Рішення

від 11.05.2022 по справі 335/5647/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5647/20 2/335/230/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого суддіСтеценка А.В.за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В.позивача ОСОБА_1 представника відповідачаЛитвинця Ю.В.представника 3-ої особи Краснокутської Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука Анатолія Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізька обласна рада, про визнання незаконним та скасування наказу Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради від 27.01.2020 року № 037 «Про оптимізацію структури Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, визнання ставлення виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука А.В. упередженим,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради (далі за текстом КЗ «ЗОІППО» ЗОР), виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука Анатолія Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізька обласна рада, про визнання незаконним та скасування наказу Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради від 27.01.2020 № 037 «Про оптимізацію структури Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, визнання ставлення виконуючого обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачука А.В. упередженим, в обґрунтування позову зазначивши наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем КЗ «ЗОІППО» ЗОР, обіймаючи посаду завідувача регіонального науково-методичного центру «Освіта та громадянське суспільство» Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради.

27.01.2020 відбулося засідання вченої ради КЗ «ЗОІППО» ЗОР, на якому було прийнято рішення про ліквідацію регіонального науково-методичного центру «Освіта та громадянське суспільство».

Наказом КЗ «ЗОІППО» ЗОР «Про скорочення штату працівників КУ «ЗОІППО» ЗОР» від 29.01.2020 № 038 скорочено посади, зокрема посаду завідувача регіонального науково-методичного центру «Освіта та громадянське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР. Підставою для скорочення є затвердження загального фонду кошторису закладу у розмірі 20000000,00 грн., що на 38% менше ніж у 2019 році.

На виконання вказаного наказу, наказом виконуючого обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР «Щодо попередження про звільнення у зв`язку із скороченням штату КУ «ЗОІППО» ЗОР» від 29.01.2020 № 039 вирішено попередити позивача про звільнення з 01.04.2020 з посади завідувача регіонального науково-методичного центру «Освіта та громадянське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР.

Проте, після 01.04.2020 у КУ «ЗОІППО» ЗОР відкрито нові структурні підрозділи, в яких працюють попереджені про скорочення штату працівники закладу.

На думку позивача рішення про ліквідацію регіонального науково-методичного центру «Освіта та громадянське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР було прийнято з порушенням чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач просить суд скасувати наказ КЗ «ЗОІППО» ЗОР «Про оптимізацію структури КЗ «ЗОІППО» ЗОР» № 037 від 27.01.2020 та визнати ставлення виконуючого обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР Казачука А.В. до позивача упередженим.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйовим А.В. від 10.07.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 66).

Разом з позову позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 10.07.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено (т.1 а.с. 67).

13.08.2020 від відповідача виконуючого обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР Казачука А.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність. Ліквідація регіонального науково-дослідного центу «Освіта та громадське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР проведена відповідно до приписів Закону України «Про вищу освіту» та статуту КЗ «ЗОІППО» ЗОР. Метою ліквідації зазначеного центру є оптимізація структури закладу. Так, вчена рада КЗ «ЗОІППО» ЗОР 27.01.2020 за поданням виконуючого обов`язки ректора ухвалила більшістю голосів рішення щодо ліквідації регіонального науково-дослідного центу «Освіта та громадське суспільство», який є структурним підрозділом Інституту. На виконання вищезазначеного рішення виконуючим обов`язки ректора було видано оскаржуваний позивачем наказ щодо оптимізації структури Інституту, яким зокрема було ліквідовано регіонального науково-дослідного центу «Освіта та громадське суспільство». Законодавством України не містить визначення терміну «упереджене ставлення», ознак такого ставлення, процедури визнання упередженим ставлення посадової особи до працівника.

13.08.2020 на адресу суду від представника відповідача КЗ «ЗОІППО» ЗОР виконуючого обов`язки ректора Казачука А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Ліквідація регіонального науково-дослідного центу «Освіта та громадське суспільство», який є структурним підрозділом Інституту проведена у суворій відповідності з приписами Закону України «Про вищу освіту», статуту КЗ «ЗОІППО» ЗОР, Регламенту роботи вченої ради КЗ «ЗОІППО» ЗОР. Рішення щодо ліквідації структурних підрозділів є внутрішнім рішенням закладу вищої освіти, мотиви прийняття якого є виключною компетенцією закладу. Суд не вправі перебирати на себе суб`єктність Інституту, надаючи оцінку приводам для зміни внутрішньої структури в статутних межах, достатності науково-педагогічних результатів, що переслідує Інститут такими змінами. На переконання відповідача, позивачем не доведено порушення відповідачами його суб`єктивних прав.

14.08.2020 від представника третьої особи Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації Захарчука В. надійшли пояснення по суті справи, відповідно до яких питання щодо визнання незаконними та скасування наказів інституту не належить до повноважень Департаменту освіти та науки облдержадміністрації (т. 2 а.с. 47).

17.08.2020 на адресу суду від представника третьої особи Запорізької обласної ради Краснокутської Г.Ю. надійшли пояснення на позов, відповідно до яких третя особа підтримала відзиви відповідачів та просила відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі заперечень, наданих відповідачами (т. 2 а.с. 49-54).

10.09.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів цивільної справи доказів (т. 2 а.с. 70-73).

Ухвалою судді від 22.01.2021 позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду (т. 2 а.с. 140-141).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01.06.2021 скасовано ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2021 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , справу направлено до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду (т. 2 а.с. 230-237).

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2021, справу передано на розгляд судді Воробйова А.В. (т. 2 а.с. 240).

Ухвалою судді від 10.06.2021 вищевказану цивільну справи прийнято до провадження та призначено підготовче засідання (т. 2 а.с. 241).

27.07.2021 на стадії підготовчого засідання, позивачем ОСОБА_1 заявлено відвід судді Воробйову А.В. (т. 3 а.с. 6-8).

Ухвалою суду від 03.08.2021 визнано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого необґрунтованою, передано вирішення питання про відвід головуючого судді у порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України (т. 3 а.с.11).

Ухвалою суду від 04.08.2021 заяву ОСОБА_1 було задоволено, відведено головуючого суддю від участі у розгляді цивільної справи.

Згідно автоматизованого розподілу справу 04.08.2021 передано для розгляду судді Стеценко А.В.

Ухвалою судді від 05.08.2021 справу прийнято до розгляду, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання (т. 3 а.с.19).

01.09.2021 від представника третьої особи Запорізької міської ради Краснокутської Г.Ю. надійшли пояснення на позов, відповідно до яких Запорізька міська рада заперечує проти задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених на його думку прав не відповідає способам захисту, які визначені законодавством (т. 3 а.с. 37-42).

07.08.2021 на адресу суду від представника відповідача КЗ «ЗОІППО» ЗОР адвоката Литвинця Ю.В. надійшли пояснення на позов, відповідно до яких представник позивач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач фактично оскаржує правомірність свого звільнення, що може бути предметом розгляду іншої справи, однак позивач з вказаним позовом до суду не звертався, що свідчить про визнання ним правомірності звільнення(т. 3 а.с. 48-49).

Ухвалою суду від 16.09.2021 клопотання представника третьої особи Запорізької обласної ради Краснокутської Г. про відкладення судового засідання було задоволено, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 03.11.2021 (т. 3 а.с. 63).

02.12.2021 через канцелярію суду позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючого судді Стеценка А.В..

Ухвалою суду від 03.12.2021 зазначену заяву позивача передано для вирішення питання про відвід головуючого судді у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України (т. 3 а.с.111).

13.12.2021 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Стеценка А.В. (т. 3 а.с. 114).

Ухвалою суду від 14.12.2021 відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.01.2022 було розглянуто раніше подані клопотання сторін, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (т. 3 а.с.140-141).

03.02.2022 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення щодо розміру понесених відповідачем КЗ «ЗОІППО» ЗОР судових витрат.

В судовому засіданні 09.02.2022 позивач вдруге заявив відвід головуючому судді Стеценку А.В.

Ухвалою суду від 09.02.2022 у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді було відмовлено.

В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву в повному обсязі, просив позов задовольнити, оскільки вважає що дії відповідачів призвели до його незаконного звільнення, а метою звернення до суду з цим позовом є поновлення його трудових прав. Ліквідація регіонального науково-методичного центру «Освіта та громадянське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР порушує його трудові права, оскільки він є його завідувачем, призвела до його подальшого незаконно звільнення, позбавила його можливості займатися науково-педагогічною роботою. Діяльність очолюваного ним структурного підрозділу відповідача виходить за межі роботи та виконання функцій КЗ «ЗОІППО» ЗОР, а тому його ліквідація потребує узгодження та погодження з іншими установами та органами влади, органами місцевого самоврядування.

Після ліквідації очолюваного ним регіонального науково-методичного центру «Освіта та громадянське суспільство» у КЗ «ЗОІППО» ЗОР були створені нові структурні підрозділи, до яких було переведено більшість попереджених про звільнення працівників Центру, що викликає сумніви в доцільності та законності проведеної ліквідації.

Крім того, позивач повідомив суду, що в проваджені Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває інша цивільна справа за його позовом до КЗ «ЗОІППО» ЗОР про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача КЗ «ЗОІППО» ЗОР Литвинець Ю.В. в судовому засіданні підтримав раніше поданий відзив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач виконуючий обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР Казачук А.В. в судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Запорізької обласноїради Краснокутська Г.Ю. в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову на підставах викладених у відзивах відповідачів та поясненнях третіх осіб.

Представник Департаменту освіти і науки Запорізької обласноїдержавної адміністрації в судове засідання не прибув, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника департаменту.

Враховуючи те, що відповідач виконуючий обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР Казачук А.В. та третя особа Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, були належним чиномповідомлені просудове засідання,повторно нез`явились всудове засідання(незабезпечили явкупредставника),суд постановиврозглядати справуза їхвідсутності,оголосивши стислийзміст поданихними заявпо сутісправи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача - КЗ «ЗОІППО» ЗОР та представника третьої особи Запорізької обласної ради, оголосивши стислий змістзаяв посуті справиучасників справи,які нез`явились усудове засідання, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). У §145 рішення від 15.11.1996 у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українита статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суду необхідно виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Предметом позову ОСОБА_1 є визнання незаконним та скасування наказу КЗ «ЗОІППО» ЗОР «Про оптимізацію структури КЗ «ЗОІППО» ЗОР № 037 від 27.01.2020, визнання ставлення виконуючого обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР до позивача упередженим.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлені Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, відповідно до якого закладом вищої освіти є окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту (ч. 7 ст. 27 Закону України «Про вищу освіту»). Одним з основних принципів діяльності закладу вищої освіти є автономія та самоврядування (п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту»).

Зміст терміну «автономія закладу вищої освіти» розкрито у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту», у відповідності до якої автономія закладу вищої освіти - самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених Законом України «Про вищу освіту».

Структура закладу вищої освіти, що є бюджетною установою, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом закладу вищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про вищу освіту»).

Структурні підрозділи утворюються рішенням вченої ради закладу вищої освіти у порядку, визначеному цим Законом і статутом закладу вищої освіти (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про вищу освіту»).

Структурними підрозділами закладу вищої освіти є факультети, кафедри, бібліотеки, наукові, навчально-наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та проектні інститути, навчально-науково-виробничі центри тощо (ч.ч. 3-7 ст. 33 Закону України «Про вищу освіту»).

Одним з повноважень закладів вищої освіти, що становить зміст їх автономії та самоврядування, є право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати свої структурні підрозділи (п. 14 ч. 2 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту»).

Безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту»).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада вищого закладу освіти є колегіальним органом управління закладу вищої освіти, який утворюється строком на п`ять років, склад якого затверджується наказом керівника закладу вищої освіти протягом п`яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу вченої ради.

Повноваження вченої ради закладу вищої освіти визначені ч. 2 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до п. 6 якої вчена рада ухвалює за поданням керівника закладу вищої освіти рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів закладу вищої освіти.

Судом встановлено, що відповідач КЗ «ЗОІППО» ЗОР є юридичною особою публічного права та відноситься до вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. Інститут здійснює свою діяльність на основі та відповідно до законодавства України та статуту КЗ «ЗОІППО» ЗОР (т. 1 а.с. 132-143). Структурними підрозділами Інституту є філії, факультети, кафедри, центри, відділи, сектори, наукові та науково-методичні лабораторії тощо. Структурні підрозділи функціонують відповідно до окремих положень, затверджених ректором Інституту.

Відповідно до п. 14.1 статуту КЗ «ЗОІППО» ЗОР управління Інститутом здійснює ректор. Для вирішення основних питань функціонування Інституту, обговорення найважливіших напрямків наукової та інших видів діяльності, перспектив розвитку закладу створюється Вчена рада та інші робочі і дорадчі органи, положення про які затверджується ректором (п. 14.8 статуту КЗ «ЗОІППО» ЗОР).

Відповідно до розділу І Положення про Вчену раду КЗ «ЗОІППО» ЗОР (т. 1 а.с. 146-148), затверджену наказом ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР № 039-Д від 11.03.2016, Вчена рада є колегіальним органом управління КЗ «ЗОІППО» ЗОР. Рішення вченої ради вводяться в дію наказом ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР.

Однією з функцій вченої ради є ухвалення за поданням ректора рішень про утворення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів КЗ «ЗОІППО» ЗОР (п. 6 Положення).

Регіональний науково-методичний центр «Освіта та громадянське суспільство» (далі за текстом РНМЦ) є структурним підрозділом КЗ «ЗОІППО» ЗОР та діє на підставі Положення про Регіональний науково-методичний центр «Освіта та громадянське суспільство», затвердженого в.о. ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР.

01.04.2015 позивача прийнято на посаду завідувача міжвузівського дослідного центру «Політика та освіта» КЗ «ЗОІППО» ЗОР, який в подальшому було перейменовано у Регіональний науково-методичний центр «Освіта та громадянське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР.

На засіданні вченої ради КЗ «ЗОІППО» ЗОР, яке відбулось 27.01.2020, за поданням виконуючого обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР було ухвалене рішення про ліквідацію регіонального науково-методичного центру «Освіта та громадянське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР. Рішення оформлене протоколом № 1 від 27.01.2020 (т. 1 а.с. 159).

27.01.2020 виконуючим обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР видано наказ № 037, яким ліквідовано з 01.04.2020 структурний підрозділ КЗ «ЗОІППО» ЗОР Регіональний науково-методичний центр «Освіт та громадянське суспільство». Наказ мотивовано оптимізацією структури КЗ «ЗОІППО» ЗОР та вищезгаданим рішенням вченої ради КЗ «ЗОІППО» ЗОР (т. 1 а.с. 206).

28.01.2020 виконуючим обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР видано наказ № 038, яким скорочено з 01.04.2020 посади завідуючого та інших працівників РНМЦ з 01.04.2020 (т. 1 а.с. 50).

Наказом виконуючого обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР від 29.01.2020 № 039 попереджено про звільнення з 01.04.2020 позивача та інших працівників РНМЦ, працівників інших структурних підрозділів КЗ «ЗОІППО» ЗОР (т. 1 а.с. 51).

Наказом виконуючого обв`язки КЗ «ЗОІППО» ЗОР № 038-К від 10.06.2021 позивача звільнено з посади завідувача РНМЦ з 11.06.2021 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (т. 3 а.с 51).

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства і положення статуту КЗ «ЗОІППО» ЗОР внутрішнє управлінське рішення стосовно внесення змін до організаційної структури Інституту було прийняте компетентним на це органом управління закладу - вченою радою КЗ «ЗОІППО» ЗОР за визначеною процедурою (за поданням виконуючого обов`язки ректора). Рішення вченої ради введено в дію оскаржуваним наказом виконуючого обов`язки ректора відповідача.

Звертаючись до суду за захистом права обіймати посаду завідувача кафедри яка ліквідується, позивач обрав неналежний спосіб захисту такого права. Цивільне та трудове законодавство не наділяє суд повноваженнями перевіряти доцільність ліквідації базових структурних підрозділу вищого навчального закладу, оскільки такі повноваження віднесено до виключної компетенції органів управління закладу вищої освіти.

У цьому контексті варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 28.03. 2019 у справі № 755/3495/16 сформулював правову позицію, відповідно до якої не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 591/3598/19 (провадження № 61-6612св20).

Інший обраний позивачем спосіб захисту - визнання ставлення виконуючого обов`язки ректора КЗ «ЗОІППО» ЗОР до ОСОБА_1 упередженим, не передбачений законом.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20)).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За змістомстатті 13 ЦПК України, яка дає визначення диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини першої якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту свої трудових прав. При цьому, позивач скористався правом оспорити правомірність свого звільнення, звернувшись до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Представник відповідача КЗ «ЗОІППО» ЗОР до закінчення судових дебатів звернувся до суду із заявою про намір подати докази щодо розміру понесених відповідачем витрат у зв`язку з розглядом справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265, 272 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11 год. 00 хв. 30.05.2022, яке провести у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б.

Встановити Комунальному закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до 17.05.2022.

Роз`яснити відповідачеві, що копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 23.05.2022.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код 02136146, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 57-А.

Виконуючий обов`язки ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради Казачук Анатолій Васильович, адреса:69035,м.Запоріжжя,вул.Незалежної України,буд.57-А.

Треті особи:

Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, ідентифікаційний код 02143429, адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 164.

Запорізька обласна рада, ідентифікаційний код 20507422, адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 164.

Суддя А.В. Стеценко