Постанова

від 13.03.2024 по справі 344/16763/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 344/16763/17

адміністративне провадження № К/990/11281/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року (колегія у складі суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., Шинкар Т.І.)

у справі № 344/16763/17

за позовом ОСОБА_1

до Івано-Франківської міської ради

про визнання нечинним рішення.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, в якому просив визнати нечинним рішення ХХХІІІ сесії 6-го демократичного скликання Черніївської сільської ради від 16.10.2015 № 41-33/2015 в частині відміни рішення 11 сесії 5 демократичного скликання сільської ради від 07.04.2008 № 40-11/2008 про надання йому дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок із земель запасу (колишня територія Львівської ГЕ).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області 11 сесії V демократичного скликання №40-11/2008 від 07.04.2008 «Про розгляд заяв ПП ОСОБА_1 » вирішено дати дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_1 на виготовлення проекту відведення земельних ділянок із земель запасу (колишня територія Львівської ГЕ) згідно договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, а саме: 0,884 га для реконструкції керносховища під житлове будівництво; 0,126 га для реконструкції адміністративного корпусу під мотель-кафе та пекарсько-кондитерський цех; 0,207 га для обслуговування маслоскладу; 0,306 га для обслуговування КПП з диспетчерською та профілакторією з майстернею.

3. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

4. З акту № 9 від 27.08.2015, складеного комісією в складі сільського голови Федоришина М.М., спеціаліста-землевпорядника сільської ради ОСОБА_2 , депутатів сільської ради Судака І.К. , Сітка М.Ю. , вбачається, що комісією було рекомендовано ПП ОСОБА_1 в тижневий термін звільнити територію від сміття шляхом вивезення на санкціоноване сміттєзвалище, не допускати захоронення сміття та постійно підтримувати порядок. З`явитися в сільську раду для оформлення договору оренди земельної ділянки. У випадку невиконання рекомендацій комісії землевпоряднику винести на розгляд сесії сільської ради питання доцільності перебування даної земельної ділянки у користуванні ПП ОСОБА_1 .

5. Рішенням Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області №41-33/2015 від 16.10.2015 «Про відміну рішення 11 сесії 5 демократичного скликання №40-11/2008 від 07.04.2008» вирішено відмінити рішення про надання дозволу ПП ОСОБА_1 на виготовлення проекту відведення земельних ділянок із земель запасу (колишня територія Львівської ГЕ) згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

6. 24.06.2016 ОСОБА_1 звертався до голови Черніївської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для облаштування нежитлових приміщень, орієнтовною площею 0,80 га на вул. Надвірнянська ГРП .

7. Рішенням Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області №17-5/2016 від 23-24.06.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» вирішено дати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,51 га (землі комунальної власності), розташованої в межах населеного пункту с. Черніїв, для обслуговування нежитлових приміщень з земель запасу по вул. Надвірнянська ГРП в с. Черніїв .

8. Рішенням № 93-5/2016 від 23-24.06.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» вирішено відмовити у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,80 га (землі комунальної власності), розташованої в межах населеного пункту с. Черніїв, для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Надвірнянська ГРП в с. Черніїв .

9. Згодом 20.07.2016 ОСОБА_1 звертався до голови Черніївської сільської ради із заявою про внесення змін в рішення Черніївської сільської ради від 23-24.06.2016 та просив викласти рішення в редакції, зазначивши площу земельної ділянки в розмірі 0,36 га.

10. Рішенням Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області №12-6/2016 від 04.08.2016 «Про внесення змін до рішення V-ї сесії 7-го демократичного скликання від 23-24.06.2016» вирішено внести зміни в рішення Черніївської сільської ради від 23-24.06.2016 та викладено в такій редакції: « 1. Дати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,36 га (землі комунальної власності), розташованої в межах населеного пункту с. Черніїв, для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Надвірнянська ГРП в с. Черніїв ».

11. З відповіді сільського голови №191/02-43 від 21.08.2017 на запит адвоката слідує, що рішення щодо користування земельної ділянки ОСОБА_1 не чинне, рішень про надання в користування земельної ділянки ТОВ «Агротрансбуд-ІФ» сільською радою не приймалося.

12. Як вбачається з відповіді сільського голови №255/02-43 від 02.11.2017 на запит адвоката щодо підстав втрати чинності рішення Черніївської сільської ради щодо землекористування ОСОБА_1 , згідно рішення № 41-33/2015 вирішено відмінити рішення № 4011/2008 від 07.04.2008 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту відведення земельних ділянок з земель запасу (колишня територія Львівської ГЕ)».

13. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №86646040 від 10.05.2017 право власності на нежитлове приміщення передані позивачем ОСОБА_1 у власність юридичній особі ТОВ «Агротрансбуд-ІФ», за яким 05.05.2017 було проведено реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що належали ОСОБА_1

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

14. В обґрунтування позову позивач зазначив, що, приймаючи оскаржуване рішення, Черніївська сільська рада перевищила повноваження, скасувавши своє рішення. Він не був повідомлений про те, що питання відміни рішення розглядатиметься Черніївською сільською радою на сесії 16.10.2015, хоча як зацікавлена особа повинен бути запрошений відповідачем на сесію. Оскаржуваного рішення не отримував, дізнався про нього лише в листопаді 2017 року, коли отримав відповідь сільської ради (від 02.11.2017) на запит його адвоката щодо чинності рішень, які стосуються його землекористування в с. Черніїв. Позивач вважає, що наведені обставини вказують як на протиправність рішення Черніївської сільської ради, так і на поважність причин пропуску звернення до суду щодо оскарження такого рішення.

15. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що позивач знав про прийняття оскаржуваного рішення від 16.10.2015 (про відміну попереднього рішення від 07.04.2008), повторно звернувся з заявою до Черніївської сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок для обслуговування власних нежитлових приміщень. Рішенням Черніївської сільської ради від 23-24.06.2016 №17-5/2016 позивачу надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для обслуговування власних нежитлових приміщень. За заявою позивача від 20.07.2016 у це рішення внесено зміни, уточнено площу земельної ділянки, яка передається в оренду. Проект відведення станом на дату подання позову позивач не виготовлено, договір оренди земельної ділянки не укладено. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.05.2017 №86646040 нежитлове приміщення передане позивачем ОСОБА_1 у власність ТОВ «Агротрансбуд-ІФ». Право власності за ТОВ «Агротрансбуд-ІФ» зареєстровано 05.05.2017. Право користування відповідною частиною земельної ділянки перейшло до набувача нежитлових приміщень та, відповідно, припинилося щодо попереднього власника приміщень ( ОСОБА_1 )

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 03.09.2021 (суддя Татарінова О.А. ) відмовив у задоволенні позову.

Cуд першої інстанції виходив з того, що рішення, що скасовується, не було виконане; на його підставі не виникло правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Тому орган місцевого самоврядування мав повноваження для скасування свого рішення.

Додатково суд першої інстанції зазначив, що після прийняття оспорюваного рішення сільська рада надала позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,51 га та згодом внесла зміни стосовно її площі на рівні 0,36 га.

17. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.12.2021 скасував рішення Івано-Франківського міського суду від 03.09.2021, ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, та без урахування права позивача на участь у процесі його прийняття. Колегія суддів вважала, що позовні вимоги підлягають до задоволення саме з цих підстав. Питання ж можливості скасовувати свої попередні рішення, у тому числі ті, які охоплені предметом розглядуваного спору, на думку колегії суддів, може бути вирішене органом місцевого самоврядування після дослідження усіх істотних обставин, що мають значення для його прийняття, зокрема, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі Івано-Франківська міська рада просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду від 03.09.2021.

19. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не врахував висновки щодо застосування ч. 1 ст. 144 Конституції України, ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", викладені у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі № 542/1197/15-а, від 04.12.2019 у справі № 140/2561/18, постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 296/9690/15-а, від 06.03.2018 у справі № 2340/2921/18, від 21.08.2019 у справі № 461/560/14-а, від 22.01.2020 у справі № 280/5023/17, від 02.04.2020 у справі № 335/8641/16-а, від 09.04.2020 у справі № 810/899/17, від 24.07.2020 у справі № 819/1154/18, від 24.06.2019 у справі № 182/2428/16-а.

ОСОБА_1 після отримання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки відповідно до рішення Черніївської сільської ради від 07.04.2008 № 40-11/2008 не реалізував таке право, не уклав договір оренди та не сплачував земельний податок. Тому Черніївська сільська рада мала право за власною ініціативою та ініціативою комісії скасувати прийнятий нею ненормативний правовий акт.

Покликаючись на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 при переході від Львівської геологічної експедиції права власності на нежитлові приміщення набув лише право вимагати оформлення у встановленому порядку на своє ім`я права користування земельною ділянкою або частиною земельної ділянки, що необхідна для обслуговування об`єкту нерухомості. Крім того, з 05.05.2017 власником приміщення є ТОВ "Агротрансбуд-ІФ", яке й має право вимагати укладення договору оренди земельної ділянки в розмірі, необхідному для обслуговування приміщень.

20. Ухвалою від 21.06.2022 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

21. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи Івано-Франківської міської ради щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й наведення ним підстав касаційного оскарження, передбачених у п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

22. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав, які збігаються з мотивами оскаржуваного судового рішення.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї, дійшов такого висновку.

24. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

26. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

28. Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

29. Велика Палата Верховного Суду зазначала, зокрема і у постанові від 20.09.2018 у справі № 521/17710/15-а, на яку покликається скаржник у касаційній скарзі, що аналіз наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Водночас у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, закріплені у ст. 144 Конституції України і ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (ст.25, ч.4 ст.59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (ч.9 ст.59, п.15 ч.1 ст.26).

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;

б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 07.04.2008 №40-11/2008 «Про розгляд заяв ПП ОСОБА_1 » вирішено дати дозвіл підприємцю ОСОБА_1 виготовити проект відведення земельних ділянок з земель запасу (колишня територія Львівської ГЕ) згідно з договорами купівлі-продажу нежилих приміщень, а саме: 0,884 га для реконструкції керносховища під житлове будівництво; 0,126 га для реконструкції адміністративного корпусу під мотель-кафе та пекарсько-кондитерський цех; 0,207 га для обслуговування маслоскладу; 0,306 га для обслуговування КПП з диспетчерською та профілакторією з майстернею.

Однак згодом рішенням Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 16.10.2015 №41-33/2015 вирішено відмінити рішення від 07.04.2008 №40-11/2008 про надання ПП ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок з земель запасу (колишня територія Львівської ГЕ) згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень. Позивач про це рішення знав.

31. Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що в цій справі йдеться про скасування органом місцевого самоврядування власних ненормативних правових актів, одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

32. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

33. У постанові від 19.09.2019 у справі № №826/16107/18 Верховний Суд відзначив, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

34. Передумовою захисту прав позивача є його матеріально-правова заінтересованість у справі. В контексті цієї справи правовий інтерес позивача полягає у користуванні земельною ділянкою.

35. Однак упродовж тривалого часу, поки ОСОБА_1 був власником нежитлового приміщення, він не виготовив проект відведення земельних ділянок з земель запасу. Тобто не виконав рішення Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 07.04.2008 №40-11/2008. Через таку його бездіяльність у нього не виникло відносин, пов`язаних з реалізацією права на отримання земельної ділянки.

36. Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що відсутність з боку позивача дій, спрямованих на виконання рішення, що скасовується, свідчить про відсутність правовідносин, пов`язаних з реалізацією прав позивача. З огляду на це, скасовуючи своє рішення, орган місцевого самоврядування діяв в межах та спосіб наданих йому повноважень.

37. Важливим для цієї справи є те, що після скасування у 2015 році рішення від 07.04.2008 №40-11/2008, у 2016 році позивач звертався до Черніївської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових приміщень орієнтовною площею 0,80 га та 0,51 га. Рішеннями ради йому надано відповідні дозволи. Тобто позивач розпочав нову процедуру оформлення права користування земельними ділянками. Відповідач приймав рішення для реалізації позивачем прав на користування земельною ділянкою. Ніщо не свідчить про те, що сторони мали намір діяти на виконання попереднього рішення ради від 07.04.2008 №40-11/2008.

38. Крім того, на час звернення до суду позивач вже не був власником нежитлових приміщень. Вони були передані до статутного капіталу у власність ТОВ «АГРОТРАНСБУД-ІФ». Відтак саме це товариство і має матеріально-правову зацікавленість в оформленні права користування (власності) на земельну ділянку.

39. Висновок суду апеляційної інстанції про не врахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення є помилковим, оскільки матеріально-правової зацікавленості оскаржувати рішення на час звернення до суду позивач уже не мав.

40. Зважаючи на вище наведене, Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача і не вбачає підстав для його скасування. З огляду на це, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

41. Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

42. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

43. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

44. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі скасувати.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2021 року у справі № 344/16763/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб