Ухвала

від 07.09.2022 по справі 379/587/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в режимі відеоконференції з Білоцерківським міськрайонним судом Київської області кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Розаліївка Білоцерківського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, пенсіонера, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та йому призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2250 (двох тисяч двохсот п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Цивільний позов /уточнений/ потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково та на користь ОСОБА_10 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО»» матеріальну шкоду в розмірі 5 611 грн. 28 коп. та моральну шкоду в сумі 280 грн. 56 коп.

Крім того, на користь потерпілої ОСОБА_10 з обвинуваченого ОСОБА_7 стягнуто моральну шкоду у розмірі 49 719 грн. 44 коп. та судові витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн., а в решті позовних вимог відмовлено.

Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно вироку суд визнав доведеним, що 06.06.2021 близько 14 год. 25 хв. ОСОБА_11 , керуючи технічно-справним автомобілем марки ВАЗ 210700-20 д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись проїзною частиною вул. Б.Хмельницького в напрямку вул. Паркової в м. Тараща Київської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будівлі № 41, в порушення п.2.3 (б), п.10.1, п. 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність та безпечність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати йому дорогу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кістки таза справа (лонної кістки), яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягло тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 2.3 (б), 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить змінити вирок Таращанського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року в частині призначеного покарання, стягнення з обвинуваченого моральної шкоди та судових витрат. Розстрочити виплату штрафу чотирма рівними частинами по 9562 грн. 50 коп. кожні три місяці з моменту постановлення судового рішення апеляційним судом. Крім того, просить зменшити суми, які підлягають стягненню на користь потерпілої та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди 38719 грн. 44 коп. та на відшкодування судових витрат на правову допомогу 2 000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відповідно до ч. 4 ст.53 КК України, встановивши, що єдиним джерелом доходу обвинуваченого є пенсія, суд, з урахуванням майнового стану ОСОБА_7 міг призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Крім того, апелянт зазначає, що суд, визначивши розмір моральної шкоди, яку стягнув з обвинуваченого на користь потерпілої, не врахував, що ОСОБА_7 добровільно відшкодував частину моральної шкоди, а саме 11000,00 грн, а тому на думку апелянта розмір моральної шкоди мав би бути 38719,44 грн. Також сторона захисту не погоджується з витратами, пов`язаними з наданням професійної правничої допомоги адвокатом в розмірі 20000 грн., оскільки обвинувачений є пенсіонером, а тому зважаючи на його фінансовий стан, він не має матеріальної можливості на сплату професійної правничої допомоги адвоката.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, думку прокурора та представника потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження № 12021111030001254 стосовно ОСОБА_7 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження, допитавши обвинуваченого ОСОБА_7 , який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, дослідивши зібрані докази в їх сукупності та за встановлених фактичних обставин, дійшов висновку про винуватість останнього в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, з наведенням в обвинувальному вироку доказів на підтвердження свого висновку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України, який грунтується на досліджених та наведених у вироку доказах, які оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За загальними засадами призначення покарання, визначеними у ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч.2 ст.50, ч. 2 ст. 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Переглядаючи вирок суду в межах апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином і за формою вини необережним, наслідки злочинних дій, дані про його особу, який раніше не судимий, одружений, пенсіонер, згідно характеристики з місця проживання скарг від сусідів на нього не надходило, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, стан його здоровя, а саме факт перенесеного інфаркту головного мозку, його майновий стан, зокрема те, що єдиним джерелом його доходу є пенсія, щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину та його похилий вік, що суд обгрунтовано визнав обставинами, які помякшують покарання, та за відсутності обставин, які обтяжують покарання, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_7 основного покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, який у даному випадку може бути не більше ніж на чверть нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 286 КК України та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке є обовязковим, на строк 2 роки, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.

Підстав для зміни вироку та помякшення призначеного ОСОБА_7 покарання з розстрочкою виплат штрафу, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, колегія суддів не вбачає та вважає, що призначене обвинуваченому основне покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України відповідає принципам законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо невірного вирішення судом першої інстанції питання при визначенні розміру моральної шкоди та стягнення судових витрат повязаних з наданням професійної правничої допомоги представником цивільного позивача адвокатом ОСОБА_12 згідно договору № 43/21-к про надання правової допомоги від 26.07.2021 року, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою цивільного позову, суд вірно зазначив, що у звязку із заподіянням обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, остання тривалий час лікувалася, мала проблеми зі станом свого здоровя та погане самопочуття, її звичайний ритм життя було змінено, вона була позбавлена можливості нормального спілкування з рідними та близькими, тобто дійсно зазнала душевних переживань у звязку з неможливістю забезпечення нормального способу свого життя протягом тривалого часу та відчувала душевні страждання з цього приводу, а тому, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який є пенсіонером за віком і єдиним джерелом його доходу є пенсія, а також стан його здоровя та часткове відшкодування ним потерпілій моральної шкоди в сумі 11 000 грн., дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_10 моральної шкоди в сумі 50 000 грн. та з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України стягнув на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди - 49 719 грн. 44 коп. (50000-280,56 грн., які суд стягнув з Товариства з додатковою відповідальністю СК "Кредо").

Висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, є достатньо обґрунтованим та вмотивованим. При цьому, суд належним чином врахував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визнав завищеним заявлений потерпілою розмір моральної шкоди на суму 237 241 грн. 32 коп., а тому частково задовольнив цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди, з урахуванням майнового стану відповідача.

Щодо вирішення судом питання про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої процесуальних витрат в сумі 20000 грн. повязаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката за договором, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні твердження захисника ОСОБА_8 про те, що заявлений потерпілою розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих ним послуг та повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, який беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, обгрунтовано вказав про відсутність підстав для зменшення заявленого потерпілою розміру витрат до 2000 грн., повязаних з правничою допомогою її представника, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження документи на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг в суді, починаючи з липня 2021 року, відповідають критерію реальності таких виплат та розумності їх розміру, які у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 .

За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду, у тому числі і в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 законним, обґрунтованим і вмотивованим, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для його зміни, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404 - 407 КПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Таращанського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року у кримінальному провадженні № 12021111030001254 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3