Ухвала

від 18.02.2022 по справі 308/9731/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9731/18

1-кс/308/735/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, майора поліції ОСОБА_3 , в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018070000000023 від 21 березня 2018 року, за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 185, ст. 356, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 362 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018070000000023 від 21 березня 2018 року, за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 185, ст. 356, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 362 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження №22018070000000023 відомості про яке внесено до ЄРДР 21.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 185, ст. 356, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 362 КК України.

Як вказано у клопотанні, досудовим розслідуванням установлено, що між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 10.08.2006 укладено генеральний договір № 65, у межах якого у цей же день укладено додаткову угоду № 1 та 13.02.2007 додаткову угоду № 2, згідно яких ОСОБА_5 було надано кредит на суму 200000 доларів США.

Також, 15 травня 2007 року між АКБ «Украсоцбанк» та ОСОБА_5 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 26, згідно якого останньому надано позику у сумі 150000 доларів США.

В якості забезпечення ОСОБА_5 зобов`язань по вищенаведеному генеральному договорі № 65 від 10.08.2006 між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір № 65 від 10.08.2006 та іпотечний договір № 26/1 від 15.05.2007, згідно якого в іпотеку банку було передано магазин та станцію обслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2110100000:17:003:0072, які на праві спільної часткової власності належали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також, в забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов`язань по вищевказаним договорам між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як іпотекодавцями, 10.08.2006 укладено іпотечний договір № 65/1 та іпотечний договір № 26 від 17.05.2007, згідно яких в іпотеку АКБ «Уксоцбанк» передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку, площею 0,0843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:17:003:0071 та недобудовану станцію технічного обслуговування, автомийку та магазин за адресою: АДРЕСА_3 , які на праві спільної часткової власності належали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

В подальшому, 29 вересня 2017 року укладений договір факторингу у простій письмовій формі між АКБ «Укрсоцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІнвестКредо», за яким відступлено право вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007, генеральним договором № 65 від 10.08.2006, додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 до генерального договору № 65 від 10.08.2006, що укладені між АКБ «Укрсоцбанк» та громадянином ОСОБА_5 .

Крім того, 29 вересня 2017 року був укладений договір цесії - передачі прав за іпотечним договором № 26 від 15.05.2007 за реєстровим № 992, іпотечним договором № 26/1 від 15.05.2007 за реєстровим № 995, іпотечним договором № 65 від 10.08.2006 за реєстровим № 3751 та іпотечним договором № 65/1 від 10.08.2006 за реєстровим № 3764, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІнвестКредо», за умовами якого передано останньому всі права за вищенаведеними іпотечними договорами.

В той же час, 29 вересня 2017 року був укладений договір про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15.05.2007, генеральним договором № 65 від 10.08.2006, додатковою угодою № 1 від 10.08.2006 до генерального договору № 65 від 10.08.2006 та додатковою угодою № 2 від 13.02.2007 до генерального договору № 65 від 10.08.2006, укладений у простій письмовій формі між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІнвестКредо» та громадянином України ОСОБА_9 , за умовами якого були передані права вимоги до боржника ОСОБА_5 за вказаними кредитними договорами.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 цього договору ТОВ «Фінансова компанія ІнвестКредо» передало ОСОБА_9 право грошової вимоги у загальній сумі 11 670 994, 62 грн. до боржника ОСОБА_5 за вищенаведеними кредитними договорами.

Аналогічно, 29 вересня 2017 року, був укладений договір по передачі прав за іпотечним договором № 26 від 15.05.2007 за реєстровим № 992, іпотечним договором № 26/1 від 15.05.2007 за реєстровим № 995, іпотечним договором № 65 від 10.08.2006 за реєстровим № 3751 та іпотечним договором № 65/1 від 10.08.2006 за реєстровим № 3764, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІнвестКредо» та громадянином України ОСОБА_9 , за умовами якого було передано останньому всі права за вказаними іпотечними договорами.

Так, ОСОБА_9 , у період з 29.09.2017 по 13.03.2018, достеменно знаючи, що Ужгородським міськрайонним судом розглядається позов власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , іпотекодержателем якого він є, а саме земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та розташованої на ній будівлі станції технічного обслуговування, автомийки та магазину, загальною площею 905,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , про визнання недійсними договорів поруки та договорів іпотеки щодо даного майна, і рішення по суті судом не прийнято, будучи обізнаним, що згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду № 308/8454/16-ц від 27.10.2017 та постанови Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області на вищевказане майно накладено арешт і заборонено будь-яким чином розпоряджатись вищевказаним майном на період вирішення спору у суді, умисно, незаконно, шляхом обману, керуючись корисливим мотивом спрямованим на особисте збагачення, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій охоплених єдиним умислом, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, заволодів правом власності на вказане майно - частину земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_8 , за наступних обставин.

ОСОБА_9 13.03.2018 реалізуючи свої злочинні наміри на незаконне збагачення та на незаконне заволодіння правом власності на чуже майно, умисно, незаконно, шляхом обману, не приховуючи вказані відомості про наявність судового спору, предметом якого є об`єкт реєстраційних дій та наявність вищенаведеної ухвали Ужгородського міськрайонного суду, звернувся до особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та обвинувальний висновок, щодо якої скерований до Ужгородського міськрайонного суду, із заявою про реєстрацію права власності за ним частини земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належної ОСОБА_8 , надавши при цьому вказаній особі неправдиві відомості щодо адреси даної земельної ділянки, вказавши для цього адресу місцезнаходження даної земельної ділянки, а саме: АДРЕСА_3 , яка формально в іпотеці не перебувала.

Слідчий зазначає, що в свою чергу, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та обвинувальний висновок, щодо якої скерований до Ужгородського міськрайонного суду, діючи всупереч своїх посадових обов`язків, як особи, що надає публічні послуги, незважаючи на розбіжності щодо адреси знаходження земельної ділянки, зазначені у заяві поданій ОСОБА_9 , документах поданих ним же, як підставу для отримання права власності (іпотечного договору) та відомостям у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в порушення вимог п. п. 4, 5 ч. 1, ч. 8 ст. 18, ч. 5, 6 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями) та пунктів 101, 12, 14, 18, 19, 22, 61 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами та доповненнями), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127, розгляд заяви ОСОБА_9 не зупинила, всупереч вимогам вищенаведених законодавчих актів, без перевірки та усунення вказаних розбіжностей в адресах місця розташування вказаної земельної ділянки, за допомогою власного комп`ютера, зареєструвала за ОСОБА_9 право власності на частини земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, присвоївши при цьому адресу вказаній земельній ділянці: АДРЕСА_3 .

Як вказано у клопотанні, таким чином, ОСОБА_9 умисно, незаконно, шляхом обману, заволодів правом власності на земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_8 .

У клопотанні зазначено, що вартість вказаної земельної ділянки згідно висновку експерта № 9845,9881,9882,9883 від 13.05.2019, становить 672877, 65 гривень.

Слідчий зазначає,що вказаним ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди на вищенаведену суму, що відповідно до п. 3 примітки 1 до ст. 185 КК України є великим розміром.

При цьому слідчий зазначає, що ОСОБА_9 , у період часу з 29.09.2017 по 13.03.2018, достеменно знаючи, що Ужгородським міськрайонним судом розглядається позов власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , іпотекодержателем якого він є, а саме земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та розташованої на ній будівлі станції технічного обслуговування, автомийки та магазину, загальною площею 905,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , про визнання недійсними договорів поруки та договорів іпотеки щодо даного майна, і рішення по суті судом не прийнято, будучи обізнаним, що згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду № 308/8454/16-ц від 27.10.2017 та постанови Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області на вищевказане майно накладено арешт і заборонено будь-яким чином розпоряджатись вищевказаним майном на період вирішення спору у суді, умисно, незаконно, шляхом обману, керуючись корисливим мотивом спрямованим на особисте збагачення, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій охоплених єдиним умислом, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, заволодів правом власності на вказане майно - частину земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_8 , за наступних обставин.

ОСОБА_9 13.03.2018 реалізуючи свої злочинні наміри на незаконне збагачення та на незаконне заволодіння правом власності на чуже майно, умисно, незаконно, шляхом обману, не приховуючи вказані відомості про наявність судового спору, предметом якого є об`єкт реєстраційних дій та наявність вищенаведеної ухвали Ужгородського міськрайонного суду, звернувся до особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та обвинувальний висновок, щодо якої скерований до Ужгородського міськрайонного суду, із заявою про реєстрацію за ним частини земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належної ОСОБА_8 , надавши при цьому вказаній особі неправдиві відомості щодо адреси даної земельної ділянки, вказавши для цього адресу місцезнаходження даної земельної ділянки, а саме: АДРЕСА_3 , яка формально в іпотеці не перебувала.

При цьому, підбурив останню до вчинення несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах.

В свою чергу, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та обвинувальний висновок, щодо якої скерований до Ужгородського міськрайонного суду, діючи всупереч своїх посадових обов`язків, як особи, що надає публічні послуги, незважаючи на розбіжності щодо адреси знаходження земельної ділянки, зазначені у заяві поданій ОСОБА_9 , документах поданих ним же, як підставу для отримання права власності (іпотечного договору) та відомостям у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в порушення вимог п.п. 4, 5 ч. 1, ч. 8 ст. 18, ч. 5, 6 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями) та пунктів 101, 12, 14, 18, 19, 22, 61 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами та доповненнями), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127, розгляд заяви ОСОБА_9 не зупинила, всупереч вимогам вищенаведених законодавчих актів, без перевірки та усунення вказаних розбіжностей в адресах місця розташування вказаної земельної ділянки, за допомогою власного комп`ютера, зареєструвала за ОСОБА_9 право власності на частини земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, присвоївши при цьому адресу вказаній земельній ділянці: АДРЕСА_3 .

Слідчий зазначає, що таким чином, ОСОБА_9 підбурив особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та обвинувальний висновок, щодо якої скерований до Ужгородського міськрайонного суду, до несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованій системі Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації права власності за собою на земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_8 .

Як вказано у клопотанні, 12.10.2021, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Великий Березний, Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, фізичній особі підприємцю, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, тобто у придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах та ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 362 КК України, а саме, в підбурюванні до вчинення несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, вчинені особою, яка має право доступу до неї. При цьому, під час вручення підозри ОСОБА_9 , останній відмовився отримувати її та поставити свій підпис про отримання, що відповідно до вимог КПК України зафіксовано на відеозапис, яким супроводжувалась вказана слідча дія. Крім цього, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та ст.ст. 111, 135 КПК України направлено ОСОБА_9 у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Слідчий зазначає, що вина підозрюваного ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується комплексом зібраних в рамках кримінального провадження доказів, зокрема: показами потерпілих, показами свідка, висновками експертиз, протоколами тимчасових доступів до реєстраційної документації та іншими зібраними в ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

У клопотанні вказано, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а саме ч. З ст. 190 КК України, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а також ч. 4 ст. 27 - ч. 1 ст. 362 КК України.

Слідчий зазначає, що 15.03.20219, вказане нерухоме майно - земельна ділянка під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071 площею 0,0843 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (РНОНМ 1507814021101) та будівля станції технічного обслуговування автомобілів, авто мийка та магазин, загальною площею 905,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (РНОНМ 1393766521101) визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні та приєднано до матеріалів провадження як доказ.

Окрім того, у клопотанні вказано, що 22.03.2019, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду винесено ухвалу про накладення арешту на вказане нерухоме майно із забороною ОСОБА_9 розпорядження, але без заборони користування цим майном, яке було предметом злочинних дій ОСОБА_9 . Останній по теперішній час користується майном, яке протиправно набув у власність.

Як вказано у клопотанні, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_10 , зареєстровано наступне нерухоме майно, а саме:

земельна ділянка під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071 площею 0,0843 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (РНОНМ 1507814021101);

будівля станції технічного обслуговування автомобілів, авто мийка та магазину, загальною площею 905,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (РНОНМ 1393766521101).

При обґрунтуванні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий посилається положення ч.1, п.4 ч.2 ст. 170, ч.2 ст. 172 КПК України.

Слідчий просить слідчого суддю: накласти арешт із забороною користування на об`єкти нерухомо майна, які згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувають у власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_4 , та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 22018070000000023 від 21.03.2018, а саме на:

земельну ділянку під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071 площею 0,0843 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (РНОНМ 1507814021101);

будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, авто мийки та магазину, загальною площею 905,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (РНОНМ 1393766521101).

Окрім того у вказаному клопотанні слідчий просить також: у зв`язку із наявністю реальної загрози реалізації вказаного рухомого та нерухомого майна третім особам, що унеможливить забезпечення арешту майна, прошу розглянути дане клопотання у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України, без виклику власника майна.

Відповідно до ч.2 ст. 172 Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи слідчого щодо розгляду клопотання за відсутності власника майна, а тому його виклик в судове засідання не здійснювався.

Слідчий, прокурор, який повідомлений про дату та час розгляду клопотання, в судове засідання не з`явивлися, заяв та клопотань не подавали.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно доч.1ст.131КПК України, заходизабезпечення кримінальногопровадження застосовуютьсяз метоюдосягнення дієвостіцього провадження.

Згідно п.7ч.2ст.131КПК України,одним іззаходів забезпеченнякримінального провадженняє: арешт майна;

Відповідно до ч.3 ст. 132 КПК України, застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,дізнавач,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,дізнавача,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 5 вказаної норми, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 171 КПК України, у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено:1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: - правову підставу для арешту майна; - можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); -наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); - можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); - розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); - розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; - наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до вимог ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до частини 10 статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 170 даного Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження…

Зі змісту клопотання вбачається, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження №22018070000000023 відомості про яке внесено до ЄРДР 21.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 185, ст. 356, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 362 КК України.

Згідно матеріалів клопотання, 12.10.2021, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Великий Березний, Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, фізичній особі підприємцю, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, тобто у придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах та ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 362 КК України, а саме, в підбурюванні до вчинення несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, вчинені особою, яка має право доступу до неї. При цьому, під час вручення підозри ОСОБА_9 , останній відмовився отримувати її та поставити свій підпис про отримання, що відповідно до вимог КПК України зафіксовано на відеозапис, яким супроводжувалась вказана слідча дія. Крім цього, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та ст.ст. 111, 135 КПК України направлено ОСОБА_9 у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Матеріали клопотання містять копію повідомлення про підозру.

Тобто, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а саме ч. 3 ст. 190 КК України, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а також ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 362 КК України.

Разом із тим, з матеріалів доданих до клопотання, а саме копії цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до підозрюваного ОСОБА_9 в порядку ст. ст.128,129 КПК України про відшкодування майнової та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення злочинів за ст. ст. ч. 4 ст. 27, ст. 189, ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 3 ст. 362, ст. 365-2, ст. 382 КК України.

Так, згідно прохальної частини вказаної позовної заяви позивач просить: стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_11 на користь потерпілої майнову шкоду в розмірі 10 100 000,00 (десять мільйонів сто тисяч) гривень, а також стягнути з цивільного відповідача на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) гривень, яку ОСОБА_12 наніс потерпілій особисто своїми протизаконними діями по відношенню до неї, завдавши потерпілій при цьому надзвичайно глибоких як фізичних, так і душевних страждань, а також нервових потрясінь.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що матеріальну шкоду нанесену підозрюваним ОСОБА_9 потерпіла оцінює у 10100 000.00 (десять мільйонів сто тисячі гривень. Конкретні розрахунки заборгованості по несплаченим податкам із 28.08.2018 р. - земельний податок; оплату потерпілими електроенергії та води станом до винесення вироку судом - потерпіла ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_7 нададуть додатково.

Поряд з цим належного обґрунтування та розрахунку розміру позовних вимог текст позовної заяви не містить. Додатки до такого позову слідчим до матеріалів клопотання надано не було.

Як вбачається із клопотання слідчого про накладення арешту на майно вказується, що ОСОБА_9 умисно, незаконно, шляхом обману, заволодів правом власності на земельної ділянки площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_8 . Зазначає, що вартість вказаної земельної ділянки згідно висновку експерта № 9845,9881,9882,9883 від 13.05.2019, становить 672 877, 65 гривень.

При цьому, як вбачається зі змісту клопотання, слідчий зазначає, що вказаним ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди на вищенаведену суму, що відповідно до п. 3 примітки 1 до ст. 185 КК України є великим розміром.

Тобто суму збитків, згідно наведеного, слідчий визначає в розмірі 672 877, 65 гривень. Тоді як згідно наданих до клопотання висновків експерта від 13.05.2019, вбачається, що:

Ринкова вартість нерухомого майна -1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на березень 2018 року, яка до 13.03.2018 на праві приватної спільної часткової власності належала ОСОБА_8 могла становити 672877,65 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 65 коп.)

Ринкова вартість нерухомого майна -1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на березень 2018 року, яка до 18.06.2018 на праві приватної спільної часткової власності належала ОСОБА_7 могла становити 672877,65 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 65 коп.)

Ринкова вартість нерухомого майна -1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 18.06.2018 могла становити 683 023,53 грн. (шістсот вісімдесят три тисячі двадцять три гривні 53 коп.)

Ринкова вартість нерухомого майна - 1/2 будівлі станції технічного обслуговування, авто мийки та магазину загальною площею 905,8 м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 07.03.2018 року могла становити 7 563 855,73 грн. (сім мільйонів п`ятсот шістдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 73 коп.)

Ринкова вартість нерухомого майна - 1/2 будівлі станції технічного обслуговування, авто мийки та магазину загальною площею 905,8 м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 18.06.2018 року могла становити 7 551 722,54 грн. (сім мільйонів п`ятсот п`ятдесят одна тисяча сімсот двадцять дві гривні 54 коп.)

Таким чином вартість вказаної земельної ділянки та зазначеного об`єкту нерухомого майна значно перевищує збитки від вказаної матеріальної шкоди завданої потерпілій ОСОБА_8 , на яку вказано слідчим у клопотанні. Вказані розбіжності в клопотанні не зазначені слідчим при його обґрунтуванні.

Звертаючись із клопотанням про накладення арешту, що є предметом розгляду, слідчим надано висновок експерта №9845,9881,9882,9883 судової оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи по кримінальному провадженні №22018070000000023, що датований 13.05.2019, на який вказано вище. Однак такий здійснено лише відносно -1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0,0843 га під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та 1/2 будівлі станції технічного обслуговування, авто мийки та магазину загальною площею 905,8 м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом із тим, слідчий просить накласти арешт на земельну ділянку під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071 площею 0,0843 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (РНОНМ 1507814021101); будівлю станціїтехнічного обслуговуванняавтомобілів,авто мийкита магазину,загальною площею905,8кв.м.,які розташованіза адресою: м.Ужгород, вул. Капушанська, ( колишня вул. Перемоги), будівля 141/1 (РНОНМ 1393766521101). При цьому вартості такого майна не зазначено, та не надає доказів щодо вартості вказаних об`єктів нерухомості.

Слідчий в своєму клопотанні обмежився наведенням обставин, за яких вчинено злочин, однак не виклав обставини, які дають підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, може бути стягнуто в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), зокрема не зазначено обґрунтований розмір завданої шкоди, враховуючи що вказано різні суми шкоди в самому клопотанні та цивільному позові. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , обгрунтованого розміру шкоди не містить, в матеріалах клопотання взагалі відсутні відомості про прийняття позову на стадії досудового розслідування. Цивільний позов від інших потерпілих, про які вказується в клопотанні до матеріалів самого клопотання не надано.

В клопотанні не обґрунтовано, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться мова в цій частині клопотання. Тоді як відповідно до вимог ч. 2 ст.170 КПК України, у клопотанні на про накладення арешту на майно доведеною повинна бути мета зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Окрім того, зі змісту клопотання вбачається, що мотивуючи необхідність накладення арешту на вказане вище майно, слідчий також зазначає, що згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 абз.2ст.170 КПК Українизавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З аналізу процесуальних норм закону вбачається, в клопотанні про арешт майна повинно бути доведено завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно доп.1ч.2ст.170КПК України, арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: збереження речових доказів. Згідно ч.3 вказаної норми, передбачено, що в такому разі, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

При дослідженні змісту клопотання слідчим суддею не встановлено обставин, мотивів з яких арешт має бути накладений на майно підозрюваного саме з підстав передбачених п.1 ч.2 ст. 170 КПК України. Так, слідчим лише зазначено, що постановою від 15.03.2019 року винесено постанову про визнання речовими доказом вказаного у клопотанні майна.

Окрім того, сам слідчий зазначає, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.03.2019 року накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, який згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_4 , а саме на: земельну ділянку під кадастровим номером 2110100000:17:003:0071 площею 0,0843 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, авто мийки та магазину, загальною площею 905,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 із забороною розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Обгрунтування необхідності повторного вирішення питання щодо накладення арешту на майно слідчий не вказує, та нормативно-правого обґрунтування вирішення повторно такого питання в клопотанні не зазначає.

Слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено наявність реальної загрози приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення вказаного у клопотанні про накладення арешту на майно об`єктів нерухомості, що належить ОСОБА_9 .

Окрім того на переконання слідчого судді, заборона користуватися нерухомим майном може завдати надмірного обмеження прав власників (володільців) майна. Заборона розпорядження вказаними майном забезпечить збереження речових доказів та не призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження останніх.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст.29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод.Конституція Українитакож передбачає межі здійснення громадянами своїх прав. Так, згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

На теперішній час слідчим не доведено, що в застосуванні саме цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного нерухомого майна.

Відтак, доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження майна як речових доказів, є безпідставними та немотивованими.

Окрім того, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2021 року, повертаючи прокурору на доопрацювання клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_9 , підозрюваного у кримінальному провадженні, слідчим суддею було вказано на аналогічні недоліки.

Сторона кримінального провадження прокурор та слідчий в судове засідання по розгляду клопотання не з`явилися, додаткових аргументів, окрім наведених в ньому слідчому судді наведено не було, додаткових доказів не надходило.

Беручи до уваги вище викладене, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, обґрунтованість необхідності обмеження у праві власності нерухомим майном, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,7,132,98,167,170-173 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, майор поліції ОСОБА_3 , в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018070000000023 від 21 березня 2018 року, за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 185, ст. 356, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 362 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1