Рішення

від 09.02.2022 по справі 926/4021/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/4021/21

Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Панкратова Р.П. розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/4021/21

за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Територіальної громади міста Чернівці

Міністерства культури та інформаційної політики України

до відповідачів:

1. Чернівецької міської ради

2. Департаменту розвитку Чернівецької міської ради

3. Чернівецької міської громадської організації Інститут розвитку міста Чернівці

за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2. Управління комунальної власності Чернівецької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним додаткового договору до договору оренди та зобов`язання повернути нежитлові приміщення

За участю представників сторін:

прокурор Балицька Р.С.

від позивача 1. не з`явився.

від позивача 2. не з`явився.

від відповідача 1. Юзьків М.І. представник.

від відповідача 2. Іванович Л.Є. представник.

від відповідача 3. Рендюк Н.В. представник.

від третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2. (Управління комунальної власності Чернівецької міської ради) Шепелько Т.М. представник.

В С Т А Н О В И В:

Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернівці та Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся з позовом до Чернівецької міської ради, Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, Чернівецької міської громадської організації Інститут розвитку міста Чернівці про визнання незаконним та скасування пунктів рішення 85 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за № 2494 від 23.11.2020 р., а саме:

а) п. 1.5 яким включено нежитлові приміщення (1-35)-(1-39), (V)-(VII) першого поверху та (1-41)-(1-42) антресолі будівлі літ. А, загальною площею 156,1 кв.м., що розташовані за адресою вул. Емінеску Михая,2/площа Центральна, 10 включені до Переліку другого типу;

б) п. 2.1 яким встановлено профіль використання майна визначеного в п.1.5 цього рішення - культурно-мистецький центр для громадських організацій у сфері культури і мистецтв та встановлено термін оренди 10 років;

в) п. 6 яким погоджено Чернівецькій міській громадській організації Інститут розвитку міста Чернівці (код ЄДРПОУ 26183802) продовження оренди нерухомого майна та передано в строкове платне користування нежитлові приміщення (1-35)- (1-39), (V)-(VIII) першого поверху та (1-41) - (1-42) антресолі будівлі літ А, загальною площею 156,1 кв.м., що розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая,2/площа Центральна, 10 терміном на 10 років при умові сплати в місцевий бюджет міста Чернівці внеску до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста в місячний термін з моменту прийняття цього рішення, згідно з п 2.1 цього рішення, про що укласти та підписати відповідний додатковий договір до Договору оренди № 131/Д від 16.12.2010 року.

Також, прокурор просить визнати недійсним Додатковий договір № 4 від 29.12.2020 року до Договору оренди № 131/Д від 16.12.2010 року, укладеного між Департаментом розвитку Чернівецької міської ради та Чернівецькою міською громадською організацією Інститут розвитку міста Чернівці, а також зобов`язати Чернівецьку міську громадську організацію Інститут розвитку міста Чернівці повернути Чернівецькій міській раді нежитлові приміщення (1-35)-(1-39), (V)-(VIII) першого поверху та (1-41)-(1-42) антресолі будівлі літ А, загальною площею 156,1 кв.м., що розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая,2/площа Центральна, 10 протягом трьох робочих днів з дня вступу рішення в законну силу за актом приймання передавання Чернівецькій міській раді у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на наступне.

16.12.2010 року Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Чернівецькою міською громадською організацією «Інститут розвитку міста Чернівці» укладено договір оренди нерухомого майна № 131 Д (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26.10.2010 року № 726/19 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 152,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая,2/площа Центральна, 10, які згідно з виконаним розрахунком складають 4/100 ідеальні частки нежитлової будівлі з метою використання його під культурно-мистецький центр.

Згідно інформації Міністерства культури та інформаційної політики України будівля на пл. Центральній, 10 перебуває на обліку, як пам`ятка архітектури національного значення - «Адміністративний будинок», 1901 р. відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 року № 9442, охоронний номер № 1739.

Таким чином, нежитлові приміщення передані в користування за вищевказаним договором оренди є частиною вказаної пам`ятки.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що при передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Статтею 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Всупереч вимог вищевказаного Закону вищевказане приміщення було передано в користування без погодження з органом охорони культурної спадщини, умовами договору надано право орендарю здійснювати реконструкцію приміщення, передачу об`єкта у суборенду без погодження з органом охорони культурної спадщини, договір не містить умов щодо режиму використання пам`ятки, дотримання умов охоронного договору тощо.

Відповідно до Договору оренди № 131/Д від 16.12.2010 року відповідач 3. є орендарем майна зазначеного у договорі і згідно норм Закону не може виступати ініціатором включення орендованого майна до Переліків.

Крім цього, відповідно до Закону до Переліків першого або другого типу, може бути включене лише майно, яке орендодавець має намір передати в оренду і яке є вільним, а не те майно, що вже перебуває в оренді.

Також прокурор вказує на те, що відповідач 3. (Чернівецька міська громадська організація Інститут розвитку міста Чернівці) не відповідає критеріям встановленим ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для осіб, які мають право на продовження договорів оренди без проведення аукціону, а тому рішення Чернівецької міської ради щодо включення орендованого майна до Переліку другого типу та продовження договору оренди без аукціону є незаконним.

Крім цього, відповідно до Додаткової угоди № 3 до Договору сума орендної плати за 154,9 кв.м. становить 3585,62 грн., Додатковою угодою № 4 від 29.12.2020 року збільшено орендовану площу до 156,1 кв.м., а суму орендної плати залишено без змін, що також суперечить вимогам ч.5 ст. 16 Закону «Про оренду державного та комунального майна», якою заборонено внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.09.2021 р. справу № 926/4021/21 передано судді Миронюку С.О.

Ухвалою суду від 04.10.2021 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.10.2021 р.

19.10.2021 р. відповідач 1. та 22.10.2021 р. відповідач 2. через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подали відзиви на позовну заяву, в яких заявлені позовні вимоги визнають.

Відповідач 3. в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Крім того, 08.10.2021 р. Управління комунальної власності Чернівецької міської ради подало заяву про вступ у справу в якості третьою особи без самостійних на предмет спору на стороні відповідача 2. оскільки, прийняте рішення по даній справі може вплинути на його права та інтереси.

Ухвалою суду від 27.10.2021 р. залучено в якості третьої особи без самостійних на предмет спору на стороні відповідача 2. Управління комунальної власності Чернівецької міської ради та відкладено підготовче судове засідання на 18.11.2021 р.

01.11.2021 р. Департамент розвитку Чернівецької міської ради подав докази надіслання відзиву на позов учасникам справи.

11.11.2021 р. Управління комунальної власності Чернівецької міської ради через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подало письмові пояснення щодо позову в яких вважає позовні вимоги обґрунтованими.

17.11.2021 р. Управління комунальної власності Чернівецької міської ради через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подало клопотання про розгляд справи без участі його представника.

18.11.2021 р. представник Чернівецької міської громадської організації Інститут розвитку міста Чернівці подав заяву в якій просить відкласти підготовче засідання для підготовки письмового відзиву на позов.

Ухвалою від 18.11.2021 р. судом долучено подані документи до матеріалів справи та відкладено підготовче судове засідання на 30.11.2021 р.

30.11.2021 р. відповідач 3. (Чернівецька міська громадська організація Інститут розвитку міста Чернівці) через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та Додаткового договору № 4 від 19.12.2020 року вбачається, що має місце не передача приміщення по вул. Емінеску,2/пл. Центральній, 10 у м. Чернівці в оренду, а продовження Договору оренди від 16.12.2010 року на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря. При цьому вказане приміщення не передається орендарю, а продовжує перебувати у його користуванні на підставі Договору оренди від 16.12.2010 року.

Таким чином, норми, на які посилається прокурор як на підставу для скасування рішення органу місцевого самоврядування, стосуються випадків укладення нових договорів оренди об`єкту, що є пам`яткою культурної спадщини, а не продовження вже існуючих.

Не заслуговують на увагу доводи прокурора щодо наявності в оскаржуваному договорі умов щодо права орендаря здійснювати реконструкцію приміщення та передачу об`єкта у суборенду без погодження з органом охорони культурної спадщини, оскільки, вказаний договір таких умов не містить. Крім того, Додатковий договір не є основним договором оренди, а є додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору оренди майна від 16.12.2010 року.

Прокурор вказує на відсутність в оскаржуваному додатковому договорі умов щодо режиму використання пам`ятки культурної спадщини, однак таких умов договір оренди не повинен містити, оскільки, режим використання встановлюється органами охоронної культурної спадщини. Обов`язок щодо дотримання власником або уповноважений ним орган, користувачем режиму використання пам`ятки покладено на них в силу закону, зокрема ч.2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини». В основному Договорі оренди від 16.12.2010 року і в Додатковому договорі від 29.12.2020 року орендодавцем визначено мету використання об`єкту оренди - культурно-мистецький центр для громадських організацій у сфері культури і мистецтв, що відповідає режиму використання пам`ятки архітектури національного значення.

Щодо неправомірності включення Чернівецькою міською радою приміщення по вул. Емінеску Михая, 2/площа Центральна, 10, до Переліку другого типу відповідач 3. вказує на таке.

Стаття 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передбачає умови та порядок прийняття орендодавцем рішення щодо майна, яке потенційно може бути передано в оренду, про що свідчить назва вказаної норми - «Прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду», та не регулює правовідносин між сторонами вже діючих договорів, а відтак і не розповсюджується на випадки продовження таких договорів на новий строк.

На вказане свідчить посилання законодавця у вказаній нормі на такі поняття як «потенційний орендар», яким, відповідно до пункту 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є фізична або юридична особа, яка виявила бажання взяти майно в оренду у спосіб, визначений цим Законом.

Крім цього, про відсутність підстав для застосування вказаної норми до спірних правовідносин є те, що за результатами розгляду заяви потенційного орендаря про включення майна до Переліку відповідного типу, є рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

Враховуючи ту обставину, що відповідач 3. є діючим орендарем приміщення по вул. Емінеску, 2/пл. Центральна, 10 м. Чернівці згідно Договору оренди № 131/Д, норми ст.6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають державні та комунальні підприємства, установи, організації у сфері культури і мистецтв чи громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні).

Метою діяльності інституту є сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності членів інституту (підпункт «є» пінкту 2.2 Статуту). Для виконання статутних завдань Інститут організовує впорядковане дозвілля, проводить конкурси, концерти, фестивалі, інші культурно-масові заходи, зустрічі з видатними вченими, політичними діячами, митцями, сприяє розвитку редакторсько-видавничої діяльності, організовує та проводить теоретичні та науково-практичні конференції, диспути, тематичні «круглі столи», інші заходи (п.2.3 Статуту).

За таких обставин, відповідач 3. підпадає під критерії, визначені ч.2 ст.15 та ч.2 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому мав право на укладення договору оренди комунального майна без проведення аукціону.

Також прокурор посилається на те, що Додатковою угодою не були внесені зміни до п.2.1 Договору щодо розміру орендної плати, яка відповідно до вимог ч.7 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлюється на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

Разом з тим, відсутність у додатковій угоді пункту, яким би вносились зміни до Договору оренди в частині зміни розміру орендної плати, покладення на орендаря додаткових обов`язків, не робить таку угоду недійсною, оскільки сторони договору вправі в будь-яких час внести зміни у такий договір шляхом укладення додаткових угод.

Враховуючи ту обставину, що громадською організацією, при наявності проектної документації та всіх необхідних дозвільних документів проведено коштовну реконструкцію приміщення, відповідач 3. мав законні сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди і використання майна, яке він, зі згоди власника, покращив за свій рахунок, або, принаймні очікувати на надання справедливої та обґрунтованої компенсації, а тому просить в задоволені позову відмовити за безпідставністю.

В судовому засіданні 30.11.2021 р. прокурор звернувся з усним клопотанням про продовження строку підготовчого провадження для ознайомлення з відзивом відповідача 3. Представники відповідачів не заперечували проти продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 30.11.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 22.12.2021 р.

20.12.2021 р. прокурор через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав відповідь на відзив в якій вказав на безпідставність посилань відповідача та просив позов задовольнити в повному обсязі.

21.12.2021 р. Чернівецька міська рада та Департамент розвитку Чернівецької міської ради подали письмові пояснення в яких позовні вимоги визнають в повному обсязі.

22.12.2021 р. представник Чернівецької міської громадської організації Інститут розвитку міста Чернівці через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подала заяву в якій просить відкласти підготовче засідання для подачі висновку судової будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 22.12.2021 р. представник Чернівецької міської громадської організації Інститут розвитку міста Чернівці також заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з відповіддю на відзив.

Ухвалою суду від 22.12.2022 р. відкладено підготовче засідання на 10.01.2022 р.

Ухвалою суду від 10.01.2022 р. закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 26.01.2022 р.

В судовому засіданні 26.01.2022 р. прокурор позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач 1. та відповідач 2. позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Відповідач 3. вимоги позивача не визнає з підстав зазначених у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 26.01.2022 р. відкладено розгляд справи по суті на 07.02.2022 р.

В судовому засіданні 07.02.2022 р. представник третьої особи позовні вимоги прокурора просив задовольнити.

07.02.2022 р. оголошено перерву до 10.02.2022 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26.10.2010 року № 726/19 Чернівецькій міській громадській організації «Інститут розвитку міста Чернівці» передано в довгострокову оренду терміном на 10 років приміщення (1-37)-(1-39), V-VІІІ першого поверху та антресолі (1-41), (1-42) за адресою вул. М.Емінеску, 2/площа Центральна, 10, загальною площею 152,9 кв.м. за умови сплати в місячний термін з моменту прийняття цього рішення в місцевий бюджет міста Чернівці внеску у розмірі 9963,00 грн., що складає 10% від розміру орендної плати загального терміну оренди.

На виконання вказаного рішення 16.12.2010 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Чернівецькою міською громадською організацією «Інститут розвитку міста Чернівці» укладено Договір оренди, у відповідності з яким Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, яке складається з приміщень в нежитловій будівлі літ. А: на першому поверсі 1-37 площею 14,70 кв.м., 1-38 площею 41,20 кв.м., 1-39 площею 2,90 кв.м., V площею 10,60 кв.м., VI площею 2,90 кв.м., VII площею 5,0 кв.м., VIII площею 1,30 кв.м., на антресолі - 1-41 площею 59,50 кв.м., 1-42 площею 14,80 кв.м., загальною площею 152,90 кв.м., що розташоване за адресою вул. М.Емінеску, 2/площа Центральна, 10, які згідно з виконаним розрахунком складають 4/100 ідеальні частки нежитлової будівлі, з метою використання його під культурно-мистецький центр.

Відповідно до пункту 1.5 Договору оренди його укладено строком на 10 років, тобто до 15 грудня 2020 року.

До вказаного договору вносилися зміни та доповнення шляхом укладення Додаткових договорів від 25.02.2011 року № 1, від 28.03.2014 року № 2, від 02.09.2019 року № 3, що стосувались отримання орендарем дозволів на передачу майна, що орендується, в суборенду, розірвання таких договорів, збільшення розміру орендної плати, зміни сторони у договорі оренди з Департаменту економіки Чернівецької міської ради на Департамент розвитку Чернівецької міської ради.

06.08.2020 року на Комісії з виділення в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці розглянуто звернення Чернівецької міської громадської організації «Інститут розвитку міста Чернівці» щодо включення до Переліку другого типу приміщень на антресолі (1-35)-(1-36) площею 3.2 кв.м. та прийнято рішення про відмову у включенні даного майна до Переліку другого типу.

01.09.2020 року головою Чернівецької міської громадської організації «Інститут розвитку міста Чернівці» повторно подано заяву № 14 до Департаменту про включення до Переліку другого типу нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ «А», за адресою: вул. Емінеску Михая, 2/Центральна площа, 10 на першому поверсі 1-37 площею 14,7 кв.м., 1-38 площею 41,2 кв.м., 1-39 площею 2,9 кв.м., V площею 10,6 кв.м., VI площею 2.9 кв.м., VII площею 5.0 кв.м., VIII площею 1.3 кв.м., на антресолі - 1-41 площею 59,5 кв.м., 1-42 площею 14,8 кв.м., загальною площею 152,9 кв.м. та про продовження терміну дії Договору оренди нерухомого майна № 131 /Д від 16.12.2010 року терміном на 30 років.

Крім цього, у заяві Чернівецької міської громадської організації «Інститут розвитку міста Чернівці» поставлено питання про включення до Переліку другого типу нежитлових приміщень за вищевказаною адресою на антресолі, а саме: 1-35 площею 1,9 кв.м. та 1-36 площею 1,3 кв.м.

На підтвердження правомірності включення до Переліку другого типу відповідно до ч.2 п.2 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закону) Чернівецькою міською громадською організацією «Інститут розвитку міста Чернівці» надано статут, звіт про оцінку майна та рецензію до нього.

17.09.2020 року, Комісією розглянуто звернення Чернівецької міської громадської організації «Інститут розвитку міста Чернівці» щодо включення до Переліку другого типу орендованого майна, подальше продовження Договору оренди нерухомого майна від 16.12.2010 року № 131/Д терміном на 30 років та про надання додатково в оренду приміщень (1-35) - (1-36) площею 3,2 кв.м. терміном на 30 років.

За результатами розгляду даного питання прийнято рішення включити майно, загальною площею 156,1 кв.м. до Переліку другого типу з профілем використання майна - культурно-мистецькій центр для громадських організацій у сфери культури та мистецтв. Визначено термін оренди 10 років.

В подальшому питання порушенні у зверненні Чернівецької міської громадської організації «Інститут розвитку міста Чернівці» були винесені на розгляд сесії Чернівецької міської ради.

Рішенням 85 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 23.11.2020 року № 2494 прийнято, зокрема:

Підпунктом 1.5 пункту 1 нежитлові приміщення (1-35)-(1-39), (V)-(VІІІ) першого поверху та (1-41)-(1-42) антресолі будівлі літ. «А», загальною площею 156,1 кв.м., що розташовані за адресою вул. Емінеску Михая, 2/площа Центральна, 10 включені до Переліку другого типу.

Підпунктом 2.1 пункту 2 визначено умови оренди нерухомого майна, включеного до Переліку другого типу, а саме: встановлено профіль використання вказаного майна - культурно-мистецький центр для громадських організацій у сфері культури і мистецтв; визначено термін оренди - 10 років; визначено розмір внеску до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста у сумі 73841,52 грн. без врахування ПДВ, що складає 20% від розміру орендної плати загального терміну оренди.

Пунктом 6 рішення погоджено Чернівецькій міській громадській організації «Інститут розвитку міста Чернівці» продовження оренди нерухомого майна, передано в строкове платне користування нежитлові приміщення (1-35)-(1- 39), (V)-( VІІІ) першого поверху та (1-41)-(1-42) антресолі будівлі літ. «А», загальною площею 156,1 кв.м., що розташовані за адресою вул. Емінеску Михая, 2/площа Центральна, 10, терміном на 10 років, при умові сплати в місцевий бюджет міста Чернівці внеску до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста згідно з пунктом 2.1. цього рішення, про що укласти та підписати відповідний типовий додатковий договір до Договору оренди № 131/Д від 16.12.2010 р.

На виконання вказаного рішення 29.12.2020 року між Департаментом розвитку Чернівецької міської ради та Чернівецькою міською громадською організацією «Інститут розвитку міста Чернівці» укладено спірний Додатковий договір № 4 до договору оренди нерухомого майна № 131/Д від 16.12.2010 року., яким викладено п. 1.1, 1.5 Договору у новій редакції, а саме:

- п.1.1 Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 26.10.2010 року № 726/19, рішення 85 сесії Чернівецької міської ради VІІ скликання від 23.11.2020 року № 2494, передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, які складаються із приміщень в нежитловій будівлі літ. А: на першому поверсі (1-35)-(1-39), (V)-(VIII), та (1-41)-(1-42) антресолі, загальною площею 156,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая, 2/площа Центральна, 10, з метою використання його під культурно-мистецький центр для громадських організацій у сфері культури і мистецтв;

- п.1.5 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України цей Договір укладено строком на 10 років, діє з 16.12.2020 року до 15.12.2030 року, (пункт 1.5 Договору).

Всі інші пункти та умови Договору оренди не змінені, не скасовані, зберігають свою юридичну силу і сторони підтверджують по них свої зобов`язання, (п.2 додаткового договору № 4).

Згідно інформації Міністерства культури та інформаційної політики України будівля на пл. Центральній, 10 перебуває на обліку, як пам`ятка архітектури національного значення - «Адміністративний будинок», 1901 р. відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 року № 9442, охоронний номер № 1739.

Таким чином, нежитлові приміщення передані в користування за вищевказаним Договором оренди Чернівецькій міській громадській організації «Інститут розвитку міста Чернівці» є частиною вказаної пам`ятки.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає, особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Ч. 2 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що при передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, (п.1 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768).

Відповідно до п. 46 Порядку орган охорони культурної спадщини встановлює режими використання пам`ятки відповідно до статті 24 Закону України Про охорону культурної спадщини та приймає рішення про надання згоди на передачу пам`ятки в оренду також з такими умовами:

- укладення власником пам`ятки, уповноваженим ним органом (особою) або балансоутримувачем охоронного договору (внесення змін до існуючого охоронного договору відповідно до поданих органом охорони культурної спадщини пропозицій), якщо охоронний договір щодо пам`ятки не укладено або якщо існуючий охоронний договір потребує внесення змін, не пізніше дати оголошення аукціону або дати укладення договору оренди, якщо об`єкт підлягає передачі в оренду без проведення аукціону;

- включення орендодавцем до додаткових умов оренди умови про обов`язок орендаря дотримуватися вимог і обмежень охоронного договору, змін до нього, включення такого обов`язку до договору оренди, оприлюднення копії охоронного договору, змін до нього в електронній торговій системі.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Статтею 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підприємствам, установам і організаціям, що отримали в оренду державне та/або комунальне майно без проведення аукціону, заборонено укладати договори суборенди щодо цього майна.

Пунктом 4.2.1 Договору дозволено передавати об`єкт оренди в користування третім особам.

Пунктом 4.2.2 Орендарю (відповідачу 3.) дозволено здійснювати невід`ємні поліпшення та реконструкцію об`єкта оренди, що заборонено ст.ст. 22 - 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Таким чином, судом встановлено, що сторонами порушено вимоги Закону при продовженні Договору, не укладення охоронного Договору власником приміщення та не включення до Договору додаткових умов оренди, умов про обов`язок орендаря дотримуватися вимог і обмежень встановлених охоронним договором.

Від так, всупереч вимог Закону вищевказане приміщення було передано в користування без погодження з органом охорони культурної спадщини. Умовами договору надано право орендарю здійснювати реконструкцію приміщення, передачу об`єкта у суборенду без погодження з органом охорони культурної спадщини, також Договір не містить умов щодо режиму використання пам`ятки, дотримання умов охоронного договору.

Крім того, вищевказані пункти Рішення 85 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 23.11.2020 року № 2494 прийняті в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закону) з наступних підстав.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі-Закону) Перелік другого типу - це перелік об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону.

Згідно ст. 6 Закону рішення про включення об`єктів комунальної власності до Переліку другого типу приймається відповідним представницьким органом місцевого самоврядування.

Ч. 1. ст. 6 Закону передбачено, що ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець.

Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду (ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно ст. 1 Закону Потенційним орендарем є фізична або юридична особа, яка виявила бажання взяти майно в оренду у спосіб, визначений цим Законом.

Орендарем є фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки відповідно до Договору оренди № 131/Д від 16.12.2010 року Чернівецька міська громадська організація «Інститут розвитку міста Чернівці» (відповідач 3.) є орендарем майна зазначеного у Договорі, відтак, згідно норм Закону не може виступати ініціатором включення орендованого майна до Переліків.

Відповідно до Закону до Переліків першого або другого типу, може бути включене лише майно, яке орендодавець має намір передати в оренду і яке є вільним, а не те майно, що вже перебуває в оренді.

Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію Закону.

Зокрема, статтею 18 Закону унормовано, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

- укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

- укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

- укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону.

- укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

З аналізу вказаних норм Закону вбачається, що право на продовження Договору без аукціону наявне за умови дотримання одночасно двох умов, якщо продовжені договори укладено без проведення аукціону відповідно до вимог ст. 15 Закону та укладено з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими ч. 2 ст. 15 Закону.

Таким чином, відповідач 3. не мав права на продовження Договору оренди без проведення аукціону, оскільки Договір оренди нерухомого майна від 16.12.2010 року № 131-Д не було укладено на підставі ст. 15 Закону.

Твердження відповідача 3. про те, що він відноситься до громадських організацій у сфері культури та мистецтв з посиланням на Статут, яким передбачено, що метою діяльності Інституту є сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності членів Інституту (підпункт «є» пінкту 2.2 Статуту); для виконання статутних завдань Інститут організовую впорядковане дозвілля, проводить конкурси, концерти, фестивалі, інші культурно-масові заходи, зустрічі з видатними вченими, політичними діячами, митцями, сприяє розвитку редакторсько-видавничої діяльності, організовує та проводить теоретичні та науково-практичні конференції, диспути, тематичні «круглі столи», інші заходи (п.2.3 Статуту) є безпідставним, оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України «Про культуру» діяльність у сфері культури (культурна діяльність) - творча, господарська, наукова, бібліотечна, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвільна та розважальна діяльність, спрямована на створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування, популяризацію, збереження і використання культурних благ та культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян.

Суб`єкти діяльності у сфері культури це фізичні та юридичні особи, що провадять культурну діяльність або реалізують владні повноваження у сфері культури.

До основних видів діяльності у сфері культури належать: створення, виконання, тиражування, поширення (розповсюдження шляхом продажу, публічної демонстрації, публічного показу, публічного сповіщення, надання доступу тощо) та популяризація творів літератури і мистецтва; створення, збереження, охорона, використання та популяризація національного культурного надбання; проведення наукових досліджень у сфері культури, літературна і художня критика, кінокритика; організація відпочинку і дозвілля громадян: вироблення креативного продукту; навчання різним видам мистецтв та підготовка кадрів для сфери культури.

Суб`єктами діяльності у сфері культури є заклади культури, заклади освіти сфери культури, а також підприємства, установи та організації всіх форм власності, статути (положення) яких передбачають провадження діяльності у сфері культури (ст. 12 Закону України «Про культуру»).

Статут відповідача 3. не передбачає діяльності у сфері культури, а метою діяльності його є об`єднання морального, інтелектуального, науково-технічного, економічного потенціалу свої членів для задоволення і захисту їх інтересів та сприяння об`єднанню прогресивних сил суспільства для розвитку території та територіальної громади міста (п.2.1 Статуту).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не відповідає вимогам встановленим ч. 2 ст. 18 Закону для осіб, які мають право на продовження договорів оренди без проведення аукціону, а тому рішення Чернівецької міської ради щодо включення орендованого майна до Переліку другого типу та продовження договору оренди без аукціону є незаконним.

Крім того, слід також зазначити, що відповідно до п. 134 Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Пунктом 135 Порядку встановлено, що орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 136 Порядку заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар до заяви про продовження договору оренди подає документи передбачені п.113 Порядку та звіт про оцінку майна.

Пунктом 113 Порядку встановлено, що до заяви громадським організаціям у сфері культури та мистецтв необхідно додати документи передбачені Додатком 1 до Порядку.

В своїй заяві від 01.09.2020 року № 14 відповідач 3. зазначив, що дане майно повинно бути включено до Переліку другого типу відповідно до ч.2 п.2 ст. 15 «Про оренду державного та комунального майна», на підтвердження чого надав свій статут, звіт про оцінку майна та рецензію.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 15 Закону право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Частиною 9 статті 15 Закону встановлено, що Порядок та умови передачі в оренду майна без проведення аукціону та основні вимоги до підприємств, установ і організацій, передбачених частиною другою цієї статті, визначаються Порядком передачі майна в оренду.

Потенційний орендар, зацікавлений в отриманні майна в оренду, через електронну торгову систему звертається до орендодавця із заявою про включення такого майна до Переліку відповідного типу. (п. 14 Порядку)

У разі подання заяви щодо включення майна до Переліку другого типу до заяви додаються документи, передбачені додатком 1.

Згідно додатку 1 Порядку громадська організація (об`єднання) у сфері культури і мистецтв додає: документи, передбачені абзацами першим - тринадцятим пункту 6 цього додатка (абзац 1. Установчий документ; 2. Витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій, що підтверджує перебування в ньому організації/установи не менше 12 місяців до дати подання заяви; 3. Баланс і звіт про використання доходів (прибутків) за останній повний рік; 4. Перелік членів та/або засновників з інформацією про загальну суму сплачених ними внесків за останній звітний рік для фінансування її статутної діяльності (за наявності - також і за останні два роки); 5. Інформація про суми благодійних внесків (пожертв), залучених за останній звітний рік (за наявності - також і за останні два роки); 6. 3а наявності - інформація про суму міжнародної технічної допомоги, отриманої від іноземної держави, уряду, уповноваженої урядом іноземної держави органу або організації, іноземного муніципального органу або міжнародної організації, що надають міжнародну технічну допомогу відповідно до міжнародних договорів України, за поточний рік (за наявності - також і за останні два роки); 7. 3а наявності - інформація про фінансування та/або підтримку за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 8. Біографічна довідка про всіх членів керівних органів, що містить прізвище, ім`я і по батькові, дату народження, освіту, інформацію про місце роботи за останні десять років та інформацію про членство в інших громадських, та/або благодійних об`єднаннях станом на дату складення довідки; 9. Інформація про поточних членів, керівників та засновників організації, що включає їх прізвище, ім`я і по батькові; 10. Інформація про майнову базу організації/установи, зокрема про приміщення, в яких організація/установа провадить діяльність станом на дату звернення, із зазначенням правових підстав використання відповідного майна (в межах відповідного населеного пункту/територіальної громади); 11. Звіт за попередній рік про статутну діяльність; 12. Лист за підписом керівника про оприлюднення копій документів, зазначених у абзацах третьому - одинадцятому цього пункту, на веб-сайті (сторінці чи профілі в соціальній мережі) організації із наведенням адреси веб-сайту або гіперпосилання на сторінку чи профіль у соціальній мережі; 13. Обгрунтування потреби в оренді об`єкта, щодо якого подана заява). 14. Докази перебування представників творчих професій у трудових відносинах з організацією (дипломи, копії трудових книжок, інших документів, що підтверджують наявність трудових відносин).

За результатами розгляду звернення приймається одне з таких рішень:

- рішення про включення об`єкта до Переліку відповідного типу;

- рішення про відмову у включенні об`єкта до Переліку відповідного типу з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

Статтею 7 Закону встановлено, що підставою для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є встановлена рішенням орендодавця невідповідність заявника вимогам, передбаченим статтею 15 цього Закону, або подання недостовірної чи неповної інформації щодо діяльності заявника, який звернувся із заявою про оренду об`єкта без проведення аукціону, або недоцільність включення майна до Переліку другого типу, визначена орендодавцем згідно з Порядком передачі майна в оренду.

До своєї заяви про включення даного майна до Переліку другого типу відповідачем 3. не надано всіх документів передбачених вимогами Закону та Порядку, що свідчить про надання ним неповної інформації щодо діяльності заявника.

З огляду на викладене, Чернівецька міська рада не мала правових підстав для включення нежитлових приміщень літ.А за адресою - м. Чернівці, вул. Емінеску Михая, 2/площа Центральна, 10 на антресолі -1-35площею 1,9 кв.м. та 1,36 площею 1,3 кв.м. до Переліку другого типу.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, які регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції (п. 2 ст. 25 Господарського кодексу України).

Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки пункти 1.5, 2.1, 6 Рішення 85 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за № 2494 від 23.11.2020 р. не відповідають вимогам Закону, тому є всі підстави для визнання їх незаконними та скасування в судовому порядку.

На підставі вищевказаних пунктів Рішення 29.12.2020 року Департаментом розвитку Чернівецької міської ради та відповідачем 3. укладено Додатковий договір № 4 до договору оренди нерухомого майна від 16.12.2010 року № 131/Д, яким викладено п. 1.1, 1.5 Договору у новій редакції, а саме:

- п.1.1 Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 26.10.2010 року № 726/19, рішення 85 сесії Чернівецької міської ради VІІ скликання віл 23.11.2020 року № 2494, передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, які складаються із приміщень в нежитловій будівлі літ. А: на першому поверсі (1-35)-(1-39), (V)-(VШ), та (1-41)-(1-42) антресолі, загальною площею 156,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая, 2/площа Центральна, 10, з метою використання його під культурно-мистецький центр для громадських організацій у сфері культури і мистецтв;

- п. 1.5 згідно ст. 631 Цивільного кодексу України цей Договір укладено строком на 10 років, діє з 16.12.2020 року до 15.12.2030 року.

Всі інші пункти та умови Договору оренди не змінені, не скасовані, зберігають свою юридичну силу і сторони підтверджують по них свої зобов`язання, (п.2 Додаткового договору № 4).

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали, (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Пунктом 2.9 вищезазначеної Постанови передбачено, що на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

З огляду на те, що Додаткова угода суперечить вимогам чинного законодавства і укладена на підставі незаконного рішення Чернівецької міської ради, вона підлягає визнанню недійсною.

Крім цього, вказаною Додатковою угодою залишено в силі пункти і умови Договору, що суперечать вимогам Закону.

Так, відповідно до ст. 15 Закону підприємствам, установам і організаціям, що отримали в оренду державне та/або комунальне майно без проведення аукціону, заборонено укладати договори суборенди щодо цього майна.

Пунктом 4.2.1 Договору відповідачу 3. дозволено передавати об`єкт оренди в користування третім особам.

Пунктом 4.2.2 відповідачу 3. дозволено здійснювати невід`ємні поліпшення та реконструкцію об`єкта оренди, що заборонено ст.22-24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Крім цього, вказаною додатковою угодою не були внесені зміни до п. 2.1 Договору щодо розміру орендної плати, що також є порушенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Так, відповідно до ст. 18 Закону орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів:

- на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі;

- на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

До заяви орендарем додано звіт про оцінку майна, згідно якого вартість майна становить 3 173 885 грн., однак зміни в частині розміру орендної плати до договору не внесено.

Крім цього, відповідно до Додаткової угоди № 3 до Договору сума орендної плати за 154,9 кв.м. становить 3585,62 грн., Додатковою угодою № 4 від 29.12.2020 року збільшено орендовану площу до 156,1 кв.м., а суму орендної плати залишено без змін, що також суперечить вимогам ч.5 ст. 16 Закону, якою заборонено внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії.

Статтею 24 Закону встановлено, що Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено. Аналогічні умови встановлені п.7.2 Договору.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ст. 25 закону).

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що договір діє з 16.12.2010 року по 15.12.2020 року.

Після закінчення строку дії цього договору чи у випадках його дострокового розірвання протягом трьох днів орендар зобов`язаний передати орендодавцю за актом приймання-передавання об`єкт оренди у належному стані не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахування нормального фізичного зносу.

Враховуючи, що додатковий договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення, а строк основного Договору закінчився, майно підлягає поверненню Орендодавцю у строк встановлений Законом та договором.

Відповідач вказує на те, що визнання недійсним у судовому порядку спірного договору оренди та повернення орендованого за договором майна за відсутності справедливої компенсації призведе до порушення прав відповідача, які об`єктивно існують на час розгляду спору, зокрема права мати обґрунтовані сподівання щодо законності отримання комунального майна у користування та права використовувати таке майно у своїй підприємницькій діяльності, а отже і до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Вказаний висновок відповідача є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до Реєстру неприбуткових установ та організації (який є загальнодоступним) відповідача 3. включено до вказаного Реєстру з 05.12.2016 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСГІЛ від 23 листопада 2000 року у справі «The former king of Greece and others v. Greece» (Колишній король Греції та інші проти Греції).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність або користування, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність або користування, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном.

Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини».

Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

У даній справі відповідач отримав майно у користування згідно Договору оренди № 131Д від 16.12.2010 р. та використовував його протягом дії договору.

Крім цього, з 25.02.2011 р. по 02.09.2019 р. здавав частину приміщення у суборенду, отримуючи прибуток, при цьому продовжуючи перебувати у Реєстрі неприбуткових установ та організацій та сплачувати орендну плату Чернівецькій міській раді на пільгових умовах, як неприбуткова організація.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що договір припиняється у разі закінчення строку на якій його було укладено.

Після закінчення строку дії цього Договору, орендар має переважене право, за інших рівних умов на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов цього Договору, крім випадків коли об`єкт оренди потрібний для потреб орендодавця, або з інших підстав визначених законодавством.

Таким чином, відповідач 3. як орендар не мав абсолютного права на продовження договору, дане право є переважним.

Договором встановлено випадки припинення договірних відносин по закінченню строку Договору, а тому, починаючи проведення будівельних робіт, на підставі дозволу від 23.12.2010 р. за рік до закінчення строку його дії, орендар повинен був передбачати і можливість припинення договору та необхідність повернення майна із користування та врахувати ризик неповернення коштів за реконструкцію майна.

Крім цього, відповідач 3. був обізнаний щодо вимог законодавства про необхідність проведення аукціону при продовженні договорів оренди нерухомого майна також при наявності переважного права оренди.

Так, 27.07.2020 р. Департаментом розвитку Чернівецької міської ради направлено лист відповідачу щодо необхідності проведення аукціону для використання його переважного права на продовження Договору оренди.

Крім цього, відповідачу 3. було відомо, що дана будівля потребує спеціального режиму використання передбаченого Законом України «Про охорону культурної спадщини», оскільки є пам`яткою архітектури національного значення. 23.12.2019 року відповідач 3. звертався до Управління культури Чернівецької ОДА про укладення охоронного договору, до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо надання дозволу на проведення будівельних робіт.

З огляду на характер спірних правовідносин, обставин справи, в даному випадку відсутні порушення принципу справедливості, добросовісності та розумності, а дотримання норм закону не призведе до явного несправедливого щодо відповідача 3. результату.

Також, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідач 3. критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду нерухомого комунального майна та збереження архітектурної пам`ятки національного значення.

Передача в оренду (продовження договору оренди) пам`ятки національного значення в порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без аукціону, без погодження уповноваженого органу охорони культурної спадщини, відсутність істотних умов договору щодо збереження пам`ятки, не визначення режиму використання пам`ятки, відсутність охоронного договору неодмінно порушує інтереси держави та невизначеного кола осіб, оскільки, даний об`єкт є національним надбанням.

Продовження договору оренди без проведення аукціону, безоплатна передача комунального майна в оренду позбавило можливості територіальну громаду міста в особі Чернівецької міської ради отримати повноцінний прибуток за використання майна, що унеможливлює в подальшому повноцінне фінансування першочергових потреб територіальної громади, в тому числі незахищених верств населення.

Зазначене свідчить про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами відповідача як особи, яка страждає від такого втручання, і яка не позбавлена можливості відновити своє право у спосіб передбачений чинний законодавством, а тому втручанням у право власності відповідача не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Слід звернути увагу на те, що твердження відповідача 3., про те, що Міністерством культури та інформаційної політики надано дозвіл на проведення реконструкції є помилковим, оскільки зі змісту листа Міністерства вбачається, що ними надано дозвіл на реставрацію, а не реконструкцію.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснення, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів порівну.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на зазначене та приписи ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи визнання Чернівецькою міською радою та Департаментом розвитку Чернівецької міської ради позовних вимог у підготовчому провадженні, суд дійшов висновку, про стягнення з кожного з них судового збору в розмірі 1135,00 грн. на користь прокуратури.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви прокурором сплачено 9080,00 грн. судового збору згідно платіжного доручення № 1328 від 28.09.2021 р. за три вимоги немайнового характеру, в той час як необхідно було сплатити судовий збір в сумі 6810,00 грн. Таким чином, прокурором сплачений судовий збір більшому розмірі в сумі 2270,00 грн. який слід повернути з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункти рішення 85 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за № 2494 від 23.11.2020 р., а саме:

- п. 1.5 яким включено нежитлові приміщення (1-35)-(1-39), (V)-(VII) першого поверху та (1-41)-(1-42) антресолі будівлі літ. А, загальною площею 156,1 кв.м., що розташовані за адресою вул. Емінеску Михая,2/площа Центральна, 10 включені до Переліку другого типу;

- п. 2.1 яким встановлено профіль використання майна визначеного в п.1.5 цього рішення - культурно-мистецький центр для громадських організацій у сфері культури і мистецтв та встановлено термін оренди 10 років;

- п. 6 яким погоджено Чернівецькій міській громадській організації Інститут розвитку міста Чернівці (код ЄДРПОУ 26183802) продовження оренди нерухомого майна та передано в строкове платне користування нежитлові приміщення (1-35)- (1-39), (V)-(VIII) першого поверху та (1-41) - (1-42) антресолі будівлі літ А, загальною площею 156,1 кв.м., що розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая,2/площа Центральна, 10 терміном на 10 років при умові сплати в місцевий бюджет міста Чернівці внеску до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста в місячний термін з моменту прийняття цього рішення, згідно з п 2.1 цього рішення, про що укласти та підписати відповідний додатковий договір до Договору оренди № 131/Д від 16.12.2010 року.

3. Визнати недійсним Додатковий договір № 4 від 29.12.2020 року до Договору оренди № 131/Д від 16.12.2010 року, укладеного між Департаментом розвитку Чернівецької міської ради та Чернівецькою міською громадською організацією Інститут розвитку міста Чернівці.

4. Зобов`язати Чернівецьку міську громадську організацію Інститут розвитку міста Чернівці повернути Чернівецькій міській раді нежитлові приміщення (1-35) - (1-39), (V) - (VIII) першого поверху та (1-41) - (1-42) антресолі будівлі літ А, загальною площею 156,1 кв.м., що розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая,2/площа Центральна, 10 протягом трьох робочих днів з дня вступу рішення в законну силу за актом приймання передавання Чернівецькій міській раді у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

5. Стягнути з Чернівецької міської ради Центральна площа, 1 м. Чернівці, код 04062216 на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 02910120) судовий збір у розмірі 1135 грн.

6. Стягнути з Департаменту розвитку Чернівецької міської ради вул. Кобилянська, 3 м. Чернівці, код 42843402 на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 02910120) судовий збір у розмірі 1135 грн.

7. Стягнути з Чернівецької міської громадської організації Інститут розвитку міста Чернівці Центральна площа, 10, код 26183802 на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 02910120) судовий збір у розмірі 2270 грн.

8. Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 02910120) судовий збір у розмірі 4540 грн. сплаченого згідно платіжного доручення від 29 вересня 2021 р. № 1328 з державного бюджету України.

9. З набранням рішення законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 10.02.2022 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2022 року.

Суддя С.О. Миронюк