Постанова

від 14.06.2023 по справі 359/2248/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року місто Київ

справа № 359/2248/21

провадження № 22-ц/824/9326/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Бориспільська районна державна адміністрація

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Борець Є.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про стягнення збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з відповідача збитки.

Позов обгрунтовано тим, що за розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 6698 від 7 листопада 2008 року у власність ОСОБА_2 була передана земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 та цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. 7 липня 2009 року ОСОБА_2 уклала з позивачем договір купівлі-продажу, за яким вона відчужила приватизовану нею земельну ділянку у власність ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду від 4 грудня 2019 року було визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6698 від 7 листопада 2008 року, а земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 та цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, повернуто у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Ринкова вартість цієї земельної ділянки становить 1061393,28 грн. Крім того, ОСОБА_1 витратила грошові кошти в розмірі 315266 грн. на іригацію та осушення земельної ділянки, а також 19265 грн. - на зведення паркану на придбаній земельній ділянці. Ці обставини свідчать про те, що у зв`язку з припиненням права власності на земельну ділянку позивачу заподіяні збитки в загальному розмірі 1395924,28 грн.

У підготовчому судовому засіданні 27 квітня 2021 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог. У ній, крім вже заявлених вимог, вказувала, що незаконний утиск її прав та свобод неправомірними діями та рішенням Бориспільської районної державної адміністрації є психічно травчмуючою ситуацією, внаслідок чого їй були спричинені моральні страждання.

Розмір грошової компенсації моральної шкоди оцінила в 18 мінімальних заробітних плат, у зв`язку з чим просила стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації на відшкодування моральної шкоди 108000 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в який просила рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що позивач як законний набувач майна втратив його на підставі рішення суду щодо визнання рішення відповідача незаконним, а тому суд повинен був врахувати ступінь фізичних і моральних страждань позивача, а також конкретні обставини справи, наслідки, що наступили.

Відзиви на апеляційну скаргу позивача від відповідача та третьої особи не надходили.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року - без змін.

Постановою від 18 січня 2023 року Верховний Суд рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення збитків, змінив, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. У решті в цій частині судові рішення залишено без змін.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, скасував. Справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому Верховний Суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, що Бориспільська районна державна адміністрація у спірних правовідносинах не є належним відповідачем в частині позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої прийняттям незаконного рішення (розпорядження). Вказав, що під час нового розгляду справи у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційному суду необхідно врахувати зазначене Верховним Судом, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін щодо правовідносин, які між ними склалися, ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

В судове засідання представник відповідача та третя особа не з`явилися, про місце, день та час засідання суду повідомлялися належним чином, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, врахувавши вказівки Верховного Суду,що містяться в постанові від 18 січня 2023 року у цій справі та які є обов`язковими для апеляційного суду відповідно до частини 1 статті 417 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, щорозпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 6698 від 7 листопада 2008 року затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність третьої особи - ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. 20 лютого 2009 року на підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади їй був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907315. У такий спосіб ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 та цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

07 липня 2009 року ОСОБА_2 уклала з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вона продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 та цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. У грудні 2009 року на підставі цього правочину позивачу був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 223766.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2216/15 визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської РДА № 6698 від 07 листопада 2008 року, а земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 та цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, було повернуто у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації..

За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з статтями 15, 16 ЦК Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

У частині першій статті 1173 ЦК України вказано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим та органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17 висловлений правовий висновок, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Звертаючись з позовними вимогами до відповідача про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 пов`язувала її заподіювання із прийняттям Бориспільською РДА незаконного розпорядження № 6698 від 7 листопада 2008 року, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність третьої особи - ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка в подальшому її відчужила позивачу. Незаконність зазначеного розпорядженя призвела до вилучення земельної ділянки у позивача на підставі рішення суду. Зазначала, що відповідні неправомірні дії відповідача (Бориспільської РДА) призвели до неприємних психічно травмуючих переживань та втрати емоційної рівноваги. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 108 000 грн, який підтверджується висновком експерта № 9694 від 26 квітня 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 викладено правовий висновок, що у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений права заявити позов про відшкодування шкоди, зокрема, моральної шкоди згідно із статтею 56 Конституції України, якщо така була заподіяна набувачеві земельної ділянки внаслідок прийняття відповідачем оскаржених (скасованих) рішень у разі повернення спірної земельної ділянки від позивача власникові. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами (пункти 122, 123, 126).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3.).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у судовому рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова ВС від 02 травня 2018 року у справі № 425/2086/16-ц).

Як вбачається із матеріалів справи, то питання незаконності розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6698 від 7 листопада 2008 рокувже розглянуто судом та ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2216/15 визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6698 від 7 листопада 2008 року. Земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0907 та цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, було повернуто у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Враховуючи наведене та відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 як кінцевий набувач земельної ділянки, яка була повернута державі на підставі рішення суду, має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Отже, сам по собі факт незаконності розпорядження Бориспільської РДА № 6698 від 7 листопада 2008 року, який мав для позивача негативний вплив (вилучення земельної ділянки), вже є фактором, що безумовно призвів до стресової ситуації, вплинув на її психічні емоції, призвівши до страждання та приниження.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів враховує характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, обставини, за яких позивач зазнала моральну шкоду, ступінь вини відповідача в спричиненні цієї шкоди, а також виходячи з засад об`єктивності та справедливості, розумності та співмірності, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн 00 коп.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про необхідність стягнення моральної шкоди у розмірі, визначеному у висновку експерта № 9694 від 26 квітня 2021 року, оскільки відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Тобто, висновок психологічної експертизи не носить для суду обов`язковий характер при визначенні розміру моральної шкоди, оскільки відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на викладене, керуючись статтею 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, наслідком якого є скасування рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди з ухваленням нового рішення в цій частині, розподіливши судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України (позовні вимоги позивача задоволені на 0,66% - 10000 грн. х 100% : 1503924,28 грн. ( 1395924,28 грн. + 108000 грн.) Відповідно судові витрати позивача, які пілягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, складають 495 грн. (60000 грн.-витрати на професійну (правничу) допомогу + 15000 грн. (витрати за проведену експертизу).

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 жовтня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Стягнути з Держава Україна за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Стягнути з Держава Україна за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 495 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус