Постанова

від 21.02.2022 по справі 2-683/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/402/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №2-683/11 Категорія: на ухвалу Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіВініченко Б.Б., Гончар Н.І.секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

стягувач ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк,

боржник (скаржник) ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника боржника адвоката Луцишина Ю.М. на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 21.08.2019 (повний текст складено 21.08.2019, суддя в суді першої інстанції Побережна Н.П.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі, стягувач ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, боржник ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

у липні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, якою просив замінити первісного стягувача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у виконавчому листі Шполянського районного суду Черкаської області у справі №2-683/11 на його правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), мотивуючи про те, що 06.12.2011 рішенням Шполянського районного суду Черкаської області стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 237235,22 грн. За вказаним рішенням Шполянським районним судом видано виконавчий лист від 16.11.2011.

В подальшому 14.03.2018 ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відступив право вимоги за договором поруки ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яка, в свою чергу, відступила своє право вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНМАРК» за договором від 26.12.2018.

30.01.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНМАРК» та ОСОБА_1 укладено договір № 813/12-18КК-К про відступлення права вимоги за кредитним договором №101/25 від 12.02.2008 та договором поруки від 12.02.2008, згідно якого останній отримав право вимоги за кредитним договором, зокрема, ОСОБА_2 . Загальний розмір заборгованості, право вимоги якої перейшло до ОСОБА_1 , становить 828050,26 грн. За таких обставин первісний кредитор вибув з виконавчого провадження, а ОСОБА_1 набув прав нового кредитора, тобто відбулося правонаступництво сторони виконавчого провадження, що є підставою для заміни стягувача згідно ст.442 ЦПК України.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 21.08.2019 вказану заяву про заміну стягувача у виконавчому листі задоволено, оскільки за договором про відступлення прав вимоги заявник у справі набув прав стягувача у виконавчому провадженні про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник боржника адвокат Луцишин Ю.М. подав 20.01.2022 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, просить ухвалу суду скасувати та залишити без задоволення вимоги заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі. В обґрунтування вказано на те, що виконавче провадження, відкрите щодо стягнення 237235,22 грн. кредитної заборгованості, постановою державного виконавця від 12.12.2018 повернуто стягувачу у зв`язку з неможливістю виконання, при цьому непогашеною залишилася сума 142560,93 грн., а не, як помилково вказує заявник, 828050,26 грн. Суд не врахував, що відступлення прав вимоги за кредитними договорами може відбутися тільки на користь фінансової установи, а не фізичної особи, як у цій справі правовий висновок ВС від 16.12.2020 у справі №640/14873/19. Заявником у справі не надано доказів розрахунку по договору про відступлення прав вимоги, наявності оригіналів кредитного договору та попередніх договорів про відступлення прав вимоги, реального розміру заборгованості, повідомлення відповідача про перехід прав вимоги до нового кредитора.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив суд апеляційну скаргу відповідача відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає її законною та належним чином обґрунтованою.

У відповіді на відзив представник боржника адвокат Луцишин Ю.М. заперечив доводи викладені у відзиві з підстав , викладених ним у апеляційній скарзі та наполягав на задоволенні її вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 06.12.2011 у справі №2-683/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк / ПАТ «ВІ Ей Бі Банк» 237235,22 грн. заборгованості за кредитним договором. Розірвано кредитний договір №101/25 від 12.02.2008 з цільовим призначенням для придбання транспортного засобу, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» / ПАТ «ВІ Ей Бі Банк» (а.с.22-24).

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 04.04.2012 вказане рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 06.12.2011 в частині розірвання кредитного договору №101/25 від 12.02.2008 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк / ПАТ «ВІ Ей Бі Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з них в солідарному порядку на користь позивача штрафу в розмірі 11597,19 грн. скасовано та ухвалено в цих частинах нове рішення, яким стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача штраф за прострочення повернення заборгованості за кредитом в розмірі 11597,19 грн., а в задоволенні зустрічних позовних вимог про розірвання кредитного договору № 101/25 від 12.02.2008 - відмовлено (а.с.25-28).

16.12.2011 Шполянським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист №2-683/11 (а.с.28).

14.03.2018 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір №6284 про відступлення права вимоги, за п.1 якого Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників/заставодавців зазначених у додатку 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників, боржників, спадкоємців боржників або інших осіб до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та порядку визначених цим договором. Згідно реєстру боржників, додаток №1 до Договору про відступлення прав вимоги № 6284 від 14.03.2018, у списку значиться ОСОБА_2 (а.с.14-15).

26.12.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (Цедент) та ТОВ Фінансова компанія «ФІНМАК» (Цесіонарій) було укладено договір №101/25 про відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за Кредитним договором №101/25 від 12.02.2008, який укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», права вимоги за яким належать Цеденту на підставі Договору про відступлення права вимоги №6284 від 14.03.2018 (а.с.16).

30.01.2019 між ТОВ Фінансова компанія «ФІНМАК» (Цедент) та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги №813/12-18КК-К. Згідно п.1.1 даного Договору Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за Кредитним договором №101/25 від 12.02.2008, який укладений ОСОБА_2 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк, права вимоги за яким належать Цеденту на підставі Договору відступлення права вимоги №101/25 від 26.12.2018, укладеного з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»; Договору про відступлення права вимоги №6284 від 14.03.2018, укладеного між ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» (а.с.19).

Відтак на даний момент права вимоги за кредитним договором, за яким судом стягнуто заборгованість з ОСОБА_2 у справі №2-683/11 перейшли до ОСОБА_1 , яким подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Такими є фактичні обставини у справі.

Правовідносини, наявні між учасниками судового розгляду на їх підставі з приводу заміни сторони виконавчого провадження, мають таке правове регулювання.

Згідно ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятоїстатті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихстаттею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зістаттею 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

З аналізу наведеного вище можна зробити висновок про те, що, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

У постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 ВП ВС, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначенихстаттею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписистатті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннямистатті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставістатті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятійстатті 442 ЦПК України.

У постановах ВС від 31.10.2018 у справі №2-а-3494/11 та від 27.08.2020 у справі №804/536/18 викладено правовий висновок про те, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованихстаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ВС наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У даній справі первісним стягувачем було ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк, яке здійснило відчуження прав вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» згідно договору від 14.03.2018. Потім ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» згідно договору від 26.12.2018 відступило права вимоги ТОВ Фінансова компанія «ФІНМАК», яка, в свою чергу, згідно договору від 30.01.2019 відступила права вимоги ОСОБА_1 , який є заявником у цій справі про заміну сторони виконавчого провадження для набуття процесуальних прав стягувача у виконавчому провадженні щодо боржника ОСОБА_2 .

Таким чином, враховуючи встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, а саме те, що права вимоги за кредитним договором, за яким судом стягнуто заборгованість з боржника ОСОБА_2 , набуто заявником ОСОБА_1 на підставі відповідного договору про відступлення права вимоги від 30.01.2019, апеляційний суд приходить до висновку про наявність процесуальних підстав для заміни сторони виконавчого провадження у даній справі, що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції.

При цьому не можна погодитися з апеляційними доводами скаржнику у справі проти заміни сторони виконавчого провадження з посиланням на різницю між сумою стягнення у виконавчому провадженні та розміром прав вимоги, що перейшли до нового кредитора, оскільки в даному випадку суд приймає рішення щодо заміни стягувача у виконавчому листі, отже новий кредитор буде реалізовувати своє право на стягнення кредитної заборгованості з боржника у межах, визначених у відповідному виконавчому листі.

Апеляційні доводи скаржника у справі про те, що відступлення прав вимоги за кредитними договорами може відбутися тільки на користь фінансової установи, а не фізичної особи, як у цій справі правовий висновок ВС від 16.12.2020 у справі №640/14873/19, апеляційним судом відхиляються, оскільки у вказаній постанові ВС зробив висновок про те, що відповідач не набув права здійснювати фінансові операції стосовно боржника, за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор. Тобто в даному випадку мова йде не про права заявника в цій справі здійснювати нарахування по кредитному договору, як помилково вважає скаржник, а про право отримати на свою користь стягнення вже наявного кредитного боргу за відповідним виконавчим листом.

Доводи скаржника у справі про неможливість заміни сторони виконавчого провадження з огляду на ненадання доказів на підтвердження обсягу права вимоги, що перейшло до нового кредитора, та ненадання доказів проведення оплати за договором цесії є безпідставними, оскільки суперечать наявним у справі доказам, зокрема, договору про відступлення прав вимоги від 30.01.2019 (а.с.17), згідно до п.2.1 якого вбачається, що права вимоги за договорами вказаними в п.1.1 цього договору, вважаються переданими з моменту підписання даного договору, а з п.2.2. вбачається, що на момент укладення вказаного договору цесії Цедент вже отримав відповідні кошти за договором від Цесіонарія ОСОБА_1 , про що свідчать підписи сторін договору, актом приймання-передачі документів від 30.01.2019 (а.с.19), з яких вбачається належне виконання сторонами умов договору щодо передачі та приймання відступлених прав вимоги в повному обсязі.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 14листопада 2018року усправі №2-1383/2010(провадження№ 14-308цс18)зроблено висновок,що ст.204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ураховуючи викладене,задоволення заявипро замінусторони правонаступникомздійснюється судомвідповідно донорм матеріальногоі процесуальногоправа,які непередбачають правосуду надаватина ційстадії оцінкуоспорюваним правочинам,що будепорушувати презумпціюїх правомірності( ст. 204 ЦК України).

У матеріалах цієї цивільної справи немає відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсним жодного з вищевказаних догворів про відступлення прав вимоги.

Висновок про те, що договір про відступлення прав вимоги на користь фізичної особи є оспорюваним (а не нікчемним) правочином, міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Сама по собі відсутність у нового кредитора дозволу на здійснення банківської діяльності чи надання фінансових послуг, ліцензії не свідчить про те, що він не може набути право вимоги за кредитним договором і договорами забезпечення за ним.

Такожколегія суддівне погоджуєтьсяз твердженнямиапелянта щодоневідповідності вимогамЗакону України«Про споживчекредитування» відступленняправа вимогиза договором проспоживчий кредит виключнона користьфінансової установиз оглядуна наступне.

Згідно довимог ст.18вказаного вищеЗакону,на положенняякої іпосилається апелянт,вбачається,що кредитодавець,який відступивправо вимогиза договоромпро споживчийкредит новомукредитору абозалучив колекторськукомпанію доврегулювання простроченоїзаборгованості,зобов`язаний протягом10робочих днівз дативідступлення прававимоги задоговором проспоживчий кредитновому кредиторуабо залученняколекторської компаніїдо врегулюванняпростроченої заборгованостіповідомити споживачау спосіб,визначений частиноюпершою статті25цього Законута передбаченийдоговором проспоживчий кредит,про такийфакт тапро передачуперсональних данихспоживача,а такожнадати інформаціюпро новогокредитора абоколекторську компаніювідповідно (найменування,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України,місцезнаходження,інформацію дляздійснення зв`язку-номер телефону,адресу,адресу електронноїпошти).Зазначений обов`язокзберігається зановим кредиторому разіподальшого відступленняправа вимогиза відповіднимдоговором.

Відступленняправа вимогиза договоромпро споживчийкредит допускаєтьсяфінансовій установі,яка відповіднодо законумає правонадавати коштиу позику,в томучислі наумовах фінансовогокредиту,та/абопослуги зфакторингу.

Уразі якщоособа,яка неє фінансовоюустановою,яка відповіднодо законумає правонадавати коштиу позику,в томучислі наумовах фінансовогокредиту,та/абопослуги зфакторингу,набуває правовимоги задоговором проспоживчий кредиту результатіправонаступництва абовідповідно дозакону,така особане маєправа самостійноврегульовувати простроченузаборгованість тазобов`язана залучитидо врегулюванняпростроченої заборгованостіколекторську компанію.Зазначена вимогане поширюєтьсяна Фондгарантування вкладівфізичних осіб. До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки).

Аналіз вказаної норми права дає суду підстави вважати, що законом не заборонено відступлення права вимоги фізичній особі за договором про споживчий кредит у результаті правонаступництва чи за законом, однак така особа лише не має права самостійно врегульовувати прострочену заборгованість та зобов`язана залучити до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію.

До того ж, вказана норма права набрала чинності з 21.07.2021 року, тоді як договір відступлення права вимоги між сторонами у даній справі укладено 30.01.2019, а оскаржувану ухвалу судом винесено 21.08.2019.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 21.08.2019 про заміну сторони виконавчого провадження в даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 442 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 21.08.2019 у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, боржник ОСОБА_2 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 22.02.2022.

Суддя-доповідач

Судді