Рішення

від 10.02.2022 по справі 307/1166/21

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1166/21

Провадження № 2/307/345/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бряник М.М.,

секретар судового засідання - Мельник Б.В.,

за участі представника відповідача, адвоката - Марич І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Розман Сергій Юрійович до ОСОБА_2 інтереси якого представляє адвокат - Марич Іван Юрійович де третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні речовим правом на чуже майно (сервітутом),

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Розман С.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні речовим правом на чуже майно (сервітутом).

В обґрунтування позову посилається на те, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.11.08 року і державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 була власником домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.04.12 року №761574 відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної з ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці на підставі договору укладеного 28.07.2011 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 встановлено сервітут на право проходу і проїзду через земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Позивач зазначає, що єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_4 , яка прийняла за нею спадщину є позивачка ОСОБА_1 , що підтверджує копією інформаційної довідки від 15.01.20 № 196359023.

Відтак, посилаючись на положення ч.6 ст. 403 ЦК України та ч.1 ст. 101 ЗК України, позивач вважає, що до неї перейшли всі права і обов`язки померлої ОСОБА_4 , у тому числі і право на користування сервітутом (право проходу і проїзду через земельну ділянку відповідача).

Проте, у 2019 року відповідач на межі своєї земельної ділянки в місці, де проходить сервітут, встановив ворота, чим обмежив позивачку у праві на сервітут, а саме у праві користування проходом та проїздом через його земельну ділянку та в можливості належної реалізації нею права власності на належне їй успадковане нерухоме майно.

В наведенні доказів підтверджуючих факт встановлення відповідачем воріт, що перешкоджає позивачці користуватися правом проходу і проїзду земельною ділянкою посилається на позовну заяву відповідача від 7.08.19 у цивільній справі №307/2449/19 предметом якої було скасування вказаного сервітуту, та на складений слідчим протокол додаткового огляду місця події від 09.03.21, проведеного у кримінальному провадженні №12017070030000209, відомості про яке внесені до ЄРДР за заявою позивачки про перешкоджання їй у праві на сервітут.

З огляду на вказане, просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нею належною ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення (демонтажу) встановлених ним воріт на цій ділянці та шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не вчиняти ОСОБА_1 у майбутньому будь-яких перешкод у праві користування (проходу і проїзду) вказаною земельною ділянкою відповідно до встановленого сервітуту та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору та 20 000 гривень витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Відзив на позовну заяву, не подавався.

Ухвалою судді від 28 травня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Розман Сергій Юрійович до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні речовим правом на чуже майно (сервітутом) та призначено підготовче засідання. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 29.07.2021 року, задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.

Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії з будівництва, зведення чи облаштування будинку, інженерних та господарських будівель і споруд, (у тому числі тимчасових) на тій частині земельної ділянки з кадастровим номером 2124481601:05:003:0041 по АДРЕСА_1 де встановлено сервітут.

Ухвалою суду від 18.08.2021 року, заяву представника відповідача адвоката Марич Івана Юрійовича про зустрічне забезпечення у справі - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 18.08.2021 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Марич Івана Юрійовича про витребування доказів.

Витребувано в Закарпатського обласного державного нотаріального архіву, копії матеріалів спадкової справи за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка заведена приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю.

Постановленою в підготовчому засіданні 5.10.2021 р. ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про направлення ухвали суду від 18.08.2021р. про витребування доказів на виконання приватному нотаріусу Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю.

Ухвалою суду від 5.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 1 листопада 2021 року на 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення її до участі у справі в якості співвідповідача.

Залучено до участі у цивільній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Постановленою в судовому засіданні 4.02.2022 р. ухвалою суду, відмовлено у задоволенні заяви представника позивача, адвоката Розман Сергія Юрійовича від 25.01.2022 р. про залучення до участі у справі співвідповідачів - інших осіб, у тому числі дітей відповідача.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися. 25.01.2022 р. представник позивача, адвокат Розман С.Ю., подав заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності.

В судовому засіданні 1.11.2021 року позивач та його представник, підтримали позов та просили задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві доводи та мотиви. Представник позивача ствердив, що оскільки його довірителька успадкувала майно за ОСОБА_4 , відтак в силу положень ч.6 ст.403 ЦК України та ч.1 ст. 101 ЗК України вона має право користування цим сервітутом, який залишається чинним навіть після смерті ОСОБА_4 з якою відповідачем був укладений договір сервітуту. Зазначив, що оскільки постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.02.2021 року, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 де третя особа Глибокопотіцька сільська рада Тячівського району Закарпатської області про скасування земельного сервітуту, відмовлено, таким чином судом визнано беззаперечність наявності у ОСОБА_1 права користування земельним сервітутом за укладеним між покійною ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договором про встановлення земельного сервітуту від 28.07.2011 року. Вважає, що земельний сервітут не є особистим та зазначив, що враховуючи продовження існування на час розгляду справи для ОСОБА_1 з боку відповідача перешкод у користуванні земельним сервітутом, позов підлягає до задоволення.

Представник відповідача, адвокат Марич І.Ю., в судовому засіданні не заперечуючи факт встановлення відповідачем на частині земельної ділянки де встановлено земельний сервітут воріт та вчинення позивачці перешкод у праві проходу через них, позовні вимоги заперечив, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що позивачка має можливість проходу в інший спосіб, поза межами належної відповідачу земельної ділянки на якій встановлено земельний сервітут. Вважає, що земельний сервітут є особистим, а тому на його думку, зі смертю ОСОБА_4 відповідно до ч. 2 ст. 101 ЗК України дія земельного сервітуту по відношенню до ОСОБА_1 припиняється. Зазначив, що відсутність зареєстрованого за ОСОБА_1 речового права користування земельним сервітутом, підтверджує відсутність у неї прав на пред`явлення даного позову, а тому у задоволенні такого слід відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася. 08.02.2022 року до канцелярії суду подала заяву, відповідно до якої просить розглядати справу без її участі. Заперечує проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й припинення дії, яка порушує право.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 401 ЦК України сервітут - це право користування чужим майном, що може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ч.1 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч.6 ст.403 ЦК України, сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою та захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують право або створюють небезпеку порушення прав.

Пред`явлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позов про усунення перешкод у користуванні речовим правом на чуже майно (сервітутом), за своєю правовою природою є негаторним позовом, а відтак враховуючи предмет позову, фактами обставинами, які підлягали доведенню в справі є встановлення наявності у позивача прав, які підлягають захисту та обставин щодо вчинення з боку відповідача перешкод у користуванні цими правами. Таким чином на стороні позивача лежить тягар доведення обставин, щодо вчинення з боку відповідача перешкод у користуванні земельним сервітутом та наявності в нього прав користування цим сервітутом.

На стороні відповідача, який заперечував позов, лежить тягар доказування зворотного, а саме відсутності у позивача відповідних прав, які підлягають захисту та своєї вини у вчиненні перешкод у користуванні належними позивачу правами.

Відповідні факти і обставини є предметом доказування (ст. 77 ч. 2 ЦПК України) в даній справі.

Під час розгляду справи представник відповідача, адвокат Марич І.Ю. не заперечив сам факт облаштування його довірителем, ОСОБА_2 на частині земельної ділянки де встановлено сервітут, металевих воріт та обмеження позивача у вільному доступі проходу через них. Відтак, не дивлячись на доведення позивачем вчинення з боку відповідача таких перешкод, з посиланням на складений слідчим у рамках кримінального провадження протокол огляду місця події від 9.03.2021 року, позовну заяву відповідача від 7.08.2019 року у справі № 307/2449/19 та світлини на яких зображені ці ворота, вказані обставини визнані стороною відповідача.

Оскільки обставини визнані відповідачем, у суду не викликають обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності та в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, суд під час розгляду справи передусім вважав за необхідне зосередитися саме на встановленні та з`ясуванні обставин, щодо наявності у позивачки прав користування земельним сервітутом, який було укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки саме ці обставини з огляду на обрані представниками сторін правові позиції різнилися між собою та заперечувалися один одним.

Так представник відповідача, як уже згадувалося не заперечуючи факту вчинення відповідачем перешкод у проході через змонтовані ним на частині земельної ділянки де встановлено земельний сервітут ворота, заперечував сам факт наявності у ОСОБА_1 прав на користування правами встановленими договором від 28.07.2011 р. Вказана позиція, як встановлено в судовому засіданні та випливало з пояснень представника відповідача, сформована з посиланням на те, що встановлений земельний сервітут є особистим та в силу положення ч.2 ст. 101 ЗК України, не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

При цьому представником позивача обрано правову позицію, відповідно до якої він наполягав на тому, що вказаний сервітут не є особистим, звертаючи увагу на невірне розуміння протилежною стороною положень закону, на які вона посилається та стверджуючи, що постановою апеляційного суду ухваленою у справі №307/2449/19 від 16.02.2021 року вказані обставини були предметом дослідження судом та встановлені, а відтак мають преюдиційне значення та доказуванню не підлягають.

Надаючи правову оцінку, доводам представників сторін, що має безпосереднє значення для правильного вирішення спору, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 289 від 11.03.2009 року виданого на підставі рішення виконкому 17.11.2008 р. і державним актом на право власності на земельну ділянку від 12.07.12 року, ОСОБА_4 була власником домоволодіння та земельної ділянки площею 0,25 га., розташованих по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2124481601:05:003:0047.(а.с. 5-6).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.04.12 року серії ЯЛ №761574 відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної з ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2124481601:05:003:0041 (а.с. 7).

Відповідно до цього державного акту, технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку за договором №189 від 07.06.2011 року та договору про встановлення земельного сервітуту від 28.07.2011 року, на даній земельній ділянці встановлено сервітут на право проходу і проїзду через неї в інтересах ОСОБА_4 . Площа сервітуту - 0,0171 га. (а.с. 7-11).

Як вбачається з договору про встановлення земельного сервітуту, такий був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 28.07.2011 року.

Пунктом 2.6 цього договору, визначено перелік умов зміни, припинення і розірвання договору, та встановлено, що такий припиняє свою дію у разі: закінчення терміну його дії, придбання особою, на користь якої встановлено земельний сервітут, у власника земельної ділянки у власність, неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від сторін договору; припинення права на земельну ділянку користувача цієї ділянки та розривається за взаємною згодою сторін; на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с. 11).

Вказаний перелік є вичерпним, та не дає підстав дійти висновку, що земельний сервітут за цим договором є особистим та припиняється після смерті сервітутокористувача - ОСОБА_4 .

Таким чином правова позиція позивача, має перевагу та є вірною перед позицією відповідача.

Разом з цим встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконкомом Глибокопотіцької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, 22 червня 2012 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було зроблено відповідний актовий запис за №30 (а.с. 12).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованого 15.01.2020 р., встановлено, що власником житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , в 1/1 цілій, являється позивачка - ОСОБА_1 . Підстави виникнення права власності, є свідоцтво про право на спадщину, за реєстровий номер 12479, 28.12.2012 виданого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю. (а.с.13).

З заведеної нотаріусом 7.12.2012 року спадкової справи №20/2012 до майна померлої ОСОБА_4 , встановлено факт прийняття за померлою ОСОБА_4 спадщини, позивачкою - ОСОБА_1 в тому числі на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.146-197).

Окрім цього встановлено, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 з якою 28.07.2011року було укладено договір про встановлення земельного сервітуту звертався в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Глибокопотіцька сільська рада про скасування земельного сервітуту.

Як вбачається з постанови Закарпатського апеляційного суду, згідно позовних вимог, позивач просив скасувати земельний сервітут площею 0,0171 га. На земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124481601:05:003:00441, яка належить йому на праві власності. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що після смерті ОСОБА_4 до ОСОБА_1 не перейшло право користування чужим майном (земельним сервітутом) який був установлений на користь спадкодавця ОСОБА_4 (а.с.21-25)

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2019 року позов задоволено. Припинено земельний сервітут, встановлений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №761574, кадастровий номер земельної ділянки 2124481601:05:003:0041, щодо використання частини вказаної земельної ділянки площею 0,0171 га для проходу чи проїзду через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.21) Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.02.2021 року (справі 307/2449/19), вказане рішення Тячівського районного суду Закарпатської області скасовано. У позові ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено та зареєстровано безстроково земельний сервітут щодо використання частини земельної ділянки площею 0,0171 га для проходу чи проїзду через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Позивачем не доведено, що у ОСОБА_1 відпала потреба у використанні частини земельної ділянки (площею 0,0171 га) позивача для проїзду (проходу) до власної земельної ділянки та житлового будинку. Відсутні підстави для припинення дії земельного сервітуту, передбачені статтею 102 Земельного кодексу України та статті 406 ЦК України.

Також встановлено, що Постановою Верховного суду від 12.10.2021 року (номер провадження 61-7404ск21), касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кохман Марія Василівна, залишено без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року без змін.

Таким чином, судами апеляційної та касаційної інстанції в рамках наведеної справи встановлено наявність у ОСОБА_1 прав користування речовим правом на чуже майно (земельним сервітутом).

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказів, які б давали суду підстави дійти протилежного висновку та не враховувати встановлені судами у справі (№307/2449/19) факти та обставини, під час розгляду даної цивільної справи не здобуті, а відтак доводи представник відповідача, про те, що суд не повинен їх враховувати під час розгляду спору щодо усунення перешкод у користуванні речовим правом на чуже майно (сервітутом), не заслуговують на увагу. Як і не заслуговують на увагу заявлені вже на стадії дослідження судом доказів доводи представника відповідача про те, що рішення у даній справі впливає на матеріальні права дружини відповідача, оскільки як зазначено судом даний позов є негаторним.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що в підготовчому засіданні 2.08.2021 року суд, ставив на обговорення сторін та їх представників, питання щодо вступу у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, та інші визначені ч.2 ст. 197 ЦПК України питання, які підлягають вирішенню під час підготовчого засідання (а.с. 63-64). Однак жодна з сторін не повідомила про доцільність залучення ОСОБА_3 до участі у справі, при тому що представнику відповідача, на той час були відомі обставини щодо перебування відповідача у шлюбі, про що він зазначив в судовому засіданні 12.01.2022 р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 395 ЦК України речовим правом на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут).

Згідно з ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Власник майна згідно зі статтею 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 401 ЦК України сервітут - це право користування чужим майном, що може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як встановлено ст. 402 ЦК України, ст.100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки, згідно ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Норми ст. 386 ЦК України, до яких відсилають положення ст. 396 ЦК України, надають позивачу, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, право звернення до суду з вимогою про заборону відповідачеві вчинення дій, що можуть порушити право позивача, або вимагати вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст. 386 ЦК України).

Отже, ОСОБА_1 , якій належить право користування речовим правом на чуже майно (сервітутом) має право не тільки вимагати усунення перешкод у здійсненні прав, що вже існують, а й вимагати попередження їх можливого порушення у майбутньому, якщо є підстави очікувати їх наступ.

Враховуючи наведене суд вважає доведеним позивачкою, вчинення відповідачем перешкод у користуванні речовим правом на чуже майно (сервітутом) та наявності небезпеки порушення її прав зі сторони відповідача у майбутньому, а тому приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення сплачений останньою судовий збір у сумі 908 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 20000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та чатсини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно договору про надання правової допомоги №06 від 26.03.2021 року, укладеного між адвокатом Розман С.Ю. та позивачкою ОСОБА_1 адвокат зобов`язався у встановленому законом порядку здійснювати захист прав та інтересів Клієнта (а.с.26).

Повноваження адвоката Розман С.Ю. підтверджено ордером. (а.с.30).

Факт надання адвокатом позивачу професійної правничої допомоги у цивільній справі підтверджується наведеним договором про надання правової допомоги №06 від 26.03.2021 року, описом робіт виконаних адвокатом від 31.03.2021 року та ордером серії АО №1026910 від 31.03.2021 року.(а.с 26-27, 29)

Документом, що підтверджує факт реальної оплати послуг адвоката є квитанція до прибуткового касового ордера №10 від 31.03.2021 року відповідно до якої ОСОБА_1 було сплачено 20000 гривень, підстава - договір про надання правової допомоги від 26.03.2021 року.

Беручи до уваги, що представником позивача підтверджено належними й допустимими доказами витрати на професійну правничу допомогу. Розмір витрат є співмірним зі складністю справи з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який підтверджується кількістю та обсягом підготованих заяв по суті та з процесуальних питань, змістом цих документів, які містять аналіз обставин справи та чинного законодавства; з значенням для позивача справи щодо захисту його цивільних прав. Витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 20000 грн.

Питання щодо накладених ухвалою суду від 29.07.2021 року заходів забезпечення позову, вирішується відповідно до ч.ч 7, 8 ст. 158 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 91, 98, 100, 101, 102 152 ЗК України, ст.ст. 13, 16, 386, 391, 395, 396, 401-403 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні речовим правом на чуже майно (сервітутом) - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нею належною ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 2124481601:05:003:0041 по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу встановлених ним воріт на тій частині цієї земельної ділянки де встановлено сервітут та шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не вчиняти ОСОБА_1 у майбутньому будь-яких перешкод у праві користування (проходу і проїзду) вказаною земельною ділянкою відповідно до встановленого сервітуту.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,0 (дев`ятсот вісім) гривень сплаченого нею судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Накладені ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.07.2021 року заходи забезпечення позову, щодо заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії з будівництва, зведення чи облаштування будинку, інженерних та господарських будівель і спору, (у тому числі тимчасових) на тій частині земельної ділянки з кадастровим номером 2124481601:05:003:0041 по АДРЕСА_1 де встановлено сервітут, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 18 лютого 2022 року.

Головуючий М.М. Бряник