Постанова

від 06.10.2020 по справі 145/759/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/759/19

Провадження № 22-ц/801/1666/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кіосак Н. О.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 рокуСправа № 145/759/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №145/759/19 за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до СТОВ Поділля про розірвання договорів оренди землі

за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката Сарафанюка Олександра Петровича на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року, повний текст якого складено 19 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Кіосак Н.О.

встановив:

В травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до суду із позовами до СТОВ Поділля , в яких просять розірвати договори оренди землі.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_12 до СТОВ Поділля про розірвання договору оренди землі виділено в самостійне провадження.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року позови ОСОБА_13 , ОСОБА_11 до СТОВ Поділля про розірвання договору оренди землі - залишено без розгляду.

Позов обґрунтований тим, що у відповідності з витягом із протоколу № 3 зборів учасників Райагрооб`єднання "Тиврівська рада сільгоспвиробників" розрахунки за оренду земельних ділянок (паїв) становити по району в розмірі 10 % від вартості землі.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394514 від 01.11.2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,7443 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0109. 20 червня 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 Договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_1 дізналася, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1400 гривень, але ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен був сплатити 3502,15 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 35021,67. 25 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до СТОВ "Поділля" з листами повідомленнями та пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі. Але, Орендар безпідставно відмовив, посилаючись на те, що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

На думку ОСОБА_1 , її права як власника земельної ділянки з багаторічними насадженнями, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394502 від 01.11.2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,7653 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0103. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 Договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_2 дізнався, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1400 гривень, але ОСОБА_15 вважає, що відповідач повинен був сплатити 3502,15 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 35021,54 гривень. 25 січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до СТОВ "Поділля" з листами повідомленнями та пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі. Але, Орендар безпідставно відмовив, посилаючись на те, що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

На думку ОСОБА_2 , його права як власника земельної ділянки з багаторічними насадженнями, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і він вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.11.2011 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,8160 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0102. 03 січня 2012 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 28 років. У відповідності з пунктом 2 Договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_3 дізналася, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1400 гривень, але ОСОБА_3 вважає, що відповідач повинен був сплатити 3839,53 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 38395,38 гривень . 25 січня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до СТОВ "Поділля" з листами повідомленнями та пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі. Але Орендар безпідставно відмовив, посилаючись на те, що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

На думку ОСОБА_3 , її права як власника земельної ділянки з багаторічними насадженнями, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394792 від 01.11.2007 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,9197 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:002:0268. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 Договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_4 дізналася, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1400 гривень, але ОСОБА_16 вважає, що відповідач повинен був сплатити 4327,47 гривень, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 43274,79 гривень. 25 січня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до СТОВ "Поділля" з листами -повідомленнями та пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі. Але Орендар безпідставно відмовив, посилаючись на те, що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

На думку ОСОБА_4 її права як власника земельної ділянки з багаторічними насадженнями, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 985370 від 12.05.2011 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 0,9478 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:002:0231. 04 січня 2011 року між ОСОБА_5 та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 Договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_5 дізналася, що дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1400 гривень, але ОСОБА_5 вважає, що відповідач повинен був сплатити 4459,70 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 44596,98 гривень. 25 січня 2019 року ОСОБА_5 звернулася до СТОВ "Поділля" з листами повідомленнями та пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі. Але Орендар безпідставно відмовив, посилаючись на те, що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

На думку ОСОБА_5 її права як власника земельної ділянки з багаторічними насадженнями, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 394386 від 29.01.2008 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 0,9511 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0278. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 Договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева). Пунктом 17 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.08.2015 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 0,9027 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0279. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_17 (мамою ОСОБА_6 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. У відповідності з пунктом 2 Договору в оренду передаються багаторічні насадження (фруктові дерева).

Пунктом 17 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників. Договір оренди землі після оформлення спадщини з ОСОБА_6 не укладався.

Станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_6 дізнався, що на двох земельних ділянках, які є його власністю дерева були викорчувані орендарем без згоди орендодавця (власника), на земельній ділянці відсутні нові сади та ягідники.

Також, до 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату по двом договорам, що є порушенням умов договорів оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 2800 гривень (по двом договорам), але ОСОБА_18 вважає, що відповідач повинен був сплатити 4475,23 гривень, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 44752,26 гривень по одному договору та 4244,19 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 42441,95 гривень по іншому договору. 24 січня 2019 року ОСОБА_6 звернувся до СТОВ "Поділля" з листами повідомленнями та пропозицією розірвання зазначених договорів оренди землі. Але, Орендар безпідставно відмовив посилаючись на те що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

На думку ОСОБА_6 його права як власника земельних ділянок з багаторічними насадженнями, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і він вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2016 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,4925 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0479. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 (батьком ОСОБА_7 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_7 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою та не сплачує взагалі орендну плату ОСОБА_7 .

Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2016 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,5410 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0187. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 (батьком ОСОБА_7 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_7 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою та не сплачує взагалі орендну плату ОСОБА_7 .

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2016 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,3494 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:001:0188. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 (батьком ОСОБА_7 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_7 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою та не сплачує взагалі орендну плату ОСОБА_7 .

Таким чином, на думку ОСОБА_7 її права як власника земельних ділянок, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2016 року ОСОБА_8 є власником земельної ділянки, площею 0,4290 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:005:0418. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_20 (батьком ОСОБА_8 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_8 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою та не сплачує взагалі орендну плату ОСОБА_8 .

Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2016 року ОСОБА_8 є власником земельної ділянки, площею 1,2424 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:005:0250. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_20 (батьком ОСОБА_8 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_8 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою та не сплачує взагалі орендну плату ОСОБА_8 .

Таким чином, на думку ОСОБА_8 її права як власника земельних ділянок, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.09.2016 року ОСОБА_9 є власником земельної ділянки, площею 0,4622 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:002:0512. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_21 (мамою ОСОБА_9 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_9 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належного оформлення договору оренди.

До 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1000 гривень, але ОСОБА_22 вважає, що відповідач повинен був сплатити 1256,44 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 12564,44 гривень.

Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.09.2016 року ОСОБА_9 є власником земельної ділянки, площею 1,1091 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:002:0211. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_21 (мамою ОСОБА_9 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_9 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належного оформлення договору оренди.

До 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1800 гривень, але ОСОБА_22 вважає, що відповідач повинен був сплатити 5218,66 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 52186,65 гривень. 25 січня 2019 року ОСОБА_9 звернулася до СТОВ "Поділля" з листом повідомленням та пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі. Але Орендар безпідставно відмовив, посилаючись на те, що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

Таким чином, на думку ОСОБА_9 її права як власника земельних ділянок, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.12.2016 року ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, площею 0,5993 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:003:0387.

14 квітня 2008 року між ОСОБА_23 (мамою ОСОБА_10 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_10 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належного оформлення договору оренди.

До 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1100 гривень, але ОСОБА_24 вважає, що відповідач повинен був сплатити 1629,13 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 16291,37 гривень.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.12.2016 року ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, площею 0,7571 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:005:0162. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_23 (мамою ОСОБА_10 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_10 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належного оформлення договору оренди.

До 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1700 гривень, але ОСОБА_24 вважає, що відповідач повинен був сплатити 3562,39 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 35623,94 гривень.

Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.10.2017 року ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, площею 0,8665 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:005:0161. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_23 (мамою ОСОБА_10 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_10 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належного оформлення договору оренди.

До 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1700 гривень, але ОСОБА_24 вважає, що відповідач повинен був сплатити 4077,15 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 40771,56 гривень.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.10.2017 року ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, площею 0,6329 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524586500:01:003:0388. 14 квітня 2008 року між ОСОБА_23 (мамою ОСОБА_10 ) та СТОВ "Поділля" укладено договір оренди землі строком на 30 років. Але, з моменту оформлення права власності ОСОБА_10 договір оренди землі зі СТОВ "Поділля" не укладався. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належного оформлення договору оренди.

До 25 грудня 2018 року Орендар не сплатив в повному обсязі орендну плату, що є порушенням умов договору оренди. Відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік в сумі 1100 гривень, але ОСОБА_24 вважає, що відповідач повинен був сплатити 1720,47 гривень що складає 10 % від нормативної грошової оцінки - 17204,75 гривень. 25 січня 2019 року ОСОБА_10 звернулася до СТОВ "Поділля" з листом повідомленням та пропозицією розірвання зазначеного договору оренди землі. Але, Орендар безпідставно відмовив посилаючись на те що підприємство планує свою виробничу діяльність та бюджет на довгостроковій основі.

Таким чином, на думку ОСОБА_10 , її права як власника земельних ділянок, умови Договору та норми діючого законодавства грубо порушені діями СТОВ "Поділля" і вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до СТОВ Поділля про розірвання договорів оренди землі відмовлено.

Позов ОСОБА_7 задоволено.

Розірвано договір оренди землі площею 0,4925 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0479, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля".

Розірвано договір оренди землі площею 0,5410 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0187, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля".

Розірвано договір оренди землі площею 0,3494 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:001:0188, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_19 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля".

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 2305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 копійок.

Позов ОСОБА_8 задоволено.

Розірвано договір оренди землі площею 0,4290 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:005:0418, укладений між ОСОБА_20 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля".

Розірвано договір оренди землі площею 1,2424 га, що розташована на території Строїнецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524586500:01:005:0250, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_20 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля".

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" на користь ОСОБА_8 судові витрати в сумі 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката Сарафанюка Олександра Петровича подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до СТОВ Поділля про розірвання договорів оренди землі, вказуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково дійшов до висновку, про недоведеність позовних вимог оскільки з наданих суду розрахунків орендної плати вбачається недоплата. Судом першої інстанції необґрунтовано відхиллено як доказ витяг з протоколу № 3 зборів учасників Райагрооб`єднання "Тиврівська рада сільгоспвиробників" від 27 липня 2018 року згідно якого розрахунки за орендну земельних ділянок (паїв) становить по району в розмірі 10% від вартості землі та безпідставно відхиллено доводи позивачів про розкорчування відповідачем переданих в оренду багаторічних насаджень, що є самостійною підставою для розірвання договорів. Порушення прав позивачів на думку апелянта є систематичними.

07 вересня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду від відповідача по справі СТОВ Поділля надійшов відзив, в якому зазначено, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також у відзиві зазначили, що апелянти в цій справі разом з іншими орендодавцями подали до Тиврівського районного суду Вінницької області нову позовну заяву з вимогою розірвати із відповідачем зокрема спірні в цій справі договори оренди на підставі невиплати орендної плати за 2019 рік.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується та переглядається апеляційним судом лише в частині відмови у задоволені позову - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до СТОВ Поділля про розірвання договорів оренди землі.

В судовому засіданні представник позивачів адвокат - Сарафанюк О.П апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник відповідача СТОВ Поділля Майданевич Л.О. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відвід всьому складу суду заявлений в судовому засіданні представником позивачів адвокатом Сарафанюком О.П., який підставою такого відводу зазначив свою незгоду з процесуальним рішенням апеляційного суду, а саме з ухвалою про відмову у задоволенні його клопотання про витребування доказів від 04 серпня 2020 року (т. 4 а.с. 56-64), колегією суддів залишено без розгляду з підстав передбачених ч. 4 статті 36, статей 39 і 40 ЦПК України, керуючись якими колегія суддів визнала заявлення адвокатом Сарафанюком О.П. завідомо безпідставного відводу зловживанням процесуальними правами.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вищевказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Строїнецької сільської ради:

ОСОБА_9 - земельних ділянок площею 0, 4622 га, кадастровий номер 0524586500:01:002:0512 та площею 1,1091га, кадастровий номер 0524586500:01:002:0211 згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданими державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 13.09.2016 року (а.с 39, 43 т.1);

ОСОБА_6 - земельної ділянки, площею 0,9511га, кадастровий номер 0524586500:01:001:0278 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №394388 та земельної ділянки, площею 0,9027га, кадастровий номер 0524586500:01:001:0279 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 17.08.2015 року (а.с. 113, 121 т.1);

ОСОБА_5 - земельної ділянки, площею 0,9478 га, кадастровий номер 0524586500:01:002:0231 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №985370, виданого 12.05.2011 року (а.с. 133 т.1);

ОСОБА_4 - земельної ділянки, площею 0,9197га, кадастровий номер 0524586500:01:002:0268 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №394792, виданого 01.11.2007 року (а.с. 150 т.1);

ОСОБА_3 - земельної ділянки, площею 0,8160 га, кадастровий номер 0524586500:01:001:0102 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_25 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданого державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 12.11.2011 року (а.с. 168 т.1);

ОСОБА_2 - земельної ділянки, площею 0,7653 га, кадастровий номер 0524586500:01:001:0103 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №394502, виданого 01.11.2007 року (а.с. 178 т.1);

ОСОБА_1 - земельної ділянки, площею 0,7443 га, кадастровий номер 0524586500:01:001:0109 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 01.11.2007 року (а.с. 189 т.1);

ОСОБА_10 - земельних ділянок, площею 0,8665 га, кадастровий номер 0524586500:01:005:0161, площею 0,6329га, кадастровий номер 0524586500:01:003:0388 згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_23 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданих державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 07.10.2017 року (а.с.201,205т.1), земельних ділянок, площею 0,7571 га, кадастровий номер 0524586500:01:005:0162 та площею 0,5993 га, кадастровий номер 0524586500:01:003:0387 згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_23 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданих державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 27.12.2016 року (а.с.197, 209 т.1).

Позивачі уклали договори оренди земельних ділянок з СТОВ Поділля : ОСОБА_2 -14.04.2008 року земельної ділянки, площею 0,7653 га, в тому числі земельної ділянки, площею 0,7653 га, на якій розміщені багаторічні насадження (а.с.180 т.1, а.с. 116 т.2);

ОСОБА_6 - 14.04.2008 року земельної ділянки, площею 0,9511га, в тому числі земельної ділянки, площею 0,9511 га, на якій розміщені багаторічні насадження (а.с.111 т.1);

ОСОБА_5 - 04.01.2011року земельної ділянки, площею 0,9478га, в тому числі земельної ділянки, площею 0,9478га, на якій розміщені багаторічні насадження (а.с.134 т.1);

ОСОБА_4 - земельної ділянки, площею 0,9197га, в тому числі земельної ділянки, площею 0,9197 га, на якій розміщені багаторічні насадження (а.с.151 т.1);

ОСОБА_3 - 03.01.2012 року земельної ділянки, площею 0,8160 га, в тому числі земельної ділянки, площею 0,8160 га, на якій розміщені багаторічні насадження (а.с.124 т.2);

ОСОБА_1 - 14.04.2008 року земельної ділянки, площею 0,7443 га, в тому числі земельної ділянки, площею 0,7443 га, на якій розміщені багаторічні насадження (а.с.117 т.2).

Батьки позивачів уклали договори оренди земельних ділянок із СТОВ Поділля :

ОСОБА_9 - мати ОСОБА_21 - 14.04.2008 року земельних ділянок площею 0,4622 га, в тому числі земельної ділянки, площею 0,4622 га, на якій розміщені багаторічні насадження та площею 1,1091 га, в тому числі ріллі - 1,1091(а.с. 47-50 т.1);

ОСОБА_6 - мати ОСОБА_17 -14.04.2008 року земельної ділянки, площею 0,9027 га, в тому числі земельної ділянки, площею 0,9027 га , на якій розміщені багаторічні насадження (а.с. 125 т.1)

ОСОБА_23 - мати ОСОБА_10 - 14.04.2008 року земельних ділянок, площею 0, 5993 га, в тому числі ріллі 0,5993 га, площею 0,8665 га, в тому числі на 0,8665 га розміщені багаторічні насадження, площею 0,6329 га, в тому числі ріллі 0,6329 га та площею 0,7571 га, в тому числі на 0,7571 га розміщені багаторічні насадження (а.с.213-220 т.1).

Відповідно до ст.13 Конституції України , держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання…

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст. 55 Конституції України , відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 50 рішення у справі "Беллет проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух …(рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України ).

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України ).

За змістом ст.16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач повинен вказати в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Отже, зміст положень ЦПК України , ЦК України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов`язане виключно з порушенням суб`єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.ст. 1 , 3 ЦПК України , ст.ст. 15 , 16 ЦК України , абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" ).

При цьому обставину дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач.

Тобто, призначенням суду є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.

Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 "Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до п. 9 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" , уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватись при вирішенні спору.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в рішенні "Бендерський проти України" від 15.11.2007, в якому наголошується, що "право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п.33 рішення від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції"; п.п. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії ").

Частиною 3 статті 12 , статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст. 179 ЦПК України , предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України , дає підстави дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України , застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України , згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків ) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 289/2227/17 (провадження № 14-299цс19).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до Договорів оренди земельних ділянок від 14.04.2008року ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_23 передали в оренду СТОВ Поділля свої земельні вищевказані земельні ділянки на строк 30 років зі сплатою орендної плати в розмірі не менше 1,5% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в строк до 25 грудня поточного року (п.п.5,8,9, 11 Договорів).

Відповідно до Договорів оренди земельних ділянок від 04.01.2011 року ОСОБА_5 , від 03.01.2012 року ОСОБА_3 передали в оренду СТОВ Поділля свої земельні ділянки на строк 28 років зі сплатою орендної плати в розмірі 3 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в строк до 25 грудня поточного року (п.п.5, 8, 9, 11 Договорів).

Згідно Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 2 лютого 2002 року №92/2002 запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції правильно не погодився з доводами сторони позивачів, що відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату в розмірі 10 % вартості земельних ділянок у відповідності з витягом із протоколу № 3 зборів учасників Райагрооб`єднання "Тиврівська рада сільгоспвиробників", оскільки такі умови сторони не погоджували при укладенні договорів оренди, додаткових угод про зміну розміру орендної плати не укладали, а вказане рішення Райагрооб`єднання не є законодавчим актом.

Відповідно до інформаційної довідки Відділу у Тиврівському районі від 24.01.2019 року нормативно-грошова оцінка ріллі на території Вінницької області на 01.01.2019 року становить 27184 грн.

Згідно інформаційної довідки Відділу у Тиврівському районі від 24.01.2019року нормативно-грошова оцінка ріллі на території Вінницької області на 01.01.2019 року становить 27184 грн., нормативно-грошова оцінка багаторічних насаджень на території Вінницької області 47053,16 (а.с.196 т.2).

Доказів на спростування даних обставин суду не надано.

Виходячи з наданих суду доказів про вартість земельних ділянок, мінімальний річний розмір орендної плати за 2018 рік згідно умов вказаних договорів становить:

ОСОБА_2 - 1080,29 грн. (47053,16 грн. х 3% х 0,7653 га);

ОСОБА_6 - 1342,57 грн. (47053,16 грн. х 3% х 0,9511 га) за його договором та за договором ОСОБА_17 - 1274,25 грн. (47053,16 грн. х 3% х 0,9027 га);

ОСОБА_5 - 1337,91 грн. (47053,16 грн. х 3% х 0,9478 га);

ОСОБА_4 - 1298,24 грн. (47053,16 грн. х 3% х 0,9197 га);

ОСОБА_3 - 1151,86 грн. (47053,16 грн. х 3% х 0,8160 га);

ОСОБА_1 - 1050,65 грн. (47053,16 грн. х 3% х 0,7443га);

ОСОБА_9 - 1556,93 грн. ( 652,44 грн. (47053,16 грн. х 3%х 0,4622 га) + 904,49 грн. (27184 грн. х 3% х 1,1091);

ОСОБА_8 - 2103,61 грн. (349,85 грн. (27184 грн. х 3%х 0,4290 га) +1753,76 грн. ( 47053,16 грн. х 3% х 1,2424 га);

ОСОБА_7 - 1658,52 грн. (401,64 грн. ( 27184 грн. х 3% х 0,4925 га) + 493,21 грн. ( 47053,16 грн. х 3% х 0,3494 га) + 763,67 грн. (47053,16 грн. х 3% х 0,5410 га);

ОСОБА_10 - 3296,74 грн. (1068,71 грн. ( 47053,16 грн. х 3%х 0,7571 га) + 1223,15 грн. ( 47053,16 грн. х 3 % х 0,8665 га) + 516,14 грн. ( 27184 грн. х 3 % х 0,6329 га) + 488,74 грн. ( 27184 грн. х 3 % х 0,5993 га)).

Разом з тим, відповідно до відомості про нарахування паїв від 01.12.2018 року за 2018 рік та отримання орендної плати з урахуванням ПДФО та ВЗ, позивачами отримино: ОСОБА_1 -3476,76 грн., ОСОБА_2 - 3476,76 грн., ОСОБА_3 - 3476,76 грн., ОСОБА_4 - 3476,76 грн., ОСОБА_9 - 6953,52 грн., ОСОБА_5 - 6953,52 грн.; ОСОБА_6 - 6953,52 грн., ОСОБА_10 - 10430,28 грн., де стоять підписи від їх імені (а.с. 65-73 т.2). Доказів на спростування зазначених обставин суду не надано.

Ці ж обставини підтверджуються відомостями з Державного реєстру ФОП ГУ ДПС у Вінницькій області (а.с. 157- 169 т.2).

Колегія апеляційного суду погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що підстав стверджувати про неповну сплату орендної плати за 2018 рік позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_10 не вбачається.

Суд першої інстанції правильно не погодився з доводами представника позивачів, що в рамках даної цивільної справи суд також має оцінити факт несплати позивачам орендної плати і за 2019 рік, оскільки дана обставина не була зазначена позивачами як підстава позову в позовній заяві.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позивачами позовних вимог.

Отже, в рамках даної справи не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 .

Також суд першої інстанції правильно не погодився з доводами позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що розкорчування переданих в оренду багаторічних насаджень та не закладання нових садів є підставою для розірвання договорів, оскільки:

Пунктом 17 Договорів передбачено умови збереження стану об`єктів оренди: зміна структури багаторічних насаджень та ріллі шляхом розкорчовки старих садів та посадки нових садів та ягідників, будівництво зрошувальних систем.

Тобто, позивачі, передаючи свої земельні ділянки в оренду, дали згоду відповідачу на розкорчування старих садів та посадку нових садів та ягідників, будівництво зрошувальних систем на їх земельних ділянках.

Договорами не передбачено ні обов`язок відповідача погоджувати з позивачами розкорчування насаджень на їх земельних ділянках, ні право позивачів вимагати таке погодження з ними у відповідача.

Згідно пункту 20 Договорів передбачений обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Будь-яких інших строків закладання нових насаджень договорами не визначено.

Проте, як вбачається зі змісту вищевказаних договорів, строк їх дії ні на момент звернення позивачів до суду, ні на час судового розгляду справи, не скінчився.

Крім того, позивачами не доведено факту викорчування насаджень на їх земельних ділянках; їх кількість, вид насаджень, стан садів, що знаходились на їх земельних ділянках, які були передані в оренду відповідачу. Відповідних актів приймання-передачі насаджень із зазначенням таких відомостей між сторонами, суду не надано. Відсутні акти про відсутність насаджень на земельних ділянках позивачів.

Відтак стверджувати про порушення відповідачем умов договорів і з цих підстав немає.

Слід вказати, що відповідно до акту обстеження багаторічних насаджень від17.01.2019 року, складеного ОСОБА_26 - заступником начальника агропромислового розвитку Тиврівської РДА, ОСОБА_27 - начальником відділу агропромислового розвитку Тиврівської РДА та ОСОБА_28 - головного економіста СТОВ Поділля було обстежено квартал №14 з культурами: абрикос, черешня та встановлено, що переважна більшість дерев має ураження деревини грибковими інфекціями і лишайниками, дуплавість стовбура, ураження короїдами та іншими дерево-руйнуючими комахами, а також відшарування кори та трухлявість стовбурів. Комісія рекомендувала провести роботи по видаленню розкорчовки вказаних багаторічних насаджень (а.с.74-75 т.2).

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_29 підтвердили факт підписання ними даного акту та зазначали, що викладені у ньому обставини відповідали дійсності.

З даного акту вбачається доцільність викорчування певних насаджень, що знаходяться на орендованих відповідачем земельних ділянках, проте з даного акту є незрозумілим, яких саме земельних ділянок стосуються вказані насадження.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, та прийшов до правильного висновку, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не має

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

За таких обставин, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381,382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупредставника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката Сарафанюка Олександра Петровича на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року залишити без задоволення

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2020 року.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета