Постанова

від 03.11.2016 по справі 826/11886/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11886/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.06.2013 по 23.07.2013 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена планова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства Київський річковий порт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт №682/26-56-22-04-04/03150071 від 02.08.2013, яким встановлено порушення пункту 135.1, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.13, 146.14 статті 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 2111015 грн., абзацу "а" підпункту 14.1.11, підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1765888 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 141667 грн., підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно подано декларації з податку на прибуток за 4-3 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно подано податковий збору за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2012 року.

21.08.2013 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкову повідомлення - рішення №0002242204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 585245 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 195309 грн. та №0002252204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 655223 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 218408 грн.

Публічне акціонерне товариство Київський річковий порт не погоджуючись з податковим повідомленням - рішення №0002242204 від 21.08.2013 та №0002252204 від 21.08.2013 звернулось з відповідним позовом до суду.

Доводи позивача полягають у тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Промтек-Гідро", ОСОБА_2, ТОВ "Логокомп", ПП "Оптсервісторг", ПП "Стратегмаркбізнес", ТОВ "Річфлотсервіс", ПАТ "Київпорядкомплект" у період щодо якого проводилась перевірка підтверджується відповідними договорами, деклараціями з ПДВ, реєстрами виданих податкових накладених, видатковими накладними, податковими накладеними, а також актами приймання - передачі виконаних робіт, рахунками - фактурами, товарно-транспортними накладними, банківськими документами та носять реальний характер. А що стосується його заборгованості перед ТОВ Логокомп , то вона не мала характеру безповоротної фінансової допомоги та відповідно до п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України до безнадійної кредиторської заборгованості, що підлягає оподаткуванню, не відноситься.

Відповідач, в свою чергу, наголосив на фіктивності операцій з названими вище контрагентами позивача та вказав на те, що заборгованість перед ТОВ Логокомп підлягає оподаткуванню, оскільки являється безнадійною кредиторською заборгованістю.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що відсутні підстави для визнання необґрунтованими висновків викладених акті №682/26-56-22-04-04/03150071 від 02.08.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків, відображених податковим органом в акті перевірки, слугував аналіз фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Промтек-Гідро" (договір купівлі-продажу № 11162 від 21.03.2012 р.); ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу № 262 від 17.02.2012 року); ТОВ "Логокомп" (код ЄДРПОУ 36677058) (договори поставки № 111921 від 03.08.2011 року та № 111941 від 10.08.2011 року); ПП "Оптсервісторг" (код ЄДРПОУ 36153750) (договір купівлі-продажу товарів №0520/9-кп від 20.05.2009 року), ПП "Стратегмаркбізнес" (код ЄДРПОУ 35301836) (договір про надання юридичних послуг № 1201/8-у від 12.01.2009 року); ТОВ "Річфлотсервіс" (код ЄДРПОУ 32047594) (відносини за 9 місяців 2009 року згідно рахунків - фактур), ПАТ "Київпорядкомплект" (код ЄДРПОУ 05503326) (відносини за 9 місяців 2009 року згідно видаткових накладних) та інші за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп.135.5.11 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу інші доходи включають доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу.

Як передбачено п.146.13 ст. 146 Податкового кодексу сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку. Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Пунктом 146.14 статті 146 Податкового кодексу визначено, що дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України - доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу .

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Під безнадійною заборгованістю згідно до п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Отже, у разі якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але не оплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Згідно до ст. 256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків .

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, згідно із положеннями п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегія суддів зважаючи на зазначені норми законодавства приходить до висновку, що відповідач не навів переконливих доказів, що операції позивача з його контрагентами носять фіктивний характер.

Так, договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

На момент взаємовідносин позивача з вказаними вище контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та його керівництва, на момент господарських відносин з позивачем, були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Доводи податкового органу про те, що деякі контрагенти позивача на дату складання Акту перевірки мали стан До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням , припинено, але не знято з обліку (кор не пусті) , порушено провадження у справі про банкрутство та Визнано банкрутом , колегія суддів не бере до увагу з огляду на наступне.

Правовим наслідком внесення запису до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням відповідно до ч. 8 ст. 21 Закону України Про деревну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є відмова державного реєстратора у видачі виписки, при цьому жодним нормативним актом України не визначено, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням позбавляє останню права чи унеможливлює здійснювати господарську діяльність, визначену установчими документами.

Стан припинено, але не знято з обліку (кор не пусті) не позбавляє юридичну особу здійснювати свою господарську діяльність. Так, ч. 2 ст. 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців прямо передбачено: Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Стан порушено провадження у справі про банкрутство як і стан визнано банкрутом в силу Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не призводить до автоматичного виключення з кола суб'єктів господарювання. Так, відповідно до ст. 38 зазначеного закону діяльність юридичної особи зупиняється, але при цьому на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство сторони можуть укласти мирову угоди, правовим наслідком якої є відновлення господарської діяльності (ст.ст. 77, 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ).

Тобто, відповідач припустив і прийняв суб'єктивне рішення про ... проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру .

До того ж, лише той факт, що державна реєстрація контрагентів позивача в послідуючому була скасована не може привести до безспірного висновку про їх фіктивність. А наявність наданих суду первинних документів повністю спростовує такі твердження податкового органу.

Що ж стосується заборгованості позивача перед ТОВ Логокомп , яка, на переконання податкового органу, має характер безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки підприємство - постачальник ТОВ Логокомп має стан Припинення за рішенням суду та розцінюється як безповоротна фінансова допомога, яка підлягає оподаткуванню, то колегія суддів звертає увагу на викладене.

ПАТ Київський річковий порт (Покупець) та ТОВ Логокомп (Постачальник) уклали договори поставки від 03.08.11р. № 111921, від 10.08.11р. № 111941.

На умовах даного Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Продукція, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є Додатком №1 до цього договору.

ПАТ Київський річковий порт (Замовник) та ТОВ Логокомп (Виконавець) уклали договір від 16.08.11р. № 141931.

На умовах даного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати ремонт складових частин суден, що визначаються у специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору.

Протягом 2011 року перевіреним підприємством було оприбутковано запчастини та послуги по ремонту від ТОВ Логокомп , згідно актів виконаних робіт та видаткових накладних.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що на кінець перевіреного періоду заборгованість по контрагенту не погашено . Станом на 30.06.2012р. та 31.12.2012р. обліковувалася заборгованість по кредиту рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками в сумі 708 333 грн., крім того ПДВ у сумі 141 667 грн. на користь ТОВ Логокомп .

Однак колегія суддів звертає увагу, що строк позовної давності стягнення цієї заборгованості на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень не пройшов, а сам факт припинення підприємницької діяльності не може свідчити про безповоротну фінансову допомогу.

Окрім того, як вже було зазначено, ст. 14 ПК України визначає заборгованість, яка відноситься до безнадійної, а саме: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі, що в спірному випадку відсутнє.

Також колегія суддів зауважує, що під час перевірок податковим органом не було враховано норм чинного у період законодавства, зокрема ст. 16 Податкового кодексу України, згідно якої ведення податкового обліку покладається на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, в тому числі на його контрагентів.

До того ж за відомості, які відобразили контрагенти ПАТ Київпорт у своїй податковій звітності, позивач не може нести відповідальність, так само як і не може якимось чином на них впливати, контролювати чи перевіряти.

Тобто, висновок про нереальність (нікчемність) договірних відносин між позивачем та його контрагентами, зроблений на підставі аналізу податкової звітності контрагентів позивача не може бути правомірним. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Проаналізувавши вищевикладене та зважаючи на пояснення сторін по справ, колегія суддів приходить до висновку, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, були складені сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та повністю відповідають його нормам, а висновок щодо їх нереальність, а отже, недійсність, є протиправним, необґрунтованим та не підтверджується належними доказами. Укладені правочини направлені на реальне виконання та настання правових наслідків (що підтверджується первинними та іншими документами) визначених сторонами, сторони виконували свої обов'язки у повному обсязі та належним чином, у період взаємовідносин сторони мали належний обсяг цивільної дієздатності для виконання своїх зобов'язань за договором (що підтверджується відповідними документами), волевиявлення сторін відповідало їх внутрішній волі, сторони досягли своєї мети (поставка товарів відбулась, на підтвердження чого сторони надали оформлені належним чином податкові накладні), і таким чином, підстави для визнання відповідачем правочинів між позивачем та його контрагентами нереальними відсутні.

Отже, у податкового органу при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не було будь-яких належних правових доказів, а відповідно і обґрунтованих підстав для прийняття правомірного висновку в Акті перевірки щодо визнання зобов'язань позивача у періоді, що перевірявся, такими, які не мають реального товарного характеру та застосування відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 року № 0002242204 та № 0002252204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 08.11.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.