Ухвала

від 08.02.2022 по справі 335/5647/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5647/20 2/335/230/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Стеценка А.В.за участю секретаря судового засідання Капто Д.А.позивача ОСОБА_1 представника відповідачаЛитвинця Ю.В.представника 3-ої особи Краснокутської Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі заяву (клопотання) ОСОБА_1 про відвід судді Стеценка А.В. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука Анатолія Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізька обласна рада, про визнання незаконним та скасування наказу Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради від 27.01.2020 року № 037 «Про оптимізацію структури Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, визнання ставлення виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука А.В. упередженим,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені суду перебуває вищезазначена справа.

Ухвалою суду від 06.01.2022 закрито підготовче провадження в справі, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач звернувся до суду із заявою про відвід головуючого судді Стеценка А.В.

В якості підстави відводу судді Стеценка А.В. позивачем зазначено наявність інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. У якості таких обставин позивачем зазначено, що головуючим суддею відмовлено у задоволені заяви (клопотання) позивача про виклик і допит свідків; не ухвалено рішення щодо залучення до розгляду справи відповідача 2 - виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука А.В.; не ухвалено рішення по суті щодо залучення до розгляду по суті зазначеної справи Департаменту освіти і науки Запорізької облдержадміністрації, у тому числі можливого його, цього підрозділу, представника; нереагування з боку головуючого на вимогу позивача щодо відповіді Запорізької обласної ради на відповідь ради про розгляд роботи Центру «Освіта та громадянське суспільство» Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради щодо реалізації Всеукраїнського експерименту в системі соціального партнерства щодо національно-патріотичного виховання молоді; неналежне (несвоєчасне) ознайомлення позивача з повним текстом і змістом клопотання представника Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради; порушення честі гідності позивача як людини громадянина України, який дозволив головуючий щодо освіти та віку позивача.

В судовому засіданні позивач підтримав подану ним заву з підстав, викладених ній.

Представник відповідача Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради заперечував проти задоволення заяви позивача, посилаючись на те що вона є завідомо необґрунтованою. Вважав, що дії позивача свідчать про зловживання ним процесуальними правами, оскільки він вже звертався до суду із заявою про відвід головуючого судді, в задоволені якої судом відмовлено.

Представник третьої особи Запорізької міської ради підтримала позицію представника відповідача та просила відмовити у задоволені зави позивача про відвід судді Стеценка А.В.

Вивчивши заяву (клопотання) позивача про відвід судді, заслухавши думку учасників судового процесу, ознайомившись з матеріалами справи в межах вирішуваних питань, суд доходить наступних висновків.

Підстави для відводу судді визначені ст. 36 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 36 ЦПК України).

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).

В якості підстави відводу судді Стеценка А.В. позивачем зазначено наявність інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість" (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Проте, з заяви (клопотання) позивача про відвід судді Стеценка А.В. вбачається, що фактично заявник незгодний з процесуальними рішеннями суду щодо відмови у задоволені заяви позивача про виклик свідків та визнання обов`язковою явки одного з відповідачів та представника третьої особи.

Проте, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).

Інші доводи, якими позивач обґрунтовує заяву про відвід судді, на переконання суду, не викликають обґрунтованих сумнівів в об`єктивності судді Стеценка А.В., а позивачем не наведено переконливих доводів порушення головуючим гарантій неупередженості судді.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволені заяви (клопотання) позивача про відвід судді Стеценка А.В. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви (клопотання) ОСОБА_1 про відвід судді Стеценка А.В. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 14.02.2022.

Суддя А.В. Стеценко