т.2 а.с.73/;

- результат тестування на алкоголь № 2883 за допомогою приладу «Драгер Алкотест 6810» 06.06.2021 о 14:45 год. ОСОБА_5 0,00%0, доданий до протоколу ОМП від 06.06.2021 /т.2 а.с.73-а/;

- копії фотознімків місця ДТП, додані до протоколу ОМП від 06.06.2021, на яких також зафіксовано ділянку дороги, на якій відбулось ДТП та положення автомобіля, осип скла з передньої правої блок-фари та вм`ятину над правою передньою блок-фарою /т.2 а.с.74-76/;

- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 15.11.2007, з якого вбачається, що автомобіль марки ВАЗ, моделі 210700-20, легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) VIN НОМЕР_4 , зеленого кольору, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_5 /т.2 а.с.77/;

- копія посвідчення водія № НОМЕР_5 , згідно якого ОСОБА_5 має право на керування транспортними засобами категорії В з 24.04.2007 року /т.2 а.с.78/;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23.06.2021, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.06.2021 у справі за ЄУН 357/6468/21 1-кс/357/1326/21 старшим слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 , у якому зафіксовано вилучення медичної карти стаціонарного хворого № 5574 на ім`я ОСОБА_9 /т.2 а.с.83, 84/;

- висновок експерта № 65Д від 25 червня 2021 року, за підсумками якого при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 було виявлено тілесні ушкодження: садно на голові, закритий перелом кістки таза справа (лонної кістки). Описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (ів), і могли утворитись внаслідок автотравми при ДТП (у пішохода) в строк і при обставинах, викладених в постанові; в момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпіла знаходилась у вертикальному положенні правою половиною тулуба по відношенню до транспортного засобу, про що свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень. Описані тілесні ушкодження, заподіяні гр. ОСОБА_9 не являються небезпечними для життя у момент заподіяння. За ступенем тяжкості описане тілесне ушкодження у вигляді садна на голові, заподіяне гр. ОСОБА_9 , відноситься до легких тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості описане тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кістки таза справа, заподіяне гр. ОСОБА_9 , відноситься до середньої тяжкості, що потягло тривалий розлад здоров`я більше 21 дня (термін зрощення перелому кістки) /т.2 а.с.85/;

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/30248-ІТ від 05.07.2021 за результатом проведення інженерно-транспортної експертизи, за висновками якої встановити експертним шляхом розташування відносно елементів проїзної частини місця наїзду автомобіля марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_9 не надається можливим, в зв`язку з відсутністю необхідного для цього комплексу слідової інформації. В момент наїзду на пішохода ОСОБА_9 автомобіль марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , міг контактувати з тілом пішохода деталями передньої правої частини (правою частиною переднього бампера, правою фарою та правою передньою частиною капота) /т.2 а.с.86-89/;

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/28276-ІТ від 29.06.2021 за результатом проведення інженерно-транспортної експертизи, за висновками якої система робочого гальма, рульове керування та елементи підвіски наданого на дослідження автомобіля марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма або рульового керування чи зміну курсової стійкості ТЗ перед ДТП, не виявлено /т.2 а.с.90-93/.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони зібрані відповідно до вимог КПК України.

Даючи оцінку зазначеним вище показанням обвинуваченого ОСОБА_5 , даним ним в судовому засіданні, суд зазначає, що обвинувачений вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286КК України визнав, дав суду відповідні показання, котрі логічно та об`єктивно узгоджуються з іншими доказами у провадженні, зокрема, протоколом огляду місця події, схемою ДТП, висновками експертів.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації, вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю доведена.

3. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1ст.286КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Також згідно з ч.2 ст.66КК України суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, його похилий вік (72 роки) та часткове відшкодування ним шкоди, завданої потерпілій, що підтверджується наданою обвинуваченим копією фіскального чеку від 14.08.2021 про перерахування на користь ОСОБА_9 11000,00 грн. /т.1 а.с. 128/.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні погодився з позицією прокурора щодо доцільності призначення обвинуваченому саме такого покарання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , повністю визнаючи себе винуватим у скоєному злочині, вибачався перед потерпілою і просив його суворо не карати.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 просив при призначенніпокарання обвинуваченомуврахувати рядпом`якшуючих йогопокарання обставинта застосуватистаттю 69КК України,призначивши ОСОБА_5 покаранняу видіштрафу врозмірі,не передбаченомусанкцією ч.1ст.286КК України,а саме200неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить3400,00грн.Щодо додатковогопокарання погодився здумкою прокурораі незаперечував щодо позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами на два роки.

За п.1постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.10.2003року №7«Про практикупризначення судамикримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про покарання, відповідно до статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, за формою вини необережним; суспільну небезпеку злочину, оскільки людина, її життя і здоров`я є найвищою соціальною цінністю, обставини скоєного кримінального правопорушення; наслідок злочинних дій; особу винного, який раніше не судимий, має професійно-технічну освіту, одружений, має повнолітнього сина, пенсіонер, особа похилого віку, має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993роках категорії 4, має місце постійного проживання, де зареєстрований у визначеному законом порядку, згідно характеристики за місцем проживання скарг від сусідів на нього не находило, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; стан здоров`я обвинуваченого, зокрема, факт перенесення ним у вересні 2021 року повторного інфаркту головного мозку; майновий стан, зокрема те, що єдиним джерелом доходу обвинуваченого є пенсія; позицію потерпілої, висловлену в судовому засіданні її представником щодо згоди із прокурором в частині запропонованого покарання обвинуваченому у виді штрафу.

Згідно із досудовою доповіддю про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеною Білоцерківським міськрайонним відділом Філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 02.02.2022, ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та рівень ризику його небезпеки для суспільства - низькі. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, у разі, якщо суд дійде висновку про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, доцільно покласти на нього обов`язки, передбачені п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

Крім того, суд враховує положення п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й ставлення особи до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. Так, судом встановлено, що обвинувачений в рахунок моральної шкоди відшкодовував потерпілій 11000 грн і ця обставина, поряд із щирим каяттям, активним сприянням розкриттю злочину та похилим віком обвинуваченого, визнана судом пом`якшуючою.

Отже, суд дійшов висновку, що усі наведені вище обставини у своїй сукупності пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а тому з урахуванням усіх даних про особу обвинуваченого та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, наявності чотирьох обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 основне покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, із застосуванням ч. 1ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1ст. 286 КК України. При цьому судом враховується те, що санкцією ч.1 ст. 286 КК України передбачено розмір штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак, основне покарання у виді штрафу із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у даному випадку може бути не більше ніж на чверть нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статей50,65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Призначення судом покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Поряд з цим, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачено в санкції статті, що інкримінують обвинуваченому, є обов`язковим та дорівнює його середньому розміру.

Призначене ОСОБА_5 основне покарання із застосуванням ч. 1ст. 69 КК Україниу виді штрафу та застосування додаткового покарання у вказаному розмірі є необхідним і достатнім для перевиховання обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному, враховуючи наведені вище мотиви.

6. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення без розгляду.

Потерпілою ОСОБА_9 в порядку статті 128 КПК України було заявлено до обвинуваченого ОСОБА_5 цивільний позов /т.1 а.с. 40-69/.

В подальшому заявами від 09.09.2021 та 26.11.2021 вказаний цивільний позов було уточнено та заявлено клопотання про залучення як цивільного співвідповідача ТДВ «СК «КРЕДО»», оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована (поліс № 203346570) /т.1 а.с. 128,133-136/.

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року до участі у розгляді даного кримінального провадження залучено як цивільного співвідповідача ТДВ «СК «КРЕДО»» /т.1 а.с. 196-198/.

Цивільний позов обґрунтовано тим, що внаслідок дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_9 завдано тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої лонної кістки зі зміщенням, поверхнева травма голови. Після отримання травми вона прикута до ліжка, не має змоги самостійно пересуватися, постійно потребує стороннього догляду, лікування, вживання ліків, реабілітації, а тому несе фінансові витрати. У зв`язку з цим порушився звичний режим життя потерпілої, та, як наслідок, вона перебуває в тяжкому депресивному стані, стала знервованою, дратівливою, що змінило її власний ритм життя, та життя усіх членів її сім`ї, а також негативно відображається на її стосунках із родиною та оточуючими її людьми. Потерпіла вимушена постійно прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки внаслідок отриманої травми не може вести активне громадське життя та реалізовувати свої повсякденні звички та бажання. Все це завдало їй матеріальної та моральної шкоди, а тому, відповідно до останньої редакції позовних вимог з урахуванням клопотання про розподіл судових витрат /т.2 а.с. 52-55/ потерпіла ОСОБА_9 просить стягнути на її користь:

з обвинуваченого ОСОБА_5 - моральну шкоду в сумі 237 241,32 грн та судові витрати у виді витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 20000,00 грн ;

з ТДВ «СК «КРЕДО»» - матеріальну шкоду в розмірі 35 173,71 грн та моральну шкоду в сумі 1758,68 грн. /т.1 а.с.80-82, 204, 205; т.2 а.с. 52-55/.

23.09.2021 судом отримано від відповідача ОСОБА_5 відзив на позовну заяву, у якому обвинувачений ОСОБА_5 частково визнав заявлений до нього цивільний позов та зазначив, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди, оцінений позивачкою в 250 000 грн. не відповідає характеру та обсягу страждань, яких зазнала остання, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). В позові не зазначено доказів того, з яких суджень виходила позивачка, визначаючи розмір моральної шкоди та доказів, якими підтверджується зазначена в позові моральна шкода. Позивачка обґрунтувала заподіяну їй моральну шкоду виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимими доказів, які б підтвердили заподіяння їй моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 250 000 грн. Відповідач не заперечує спричинення позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок його дій, але, враховуючи принципи логічності, розумності та справедливості, оцінює її в 50 000 грн. Враховуючи те, що ним в добровільному порядку було сплачено позивачці суму в розмірі 11 000 грн., та те, що суму в розмірі 1 758, 68 грн. (5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю) має сплатити страховик - ТДВ «СК «КРЕДО»» в рахунок відшкодування моральної шкоди, - розмір суми, що підлягає стягненню з нього в рахунок відшкодування моральної шкоди складатиме 37 241, 32 грн. (50 000 - 11 000 - 1 758,68). Відносно стягнення витрат на правову допомогу обвинувачений ОСОБА_5 вказує на те, що зазначений розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. У випадку задоволення позовних вимог позивачки, клопоче про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням заявлених позовних вимог /т.1 а.с.122-131/.

14.12.2021 судом отримано від співвідповідача ТДВ «СК «КРЕДО»» відзив на позовну заяву, в якому цивільний співвідповідач визнає право позивачки на отримання страхового відшкодування за наслідками ДТП за умови набрання законної сили судовим рішенням у даному кримінальному провадженні та настанні цивільно-правової відповідальності ОСОБА_13 за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілої, на суму 1210,10 грн - як відшкодування шкоди на лікування та на суму 60,51 грн відшкодування моральної шкоди. Таку позицію обґрунтовують тим, що 01.10.2021 на адресу ТДВ «СК «КРЕДО»» від позивачки ОСОБА_9 надійшла заява з додатками на виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, яка сталася 06.06.2021 по вул. Б.Хмельницького у м. Тараща Київської області за участю автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 (забезпеченого 29.03.2021 за полісом ТДВ «СК «КРЕДО»» № ЕР/203346570) під керуванням ОСОБА_5 , який допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , та яка в результаті ДТП була тяжко травмована. Вважають, що до моменту отримання ТДВ «СК «КРЕДО»» рішення суду у кримінальному провадженні за № 12021111030001254 в ЄРДР підстави для проведення виплати страхового відшкодування за фактом вищезазначеної ДТП відсутні, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_9 ще не настала. Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням позивачки вказують, що згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого № 5574 та копії чеків, наданих ОСОБА_9 , відшкодуванню на користь позивачки підлягають витрати на суму 1210,10 грн, оскільки вони відповідають вимогам ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Витрати на суму 26000,34 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки у частини наданих копій чеків відсутнє призначення медичного закладу про необхідність придбання тих чи інших лікарських засобів чи послуг, з більшості наданих копій чеків неможливо ідентифікувати препарати/послуги, номера чеків та дати чеків через їх нечитабельність. Щодо відшкодування моральної шкоди зазначають, що відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тобто: 1210,10 грн. х 5% = 60,51 грн, а тому ТДВ «СК «КРЕДО»» частково визнає вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди у розмірі 60,51 грн.. Вказують, що в іншій частині заявлені витрати не можуть бути задоволені. Просять розглядати дану справу без участі представника ТДВ «СК «КРЕДО»» /т.1 а.с.224-236/.

21.12.2021 судом отримано від позивачки ОСОБА_9 відповідь на відзиви ТДВ «СК «КРЕДО»» та ОСОБА_5 на цивільний позов, у якій потерпіла зазначає, що подія, яка відбулася 06.06.2021 за участю забезпеченого транспортного засобу, є страховим випадком. Заяву про страхове відшкодування нею було особисто підписано та направлено 01.10.2021 на адресу ТДВ «СК «КРЕДО»», яку в подальшому було зареєстровано за № 5568 (2018764). Відзив на цивільний позов вона розцінює як фактичну відмову ТДВ «СК «КРЕДО»» виконувати свої зобов`язання при настанні страхового випадку, а тому наполягає на стягненні на її користь з ТДВ «СК «КРЕДО»», як з цивільного відповідача, матеріальної шкоди в розмірі 35 173,71 грн, моральної шкоди із розрахунку 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, в сумі 1 758.68 грн, а також судові витрати, оскільки вирішення питання сплати страхового відшкодування в позасудовому порядку є неможливим. Зазначає, що внаслідок отриманої травми, вона фактично залишилася інвалідом та не може самостійно пересуватися. Наполягає на стягненні з обвинуваченого завданої їй моральної шкоди, яку оцінює в сумі 237 241,32 грн /т.1 а.с.238-249/.

04.01.2022 судом отримано від співвідповідача ТДВ «СК «КРЕДО»» заперечення, в яких страхова компанія зазначає, що подана позивачкою до ТДВ «СК «КРЕДО»» 01.10.2021 заява не була нею підписана, оскільки підпис ОСОБА_9 проставлено не у тій графі. Крім того, оскільки позивачкою не надано ТДВ «СК «КРЕДО»» оригіналів чеків та у своїй відповіді на відзив позивачка не надає додаткових доказів на підтвердження понесених нею витрат на лікування, ТДВ «СК «КРЕДО»» частково визнає вимогу позивачки про відшкодування витрат на лікування останньої у розмірі 1210,10 грн. В іншій частині вимоги щодо відшкодування витрат на лікування не можуть бути задоволені, оскільки витрати на відповідають вимогам ст. 24 Закону. Щодо відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат на правничу допомогу просять врахувати доводи, викладені у відзиві від 08.12.2021 (т.2 а.с.1).

11.02.2022судом отриманоклопотання від позивачки ОСОБА_9 про розподілсудових витратіз доданимидокументами,в якомувона просить стягнути на її користь: з обвинуваченого ОСОБА_5 - моральну шкоду в сумі 237 241,32 грн та судові витрати у виді витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 20000,00 грн ; з ТДВ «СК «КРЕДО»» - матеріальну шкоду в розмірі 35 173,71 грн та моральну шкоду в сумі 1758,68 грн / т.2 а.с. 52-59/.

В судовому засіданні представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 повністю підтримав заявлений цивільний позов з урахуванням останніх уточнень, з підстав, наведених у позові та відповіді на відзиви. Додатково пояснив, що дійсно, потерпіла не має належного документального підтвердження призначення усіх тих медичних препаратів, що вказані у наданих чеках. Пояснив це неналежним оформленням медичної документації медичними працівниками та юридичною необізнаністю потерпілої. Зазначив, що потреба у лікуванні та придбанні медичних препаратів доводиться фактом отримання потерпілою травми внаслідок ДТП, що достовірно підтверджено. Щодо витрат на правову допомогу зауважив, що згідно п.1 Додаткової угоди № 01 до договору № 43/21-к від 27.07.2021 про надання правничої допомоги адвокатом сторони узгодили фіксований розмір гонорару в сумі 20000,00 грн. Ця сума в повному обсязі сплачена ОСОБА_9 на його користь, що підтверджено відповідними платіжними документами. Останній акт виконаних робіт від 11.02.2022 на суму 20000,00 грн фактично включає в себе два попередні акти на суму 6 000,00 грн і 10000,00 грн.. Акцентував, що розмір правничої допомоги становить саме 20000,00 грн..

Прокурор підтримав заявлений потерпілою цивільний позов та просив задовольнити його повністю.

Цивільний відповідач - обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав заявлені до нього позовні вимоги частково згідно поданого відзиву.

Представник цивільного відповідача захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 цивільний позов визнав частково на суму моральної шкоди у розмірі 37241,32 грн з підстав, наведених у відзиві, та на суму 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. В обґрунтування своєї позиції щодо судових витрат зазначив, що предмет договору про надання правничої допомоги, укладений між позивачкою та адвокатом ОСОБА_7 , є дуже широким і передбачає надання великого обсягу різних правових послуг. Виокремити із цього спектра послуг представництво по даному кримінальному провадженню і визначити окремо вартість саме цієї правової допомоги неможливо. З аналізу актів виконаних робіт, наданих стороною позивача, вбачається, що: перший акт від 05.08.2021 на суму 6000,00 грн не стосується даного кримінального провадження і ці витрати не можуть бути стягнуті з відповідача; другий акт від 26.11.2021 дійсно підтверджує надання правової допомоги адвоката саме у даному кримінальному провадженні на суму 10000,00 грн, однак, цей розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а тому представник просить зменшити розмір цих витрат до 2000,00 грн.; щодо останнього третього акта від 11.02.2022 на суму 20000,00 грн - він складений некоректно, оскільки «включення» в нього двох попередніх актів недопустиме, водночас, цей акт не стосується даного кримінального провадження, відповідне посилання в його змісті відсутнє, а тому вказана у ньому сума витрат не може бути стягнута з відповідача.

Вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_9 , з урахуванням усіх поданих нею уточнень, суд виходить із наступного.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.127КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування. Крім того, суд має ретельно перевірити всі вимоги позивача, врахувати майновий стан винного, його стан здоров`я та вжити інших заходів для справедливого вирішення цього питання.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується наступним.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент вчинення злочину відповідальність ОСОБА_5 було застраховано на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ним як власником транспортного засобу та ТДВ «СК «КРЕДО»». Згідно з полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку від 29 березня 2021 року № 203346570 страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 260 000 грн - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 130 000 грн - за шкоду, заподіяну майну /т.1 а.с. 127/.

Згідно із ст.22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» від1липня 2004року №1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18 (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України№ 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Згідно зі ст.1194Цивільного кодексуУкраїни особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України№ 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України № 1961-IV).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 11.02.2020 у справі № 489/2170/17 (провадження № 51-307км19).

Статтею 24 Закону №1961-IV передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_9 поступила в травматологічне відділення КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» 06.06.2021, де була госпіталізована із закритим переломом правої лонної кістки зі зміщенням, поверхнева травма голови. При виписці з лікарні 10.06.2021 останній було рекомендовано амбулаторний нагляд травматолога та сімейного лікаря, функціональне положення в ліжку протягом 1 місяця після травми. ЛФК суглобів та м`язів під час функціонального положення, в подальшому продовження ЛФК з інструктором, ходьба за допомогою додаткових засобів, дозоване навантаження на праву кінцівку протягом 1 місяця після ліжкового режиму. РТГ контроль через 2-2,5 місяця після травми. Таблетки «Остео про» 2т 2р на добу 2 міс., «Ксарелто» 10 мг 1 р на добу 21 днів після виписки. «Ібандронова к-та Віста» 150 мг 1 р в міс протягом 6 місяців згідно схеми, еластичне бинтування нижніх кінцівок (компресійний трикотаж) /т.1 а.с.49/.

Суд проаналізував усі додані до матеріалів кримінального провадження копії призначень потерпілій ОСОБА_9 /т.1 а.с.50-58, 89-97/ та копії чеків /т.1 а.с.60-63, 83-87/, оригінали яких були надані суду для огляду в судовому засіданні, та встановив, що позивачем підтверджено витрати на придбання ліків та медичних препаратів за призначеннями на суму 3269,28 грн:

призначення від 06.06.2021 Таблетки «Остео про» «Ксарелто» та «Ібандронова к-та Віста» /т.1 а.с. 49/ - відповідає чеку від 15.06.2021 на суму 1092,40 грн /т.1 а.с. 60/ та чекам від 07.06.2021 на суму 806,90 грн, від 03.07.2021 на суму 198,90 грн /т.1. а.с. 61/;

призначення від 30.07.2021 «Судокрем» на пролежні /т.1 а.с. 57,58/ - відповідає чеку від 10.06.2021 на суму 377,90 грн /т.1 а.с. 61/;

призначення від 16.08.2021 та від 06.08.2021 «Фаніган» таблетки, «Аспаркам» /т.1 а.с. 89,91/ - відповідає чеку від 17.08.2021 на суму 240,40 грн /т.1 а.с. 83/; чеку від 06.08.2021 на суму 336,68 грн /т. 1 а.с. 84/; чеку від 11.08.2021 на суму 60,20 грн.; чеку від 26.07.2021 на суму 115,00 грн /т.1 а.с. 84/; чеку від 07.08.2021 на суму 40,90 грн /т.1 а.с. 86/.

Крім того, суд вважає обґрунтованими заявлені матеріальні витрати за послуги перевезення хворого ОСОБА_9 згідно квитанції про оплату вказаних послуг від 10.06.2021 на суму 2342,00 грн.

Решта медикаментів, що придбавалась позивачкою згідно наданих суду чеків, не вказана у медичних призначеннях. Доказів того, що відповідні медичні препарати купувались саме з метою лікування внаслідок ДТП, суду не надано.

Крім того,суд критичнооцінив чекиіз товарами,які єзасобами особистоїгігієни тапрепаратами длялікування запальнихзахворювань дихальнихшляхів,що супроводжуютьсякашлем (плющасироп /чек№ 249453/,пертусин сироп/чек№ 250514/,амброксол /чек№ 249287/,ісла-моос/чек№ 249779/)(т.1а.с.85,86), антибактеріальні засоби (аугментін /чек № 250514/) (т.1 а.с.85), вітамін С /чек № 249779/ (т.1 а.с.86), антигістамінні засоби (L-цет /чек № 250593/ (т.1 а.с.87), тобто придбані не з метою лікування травм, отриманих позивачем при вищевказаних обставинах, а тому вказані у них суми не можуть бути враховані при визначенні розміру матеріальної шкоди. Суд також не приймає до уваги копії роздруківок з банківських терміналів, оскільки копії документів містять лише інформацію про перерахунок коштів з банку, однак не дані про придбання медичних препаратів чи оплати медичних послуг за призначенням.

На підставі наведеного, вимога цивільного позивача (потерпілої) ОСОБА_9 в частині стягнення з ТДВ СК «КРЕДО» завданої матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 5611,28 грн (3269,28 грн + 2342,00 грн), що підтверджуються медичними призначеннями, чеками та квитанцією. В іншій частині матеріальні витрати позивачкою не доведені.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд зауважує таке.

Відповідно до ст.1167ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань, має право на відшкодування моральної шкоди.

За положенням ст. 26-1 Закону № 1961-IV Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

П`ять відсотків від суми вищевказаної матеріальної шкоди (шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої) у розмірі 5611,28 грн становить 280,56 грн.. Ця сума моральної шкоди підлягає стягненню на користь позивачки з ТДВ СК «КРЕДО».

Щодо розміру моральної шкоди, який підлягає стягненню з обвинуваченого, суд враховує положення п. 9 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно якого розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст.23ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У цьому зв`язку суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Судом встановлено, що у зв`язку із заподіянням обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, остання тривалий час лікувалася, мала проблеми зі станом свого здоров`я та погане самопочуття, було змінено її звичний ритм життя, вона була позбавлена можливості нормального спілкування з рідними та близькими. З цього суд висновує, що потерпіла ОСОБА_9 дійсно зазнала душевних переживань у зв`язку із неможливістю забезпечення нормального способу свого життя протягом тривалого часу та відчувала душевні страждання з цього приводу.

Разом з цим, суд враховує майновий стан винного, який є пенсіонером за віком, його похилий вік і стан здоров`я, зумовлений післяінсультним станом, що позбавляє його можливості працювати, а відтак, його єдиним джерелом доходу є пенсія. Також судом враховується і та обставина, що обвинувачений ОСОБА_5 вже частково відшкодував завдану ним потерпілій моральну шкоду на суму 11000,00 грн, що нею не оспорєються. Крім того, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , за формою вини є необережним, що також приймається судом до уваги при визначенні розміру моральної шкоди.

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який заявлено у позові, а також такого матеріального стану відповідача (обвинуваченого), який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивачки у заявлених розмірах грошового стягнення. Відтак, суд вважає завищеним заявлений позивачкою до відповідача ОСОБА_5 розмір моральної в сумі 237 241,32 грн, та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_9 моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. Саме такий розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілої, - з іншого.

Отже, з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України до стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої підлягає сума моральної шкоди у розмірі 49719,44 грн (50000 грн 280,56 грн).

При вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд висновує таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, серед іншого, із витрат на правову допомогу.

Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження (ч.2 ст. 120 КПК України).

За положенням частини 1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч.1 ст. 58 КПК потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються , зокрема, документами, передбаченими статтею 50 КПК України, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні (ч.3 ст. 58 КПК України).

Такими документамиє:1)свідоцтвопро правона зайняттяадвокатською діяльністю; 2)ордер, договір із захисником або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч.1 ст. 50 КПК).

Згідно зі ст. ст. 26, 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до статті 133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з Цивільним процесуальнимкодексом України законом не обмежено розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст. 137 ЦПК України. Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 статті 137ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу.

Відповідно до пункту 3 договору про надання правничої допомоги від 26 липня 2021 року № 43/21-к, укладеного між потерпілою ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_7 , останній як адвокат зобов`язався надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Оплата за надання правничої допомоги, здійснюється за домовленістю сторін та фіксується актами виконаних робіт. Оплата проводиться протягом десяти днів з дня підписання даного договору сторонами. Факт оплати підтверджується відповідними платіжними квитанціями виданими адвокатом (а.с.206, 207). Відповідно до копії актів виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги адвокатом № 43/21-к від 05.08.2021 та 26.11.2021, сукупна вартість виконаних адвокатом робіт становить 16000 грн (а.с.209, 210). Дані акти підтверджуються копією квитанції про сплату ОСОБА_14 6000 грн на правову допомогу ОСОБА_9 та копією квитанції № 43/21-к/3 про оплату гонорару за надання правничої допомоги адвокатом у сумі 10000 грн. прийнятої від ОСОБА_9 (а.с.211, 212).

Відповідно до п.3. Додаткової угоди №01 до договору №43/21-к від 26.07.2021 про надання правничої допомоги, укладеної 14.01.2021 між ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_15 , сторони внесли зміни і доповнення до п.3.1. Договору розділу 3 (Ціна договору) та обумовили оплату за надання правничої допомоги у вигляді фіксованої суми в розмірі 20000,00 грн /т.2 а.с. 56/. Враховуючи вказану додаткову угоду сторони підписали акт виконаних робіт №43/21-к/2 від 11.02.2022 на суму наданих послуг в розмірі 20000,00 грн. Згідно квитанції №43/21-к/4 від 11.02.2022 замовником ОСОБА_9 було сплачено адвокату ОСОБА_7 гонорар в сумі 4000 грн /т.2 а.с. 58/.

У відзиві на позовну заяву обвинувачений ОСОБА_5 просив зменшити заявлений потерпілою розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вказаний розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Проте, обґрунтувань того, у чому полягає неспівмірність цих витрат обвинуваченим або його захисником суду не надано.

Водночас, згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновкудійшла ВеликаПалата ВерховногоСуду удодатковій постановіу справі№755/9215/15-ц(провадження14-382цс19)від 19.02.2020,де вказала,що самезацікавлена сторонамає вчинитипевні дії,спрямовані навідшкодування зіншої сторонивитрат напрофесійну правничудопомогу,а іншасторона маєправо навідповідні запереченняпроти такихвимог,що виключаєініціативу судуз приводувідшкодування витратна професійнуправничу допомогуодній зісторін безвідповідних дійз бокутакої сторони. Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.

Посилання захисника на те, що предмет договору про надання правничої допомоги, укладений між потерпілою і адвокатом, передбачає не лише правничу допомогу у межах даного кримінального провадження і має душе широке коло послуг, а в актах виконаних робіт не вказано про те, що послуги надано саме по даному кримінальному провадженню, суд відхиляє, оскільки ці доводи спростовуються змістом договору з урахуванням додатку до нього про встановлення фіксованого розміру гонорару, актами виконаних робіт і наданими квитанціями про сплату гонорару за відповідним договором.

В цьому аспекті судом також враховується позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, згідно якої розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним. Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару іншими письмовими доказами, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Відтак, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у справі на заявлену суму в розмірі 20000 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, починаючи з липня 2021 року, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому згідно ч. 1 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Отже, заявлений потерпілою ОСОБА_9 цивільний позов з урахуванням уточнень і клопотання про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню.

7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно вимог ст.124КПК України в межах суми пред`явленого обвинувачення у розмірі 1307,60 грн..

Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_5 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна обвинуваченого, накладений за ухвалою суду від 10.09.2021, згідно ч.4 ст. 174 КПК України до скасування не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 50, 53, 65-67, 69, ч. 1 ст. 286 КК України, ст.ст. 100, 118, 124, 126-129, 174, 318, 322, 368, 371, 373, 374, 376, 392-395, КПК України, ст.ст. 23,1166-1168, 1187 ЦК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_16 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2250 (двох тисяч двохсот п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не застосовувати.

Цивільний позов /уточнений/ потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ТОВ «Страхова компанія «КРЕДО»» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО»» (код ЄДРПОУ 13622789, місцезнаходження: пр-т. Моторобудівників, 34, м.Запоріжжя) на користь ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 5611 (п`ять тисяч шістсот одинадцять) грн. 28 коп. та моральну шкоду в сумі 280 (двісті вісімдесят) грн. 56 коп..

Стягнути із ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 49719 (сорок дев`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять) гривень 44 копійки та судові витрати - витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У решті позову ОСОБА_9 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів (рахунки відкриті в органах Державної казначейської служби України по коду доходів 24060300 «Інші надходження» (МФО 899998)) у розмірі 1307 (одна тисяч триста сім) гривень 60 копійок.

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ 210700-20», номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , що переданий обвинуваченому ОСОБА_5 - після набрання вироком суду законної сили залишити у власності ОСОБА_5 .

Захід забезпечення кримінального провадження арешт майна ОСОБА_5 , накладений за ухвалою суду від 10.09.2021, залишити чинним.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Таращанський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Вирок проголошено 21.02.2022 о 09-00 годині негайно після виходу суду із нарадчої кімнати.

Головуючий суддя Таращанського районного суду Київської області ОСОБА_1