Постанова

від 26.01.2022 по справі 518/164/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2882/22

Номер справи місцевого суду: 518/164/20

Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 19 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на підставі спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на підставі спадкування. У поданому позові просила суд 1) встановити належність земельної ділянки площею 0,228 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5125482500:02:001:0014 та земельної ділянки площею 0,897 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5125482500:02:001:0016 до складу спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті ОСОБА_3 ; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності на підставі спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,228 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5125482500:02:001:0014 та на земельну ділянку площею 0,897 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5125482500:02:001:0016.

04 березня 2020 року ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області позовну заяву було повернуто позивачу.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року (а.с.43-47).

11 серпня 2020 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року скасовано, а матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на підставі спадкування за законом направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.88-92).

19 березня 2021 року рішенням Ширяївського районного суду Одеської області у задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) відмовлено (а.с.176-183).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд прийняти постанову, якою скасувати рішення Ширяївського районного суду Одеської області ухвалене 19 березня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити (а.с.194-197).

08 червня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору (а.с.207-208).

01 липня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду (а.с.213-216).

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 27.01.2022 року, з`явилася позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 , інші учасники справи в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем у справі за позовом про визнання права власності в порядку спадкування є інші спадкоємці, які прийняли спадщину. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові. А також з того, що як зазначено позивачем у позовній заяві, іншим спадкоємцем ОСОБА_3 був син померлої ОСОБА_5 , однак позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_5 був сином ОСОБА_3 . Крім того, позивачем не доведено, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після ОСОБА_3 , тобто є її спадкоємцем, а доказів того, що ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_5 та взагалі має права на спадкове майно, позивачем не надано.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про одруження (а.с. 56, 57).

ОСОБА_3 з дня народження до ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Ширяївської селищної ради Одеської області від 11.01.2020 р.

ОСОБА_3 на праві власності належали дві земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,228 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5125482500:02:001:0014 (державний акт ЯИ№116581, а.с. 59) та земельна ділянка площею 0,897 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5125482500:02:001:0016 (державний акт ЯИ№116580, а.с 58).

З грудня 2008 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 проживала разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою ЖБК «Іллічівський-30» від 12.02.2020 р. та показанням свідка ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді зазначених вище земельних ділянок.

Вказаними спірними земельними ділянками після смерті ОСОБА_3 володіла та користувалась позивач ОСОБА_1 , що підтверджується показаннями свідків, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України,до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Апеляційний суд наголошує, що право власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки підтверджується правовстановлюючими документами державними актами на право власності на земельну ділянку. Вказане право власності померлого спадкодавця на земельні ділянки не оспорюється, належність земельних ділянок до складу спадщини презюмується.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що право власності на зазначені земельні ділянки входить до складу спадщини ОСОБА_3 , а томупозовні вимоги про встановлення належності спірних земельних ділянок до складу спадщини задоволенню не підлягають.

Відхиляючи доводи апелянта стосовно неправомірного відхилення судом першої інстанції показань свідка як доказу відмови нотаріуса у прийнятті заяви та у видачі свідоцтва про право власності на підставі спадкування за законом, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 .

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до положень ч. 23 Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разівідмовинотаріуса в оформленні права на спадщину особаможе звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Слід зазначити, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У постановіпро відмову,зокрема,зазначається провчинення якоїнотаріальної діїпросила особа,що звернуласядо нотаріуса(короткийзміст прохання)та причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину позивачу та взагалі не містить будь-яких інших відомостей й доказів звернення позивача до нотаріуса, до апеляційного суду вказані відомості апелянтом також не надано.

Одеський апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо неправильного тлумачення судом першої інстанції норми матеріального права стосовно відсутності зв`язку між правом на спадкування та фактом спільного проживання зі спадкодавцем, вважає необхідним зазначити наступне.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала на те, що так як вона проживала на момент смерті зі спадкодавцем то вважається такою, що фактично прийняла спадщину, крім цього позивачка наголошувала, що фактично особисто володіє, користується цим спадковим майном з 06 грудня 2009 року, опікується та утримує зазначене майно особисто.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, визначальним фактором є факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, в тому числі на момент відкриття спадщини.

В свою чергу, позивачем не подано належних доказів, що станом на день смерті ОСОБА_3 їх місце проживання було зареєстровано за однією адресою, а вимог про встановлення фактупостійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивачем не заявлено.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що не надано суду доказів того, що ОСОБА_5 був сином ОСОБА_3 . Показання свідків щодо вказаної обставини та визнання вказаної обставини відповідачем суд не приймає як доказ, оскільки родинні відносини між особами встановлюються відповідними документами (зокрема, свідоцтвом про народження, витягом з Реєстру актів цивільного стану, рішенням суду). Крім того, позивачем не доведено, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після ОСОБА_3 , тобто є її спадкоємцем.

З огляду на вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 19 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на підставі спадкування залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.02.2022 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Гірняк Л.А.

Комлева О.С.