Постанова

від 02.02.2022 по справі 145/759/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 145/759/19

провадження № 61-16744св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Поділля ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року у складі судді Кіосак Н. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Панасюка О. С., Шемети Т. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля про розірвання договорів оренди землі.

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля (далі - СТОВ Поділля ) про розірвання договорів оренди землі.

Позов обґрунтований тим, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області. Відповідач є орендарем вказаних земельних ділянок.

Згідно з витягом із протоколу № 3 зборів учасників райагрооб`єднання Тиврівська рада сільгоспвиробників розрахунки за оренду земельних ділянок (паїв) встановлено по району в розмірі 10 % від вартості землі.

Покликаючись на невиконання відповідачем умов укладених договорів оренди щодо належної виплати орендної плати, а також порушення умов цих договорів щодо збереження стану об`єкта оренди, позивачі вказували на наявність підстав для розірвання договорів оренди землі в судовому порядку.

Зокрема, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394514 від 01 листопада 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,7443 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0109. 20 червня 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ Поділля укладено договір оренди землі строком на 30 років. Відповідно до пункту 2 договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_1 дізналася, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1 400,00 грн, але ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен був сплатити 3 502,15 грн що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 35 021,67 грн. 25 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до СТОВ Поділля з пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі, але орендар безпідставно відмовив, посилаючись на те, що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394502 від 01 листопада 2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,7653 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0103. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ Поділля укладено договір оренди землі строком на 30 років. Відповідно до пункту 2 договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_2 дізнався, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1 400,00 грн, але ОСОБА_2 вважає, що відповідач повинен був сплатити 3 502,15 грн, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 35 021,54 грн. 25 січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до СТОВ Поділля з пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі, але орендар безпідставно відмовив.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 листопада 2011 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,8160 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0102. 03 січня 2012 року між ОСОБА_3 та СТОВ Поділля укладено договір оренди землі строком на 28 років. У відповідності з пунктом 2 договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_3 дізналася, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1 400,00 грн, але ОСОБА_3 вважає, що відповідач повинен був сплатити 3 839,53 грн що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 38 395,38 грн. 25 січня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до СТОВ Поділля з пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі, але орендар безпідставно відмовив.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394792 від 01 листопада 2007 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,9197 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:002:0268. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та СТОВ Поділля укладено договір оренди землі строком на 30 років. Відповідно до пункту 2 договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_4 дізналася, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1 400,00 грн, але ОСОБА_4 вважає, що відповідач повинен був сплатити 4 327,47 грн, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 43 274,79 грн. 25 січня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до СТОВ Поділля з пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі, але орендар безпідставно відмовив.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 985370 від 12 травня 2011 року ОСОБА_11 є власником земельної ділянки, площею 0,9478 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:002:0231. 04 січня 2011 року між ОСОБА_11 та СТОВ Поділля укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_11 дізналася, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1 400,00 грн, але ОСОБА_11 вважає, що відповідач повинен був сплатити 4 459,70 грн що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 44 596,98 грн. 25 січня 2019 року ОСОБА_11 звернулася до СТОВ Поділля з пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі, але орендар безпідставно відмовив.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394386 від 29 січня 2008 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 0,9511 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0278. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та СТОВ Поділля укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 серпня 2015 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 0,9027 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0279. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_16 (матір ОСОБА_6 ) та СТОВ Поділля укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників. Договір оренди землі після оформлення спадщини з ОСОБА_6 не укладався.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_6 дізнався, що на двох земельних ділянках, які є його власністю дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату за двома договорами, що є порушенням умов договорів оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 2 800,00 грн (за двома договорами), але ОСОБА_6 вважає, що відповідач повинен був сплатити 4 475,23 грн, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 44 752,26 грн за одним договором та 4 244,19 грн, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 42 441,95 грн за іншим договором. 24 січня 2019 року ОСОБА_6 звернувся до СТОВ Поділля з пропозицією розірвання зазначених договорів оренди землі, але орендар безпідставно відмовив.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2016 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,4925 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0479.

Також згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2016 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,5410 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0187.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2016 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,3494 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0188.

14 квітня 2008 року між ОСОБА_17 (батько ОСОБА_7 ) та СТОВ Поділля укладено договори оренди землі строком на 30 років. Після оформлення права власності ОСОБА_7 договір оренди землі зі СТОВ Поділля не укладала. Відповідач продовжує користуватися вказаними земельними ділянками та не сплачує взагалі орендну плату ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 березня 2016 року ОСОБА_8 є власником земельної ділянки, площею 0,4290 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:005:0418.

Також згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 березня 2016 року ОСОБА_8 є власником земельної ділянки, площею 1,2424 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:005:0250.

14 квітня 2008 року між ОСОБА_18 (батько ОСОБА_8 ) та СТОВ Поділля укладено договори оренди землі строком на 30 років. Після оформлення права власності ОСОБА_8 договір оренди землі зі СТОВ Поділля не укладала. Відповідач продовжує користуватися вказаними земельними ділянками та не сплачує взагалі орендну плату ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 вересня 2016 року ОСОБА_9 є власником земельної ділянки, площею 0,4622 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:002:0512.

Також згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 вересня 2016 року ОСОБА_9 є власником земельної ділянки, площею 1,1091 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:002:0211.

14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 (матір ОСОБА_9 ) та СТОВ Поділля укладено договори оренди землі строком на 30 років. Після оформлення права власності ОСОБА_9 договір оренди землі зі СТОВ Поділля не укладала. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належного оформлення договору оренди.

До 25 грудня 2018 року орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1 000,00 грн за першу земельну ділянку та 1 800,00 грн - за другу, але ОСОБА_9 вважає, що відповідач повинен був сплатити 1 256,44 грн та 5 218,66 грн відповідно, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. 25 січня 2019 року ОСОБА_9 звернулася до СТОВ Поділля з пропозицією розірвання зазначених договорів оренди землі, але орендар безпідставно відмовив.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 жовтня 2017 року ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, площею 0,8665 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:005:0161.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2016 року ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, площею 0,7571 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:005:0162.

Також згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2016 року ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, площею 0,5993 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:003:0387.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 жовтня 2017 року ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, площею 0,6329 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:003:0388.

14 квітня 2008 року між ОСОБА_20 (матір ОСОБА_10 ) та СТОВ Поділля укладено договори оренди землі строком на 30 років. Після оформлення права власності ОСОБА_10 договір оренди землі зі СТОВ Поділля не укладала. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належного оформлення договору оренди, а також не виплачує в повному обсязі орендну плату. ОСОБА_10 вважає, що відповідач повинен був сплатити орендну плату в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки землі. 25 січня 2019 року ОСОБА_10 звернулася до СТОВ Поділля з пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі, але орендар безпідставно відмовив.

Таким чином, на думку позивачів, їх права як власників земельних ділянок, умови договорів та норми чинного законодавства грубо порушені діями СТОВ Поділля і тому вони вирішили звернутися до суду за захистом своїх прав .

Позивачі просили суд розірвати:

- договір оренди землі площею 0,7443 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0109, який укладений 20 червня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,7653 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0103, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,8160 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0102, який укладений 03 січня 2012 року між ОСОБА_3 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,9197 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:002:0268, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,9478 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:002:0231, який укладений 04 січня 2011 року між ОСОБА_11 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,9511 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0278, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,9027 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0279, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_16 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,4925 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0479, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_17 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,5410 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0187, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_17 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,3494 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0188, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_17 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,4290 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:005:0418, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_18 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 1,2424 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:005:0250, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_18 та СТОВ Поділля ;

- розірвати договір оренди землі площею 0,4622 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:002:0512, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 та СТОВ Поділля ;

- розірвати договір оренди землі площею 1,1091 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:002:0211, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,5993 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:003:0387, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_20 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,7571 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:005:0162, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_20 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,8665 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:005:0161, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_20 та СТОВ Поділля ;

- договір оренди землі площею 0,6329 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:003:0388, який укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_20 та СТОВ Поділля .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_13 до СТОВ Поділля про розірвання договору оренди землі виділено в самостійне провадження.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року позови ОСОБА_14 , ОСОБА_12 до СТОВ Поділля про розірвання договорів оренди землі - залишено без розгляду.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 до СТОВ Поділля про розірвання договорів оренди землі відмовлено.

Позов ОСОБА_7 задоволено.

Розірвано договір оренди землі площею 0,4925 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0479, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_17 та СТОВ Поділля .

Розірвано договір оренди землі площею 0,5410 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0187, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_17 та СТОВ Поділля .

Розірвано договір оренди землі площею 0,3494 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0188, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_17 та СТОВ Поділля .

Стягнуто з СТОВ Поділля на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 2 305,20 грн.

Позов ОСОБА_8 задоволено.

Розірвано договір оренди землі площею 0,4290 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:005:0418, укладений між ОСОБА_18 та СТОВ Поділля .

Розірвано договір оренди землі площею 1,2424 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:005:0250, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_18 та СТОВ Поділля .

Стягнуто з СТОВ Поділля на користь ОСОБА_8 судові витрати в сумі 1 536,80 грн.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що в під час розгляду цієї справи не встановлено факту систематичної несплати відповідачем орендної плати позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

Позивачі, передаючи свої земельні ділянки в оренду, дали згоду відповідачу на розкорчування старих садів та посадку нових садів та ягідників, будівництво зрошувальних систем на їх земельних ділянках.

Позови ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підлягають до задоволення, оскільки матеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання позивачів або шляхом внесення належних орендодавцю грошей у депозит нотаріуса. Зазначене свідчить про систематичні порушення взятих на себе за договорами оренди землі зобов`язань щодо сплати орендної плати, а тому вони підлягають розірванню судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати і передати справу у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Тиврівського районного суду Вінницької області.

08 грудня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27 січня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі представник позивачів посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

В касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів.

Суди не звернули увагу на те, що позивачі не отримали орендну плату за 2019 рік.

Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без розгляду заяву про відвід всьому складу суду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області:

ОСОБА_9 - земельних ділянок площею 0,4622 га, кадастровий номер 0524586500:01:002:0512 та площею 1,1091 га, кадастровий номер 0524586500:01:002:0211 згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданих державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 13 вересня 2016 року (т. 1 а. с. 39, 43);

ОСОБА_11 - земельної ділянки, площею 0,9478 га, кадастровий номер 0524586500:01:002:0231 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 985370, виданого 12 травня 2011 року (т. 1 а. с. 133);

ОСОБА_4 - земельної ділянки, площею 0,9197 га, кадастровий номер 0524586500:01:002:0268 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394792, виданого 01 листопада 2007 року (т. 1 а. с. 150);

ОСОБА_3 - земельної ділянки, площею 0,8160 га, кадастровий номер 0524586500:01:001:0102 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 12 листопада 2011 року (т. 1 а. с. 168);

ОСОБА_10 - земельних ділянок, площею 0,8665 га, кадастровий номер 0524586500:01:005:0161, площею 0,6329 га, кадастровий номер 0524586500:01:003:0388, згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_20 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданих державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 07 жовтня 2017 року, земельних ділянок, площею 0,7571 га, кадастровий номер 0524586500:01:005:0162 та площею 0,5993 га, кадастровий номер 0524586500:01:003:0387, згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_20 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданих державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 27 грудня 2016 року (т. 1 а. с. 197, 201, 205, 209).

Договори оренди земельних ділянок з СТОВ Поділля уклали:

позивач ОСОБА_11 - 04 січня 2011 року щодо земельної ділянки, площею 0,9478 га, на якій розміщені багаторічні насадження (т. 1 а. с. 134);

позивач ОСОБА_4 - 14 квітня 2008 року щодо земельної ділянки, площею 0,9197 га, на якій розміщені багаторічні насадження (т. 1 а. с. 151);

позивач ОСОБА_3 - 03 січня 2012 року щодо земельної ділянки, площею 0,8160 га, на якій розміщені багаторічні насадження (т. 2 а. с. 124);

Батьки позивачів уклали договори оренди земельних ділянок із СТОВ Поділля :

ОСОБА_9 - її мати ОСОБА_19 14 квітня 2008 року щодо земельних ділянок площею 0,4622 га та площею 1,1091 га, на яких розміщені багаторічні насадження (т. 1 а. с. 47-50);

ОСОБА_10 - мати ОСОБА_20 14 квітня 2008 року щодо земельних ділянок, площею 0,5993 га, площею 0,8665 га, площею 0,6329 га та площею 0,7571 га, на яких розміщені багаторічні насадження (т. 1 а. с. 213-220).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржується та переглядається Верховним Судом лише в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до СТОВ Поділля про розірвання договорів оренди землі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Через системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, який підтриманий Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 227/5452/18 (провадження № 61-15647св19).

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до договорів оренди земельних ділянок від 14 квітня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_20 передали в оренду СТОВ Поділля свої земельні ділянки строком на 30 років зі сплатою орендної плати в розмірі не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки в строк до 25 грудня поточного року (пункти 5, 8, 9, 11 договорів). Згідно договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2008 року ОСОБА_19 (мати ОСОБА_9 ) передала в оренду СТОВ Поділля земельну ділянку зі сплатою орендної плати в розмірі не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до договорів оренди земельних ділянок від 04 січня 2011 року ОСОБА_11 , а від 03 січня 2012 року ОСОБА_3 передали в оренду СТОВ Поділля свої земельні ділянки строком на 28 років зі сплатою орендної плати в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки в строк до 25 грудня поточного року (пункти 5, 8, 9, 11 договорів).

З матеріалів справи відомо, що згідно з відомістю про нарахування паїв від 01 грудня 2018 року за 2018 рік та отримання орендної плати, позивачі отримали: ОСОБА_3 - 3 476,76 грн, ОСОБА_4 - 3 476,76 грн, ОСОБА_9 - 6 953,52 грн, ОСОБА_11 - 6 953,52 грн, ОСОБА_10 - 10 430,28 грн (т. 2 а. с. 65-73).

Доводи заявників про те, що СТОВ Поділля зобов`язане сплачувати орендну плату в розмірі 10 % вартості земельних ділянок у відповідності з протоколом зборів учасників райагрооб`єднання Тиврівська рада сільгоспвиробників є необґрунтованими, оскільки такі умови сторони не погоджували при укладенні договорів оренди, додаткових угод про зміну розміру орендної плати не укладали.

Тому, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 про неповну сплату орендної плати за 2018 рік відхиляються.

Щодо клопотання про витребування доказів

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Аналізуючи питання того, чи встановили суди попередніх інстанцій обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, суд касаційної інстанції виходить з того, що суди надали належну оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, відповідно до положень статті 89 ЦПК України. В силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не має права втручатися в оцінку доказів, здійснену судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів стосовно виплати позивачам орендної плати за 2019 рік до уваги не беруться, оскільки вказана обставина не була зазначена в позовній заяві як підстава позову, а сам позов заявлено у травні 2019 року, тобто до моменту настання строку виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2019 рік.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Щодо доводів про відвід суддям апеляційної інстанції

Відповідно до частин другої, третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду (частини перша-третя статті 33 ЦПК України).

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справу правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або необ`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуха проти України зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі необхідно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою. З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про відвід суддів апеляційного суду у контексті наведених у ній обставин щодо відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів та враховуючи зазначені вимоги закону, колегія суддів Верховного Суду робить висновок про відсутність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частин - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля про розірвання договорів оренди землі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: А. І. Грушицький

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук