Рішення

від 22.02.2022 по справі 497/2116/2021

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.02.2022

Справа № 497/2116/2021

Провадження № 2/497/97/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ковтун О.І.,

представника позивача Дерментлі Р.С.,

представника відповідача Драганова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг»</a> (надалі ТОВ «Агропрайм Холдинг») про стягнення заборгованості по орендній платі за землю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до судуз зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача суму не отриманої орендної плати за 2020 рік в розмірі 24 555.15 гривень, пеню в розмірі 26 885.90 гривень за кожний день прострочення, 3% річних в розмірі 736.65 гривень, відсоток інфляції в розмірі 2 924.52 гривень, витрати пов`язані зі збиранням доказів та виготовлення копій документів у розмірі 337.00 гривень, суму витрат пов`язаної з правничою допомогою адвоката у розмірі 13 300.00 гривень, суму судових витрат у розмірі 956.36 гривень судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач є власником земельних ділянок загальною площею 9.6448 га (надалі - земельні ділянки), які розташовані на території Василівської сільської територіальної громади Болградського району Одеської області (колишня Каракуртська сільська рада).

Зазначені земельні ділянки були надані відповідачу в оренду на підставі договорів оренди, укладених між позивачем та відповідачем, які були зареєстровані належним чином, і загальна сума орендної плати становить 24555.15 гривень.

У порушення вимог договорів оренди, що стосується своєчасного погашення заборгованості по оренді землі відповідач належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла зазначена заборгованість по договорам оренди у розмірі 24 55515 гривень. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, та окрім розміру заборгованості по орендній платі, просить також стягнути пеню в розмірі 26885.90 гривень, 3 відсотки річних 736.65 гривень та 2924.52 гривень відсоток інфляції.

Ухвалою від 16.11.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 07.12.2021 року о 09:00 годині (а.с.48), про що повідомлено сторін по справі (а.с.49).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами (а.с.50, 51).

01 грудня 2021 року відповідач надіслав на електронну пошту суду заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з необхідністю підготовки відзиву на позовну заяву (а.с.52-55).

Ухвалою суду від 07.12.2021 року судовий розгляд відкладено та повторно призначено на 29.12.2021 року о 09:00 годині (а.с.56-57), та вдруге повідомлено сторін по справі (а.с.58, 59, 60).

29.12.2021 року на адресу суду відповідачем подано письмові пояснення на позов, згідно яких останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі в зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю (а.с.65-69).

Не заперечуючи факту укладення договорів оренди з позивачем, відповідач свої заперечення мотивує тим, що від незалежних від ТОВ «Агропрайм Холдинг» причин, в осінньо-весняний період 2019-2020 рр. внаслідок обставин непереборної сили природного характеру, всі посіви на землях, розташованих на території Каракуртської сільської ради Болградського району, були знищені, а відтак підприємство не мало змоги виконати зобов`язання за договорами у повному обсязі.

Відповідач вказує на те, що у відповідності до п.9 укладених договорів оренди земельних ділянок, сторони погодилися, що орендна плата може виплачуватись у натуральній формі шляхом видачі сільськогосподарської продукції.

Так, на виконання договору оренди земельних ділянок:

- розміром 2.9595 га кадастровий номер 5121483600:01:002:0275

- розміром 0.6149 га кадастровий номер 5121483600:01:002:1057, укладеного між сторонами 13.09.2018 року,

зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2019 року, орендна плата по якому становить 9089.03 га, позивачу ОСОБА_1 видано орендну плату за 2020 рік у вигляді 350 кг озимої пшениці.

В рахунок сплати орендної плати за 2020 рік по договору оренди земельних ділянок від 20.12.2018 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.02.2019 року:

-розміром 2.9597 га кадастровий номер 5121483600:01:002:0276

-розміром 0.6149 кадастровий номер 5121483600:01:002:1058,

по якому орендна плата становить 9100.74 гривень, позивачу ОСОБА_1 було видано 350 кг озимої пшениці.

За договором оренди земельної ділянки розміром 0.5001 га кадастровий номер 5121483600:01:001:0001, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2019 року в рахунок виплати орендної плати в розмірі 1273.23 гривень позивачу ОСОБА_1 було видано 50 кг озимої пшениці.

31.12.2008 року між сторонами було укладеного договір оренди земельних ділянок, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2019 року розміром 2.001 га кадастровий номер 5121483600:01:001:0002, та згідно п.9 цього договору розмір орендної плати визначено в сумі 5092.15 гривень. На виконання умов цього договору видано орендну плату за 2020 рік в розмірі 200 кг озимої пшениці.

Таким чином, згідно заперечень відповідача, у 2020 році в рахунок сплати орендної плати за укладеними договорами оренди землі, позивачу ОСОБА_1 видано 950 кг озимої пшениці на загальну суму 5277.57 гривень.

При цьому, відповідно до положень Податкового кодексу України та п.10 укладених договорів оренди, ТОВ «Агропрайм Холдинг» виступає податковим агентом ОСОБА_1 , в зв`язку з чим відповідач утримав з позивача ОСОБА_1 суму 938.43 гривень податку на доходи фізичних осіб та 64.14 гривень військового збору.

Фактичний сума виплаченої орендної плати ОСОБА_1 у 2020 році становить 950.00 гривень, що в грошовому еквіваленті складає 4 275.00 гривень.

Окрім зазначеного, відповідач визнає, що загальна сума за 4 (чотирма) договорами оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Агропрайм Холдинг» та ОСОБА_1 складає:

- 9089.03 гривень за договором від 13.09.2018 року, загальна площа двох земельних ділянок 3.57 га;

- 9100.74 гривень за договором від 20.12.2018 року, загальна площа земельних ділянок 3.5746 га;

- 1273.23 гривень за договором від 20.12.2018 року, площа земельної ділянки 0.5001 га;

- 5092.15 гривень за договором від 31.12.2018 року, площа земельної ділянки 2.0001 га;

а разом 24555.15 гривень.

ТОВ «Агропрайм Холдинг» як податковий агент має утримати та перерахувати до державного бюджету військовий збір в розмірі 1.5 %, що дорівнюватиме 368.33 гривень та податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4353.63 гривень (24555.15 гривень 368.33 гривень) х 18%.

На думку відповідача ТОВ «Агропрайм Холдинг» до виплати позивачу ОСОБА_2 за 2020 рік мало б бути - 19833.19 гривень орендної плати (24555.15 гривень 4353.63 гривень (ПДФО) 368.33 гривень (ВЗ)).

З урахуванням суми виплаченої орендної плати позивачу ОСОБА_1 за 2020 рік в натуральній формі в розмірі 950 кг озимої пшениці вартістю 4275.00 гривень, то залишок не виплаченої орендної плати становить 15558.19 гривень (19833.19 гривень 4275.00 гривень).

Окрім зазначеного, відповідач просив врахувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що мали місце в 2020 році, які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами укладених договорів.

Разом з письмовими поясненнями, відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату вартості правової допомоги (а.с.85-87).

29.12.2021 року за участю сторін по справі судовий розгляд справи відкладено в зв`язку з необхідністю представнику позивача ознайомитися з письмовими поясненнями представника відповідача та повторно призначено на 11:00 годину 27.01.2022 року (а.с.88, 89).

17.01.2022 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача на письмові пояснення відповідача (а.с.90-94), заперечення на клопотання відповідача про зменшення затрат на оплату вартості правової допомоги (а.с.95-96), заява про додаткові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно яких позивач несе додаткові витрати на правову допомогу надані його представником в розмірі 4006.22 гривень (а.с.97-100).

26 січня 2022 року представник відповідача спрямував на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи та не можливість прибуття до суду в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі (а.с.101-102)

Ухвалою суду від 27.01.2022 року судовий розгляд відкладено та повторно призначено на 13:00 годину 22.02.2022 року (а.с.104).

В судовому засіданні 22.02.2022 року:

- позивач, подав заяву про підтримання своїх позовних вимог та розгляд справи у його відсутність (а.с.61);

- представник позивача підтримав вимоги позивача, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, надав пояснення з підстав зазначених в позові. Стверджував, що договорами чітко передбачені умови на яких ці договори були укладеній. Орендна плата за 2020 рік не була виплачена. Не зважаючи на те, що в цьому 2021 році врожай зернових дуже високий, однак відповідач так і не виконав умови договору, та не виплатив заборгованість, а тому має нести відповідальність. Форм-мажорні обставини можуть бути підтверджені виключно сертифікатом торгово-промислової палати України, тоді інші документи не можуть вважатися доказом наявності таких обставин.

Крім цього звернув увагу на акти обстеження посівів озимої пшениці під урожай 2020 року ТОВ «Агропрайм Холдинг» на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області, що затверджені директором товариства 23.07.2020 року, проте відсутня дата їх складання, та до складу комісії увійшла представник сільської ради землевпорядник ОСОБА_3 , яка не працювала в сільській раді в 2019-2020 роках, та не могла бути членом цієї комісії.

Також представник надав обґрунтування витрат на правову допомогу, вказавши, що неодноразово звертався до відповідача з запитом про надання копій документів та необхідної інформації, однак відповіді не отримував, в зв`язку з чим змушений був звернутися до Ради адвокатів Одеської області з питання притягнення директора ТОВ «Агропрайм Холдинг» до відповідальності за ненадання відповіді на запита, та у подальшому в постанові Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області визнано, що ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення за ч.5 ст.212-2 КУпАП.

На думку представника даний спір можливо було вирішити в позасудовому порядку та не доводити до суду, однак відповідач не скористався таким правом, а тому понесені позивачем витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані у повному обсязі.

- представник відповідача ОСОБА_5 (а.с.65-69) позовні вимоги не визнав, наполягав на відмові в задоволенні позовних вимогах. Стверджував, що спеціалізованою організацією чітко встановлено, що у 2020 році відбулась загибель сільськогосподарських культур. Одеською регіональною торгово-промисловою палатою було видано Висновок про загибель посівів на полях ТОВ «Агропрайм Холдинг» на території Болградського району Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року, в результаті чого відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме посівів озимої пшениці на площі 3103.39 га та озимого ячменю на площі 2336.89 га.

А тому на думку представника, з неналежних від ТОВ «Агропрайм Холдинг» причин, в осінній-весняний період 2019-2020 років внаслідок обставин непереборної сили природного характеру, всі посіви на землях, розташованих на території Василівської сільської ради Болградського району, були знищені.

Саме ця ситуація природного характеру завдала істотної шкоди ТОВ «Агропрайм Холдинг», збитки від загибелі врожаю (з урахуванням специфіки праці, пов`язаної із вирощуванням сільськогосподарської продукції) швидкому відшкодуванню не підлягають, у зв`язку з чим не можливо було в повному обсязі виконувати умови щодо орендної плати.

З цих підстав представник відповідача просив відмовити в позові позивачу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу оренди земельних ділянок, які регулюються нормами Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельних ділянок, загальною площею 9,6448 га, розташованих на території Василівської сільської територіальної громади Болградського району, Одеської області (колишня Каракуртська сільська рада) за кадастровими номерами: 5121483600:01:002:0275, 5121483600:01:002:1057, 5121483600:01:001:0001. 5121483600:01:002:0276, 5121483600:01:002:1058, 5121483600:01:001:0002, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРА № 957903 виданого 26.10.2010 року (а.с.8), копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННМ № 016624 виданого 13.12.2018 року (а.с.12), копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННМ № 016625 виданого 13.12.2018 року (а.с.19), копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №089562 (а.с.28).

13 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» з одного боку та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами договору, ОСОБА_1 , передав в оренду, строком на 7 (сім) років ТОВ «Агропрайм Холдинг» дві земельні ділянки:

- площею 2,96 га, кадастровий 5121483600:01:002:0275

- площею 0,61 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:1057,

загальна площаяких складає3,57га,та їхнормативна грошоваоцінка встановлена113618,86гривень (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору оренди від 13 вересня 2018 року, орендна плата визначена в розмірі не менше ніж 8% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, і на дату укладенні Договору, встановлено 9089,03гривень (а.с.6-7).

Право оренди земельної ділянки площею 2,96 га, кадастровий 5121483600:01:002:0275 та площею 0,61 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:1057, розташованої на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області зареєстровано 05.07.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.4, 5).

20 грудня 2018 року, між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агропрайм Холдинг» було укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передав в оренду, строком на 7 (сім) років, земельну ділянку площею 0,5001 га, кадастровий номер 5121483600:01:001:0001, нормативна грошова оцінка якої становить, на день укладення Договору - 15 915,35 гривень (п. 5 Договору) та визначена сума орендної плати в розмірі - 1273,23 гривень. (п. 9 Договору) (а.с.10-11).

17.04.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки площею 0,5001 га, кадастровий номер 5121483600:01:001:0001 в (а.с.9,14).

20 грудня 2018 року укладено ще один договір оренди землі між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агропрайм Холдинг». За умовами цього договору оренди землі орендодавець ОСОБА_1 передав в оренду, строком на 7 (сім) років, земельну ділянку загальною площею 3.5746 га, а саме:

- площею 2.9597га, кадастровий номер 5121483600:01:002:0276,

- площею 0,6149 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:1058,

нормативна грошова оцінка яких становить, на день укладення Договору - 113 759,25 гривень (п. 5 Договору), а сума орендної плати визначена в розмірі - 9100,74 гривень. (п. 9 Договору) (а.с.17-18).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.02.2019 зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 2.9597 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:0276 (а.с.15) та площею 0,6149 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:1058 (а.с.16).

31 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агропрайм Холдинг» укладено Договір оренди землі площею 2,0001 га, кадастровий номер 5121483600:01:001:0002, строком на 7 (сім) років (а.с.26-27), яка належить позиву на праві приватної власності на підставі Державного акту від 07 квітня 2003 року серії ІІІ-ОД №089562 (а.с.28).

Нормативно грошова оцінка вказаної земельні ділянки становить 63 651,84 гривень (п.5 Договору) (а.с.26-27). Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вставлена в розмірі не менш ніж 8% нормативно грошової оцінки земельної ділянки за рік, і на дату укладення Договору, складає 5092,15 гривень.

27.03.2019 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки площею 2,0001 га, кадастровий номер 5121483600:01:001:0002 (а.с.25).

Відтак позивачем передано в оренду земельні ділянки загальною площею 9,6448 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендна плата яких становить 24 555,15 гривень.

Дані обставини повністю визнаються відповідачем.

З відомостей на видачу озимої пшениці ТОВ «Агопрайм Холдинг» за 2020 рік Каракуртська сільська рада значиться, що позивач ОСОБА_1 отримав 950 кг (250 кг + 700 кг) озимої пшениці (а.с.80-81).

Даний факт був підтверджений представником позивача, однак останній не погодився з визначеною сумою вартості цієї пшениці, так як відповідачем не надано довідки про ринкову вартість озимої пшениці.

Згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків Державної податкової служби України від 11.06.2021 року за №29665 вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримав за 2020 рік дохід за оренду земельної ділянки від ТОВ «Агопрайм Холдинг» (податковий номер 36233605) в розмірі 5277.57 гривень, та сума утриманого податку становить 938.43 гривень (а.с.29).

А відтак, суд приймає дану довідку як належний доказ на підтвердження отримання позивачем доходу від оренди земельних ділянок, що виплачений відповідачем ТОВ «Агропрайм Холдинг», і з якого сплачено податок, оскільки інших документів щодо визначення вартості озимої пшениці в розмірі 5277.57 гривень за 950 кг суду не надано.

Виходячи з того, що орендна плата за договорами оренди мала бути виплачена позивачу в 2020 році в розмірі 24 555,15 гривень, фактично було видано 950 кг озимої пшениці на загальну суму 5 277.57 гривень, то залишок заборгованості по орендній платі становить 19277.58 гривень без урахування обов`язкових платежів (ПДФ + ВЗ).

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Нормами ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимогстатті 124 Земельного кодексу України, передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно зіст. 206 Земельного кодексу Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Законудоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 15 ЗУ «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, договір оренди землі обов`язково є платним. Розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, що слідує з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі».

Земельним Кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця нормаЗемельного Кодексу Україникореспондується відповідно зістаттею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в Договорах оренди землі, а саме в п. 27 - «Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати».

Відповідно до ч. 2 ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Права та обов`язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб.

Стаття 629 ЦК Українивстановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зістаттею 526 ЦКУ, зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбаченийзакономчи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов Договору.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Форс-мажорнимиобставинами(обставинаминепереборноїсили)є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг»</a> є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний). Тобто, рентабельність та фінансове становище підприємства в силу специфіки виду своєї господарської діяльності залежить від ступеню врожайності.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що у осінній-весняний період 2019-2020 рр. спостерігалися несприятливі погодні умови (засуха та заморозки), які призвели до загибелі на території Болградського району Одеської області значної кількості площ озимих сільськогосподарських культур, що підтверджується:

- Актами обстеження посівів озимих культур (пшениці та ячменю) на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області від 05.05.2020 року (а.с.70,71),

- Довідкою Гідрометцентру Чорного та Азовського морів № 517/-09 від 08.05.2020 року (а.с.72),

- Протоколом №24 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації від 19 травня 2020 року (а.с.73);

- Протоколом №25 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій облдержадміністрації від 12.06.2020 року (а.с.74-75).

Так, відповідно до вказаного протоколу комісія вирішила відповідно до пункту 8 розділу II Кваліфікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.08.2018 №658. зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 28 серпня 2018 року за № 969/32421. Національного класифікатора надзвичайних ситуацій ДК 019.2010, пунктів 4.5 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року, ситуацію, що склалася в агропромисловому секторі економіки Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов 2019-2020 років, класифікувати як надзвичайну ситуацію природного характеру державного рівня (код надзвичайної ситуації 20323-НС, пов`язана з масовим засиханням та загибеллю посівів унаслідок засухи) (а.с.74-75).

Відповідно до складеного Одеською регіональною торгово-промисловою палатою Висновку про загибель посівів (вих. № 2003-14/376 від 21.07.2020 р.) підтверджено, що на полях ТОВ «Агропрайм Холдинг» на території Болградського району Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме - посівів озимої пшениці на площі 3 103,39 га та озимого ячменю на площі 2336,89 га (а.с.76-77).

Однак, за змістом частини 1 вказаної статті Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорніобставини(обставининепереборноїсили) та видають сертифікатпротакіобставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже,єдинимналежнимдоказом,щопідтверджуєнастання обставиннепереборноїсили(форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідач, отримавши від позивача в оренду земельні ділянки, взявши на себе зобов`язання, передбачені договорами оренди земельних ділянок, не виконав безпідставно умови договорів та не здійснив повну їх оплату, оскільки не надав суду сертифікат Торгово-промисловоїпалатиУкраїнина підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», до обставин,щоєпідставою длявідстроченнягрошовихзобов`язань або податкового боргу заявника належать обставининепереборноїсили,діяякихможе бутивикликанавинятковимипогодними умовамиістихійнимлихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є: висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.

Таким чином, наявність у відповідача Висновку про загибель посівів (вих. № 2003-14/376 від 21.07.2020 р.) Одеської регіональної торгово-промислової палати, свідчить лише про наявність обставин, що є підставою для відстрочення грошових зобов`язань.

А відтак, відповідач не звільняється від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання за договорами оренди землі укладених з позивачем ОСОБА_1 .

Укладаючи договір оренди позивач та відповідач погодили усі умови, в тому числі щодо орендної плати, але відповідач не надав відповідних доказів, які б підтверджували сплату ним орендної плати. Також, відповідач не скористався іншими встановленими законодавством способами щодо належного виконання ним взятих на себе обов`язків зі сплати орендних платежів.

Отже, на момент укладення Договору оренди землі існували певні обставини, які гарантували як одній, так і іншій стороні, права користування землею та отримання за її користування орендної плати.

Зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_1 було передано в оренду відповідачу ТОВ «Агропрайм Холдинг» згідно укладених договорів оренди землі (про які суд зазначав вище) земельні ділянки загальним розміром 9.6457 га, згідно яких загальний розмір орендної плати становить 24555.25 гривень, з урахуванням фактично виплаченої орендної плати позивачу за 2020 рік в розмірі 5277.57 гривень (у вигляді натуроплати 950 кг озимої пшениці), з яких перераховано податок 938.43 гривень, то розмір невиплаченої орендної плати позивачу за 2020 рік становить 19327.68гривень (з яких підлягають утриманню обов`язкові платежі ПДФО 18% + ВЗ 1.5%).

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, індексу інфляції і трьох відсотків річних:

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Положеннями ст.625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання:

ч.1 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

ч.2 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 41 Договору оренди землі від 16 липня 2019 року також встановлено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Суд приймає до уваги, що не своєчасне виконання зобов`язання відповідачем відбулось з незалежних від ТОВ «Агропрайм Холдинг» причин, оскільки в осінній-весняний період 2019-2020 рр. внаслідок обставин непереборної сили природного характеру, всі посіви на землях, розташованих на території Каракуртської сільської ради Болградського району, були знищені.

Вказана ситуація природного характеру завдала істотної шкоди ТОВ «Агропрайм Холдинг», збитки від загибелі врожаю (з урахуванням специфіки праці, пов`язаної із вирощуванням сільськогосподарської продукції), тобто не виплата орендної плати за користування земельною ділянкою позивача за 2020 рік, сталася не з вини відповідача, а відтак в силу пункту 38 Договорів оренди землі від 13 вересня 2018 року, від 20 грудня 2018 року, від 31 грудня 2018 року відповідач звільняється від відповідальності за прострочення сплати цих платежів, але не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання, передбачене договором у повному обсязі.

З цих підстав, вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Агропрайм Холдинг» на свою користь пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання за договорами оренди землі від 13 вересня 2018 року, від 20 грудня 2018 року, від 31 грудня 2018 року задоволенню не підлягають.

Щодо доводів представника позивача, що Акти обстеження посівів озимої пшениці під урожай 2020 року ТОВ «Агропрайм Холдинг» на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області, затверджені генеральним директором 23.07.2020 року (а.с.70, 71) не можуть прийматися до уваги судом з тих підстав, що один із членів цієї комісії представник сільської ради землевпорядник Іванова Н.З. в 2019-2020 роках не працювала в сільській раді (а.с.93,114), суд до уваги не приймає та розцінює критично, оскільки окрім ОСОБА_3 було це 7 членів комісії, які засвідчили акти своїми підписами. До теперішнього часу вказані акти ніким не були оскаржені і не були скасовані.

Також, наразі є дійсними:

- Протоколом №24 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації від 19 травня 2020 року (а.с.73);

- Протоколом №25 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій облдержадміністрації від 12.06.2020 року (а.с.74-75);

- Висновок про загибель посівів (вих. № 2003-14/376 від 21.07.2020 р.), складений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, згідно якого на полях ТОВ «Агропрайм Холдинг» на території Болградського району Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме - посівів озимої пшениці на площі 3 103,39 га та озимого ячменю на площі 2336,89 га (а.с.76-77).

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування в частині стягнення заборгованості по орендній платі доведений частково позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Тоді як вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання умов договорів оренди землі щодо виплати орендної плати є безпідставними.

Судом також враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Щодо витрат на правничу допомогу:

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року№ 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст.26 ч.ч.1,3 вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п.3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року (справа № 1-23/2009), щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічні рішення були постановлені у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), в якій зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц. та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року (справа 671/1957/20).

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом Дерментлі Родіоном Савелійовичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 002741, видане на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 21.10.2015 року).

Підставами для надання позивачу правничої допомоги адвокатом Дерментлі Р.С. були:

- договір про надання правової допомоги від 03.05.2021 року укладений між адвокатом Дерментлі Р.С. та Дерментлі К.С., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо здійснення захисту компетентно і добросовісно та використовувати передбачені законодавством України засоби, способи і методи захисту, а ОСОБА_1 зобов`язався виплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги. Пунктом 5 цього договору визначені «Гонорарні відносини та компенсація додаткових витрат», де в п.5.1 вказано, що « за надання правової допомоги клієнт, тобто ОСОБА_1 зобов`язується виплатити захиснику гонорар за договором між сторонами, що знаходить своє підтвердження в додаткових угодах. Згідно п.5.3 договору слідує, що отримання грошових виплат (гонорару та додаткових витрат) підтверджується розрахунком оплати за надання правової допомоги (а.с.33);

- додаткова угода про надання правової допомоги від 03.05.2021 року укладена між адвокатом Дерментлі Р.С. та Дерментлі К.С., в якій визначено гонорар адвоката в розмірі 13300.00 гривень. Зазначено про фактичне внесення грошових коштів: 03.05.2021 року 500 гривень, 11.06.2021 року 500 гривень, 17.07.2021 року 500 гривень, 21.08.2021 року 500 гривень, 25.09.2021 року, 29.10.2021 року 500 гривень, на загальну суму 3000 гривень. Дана угода підписана адвокатом Дерментлі Р.С. та позивачем ОСОБА_1 (а.с.34);

- розрахунок оплати за надання правової допомоги ОСОБА_1 на суму 13300.00 гривень, з яких фактично сплачено 3000.00 гривень (а.с.35).

- чеки послуг ксерокопії, у сфері фотографії на суму 267.00 гривень (44.00 + 177.00 + 46.00 гривень) (а.с.31);

- квитанції на відправку поштової кореспонденції до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області та ТОВ «Агропрайм Холдинг» на суму 70.00 гривень (а.с.30).

В позовній заяві позивачем зазначено про понесення ним витрат на правову допомогу в розмірі 13300,00гривень та 337.00гривень на виготовлення копій документів, які просив стягнути з відповідача (а.с.1-2).

Крім цього, 17 січня 2022 року представник позивача на адресу суду надіслав заяву про додаткові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 4006.22 гривень, які має понести позивач ОСОБА_1 (а.с.97).

Згідно доводів цієї заяви, представник позивача стверджує, що ним понесені додаткові витрати пов`язані з: - необхідністю вивчення письмових пояснень відповідача, на що витрачено 1 годину робочого часу, що дорівнює 100.00 гривень - необхідністю здійснення запиту з метою перевірки заперечень відповідача, що дорівнює 100 гривень та витрати на його виготовлення і роздруківку вартістю 200 гривень (а.с.98), - необхідністю підготовки письмової відповіді на пояснення відповідача, вартістю 1400 гривень (а.с.90-94), - заперечень на клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, вартістю 450 гривень (а.с.95-96). Для цього ним, захисником було витрачено: - електричну енергію для роботи комп`ютера та принтера, - фарба, - папір, для роздруківки складених документів, вартістю 200 гривень- необхідність виготовлення копій документів на суму 6.00 гривень (а.с.100).

Також, представник позивача вказує на те, що ним понесені витрати на проїзд з с.Ліски Одеського району, де він проживає до суду в м. Болград Одеської області на власному автотранспорті Kia Sorento, д/н НОМЕР_1 , який був заправлений дизельним паливом у кількості 51.4 літри на суму 1550.22 гривень, додавши копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копію чеку на паливо (а.с.99).

Перед початком судового засідання 22.02.2022 року представник позивача надав квитанцію на придбання пального на ПАТ «Укрнафта» на суму 990.00 гривень, яке було ним використано на заправку власного автотранспорту для прибуття в судове засідання (а.с.116).

Відповідач з сумою витрат позивача на професійну правничу допомогу не погодився та ним заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, які на погляд відповідача в цілому можуть становити 2000.00 гривень (а.с.85-87).

Представник відповідача вказував на те, що представник позивача мав можливість прибути до суду скориставшись міжміським автобусним сполученням, а не особистим автотранспортом, що позовну заяву до суду можливо було надіслати поштовим листом, та не приїжджати до суду за 250 км особисто. Не було також необхідності у представника позивача особисто привозити запит до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, оскільки його можливо було надіслати його поштовим зв`язком. Тобто, представник відповідача вважав ці затрати представника позивача зайвими, і які не можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача.

В свою чергу, представник позивача 17.01.2022 року подав суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату вартості правової допомоги (а.с.95-96).

Виходячи з аналізу доказів, наданих представником позивача, на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги, приймаючи до уваги заперечення з цього приводу відповідача, який наполягав на зменшенні витрат на правову допомогу суд дійшов наступного висновку.

Так, дійсно представник позивача ОСОБА_6 надавав правову допомогу позивачу ОСОБА_1 у даній справі, та який має право на відшкодування витрат, понесених на правову допомогу у цій справі, які мають бути документально підтвердженими, справедливими і співмірними заявленим вимогам.

Разом з цим, доводи представника позивача про прибуття до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області для отримання копії постанови суду 23.09.2021 року, в зв`язку з чим нарахована сума витрат в розмірі 2400 гривень (а.с.35), прибуття до Болградського районного суду Одеської області 16.11.2021 року для подання позовної заяви, та як наслідок обраховано витрати в розмірі 2400 гривень, суд вважає не доцільними і безпідставними, оскільки подання позову ЦПК України передбачено також іншим, зручним для позивача способом - електронним, поштовим зв`язком, кур`єрським, тоді як представником обрано найдорожчий спосіб, а тому такі витрати є зайвими та не можуть бути задоволені судом.

Щодо витрат представника позивача на проїзд до м. Болград і в зворотному напрямку, то відповідно до статті 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з явкою до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказав, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Матеріалами цієї справи підтверджується прибуття представника позивача до суду: 07.12.021 року (а.с.55а, 56-57, 59), 29.12.2021 року (а.с.88, 89), 27.01.2022 року (а.с.106), 22.02.2022 року (а.с.117).

Разом з цим, представник позивача прибував до суду на власному автотранспорті, на заправку якого понесені значні кошти, тоді як між с.Ліски Одеського району, м.Одеса та м.Болград Одеської області існує міжміське автобусне сполучення, вартість квитка в один бік становить 250.00 гривень, та додатково з с.Ліски до м.Одеса не більше 50.00 гривень, а тому витрати на явку представника позивача у судове засідання становлять обов`язкову необхідність в розмірі 600.00 гривень, а разом в 4-ри судових засідань - в розмірі 2400 гривень. Більш того, представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження норми споживання палива транспортним засобом, яким він користується, виходячи з технічних характеристик транспортного засобу з розрахунку кількість пального на 100 км. А тому, решта витрат на пальне - це особисте бажання представника позивача щодо підвищених вимог комфорту, тому ці витрати слід залишити на його відповідальності чи на відповідальності позивача.

Натомість у розглядуваній справі неможливість використання для явки до суду транспорту загального користування, окрім як власного, представником позивача належними та допустимими доказами не обґрунтована.

Суд приймає до уваги фактично витрачений час представником позивача на: - ознайомлення з документами, необхідними для складання позовної заяви, складання запитів та отримання відповідей, складання і роздруківка позовної заяви, заяви про витребування доказів, складання відповідей на пояснення відповідача, заперечень на клопотання відповідача, виготовлення копій документів доданих до позовної заяви та інших, що надавалися протягом розгляду справи, оплату судового збору, поїздку до суду та участь в судових засіданнях.

Суд також звертає увагу, що представник позивача в позовній заяві окремо просить стягнути витрати з відповідача на виготовлення копій документів в розмірі 337.00 гривень, та одночасно зазначає тричі витрати на виготовлення копій документів в розрахунку оплати за надання правничої допомоги на загальну суму 300.00 гривень (а.с.2, 35).

Крім того, суд зважає на висловлену правову позицію Європейським судом з прав людини, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі і під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2010, № 33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, № 37246/04).

Виходячи з наведеного, а також враховуючи, що розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову, суд вважає, що заявлені фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу є занадто високими та не співмірними, та визначає обсяг витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000.000 гривень.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму 8000.00 гривень є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг для розгляду справи у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи тапідсумовуючи наведеневище,суд приходитьвисновку,що вимоги позивача в частині стягнення витрат на правову допомогупідлягають частковомузадоволенню таз ТОВ«Агропрайм Холдинг»на користьпозивача слідстягнути 8000.00 гривень.

Щодо судових витрат:

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Загальна сума заявлених вимог позивачем складала: 55102.22 гривень = 24555.15 грн. (заборгованість по орендній платі) + 26 885.90 грн. (пеня) + 736.65 грн. (3% річних) + 2924.52 грн. (відсоток інфляції).

Судовий збір сплачений позивачем в сумі 951.60 гривень (а.с.3).

Згідно з цим рішенням суду задоволено вимоги на загальну суму 19327.68гривень (заборгованість за орендною платою).

Здійснюючи розрахунок суми судового збору, суд враховує висновок ВС, викладений в постанові від 27.08.2020 року справа №188/1815/17.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 333.78 гривень (розмір заявлених вимог 55 102.22 гривень (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню 19327.68 гривень (35%), розмір судового збору, що сплачений при зверненні до суду з цим позовом 951.60 гривень (951.60грн х 19 327.68 грн : 55 102.22 = 333.78 гривень).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Агропрайм Холдинг»(надаліТОВ «АгропраймХолдинг»)про стягненнязаборгованості поорендній платіза землю задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг»</a>: вул.Білгород-Дністровська, буд.154, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 36233605

на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Болградським РС УМВС України в Одеській області від 11.03.1996 року, РНОКПП НОМЕР_3 ,

- заборгованість по виплаті орендної плати за 2020 рік в сумі 19327.68гривень (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять сім гривень шістдесят вісім копійок), з якої підлягають утриманню обов`язкові платежі: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір;

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000.00гривень (вісім тисяч гривень);

- судовий збір в розмірі 333.78гривень (триста тридцять три гривні сімдесят вісім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 23.02.2022 року.

Суддя С.В.Кодінцева