Постанова

від 10.02.2022 по справі 359/2248/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 359/2248/21

Провадження №22-ц/824/557/202 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення збитків та моральної шкоди.

Позов обґрунтовувала тим, що розпорядженням Бориспільської РДА №6698 від 7 листопада 2008 року у власність ОСОБА_2 була передана земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

7 липня 2009 року ОСОБА_2 уклала з позивачем договір купівлі-продажу, за яким вона відчужила приватизовану нею земельну ділянку у власність ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року було визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської РДА №6698 від 7 листопада 2008 року, а земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, було повернуто у власність держави в особі Київської ОДА.

Ринкова вартість земельної ділянки становить 1061393 грн. 28 коп. Крім того ОСОБА_1 витратила грошові кошти в розмірі 315266 грн. 00 коп. на іригацію та осушення земельної ділянки, а також грошові кошти в розмірі 19265 грн. 00 коп. на зведення паркану на придбаній земельній ділянці. Ці обставини свідчать про те, що у зв`язку з припиненням права власності на земельну ділянку позивачу заподіяні збитки в загальному розмірі 1395924 грн. 28 коп. (1061393,28 + 315266,00 +19265,00).

В ході підготовчого провадження позивач подала до суду заяву про часткову зміну предмета позову, в якій вона зазначила те, що незаконний утиск прав та свобод позивача неправомірними діями та рішенням Бориспільської РДА є психотравмуючою ситуацією для ОСОБА_1 /, внаслідок чого позивачу були спричинені моральні страждання. Можливий розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , становить 18 мінімальних заробітних плат. У зв`язку з вищевикладеним просила суд стягнути з Бориспільської РДА збитки в розмірі 1 395 924 грн. 28 коп. та моральну шкоду в розмірі 108000 грн. 00 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року відмолено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №6698 від 7 листопада 2008 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. 20 лютого 2009 року на підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади їй був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907315. У такий спосіб ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

07 липня 2009 року ОСОБА_2 уклала з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.11-12), за яким вона відчужила у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. В грудні 2009 року на підставі цього правочину позивачу був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №223766.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року було визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської РДА №6698 від 7 листопада 2008 року, а земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, було повернуто у власність держави в особі Київської ОДА.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту цивільного права, а також пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала положеннями ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167, ч.1 ст.1173 ЦК ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим та органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В той же час правовідносини, які є предметом розгляду саме у даній справі, врегульовується спеціальною нормою - положеннями ст. 661 ЦК України.

Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, кінцевий набувач, чиє право власності на земельну ділянку припинено, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, в якої була придбана земельна ділянка, про відшкодування збитків на підставі ст.661 ЦК України. Відповідно до ч.1 цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцеві завдані йому збитки. Вказане відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2510цс15 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц.Зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування збитків, заподіяних кінцевим набувачам. Так, кінцеві набувачі, із власності яких витребовуються земельні ділянки, мають право відновити їхні права на підставі ч.1 ст.661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції невірно вирішив справу, оскільки порушення її прав вона вбачає саме у зв`язку з діями Бориспільської РДА, відтак саме вказаний орган з її точки зору має відшкодовувати її шкоду.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначила про те, що тим же рішенням Верховного Суду, на яке послався суд першої інстанції , а саме постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14, встановлене право особи, у якої фактично було відібрано земельну ділянку, звертатися з вимогою про відшкодування шкоди саме до органу влади, який видав розпорядження про незаконне надання земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що така позиція апелянта не може вважатися обґрунтованою з огляду на наступне:

У вищезгаданій постанові Великої Палати Верховного Суду міститься посилання про те, що зважаючи на принцип диспозитивності судового розгляду сторона дійсно може обирати до кого позиватися з приводу відшкодування шкоди у разі відсудження у неї наданої їй органом влади земельної ділянки, в тому числі й до такого органу. В той же час жодного висновку про те, що такі вимоги будуть обґрунтовані, і саме державний орган чи орган місцевого самоврядування має відшкодовувати таку шкоду в ситуації, аналогічній до ситуації в даній справі, вищевказана постанова Великої Палати Верховного Суду не містить, так як дане питання не було предметом розгляду у справі №487/10128/14.

В цій же справі апеляційний суд вбачає, що за умови придбання позивачем земельної ділянки у фізичної особи, якій до цього таку землю було передано органом місцевого самоврядування, правовідносини виникають окремо між покупцем та продавцем землі, а окремо між органом місцевого самоврядування та ОСОБА_2 , якій було надано вищевказану земельну ділянку. Жодних правовідносин між Бориспільської РДА та позивачем не виникало. Позивач придбала цю земельну ділянку у ОСОБА_2 і саме між вказаними особами виникли правовідносини. При цьому, Цивільний кодекс України містить пряму норму закону, яка регламентує дані правовідносини, а саме ст. 661 ЦК України.

Вказаною нормою прямо встановлено, що за збитки покупця у разі вилучення товару за рішенням суду на підставах, що виникли до продажу товару має відповідати саме продавець. За таких умов підстави для покладення відповідальності у даній справі на відповідача відсутні, а позовні вимоги протирічать прямій нормі закону.

Окремо суд апеляційної інстанції зважає також і на те, що предметом вилучення була земельна ділянка, що відноситься до земель водного фонду, що прямо було встановлено рішенням суду у справі №359/2216/15, яка апріорі не може перебувати у власності громадян. За таких умов у позивача не могло виникати правомірних сподівань на належне володіння такою землею.

Посилання в апеляційній скарзі на інші рішення Верховного Суду також не можуть бути взяті до уваги при ви рішенні даної справи з огляду на відмінність правовідносин, що були предметом розгляду у вказаних справах з тими, що є предметом розгляду у даній.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Апелянтом не було належним чином доведено свої апеляційній вимоги, відтак підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько