Ухвала

від 12.01.2016 по справі 826/11886/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2016 р. м. Київ К/800/61058/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014

у справі № 826/11886/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Київський річковий порт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 02.08.2013 № 682/26-56-22-04-04/03150071, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.135.1, пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст. 138, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139, п.146.13 п.146.14 ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 2111015,00 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2012 року - 1341210 грн., півріччя 2012 року - 2073110 грн. (у т.ч. ІІ квартал - 731900 грн.), ІІІ квартали 2012 року - 2111015 грн. (у т.ч. ІІІ квартал - 37905 грн.);

- пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - несвоєчасно подано декларації з податку на прибуток за 4-3 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року;

- абз. "а" пп.14.1.11, 14.1.13 п.14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1765888,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 141667 грн., травень 2012 року на суму 1540682 грн., червень 2012 року на суму 48151 грн., липень 2012 року на суму 33556 грн., вересень 2012 року на суму 1832 грн.;

- пп.49.18.2 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України - несвоєчасно подано декларації з податку на прибуток за 4-3 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року;

- пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України - несвоєчасно подано податковий збору за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 21.08.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002242204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 585245,00 грн., у тому числі за основним платежем - 389936,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 195309,00 грн.;

- № 0002252204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 655223,00 грн., в тому числі за основним платежем - 436815,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 218408,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано не було первинних документів на підтвердження взаємовідносин між ПАТ "Київський річковий порт" та контрагентами, відсутності дебіторської/кредиторської заборгованості, в той час, як доводи відповідача, викладені в акті перевірки з посиланнями на дати договорів та суми заборгованостей, не можуть бути поставлені колегією суддів під сумнів.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль