Постанова

від 16.02.2022 по справі 464/6314/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 464/6314/17

провадження № 61-13581св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Львівська міська рада,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2020 року в складі судді Тімченко О. В. та на постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року в складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що позивачам на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 від 25 січня 2011 року на праві спільної часткової власності належить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки і передачу громадянам у власність спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок позивачам передано у власність земельну ділянку площею 0,732 га за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якої вони отримали Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06 червня 2014 року площею 0,732 га з присвоєнням кадастрового номера 4610136800:02:005:0281. Стверджують, що вони зареєстрували право власності на вищезазначену земельну ділянку, отримали свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 02 липня 2014 року та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 23694584 від 02 липня 2014 року.

18 січня 2016 року позивачі отримали позовну заяву від ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку, з якої вбачається, що ухвалою Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931, зменшено площу земельної ділянки, наданої їм з 732 м 2 до 376 м 2 . Вважають ухвалу Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Львівська міська рада не наділена повноваженнями скасовувати свої попередні ненормативні правові акти, якщо відповідно до приписів цих актів виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Вказують, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали ними вже було погоджено технічну документацію із землеустрою та їм передано у спільну сумісну власність вказану земельну ділянку.

З наведених підстав позивачі просять визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 .

Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, позов ОСОБА_7 та ОСОБА_2 задоволено; визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 2189 від 28 лютого 2013 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди виходили з того, що відповідач не наділений повноваженнями змінювати ухвалу Львівської міської ради № 1931 від 14 листопада 2012 року Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок , яка має ненормативний характер, є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом її виконання, підтвердженням чого є реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і наявність рішення органу місцевого самоврядування в особі Львівської міської ради про передачу позивачам у власність земельної ділянки, тому ухвала Львівської міської ради № 1931 від 14 листопада 2012 року не може бути змінена ухвалою Львівської міської ради № 2189 від 28 лютого 2013 року, у зв`язку з чим суди зробили висновок про наявність підстав для скасування ухвали Львівської міської ради № 2189 від 28 лютого 2013 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 .

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали до Верховного Суду касаційну скаргуна рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року. Просять скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга та уточнена її редакція мотивована тим, що:

суди в порушення статті 85 та частині п`ятої статті 263 ЦПК України не надали належної оцінки доказам по справі;

позивачі обрали невірний спосіб захисту своїх прав, адже скасування ухвали органу місцевого самоврядування не тягне за собою припинення права власності позивачів на земельну ділянку;

задоволення позову в цій справі призвело до порушення прав та інтересів третіх осіб, оскільки на частині спірної земельної ділянки розташоване нерухоме майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності;

рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України та Законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку, проте це не позбавляє орган місцевого самоврядування за власною ініціативою або за ініціативою заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ними правовий акт;

в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією прав позивачів на спірну земельну ділянку, які виникають з моменту державної реєстрації цих прав, оскільки виконання ними ухвали Львівської міської ради № 1931 від 14 листопада 2012 року відбулося лише через рік і сім місяців після її прийняття;

суд першої інстанції, скасовуючи ухвалу Львівської міської ради № 2189 від 28 лютого 2013 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 , не навів мотивів її невідповідності Конституції чи законам України та не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви позивачів на касаційну скаргу третіх осіб, в якому вони просять залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Указують, що суди зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову, адже ухвала Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року як ненормативний правовий акт місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом її виконання, а тому не могла бути змінена відповідачем.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013 року в справі № 21-64а13, від 25 травня 2016 року в справі № 21-5459а15 та постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 521/17710/15-а, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц. Крім цього, судами не досліджено зібрані в справі докази.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ухвалою Львівської міської ради 4 сесії 6-го скликання № 852 від 29 вересня 2011 року Про надання громадянам дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки надано дозвіл громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки.

З переліку громадян, яким надано дозвіл на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, який є додатком до ухвали Львівської міської ради № 852 від 29 вересня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Львівської міської ради 9 сесії 6-го скликання № 1931 від 14 листопада 2012 року Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок . З додатку до вказаної ухвали встановлено, що в переліку громадян, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким затверджено технічну документацію на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 732 м 2 .

Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 02 липня 2014 року підтверджується, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136800:02:005:0281 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0732 га, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Львівської міської ради 10 сесії 6-го скликання № 2189 від 28 лютого 2013 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 внесено зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок (зі змінами), змінивши у пункті 50 у графі 6 цифри 732 на 376 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справа № 344/17464/15-ц (провадження № 61-11184св20) вказано, що відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У справі, що переглядається, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 неодноразово вказували, що задоволення такого позову порушує їхні права та інтереси, оскільки на частині спірної земельної ділянки, яку ухвалою Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року передано у власність позивачам в розмірі 0,732 га, розташований житловий будинок, який належить їм на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвами про право власності № НОМЕР_3 від 03 березня 2013 року № НОМЕР_4 від 13 червня 2014 року. Зменшення Львівською міською радою площі земельної ділянки, переданої у власність позивачем, з 732 м 2 на 376 м 2 на підставі оскарженого рішення органу місцевого самоврядування від 28 лютого 2013 року відбулося через наявність на приватизованій земельні ділянці позивачів нерухомого майна, яке належить третім особам.

Отже співвідповідачами у цій справі, крім Львівської міської ради, мають також бути ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки внаслідок задоволення вимог позивача може бути скасоване рішення органу місцевого самоврядування, яке є підставою виникнення права власності на земельну ділянку у вказаних осіб.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач всупереч положенням статей 51, 175 ЦПК України, не зазначив усіх відповідачів, прав та інтересів яких може стосуватись ухвалене судове рішення, що призвело до вирішення спору з неналежним складом учасників.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третіми особами, які в такій ситуації мають бути залучені співвідповідачами, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судам необхідно було відмовити у зв`язку з неналежним суб`єктним складом, а тому рішення суду першої та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справа № 344/17464/15-ц (провадження № 61-11184св20) та постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 960 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 2560 грн судового збору за подання касаційної скарги, що становить 3520 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівська міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 880 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 880 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 880 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 880 грн судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук