Постанова

від 20.02.2022 по справі 808/1585/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 808/1585/18

адміністративне провадження № К/9901/9837/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (колегія суддів у складі: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області в якому просила: визнати протиправними дії та наказ від 21.02.2018 №27 відповідача щодо скасування реєстрації 26.07.2016 декларації № ЗП142161951747 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду; скасувати наказ відповідача від 21.02.2018 №27.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для скасування реєстрації декларації № ЗП142161951747 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду, слугувало виявлення факту подання позивачем в декларації недостовірних відомостей. Однак, як зазначає позивач, на дату подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації наведені в ній дані були дійсними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Скасовано наказ №27 від 21.02.2018 директора Департаменту Державно-будівельної інспекції у Запорізькій області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції, поклавши в основу спірної постанови рішення по справі №331/1896/18 не звернув увагу, що воно скасоване в суді апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом установлено, що на підставі направлення № 69 від 12.02.2018, головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області Р.В. Балабановим проведено позапланову перевірку об`єкта "Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за вказаною адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015 № 976 та звернення Запорізької місцевої прокуратури № 1.

На підставі проведеної перевірки складено акт щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 87 від 19.02.2018, яким встановлено надання громадянкою ОСОБА_1 недостовірних даних в декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду, від 26 липня 2016 року за № 142161951747.

Перевіркою встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015 в справі № 336/4199/15 про визнання права власності на торговельний павільйон за позивачем скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27.09.2016.

Крім того, відповідно до п. 10 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012, кадастровий номер 2310100000:07:075:0097. Разом з тим, земельна ділянка відведена ОСОБА_1 для розміщення кіоску, тобто малої архітектурної форми, що не є об`єктом нерухомості та може бути демонтовано після закінчення договору оренди. Договір оренди землі укладено строком на 3 (три) роки, тобто на момент реєстрації декларації строк дії договору оренди землі сплив.

Також у п. 18 Декларації вказано, що позивача ОСОБА_1 звільнено від укладення договору про пайову участь згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 27.01.2016 у справі № 908/4000/15, проте вивченням вказаного судового рішення встановлено, що позивач не є стороною у даній справі, рішень на її користь судом не приймалося.

Рішенням головного інспектора Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області Рябухи В.Є. №27 від 21.02.2018 скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду, від 26.07.2016 № ЗП142161951747 на об`єкт: "Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою : АДРЕСА_1 (замовник ОСОБА_1 ).

21.02.2018 Директором Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області І.М. Солонніковою видано наказ №27 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду від 26.07.2016 № ЗП142161951747, об`єкт: "Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 (замовник ОСОБА_1 ).

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивачка звернулась до суду за захистом порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що позивачем при поданні декларації про готовність об`єкта до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, внесені недостовірні дані, а оскаржуваний наказ відповідає вимогам чинного законодавства, тому вимоги позову є необґрунтованими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, судова колегія апеляційного суду виходила з того, що на момент подання декларації ОСОБА_1 , відомості, які зазначались останньою в декларації, були достовірними, з огляду на що прийняті органом державного архітектурно-будівельного контролю заходи по скасуванню реєстрації декларації станом на лютий 2018 року з підстав, з яких така реєстрація була скасованою, є необґрунтованими.

Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок №553), визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно з положеннями пункту 2 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

За приписами пункту 5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

В свою чергу, за змістом пункту 7 Порядку № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва (пункт 9 Порядку № 553).

Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб`єкта містобудівної діяльності або його представника. При цьому, підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Як установлено судами, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача, якою встановлено порушення вимог містобудівного законодавства, що стало підставою для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Так, суд апеляційної інстанції, перевіряючи застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, надаючи оцінку судовому рішенню Жовтневого районного суду у м. Запоріжжі у адміністративній справі №331/1869/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, вказував, що за положеннями статті 78 КАС Україні обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Зі змісту вказаного судового рішення в справі про скасування постанови №12 від 23.02.2018 про адміністративне правопорушення убачається наступне:

- на момент подачі позивачем Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка подана та зареєстрована 26 липня 2016 року за № 142161951747, зазначена інформація про наявність судового рішення та набрання ним законної сили була актуальною та відповідала дійсності;

- реконструкція кіоску у стан торговельного павільйону здійснена відповідно до виготовленої та затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації на земельній ділянці, яка була надана позивачці Запорізькою міською радою на умовах оренди. Площа земельної ділянки - 0,0033га, кадастровий номер 2310100000:07:075:097. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Незважаючи на те, що договір оренди укладений 26.07.2012 строком на 3 роки, він зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права тільки 27.02.2014 за реєстраційним № 18621482. Таким чином, свою дію договір оренди землі №201307000100373 від 26 липня 2012 року припинив лише з 01 березня 2017 року. Після закінчення строку дії договору від орендодавця не надходило вимог про звільнення земельної ділянки в зв`язку зі спливом строку дії договору. Отже, укладений 26.07.2012 договір оренди, що був зареєстрований 27.02.2014, є поновленим на той же строк і на тих же умовах. Орендар продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою за призначенням та сплачувати встановлену договором орендну плату.

Крім того, позивач не була стороною у справі № 908/4000/15, що розглядалась Вищим Господарським судом України, але вважала рішення касаційної інстанції таким, що має застосовуватись і до інших суб`єктів містобудування, на яких покладено обов`язок укладання договору про пайову участь, оскільки постанова Вищого господарського суду України від 27.01.2016 у справі № 908/4000/15 є обов`язковою до виконання.

Наведене стало підставою для ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про часткове задоволення позову.

Однак, суд касаційної інстанції вважає такі висновки колегії суддів апеляційного суду передчасними з огляду на наступне.

Як слушно зазначено відповідачем у касаційній скарзі, судове рішення у справі №331/1869/18 скасовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду 15.11.2018, тобто до моменту ухвалення постанови у розглядуваній справі та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2018 у справі №331/1869/18 не може бути джерелом преюдиційних фактів.

Водночас жодної правової оцінки обставинам, що передували прийняттю спірних наказів, судом апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду апеляційної інстанції для встановлення наведених вище обставин.

Керуючись ст.ст. 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

О. П. Стародуб