Постанова

від 19.07.2016 по справі 826/11886/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2016 року № 826/11886/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 № К/800/61058/14 здійснено заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ Промтек-Гідро , ОСОБА_1 , ТОВ Логокомп , ПП Оптсервісторг , ПП Стратегмаркбізнес , ТОВ Річфлотсервіс , ПАТ Київпорядкомплект у період щодо якого проводилась перевірка підтверджується відповідними договорами, деклараціями з ПДВ, реєстрами виданих податкових накладених, видатковими накладними, податковими накладеними, а також актами приймання - передачі виконаних робіт, рахунками - фактурами, товарно - транспортними накладними, банківськими документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №682/26-56-22-04-04/03150071 від 02.08.2013 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 10.06.2013 по 23.07.2013 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена планова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства Київський річковий порт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт №682/26-56-22-04-04/03150071 від 02.08.2013, яким встановлено порушення пункту 135.1, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.13, 146.14 статті 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 2111015 грн., абзацу а підпункту 14.1.11, підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1765888 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 141667 грн., підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно подано декларації з податку на прибуток за 4-3 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно подано податковий збору за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2012 року.

21.08.2013 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкову повідомлення - рішення №0002242204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 585245 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 195309 грн. та №0002252204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 655223 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 218408 грн.

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішення №0002242204 від 21.08.2013 та №0002252204 від 21.08.2013 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною п`ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.01.2016 у справі №К/800/61058/14 скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 зазначив наступне: "Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, судам слід з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій. "

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 зобов`язано позивача надати додаткові письмові пояснення та документи щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Позивачем письмових пояснень та документів (доказів) щодо обставин викладених у рішення Вищого адміністративного суду України суду на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб`єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб`єктом владних повноважень, покладено обов`язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи те, що первинні документи складені за результатами господарських операцій щодо яких проводилась перевірка за результатами якої складено акт №682/26-56-22-04-04/03150071 від 02.08.2013 та за результатами дослідження яких суд може з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами та наявність відповідних основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій перебувають в наявності саме в позивача, у суду відсутня можливість дослідити відповідні документи, а отже встановити факт реального здійснення руху активів між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем єдиним обґрунтуванням позовних вимог наведено те, що здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами ТОВ Промтек-Гідро , ОСОБА_1 , ТОВ Логокомп , ПП Оптсервісторг , ПП Стратегмаркбізнес , ТОВ Річфлотсервіс , ПАТ Київпорядкомплект у період щодо якого проводилась перевірка підтверджується відповідними договорами, деклараціями з ПДВ, реєстрами виданих податкових накладених, видатковими накладними, податковими накладеними, а також актами приймання - передачі виконаних робіт, рахунками - фактурами, товарно - транспортними накладними, банківськими документами. Водночас відповідних документів, позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

З огляду на зазначене, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України викладено в ухвалі12.01.2016 у справі №К/800/61058/14, а також не надання позивач суду, як доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовує позовні вимоги, так і письмових пояснень та документів (доказів) щодо обставин викладених у рішення Вищого адміністративного суду України на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання необґрунтованими висновків викладених акті №682/26-56-22-04-04/03150071 від 02.08.2013, а отже у скасування податкових повідомлень - рішень №0002242204 від 21.08.2013 та №0002252204 від 21.08.2013.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов