Ухвала

від 20.02.2022 по справі 344/16763/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 344/16763/17

адміністративне провадження № К/990/4862/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд) перевіривши касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 у справі № 344/16763/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрансбуд-ІФ», про визнання нечинним рішення,

УСТАНОВИВ:

У 2017 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрансбуд-ІФ», у якому просив:

- визнати нечинним рішення ХХХІІІ сесії 6-го демократичного скликання Черніївської сільської ради № 41-33/2015 від 16.10.2015 у частині відміни рішення 11 сесії 5 демократичного скликання №40-11/2008 від 07.04.2008 про надання позивачеві дозволу на виготовлення проєкту відведення земельних ділянок із земель запасу (колишня територія Львівської ГЕ).

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 апеляційну скаргу позивача задоволено, внаслідок чого рішення Івано-Франківського міського суду від 03.09.2021 скасовано і прийнято постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідач оскаржив її у касаційному порядку.

Як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зокрема зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій, не враховано правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 521/17710/15-а, від 04.12.2018 у справі № 263/910/18560/16, від 18.12.2018 у справі № 263/6022/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 182/2428/16-а, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18; постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 у справі № 21-54а13, від 25.05.2016 у справі № 21-5459а15; рішення Конституційного Суду № 7-рп/2009 від 16.04.2009.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.

За змістом частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник зобов`язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов`язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 521/17710/15-а, від 04.12.2018 у справі № 263/910/18560/16, від 18.12.2018 у справі № 263/6022/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 182/2428/16-а, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, Суд зазначає таке.

Відповідно до правового висновку викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Наведені скаржником справи указаним вище критеріям не відповідають, а тому Суд до уваги їх не приймає.

Також Суд критично оцінює посилання скаржника на неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 у справі № 21-54а13, від 25.05.2016 у справі № 21-5459а15 та рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2009 від 16.04.2009, з огляду на те, що за приписами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, приписами пункту 1 частини першої статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Таким чином посилання скаржника на неврахування постанов Верховного Суду України та рішення Конституційного Суду у якості підстав для відкриття касаційного провадження до уваги не приймаються.

Своєю чергою касаційна скарга щодо наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводиться до незгоди із ухваленими рішенням та постановою.

Подана касаційна скарга не містить ані (1) конкретизації того, яку норму права суд неправильно застосував та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватися або яка правова норма застосована не була, ані (2) деталізації того, порушення якої норми процесуального права припустилися суд під час ухвалення оскаржуваної постанови і у чому саме полягає таке порушення відповідної норми права та як воно вплинуло на ухвалення цієї постанови.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само суд не може самостійно визначати норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновку Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 у справі № 344/16763/17 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити скаржникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко