Рішення

від 14.02.2022 по справі 308/17295/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/17295/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бедьо В.І.

з участюсекретарясудових засідань Пазяк С.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув м.Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, треті особи без самостійних вимог Національний Банк України, Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) про припинення обтяження нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, треті особи без самостійних вимог Національний Банк України, Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про припинення обтяження нерухомого майна.

Згідно прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просить суд:скасувати обтяження/заборону/ майна , а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказує на те, що ОСОБА_1 21.05. 2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом/ після смерті батька / про що зареєстровано в реєстрі за № 382; та номер у спадковому реєстрі 62444749, яке видане приватним нотаріусом Дроботя Алісою Віталіївною.

Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 і складається із: земельної ділянки, загальною площею 0,0163 га, житлового будинку загальною площею 193,3 кв.м. який складається із чотирьох кімнат житловою площею 69.0 кв. м.,з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: гараж - майстерня, ворота, хвіртка, огорожі. Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 84060521101 ; кадастровий номер: 2110100000; 41 ;001:0068.

Під час проведення деяких юридичних операцій по вищевказаному будинку позивачем виявлено наявність заборони відчуження на цей будинок, що накладена 13.11. 1956 року Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Закарпатського обласного комунального банку щодо видачі ссуди в сумі1955 рублів гр. ОСОБА_3 .

Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, така зверталась в Першу Ужгородську нотаріальну контору, де отримала відмову в знятті обтяження (заборону) на вищевказаний будинок.

Таким чином позивачка не має можливості в повній мірі здійснювати та реалізовувати своє право власності відносно вказаного вище майна через незалежні від неї обставини, а зокрема перебування під забороною цього майна, що в свою чергу унеможливлює здійснення будь-якої нотаріальної дії відносно вищевказаного майна.

Позивач звернулася в деякі банки щоб знайти правонаступників вищевказаного банку.

Так,Національний банкУкраїни надіславвідповідь проте, щостаном напоточну датутобто 13.08.2021року уДержавному реєстрібанків відсутнівідомості стосовноЗакарпатського обласногокомунального банку,а такожїх правонаступників.Також повідомив, що Національний банк України є зберігачем документів ліквідованих банків України, а документи Закарпатського обласного комунального банку на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби надана довідка про те, що ніяких проваджень у Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби на гр. ОСОБА_3 який мешкав у вищевказаному будинку не має.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.01.2022 року судом замінено неналежного відповідача Відділ державної виконавчої служби у м. Ужгороді південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) на належного - Перша Ужгородська державна нотаріальна контора.

В судове засідання, призначене на 15.02.2022 рік сторони не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Разом з тим представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Першої Ужгородськоїдержавної нотаріальноїконтори МитровкаВ.М. 01.02.2022року подавдо судуписьмові поясненняпо сутіпозову,в якихпросить проводитисудовий розглядсправи безйого участі.Свою правовупозицію обґрунтовуєтим,що не вважаєсебе належнимвідповідачем посправі.Так представникзазначає,що уматеріалах архівуПершої Ужгородськоїдержнотконтори Реєстрдля реєстрації заборонПершої ужгородськоїдержнотконтори за1950-1960роки напідставі повідомлення б/нЗакарпатського обласногоКомунального банкущодо видачіпозики від13.11.1956року реєстратором Першоюужгородською держнотконторою,яка булаєдиним реєстратор:заборон таарештів натой час,було зареєстрованообтяження:заборона (архівнийзапис)майна,а самежитлового будинку АДРЕСА_1 ,що належало ОСОБА_3 ,комментарий НОМЕР_1 ,щодо видачіссуди 1955руб.Відмітки прозняття заборонинемає.Повідомлення про зняття заборони з банку не надходило, позивачці не було надано відмови Першою ужгородською державною нотаріальною конторою в скасуванні обтяження. Також відповідач зазначає, що Першою ужгородською державною нотаріальною конторою розділ на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , не відкривався, реєстрація об`єкта нерухомого майна не проводилася. Таким чином суть пояснень Першої ужгородської державної нотаріальної контори зводиться до того, що така не вважає себе належним відповідачем у справі, оскільки під час обтяження спірного майна виконувала тільки функцію реєстратора та не порушувала прав позивача. Просить розглядати позов без їх участі.

17.01.2022 року представник третьої особи Національного банкуУкраїни КалугінаО.А.подала письмові поясненняпо сутіпозову,в якихпояснила,що Національний банкУкраїни невідповідає зазобов`язаннямифінансових установ,а фінансовіустанови невідповідають зазобов`язаннями Національногобанку,крім випадків,коли вонидобровільно берутьна себетакі зобов`язання.Листом від13.08.2021№ 20-0006/74460Національний банкУкраїни повідомивпро,те щостаном надень зверненняПозивача,у Державномуреєстрі банківвідсутня відомостістосовно Закарпатськогообласного комунальногобанку тайого правонаступників. Також звертає увагу на те, що документи ліквідованого банку на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. Просить розглянути позовну заяву без їх участі.

З огляду на те, що учасники судового процесу висловили свою правову позицію по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Згідно ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.07.2021 року ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: р.№ 382, виданому 21.05.2018 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.В., належить земельна ділянка кадастровий номер: 2110100000:41:001:0068 за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, що розташований на вказаній земельній ділянці загальною площею 193.3 м2, житлова площа: 69 м2.

З доданоїдо матеріалівсправи довідки№ 445/01-16від 07.07.2021року,виданої В.о.завідувача ПершоїУжгородської державноїнотаріальної конториБучацька Л.В.згідно архівнихданих Реєструдля реєстраціїзаборон Першої Ужгородськоїдержнотконтори за 1950-1960роки напідставі повідомлення б/н Закарпатського обласного Комунального банку щодо видачі позики від 13.11.1956 року реєстратором Першою ужгородською держнотконторою було зареєстровано обтяження: заборона (архівний запис) майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , комментарий НОМЕР_1 , щодо видачі ссуди 1955 руб. У вказаній довідці також зазначено, що документи Першої Ужгородської державної нотаріальної контори за 1956 рік передані на зберігання в Закарпатський обласний державний нотаріальний архів ( м. Ужгород, вул. Гойди, 8, 4-ий поверх).

З листа Національного банку України від 13.08.2021 року встановлено, що станом на вказану дату у Державному реєстрі банків відсутні відомості стосовно Закарпатського обласного комунального банку, за повідомленням якого було накладено обтяження на належне позивачу майно. У вказаному листі зазначено, що Національний банк України є зберігачем документів ліквідованих банків України, водночас документи Закарпатського обласного комунального банку на архівне зберігання до Національного банку не передавались. Також акцентують увагу на тому, що Національний банк України не наділений повноваженнями стосовно надання дозволів на зняття обтяження з майна юридичних/фізичних осіб, яке перебуває в забезпеченні виконання зобов`язань перед банками України.

Позивачка вказує, що нею вживалися заходи досудового врегулювання спору, така зверталась в Першу Ужгородську нотаріальну контору, де отримала відмову в знятті обтяження (заборону) на вищевказаний будинок.

Таким чином позивачка не має можливості в повній мірі здійснювати та реалізовувати своє право власності відносно вказаного вище майна через незалежні від неї обставини, а зокрема перебування під забороною цього майна, що в свою чергу унеможливлює здійснення будь-якої нотаріальної дії відносно вищевказаного майна.

Стаття 41 Конституції Українипередбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно дост.317 ЦК Українивласникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1, 6ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 року у справі № 643/3614/17 зазначив, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), і виникають із цивільних правовідносин та відповідно до ч.1ст.19ЦПК Україниможуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Натомість, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Відповідно достатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з положеннямистатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставіцієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

У даній конкретній справі встановлено, що обтяження на належне позивачу нерухоме майно накладено 13.11. 1956 року за повідомленням Закарпатського обласного комунального банку, відомості про якого станом на дату розгляду справи у Державному реєстрі банків відсутні.

Також згідно матеріалів справи жодних правонаступників вказаного банку немає.

Як вже попередньо вказано, Національний банк України є зберігачем документів ліквідованих банків України, водночас документи Закарпатського обласного комунального банку на архівне зберігання до Національного банку не передавались.

Таким чином суд приходить до переконання, що перебування за вказаних обставин належного позивачу майна під обтяженням за відсутності перебування на виконанні у виконавчої служби будь якого виконавчого документа, порушує право позивача на користування належним йому майном.

Жодних відомостей про те, що стягувач( його правонаступник) на час розгляду цієї справи має претензії до позивача щодо невиконання кредитних зобов`язань у суду немає, натомість як вже встановлено раніше Закарпатський обласний Комунальний банк припинив свою діяльність, правонаступників немає.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що на даний час позивач позбавлений можливості належним чином розпоряджатися своїм правом власності на належне їй нерухоме майно, підстави для збереження обтяжень, накладених відповідачем на вказане нерухоме майно відсутні, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про існування правових підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.4,5,18,81,89,223,259,263,265,268 ЦПК України, ст.ст.317,321,391 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати обтяження/заборону/майна ,а саме:житлового будинку АДРЕСА_1 ,накладеного згідно Реєструдля реєстраціїзаборон Першої Ужгородськоїдержнотконтори за 1950-1960роки напідставі повідомлення б/н Закарпатського обласного Комунального банку щодо видачі позики від 13.11.1956 року реєстратором Першою ужгородською держнотконторою , комментарий 1388-224, щодо видачі ссуди 1955 руб.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Бабич Василь Васильович, адреса: 89425, Ужгородський р-н, с. Підгорб, вул. Центральна, 3.

Відповідач: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 47.

Третя особа: Національний Банк України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9.

Третя особа: Відділ державної виконавчої служби у м. Ужгороді південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ), адреса: м. Ужгород, вул. Заньковецької , 10.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.02.2022 року.

Суддя Ужгородського В.І. Бедьо

міськрайонного суду