Постанова

від 26.07.2022 по справі 335/5647/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.07.2022 Справа № 335/5647/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/5647/20 Головуючий у 1 інстанції: Стеценко А.В.

Провадження № 22-ц/807/1603/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» липня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Рикун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука Анатолія Васильовича, треті особи: Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізька обласна рада про визнання незаконним та скасування наказу Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради від 27 січня 2020 року №037 «Про оптимізацію структури Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, визнання ставлення виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука А.В. упередженим,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, виконуючого обов`язки ректора КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука А.В., треті особи: Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізька обласна рада педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука А.В.

Просив визнати наказ КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради від 27.01.2020 року № 037 «Про оптимізацію структури «КЗ «ЗОІППО» ЗОР» незаконним та скасувати; визнати ставлення виконуючого обов`язки ректора КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука А.В. до нього упередженим; стягнути з КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, виконуючого обов`язки ректора КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної Запорізької обласної ради Казачука А.В. на його користь судові витрати у розмірі 1681,60 грн. судового збору.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11360,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання орієнтованого розрахунку суми судових витрат, відсутність детального опису робіт, стягнення витрат в розмірі, що перевищує гонорар адвоката, зазначаючи, що надані відповідачем документи не засвідчені належним чином, він є непрацездатною особою похилого віку, пенсіонером та інвалідом, його дружина та син, також є непрацездатними особами, просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні з нього витрат на професійну правничу допомогу.

КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що до сулу було надано належним чином засвідчені копії документів, позивач систематично не отримував кореспонденцію, діяв недобросовісно, у зв`язку з чим збільшувався розмір судових витрат, посилання на необґрунтованість розміру витрат не доведено, похилий вік не є підставою для звільнення від сплати судових витрат, позивач звернувся до суду за вирішенням трудового спору, а отже є працездатним, позивач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, що КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради в суді першої інстанції надавались послуги за професійної правничої допомоги адвокатом Литвинцем Ю.В. на підставі договору № 16 про надання послуги з правової допомоги від 25 серпня 2021 року.

Згідно з умовами договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту послуги з правової допомоги у вигляді представництва прав та інтересів клієнта в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя у цивільній справі № 335/5647/20 (п.1.1), вартість даного договору в цілому визначається в гривнях України і загалом становить 10000 грн. без ПДВ (п. 4.1).

Відповідно до додаткової угоди №4 від 15 лютого 2022 року до договору №16 від 25 серпня 2021 року сторони дійшли згоди внести зміни до договору в п. 4.1 «Вартість даного договору в цілому визначається в гривнях і загалом становить 9940 грн. без ПДВ».

Матеріали справи містять акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 22 вересня 2021 року (складання пояснень 1420 грн., участь в судовому засіданні 16 вересня 2021 року 2485 грн.) на суму 3905 грн., акт № 2 прийому передачі наданих послуг від 29 жовтня 2021 року (участь в судовому засіданні 18 жовтня 2021 року 2485 грн.) на суму 2485 грн., акт № 6 прийому передачі наданих послуг від 15 лютого 2022 року (участь в судовому засіданні 09 лютого 2022 року 2485 грн.) на суму 2485 грн., акт № 7 прийому передачі наданих послуг від 12 травня 2022 року (участь в судовому засіданні 12 травня 2022 року 2485 грн.) на суму 2485 грн., платіжне доручення № 81 від 22 вересня 2021 року на суму 3905 грн., платіжне доручення № 86 від 19 жовтня 2021 року на суму 2485 грн., платіжне доручення № 6 від 15 лютого 2022 року на суму 2485 грн., платіжне доручення № 28 від 18 травня 2022 року на суму 2485 грн. (т. 3 а.с. 99,100, 101, 102, 202, 203, 206, 210).

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основними засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Згідно з частиною першою статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка дублює положення частини першої статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка дублює положення частини другої статті 28 Правил адвокатської етики порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (частина третя статті 28 Правил адвокатської етики).

З огляду на викладене, правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання по сплаті та строках сплати.

Чинним цивільним процесуальним законодавством визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, з огляду на викладене, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18.

У додатковій постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 19лютого 2020року усправі N755/9215/15-ц,провадження №14-382цс19 зроблено висновки, що «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини».

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".

У постановіВерховного Судуу складіколегії суддівКасаційного адміністративногосуду від28грудня 2020року усправі №640/18402/19 вказано, що "суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним".

Враховуючи, що в додатковій угоді №4 від 15 лютого 2022 року до договору №16 від 25 серпня 2021 року сторони дійшли згоди щодо фіксованого розміру гонорару адвоката Литвинця Ю.В. за надання ним професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, визначивши його розмір у сумі 9940 грн. і матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Литвинцем Ю.В. такої допомоги відповідачу тому наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача 9940 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 766/3508/19.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір компенсації у відповідності до наданих атів та платіжних доручень, не звернув уваги на зазначені умови договору, якими встановлений фіксований розмір гонорару адвоката, та дійшов помилкового висновку про наявність підставі для стягнення компенсації витрат в розмірі 11360 грн.

В цій частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення витрат в розмірі, що перевищує гонорар адвоката, знайшли своє підтвердження.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на ненадання орієнтованого розрахунку суми судових витрат, відсутність детального опису робіт, оскільки, як було зазначено, гонорар адвоката відповідача визначений у фіксованому розмірі, а отже відсутня необхідність встановлення таких обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є непрацездатною особою похилого віку, пенсіонером та інвалідом, мешкає разом з дружиною та сином, які також є непрацездатними особами, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Положеннями частини першої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

За приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Проте, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати решти судових витрат, у тому числі і витрат на правничу допомогу.

Враховуючи зазначені положення законодавства, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, відсутні підстави для звільнення позивача від обов`язку щодо відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 567/517/17, провадження № 61-14555св19, від 22 листопада 2018 року у справі № 635/5462/17, провадження № 61-41310св18.

Доводи апеляційної скарги про неспівмірність розміру витрат колегія суддів вважає неприйнятними з огляду на таке.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічні правові висновки викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15 та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 454/3919/18, провадження N 61-13848св21, від 19 травня 2022 року в справі № 295/7653/20.

Враховуючи те, що гонорар адвоката відповідача визначений у фіксованому розмірі, враховуючи складність справи, тривалість судового розгляду, колегія суддів не вважає, що гонорар адвоката в розмірі 9940 грн. є неспівмірним.

З огляду на встановлені обставини, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2022 року у цій справі підлягає зміні шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради з 11360 грн. до 9940 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2022 року у цій справі змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради з 11360 гривень 00 копійок до 9940 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 липня 2022 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова