Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/11886/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/11886/14

адміністративне провадження №К/9901/28658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

у справі № 826/11886/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Київський річковий порт

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

12 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство Київський річковий порт (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 21серпня 2013 року № 0002242204, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 389936 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 195309 грн, та № 0002252204, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 436815 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 218408 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду ухвалені в процесі нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2016 року.

19 липня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва Товариству у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі, з мотивів ненадання Товариством усіх відповідних документів на підтвердження правомірності формування показників податкової звітності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2013 року № 0002242204 та № 0002252204, з мотивів встановлення того, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані ним правомірно, внаслідок чого у податкового органу відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

30 листопада 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

26 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 02 грудня 2016 року та витребувана справа №826/11886/14 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

12 січня 2017 року Товариством надано заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

19 січня 2017 року справа №826/11886/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №826/11886/14 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/28658/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 03150071, перебуває на податковому обліку з 02 липня 1996 року, є платником податку на додану вартість з 05 лютого 2007 року.

Податковим органом у червні-липні 2013 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань зокрема дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 02 серпня 2013 року №682/26-56-22-04-04/03150071(далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 21 серпня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0002242204 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 389936 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 195309 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 135.1, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.13, 146.14 статті 146 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі абзацу четвертого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0002252204 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 436815 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 218408 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов`язання визначені положення абзацу а підпунктів 14.1.11, 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі абзацу 4 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновків, відображених податковим органом в акті перевірки, слугував аналіз фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Промтек-Гідро" (договір купівлі-продажу № 11162 від 21.03.2012 р.), ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу № 262 від 17.02.2012 року), ТОВ "Логокомп" (код ЄДРПОУ 36677058) (договори поставки № 111921 від 03.08.2011 року та № 111941 від 10.08.2011 року), ПП "Оптсервісторг" (код ЄДРПОУ 36153750) (договір купівлі-продажу товарів №0520/9-кп від 20.05.2009 року), ПП "Стратегмаркбізнес" (код ЄДРПОУ 35301836) (договір про надання юридичних послуг № 1201/8-у від 12.01.2009 року), ТОВ "Річфлотсервіс" (код ЄДРПОУ 32047594) (відносини за 9 місяців 2009 року згідно рахунків - фактур), ПАТ "Київпорядкомплект" (код ЄДРПОУ 05503326) (відносини за 9 місяців 2009 року згідно видаткових накладних) та інші за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Навивши у судовому рішенні текст норм, покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків .

Суд апеляційної інстанції зазначив, що перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій, при цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Зважаючи на зазначені норми законодавства суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не навів переконливих доказів, що операції позивача з його контрагентами носять фіктивний характер, договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

На момент взаємовідносин позивача з вказаними вище контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та його керівництва, на момент господарських відносин з позивачем, були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб`єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Доводи податкового органу про те, що деякі контрагенти позивача на дату складання акта перевірки мали стан До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням , припинено, але не знято з обліку (кор не пусті) , порушено провадження у справі про банкрутство та Визнано банкрутом , колегія суддів суду апеляційної інстанції відхилила, з огляду на аналіз положень частини восьмої статті 21, частину другу статті 34 Закону України Про деревну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців .

За висновком суду апеляційної інстанції відповідач припустив і прийняв суб`єктивне рішення про ... проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру .

За позицією суду апеляційної інстанції той факт, що державна реєстрація контрагентів позивача в послідуючому була скасована не може привести до безспірного висновку про їх фіктивність, наявність наданих суду первинних документів повністю спростовує такі твердження податкового органу.

Суд зазначає, що метою нового розгляду справи було серед іншого встановлення спірних господарських операцій на підставі первинних документів, які на вимогу суду першої інстанції позивачем не були надані, що і зумовило відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції за певних умов передбачених частиною другою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, до 15 грудня 2017 року) мав можливість дослідити докази, які не були предметом дослідження судом першої інстанції. Суд визнає, що письмові докази, а саме первинні документи до суду апеляційної інстанції не надані, висновок суду першої інстанції про їх відсутність у справі не спростований. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку на підставі оцінки сукупності доказів при їх відсутності, що спотворює процесуальні принципи оцінки доказів.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність наданих суду первинних документів повністю спростовує твердження податкового органу, є такими що не відповідають фактичним обставинам справи.

Жодна спірна господарська операція судом апеляційної інстанції не встановлена та не підтверджена певними засобами доказування.

Суд визнає, що позивач не скористався новим розглядом справи не надав суду першої та апеляційної інстанції докази відповідно до частини другої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанції, до 15 грудня 2017 року), що унеможливило спростування висновків податкового органу основаних на дослідженнях акта перевірки про відсутність відповідних первинних документів, якими підтверджений рух придбаної позивачем продукції та інші податкові правопорушення.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції та визнає, що відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні унеможливлює прийняття позиції Товариства про правомірність формування доходів, витрат для визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток та податкового кредиту для визначення податку на додану вартість.

Недоведеність здійснення позивачем господарських операцій, їх реального характеру, доводять правомірність висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Підстави позову щодо неправомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями, їх розміру, при зверненні із позовом до суду, позивачем не наводилися.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, внаслідок чого постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі № 826/11886/14 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року у справі №826/11886/14 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер