Постанова

від 08.08.2022 по справі 808/1585/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 808/1585/18(суддя Садовий І.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі №808/1585/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 квітня 2018 року звернулася до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправними дії та наказ від 21.02.2018 року №27 відповідача щодо скасування реєстрації 26.07.2016 року декларації № ЗП142161951747 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду;

- скасувати наказ відповідача від 21.02.2018 року №27.

Позов обґрунтовано тим, що на дату подання декларації наведені у ній дані були дійсними, тому скасування реєстрації декларації вже після зміни наведених в ній даних не ґрунтується на вимогах законодавства. Зазначає про те, що 26.07.2016 року Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації було подано на підставі рішення суду про визнання права власності, яке мало законну силу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що наказ Директора Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області І.М. Солоннікової від 21.02.2018 року №27 відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27.09.2016, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015 по справі № 336/4199/15 та у задоволенні позову про визнання права власності за ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржила його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що 26.07.2016 року Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації було подано на підставі рішення суду про визнання права власності, яке мало законну силу, після скасування цього судового рішення позивачем було подано відповідачу нову Декларацію, без посилання на рішення суду, тобто загальну.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015 року у справі № 336/4199/15-ц, яке набрало законної сили 06 серпня 2015 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-29). Зазначене рішення суду набрало законної сили 06.08.2015 року.

На підставі вищезазначеного судового рішення, позивач 26.07.2016 року подала Декларацію №ЗП142161951747 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду (а.с.24-26).

Згідно із службовою запискою від 21.02.2017 року №С-3 встановлено, що позивачем надано недостовірні дані в декларації №ЗП142161951747 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, що є порушенням ч.10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 16 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №461, оскільки: рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015 по справі №336/4199/15, скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року; відповідно до п. 10 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012 р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097. Разом з тим, відповідно до договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097, земельна ділянка була відведена ОСОБА_1 для розміщення кіоску, тобто малої архітектурної форми, що не є об`єктом нерухомості та може бути демонтована після закінчення договору оренди. Договір оренди землі укладено строком на 3 (три) роки, тобто на момент реєстрації декларації строк дії договору оренди землі сплив; у п. 18 Декларації вказано, що ОСОБА_1 звільнено від укладення договору про пайову участь згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, проте вивченням вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_1 не є стороною у цій справі, рішень на її користь судом не приймалося (а.с.147).

На підставі службової записки від 21.02.2017 року №С-3 щодо скасування зареєстрованої декларації, керуючись ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішенням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 21.02.2018 року №27 скасовано реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації самочинно збудованого об`єкта на яке визнано право власності за рішенням суду від 26.07.2016 №ЗП142161951747 на об`єкт: «Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.146).

Також 21.02.2018 року відповідачем винесено наказ №27, яким визнано скасованою реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації самочинно збудованого об`єкта на яке визнано право власності за рішенням суду від 26.07.2016 №ЗП142161951747 на об`єкт: «Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.148).

Правомірність дій відповідача та законність і обґрунтованість наказу від 21.02.2018 року №27 щодо скасування реєстрації 26.07.2016 року декларації № ЗП142161951747 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон України №3038-VI).

Відповідно до ст. 41-1 Закону України №3038-VI встановлено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно- будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду.

Порядок здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт встановлений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553).

За правилами п.5 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п.7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою такої перевірки став лист Запорізької місцевої прокуратури №1 від 05.02.2018 №120-1499вих.18 щодо вирішення питання щодо скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішення суду, а саме: Торгівельного павільйону, кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 26.07.2016 року.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва (п.9 Порядку №553).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок №698).

Згідно з п.п.6 п.5 та п.32 Порядку №698 передбачено право головних інспекторів будівельного нагляду за результатами перевірки скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Оскаржуваним наказом Директора Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області І.М. Солоннікової від 21.02.2018 №27 скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду від 26.07.2016 № ЗП142161951747.

При цьому підставою прийняття вказаного наказу стали результати позапланової перевірки на об`єкті нагляду Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, в ході якої встановлено, що ОСОБА_1 надала недостовірні дані в декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішення суду від 26 липня 2016 року за № 142161951747, а саме:

- рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015 по справі № 336/4199/15, яке скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року;

- відповідно до п. 10 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012 р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097. Разом з тим, відповідно до договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097, земельна ділянка була відведена ОСОБА_1 для розміщення кіоску, тобто малої архітектурної форми, що не є об`єктом нерухомості та може бути демонтована після закінчення договору оренди. Договір оренди землі укладено строком на 3 (три) роки, тобто на момент реєстрації декларації строк дії договору оренди землі сплив.

- у п. 18 Декларації вказано, що ОСОБА_1 звільнено від укладення договору про пайову участь згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, проте вивченням вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_1 не є стороною у цій справі, рішень на її користь судом не приймалося.

Крім тогосуд апеляційної інстанції враховує те, що на час подачі позивачем декларації №ЗП142161951747 від 26 липня 2016 року про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015 року у справі № 336/4199/15 було чинним, а тому посилання відповідача на рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року як доказу недостовірності даних зазначених позивачем у в декларації є безпідставним. Суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року було ухвалено після подання позивачем декларації № ЗП142161951747 від 26 липня 2016 року.

Щодо доводів відповідача про те, що на момент реєстрації декларації строк дії договору оренди землі сплив, що свідчить про надання ОСОБА_1 недостовірних даних в декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки №201307000100373 був укладений 26.07.2012 року строком на 3 роки. Згідно з п.36.1 договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 46 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.65-67).

Підставою для укладання цього договору оренди слугувало рішення Запорізької міської ради від 23.02.2012 № 137/4 про поновлення позивачу договору оренди землі по АДРЕСА_1 для розташування кіоску № НОМЕР_1 (а.с.65-67).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки на підставі заяви позивача було зареєстровано реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області 27.02.2014 року (а.с.76).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

В свою чергу ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З наведеного вбачається, що строк дії договору оренди землі обумовлюється лише договором оренди та договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки надає право орендарю розпочати використання земельної ділянки на умовах укладеного договору оренди, тобто до вчинення цієї реєстраційної дії орендар не наділений таким правом.

При цьому, дата державної реєстрації права оренди земельної ділянки не впливає на обумовлені договором оренди терміни припинення його дії.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що дії позивача щодо несвоєчасної подачі договору оренди земельної ділянки для державної реєстрації є недобросовісними, та незумовлюють продовження строку дії такого договору оренди землі.

А тому враховуючи те, що трирічний строк дії договору №201307000100373 від 26.07.2012 року спливав 26.07.2015 року, зазначення відповідачем в декларації від 26.07.2016 року про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта договору №201307000100373 від 26.07.2012 року як документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою фактично свідчить про надання ОСОБА_1 недостовірних даних у цій декларації.

Щодо доводів відповідача про недостовірних даних в декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, а саме в п. 18 зазначеної Декларації де вказано, що ОСОБА_1 звільнено від укладення договору про пайову участь згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 27.01.2016 року у справі № 908/4000/15, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною у цій справі та рішень на її користь судом не приймалося, що свідчить про надання ОСОБА_1 недостовірних даних у цій декларації.

Відповідно до ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Враховуючи факт надання ОСОБА_1 недостовірних даних у декларації № ЗП142161951747 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, відповідач у відповідності до положень статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обґрунтовано її скасував.

На підставі зазначеного, враховуючи те, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без мін.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі №808/1585/18 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 09 серпня 2022 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяО.М. Панченко