Постанова

від 25.11.2022 по справі 497/2116/2021

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6835/22

Справа № 497/2116/2021

Головуючий у першій інстанції Кодінцева С. В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» та ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 23 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача суму неотриманої орендної плати за 2020 рік в розмірі 24555,15 грн, пеню в розмірі 26885,90 грн за кожний день прострочення, 3% річних в розмірі 736,65 грн, відсоток інфляції в розмірі 2924,52 грн, витрати пов`язані зі збиранням доказів та виготовлення копій документів у розмірі 337 грн, суму витрат пов`язаної з правничою допомогою адвоката у розмірі 13300 грн, суму судових витрат у розмірі 956,36 грн судового збору.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що він є власником земельних ділянок загальною площею 9,6448 га, які розташовані на території Василівської сільської територіальної громади Болградського району Одеської області (колишня Каракуртська сільська рада). Зазначені земельні ділянки були надані відповідачу в оренду на підставі договорів оренди, укладених між позивачем та відповідачем, які були зареєстровані належним чином, загальна сума орендної плати становить 24555,15 грн.

Позивач вказує, що в порушення вимог договорів оренди, що стосується своєчасного погашення заборгованості по оренді землі, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла зазначена заборгованість по договорам оренди у розмірі 24555,15 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, та окрім розміру заборгованості по орендній платі, просив також стягнути пеню в розмірі 26885,90 грн, 3 відсотки річних 736,65 грн та 2924,52 грн відсоток інфляції (а.с. 1-2 зворот).

23 лютого 2022 року рішенням Болградського районного суду Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» на користь ОСОБА_1 : - заборгованість по виплаті орендної плати за 2020 рік в сумі 19327,68 грн, з якої підлягають утриманню обов`язкові платежі: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір; - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн; - судовий збір в розмірі 333,78 грн (а.с. 122-129).

23 березня 2022 року засобами поштового зв`язку на адресу Одеського апеляційного суду направлено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» на рішення Болградського районного суду Одеської області від 23 лютого 2022 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає його таким, що ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Так, апелянт виклав фактичні обставини справи та зазначив, що всього у 2020 році в рахунок оплати оренди ОСОБА_1 отримав 950 кг озимої пшениці, вартість якої була обчислена в розмірі 5277,57 грн. При цьому, апелянт вказав на те, що відповідно до Податкового кодексу України та п. 10 укладених між сторонами договорів оренди землі ТОВ «Агропрайм Холдинг» виступає податковим агентом ОСОБА_1 , а тому товариством було обраховано, утримано та перераховано до Державного бюджету України податок на доходи фізичних осіб за позивача, а також військовий збір. Також, не погоджуючись із розрахунком заборгованості позивача, апелянт в апеляційній скарзі наводить власний розрахунок. Окрім того, апелянт вважає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не була застосована стаття 617 ЦК України. Апелянт повідомляє, що в осінньо-весняний період 2019-2020 років спостерігалися несприятливі погодні умови, які призвели до загибелі на території Болградського району Одеської області значної кількості площ озимих сільськогосподарських культур. Апелянт вказав, що внаслідок довготривалої посухи та весняних заморозків ТОВ «Агропрайм Холдинг» зазнало значних збитків через загибель сільськогосподарських культур та недоотримання врожаю. Апелянт також зазначив, що на підтвердження вказано до суду першої інстанції було надано докази, які досліджувалися судом, однак не були взяті до уваги при ухваленні рішення. З огляду на викладене, апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25 квітня 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 23 лютого 2022 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 178 ЦПК України відповідачу було надано 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позовну заяву, однак відповідач своїм правом не скористався. Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції в порушення ч. 8 ст. 178 ЦПК України враховано як докази пояснення генерального директора ТОВ «Агропрайм Холдинг» на позовну заяву від 28.12.2021 року №1973, акти обстеження посівів озимих культур на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області від 05.05.2020 року та інші документи. Також, апелянт звертає увагу на те, що акти обстеження посівів озимих культур із датою 05.05.2020 року йому, як позивачу, не надавалися та в судовому засіданні з вказаною датою не досліджувалися. Апелянт вважає, що зазначені акти не можуть визнаватися судом достовірними доказами, тому що засвідчені в цих актах дані викликають сумніви щодо наявності взагалі обставин непереборної сили. При цьому, апелянт зазначає, що порушення строків виплати орендної плати за користування земельними ділянками у 2020 році є порушенням ст. 526 ЦК України, що відповідно до ст. 611 ЦК України, на його думку, є підставою для стягнення неустойки, а тому не погоджується із висновками суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Серед іншого, апелянт зазначив, що мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при стягненні витрат на правову допомогу не кореспондуються із висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12876/19 щодо визначення розміру гонорару адвоката. З огляду на викладене, апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути на його користь з відповідача суму неотриманої орендної плати за 2020 рік в розмірі 19327,68 грн, пеню в розмірі 21163,81 грн за кожний день прострочення, 3% річних в розмірі 579,83 грн, відсоток інфляції в розмірі 2301,93 грн, суму витрат, пов`язаної з правничою допомогою адвоката у розмірі 13300 грн, суму судових витрат у розмірі 956,36 грн судового збору за звернення до суду із позовною заявою та 1434,54 грн за подання апеляційної скарги, а також додаткові витрати у розмірі 4996,22 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» та ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 23 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю, було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22 червня 2022 року до Одеського апеляційного суду представником ОСОБА_1 адвокатом Дерментлі Родіоном Савелійовичем надано відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Агропрайм Холдинг», в якому представник позивача зазначив, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню лише в частині вимог про скасування рішення суду першої інстанції, а щодо вимоги про ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в повному обсязі, не підлягає задоволенню з підстав, які наведені ним в апеляційній скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги частково підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, отримавши від позивача в оренду земельні ділянки, взявши на себе зобов`язання, передбачені договорами оренди земельних ділянок, не виконав безпідставно умови договорів та не здійснив повну їх оплату, оскільки не надав суду сертифікат Торгово-промислової палати України на підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що наявність у відповідача висновку про загибель посівів (вих. №2003-14/376 від 21.07.2020 року) Одеської регіональної торгово-промислової палати свідчить лише про наявність обставин, що є підставою для відстрочення грошових зобов`язань, а, відтак, відповідач не звільняється від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання за договорами оренди землі укладених з позивачем ОСОБА_1 . Також, суд першої інстанції прийняв до уваги те, що несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем відбулося з незалежних від ТОВ «Агропрайм Холдинг» причин, оскільки в осінній-весняний період 2019-2020 років внаслідок обставин непереборної сили природного характеру, всі посіви на землях, розташованих на території Каракуртської сільської ради Болградського району, були знищені. Вказана ситуація природного характеру, як зазначив суд першої інстанції, завдала істотної шкоди ТОВ «Агропрайм Холдинг», збитки від загибелі врожаю, тобто не виплата орендної плати за користування земельною ділянкою позивача за 2020 рік, сталася не з вини відповідача, а відтак в силу пункту 38 Договорів оренди землі від 13 вересня 2018 року, від 20 грудня 2018 року, від 31 грудня 2018 року відповідач звільняється від відповідальності за прострочення сплати цих платежів, але не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання, передбачене договором у повному обсязі. З цих підстав суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Агропрайм Холдинг» на свою користь пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання за договорами оренди землі від 13 вересня 2018 року, від 20 грудня 2018 року, від 31 грудня 2018 року, задоволенню не підлягають (а.с. 125-125 зворот).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційні скарги, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи та оцінка апеляційного суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, загальною площею 9,6448 га, розташованих на території Василівської сільської територіальної громади Болградського району, Одеської області (колишня Каракуртська сільська рада) за кадастровими номерами:

- 5121483600:01:002:0275 та 5121483600:01:002:1057 (відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом ВРА № 957903, виданого 26.10.2010 року) (а.с. 8);

- 5121483600:01:001:0001 (відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННМ № 016624, виданого 13.12.2018 року) (а.с. 12);

- 5121483600:01:002:0276 (відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННМ № 016625, виданого 13.12.2018 року) (а.с. 19);

- 5121483600:01:002:1058 (відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННМ № 016626, виданого 13.12.2018 року) (а.с. 22);

- 5121483600:01:001:0002 (відповідно до копії ) державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №089562 (а.с. 28).

13 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами договору ОСОБА_1 передав в оренду, строком на 7 (сім) років ТОВ «Агропрайм Холдинг» дві земельні ділянки: площею 2,96 га, кадастровий 5121483600:01:002:0275, та площею 0,61 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:1057, загальна площа яких складає 3,57 га, та їх нормативна грошова оцінка встановлена 113618,86 грн (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору оренди від 13 вересня 2018 року, орендна плата визначена в розмірі не менше ніж 8% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, і на дату укладенні Договору встановлено 9089,03 грн (а.с. 6-7).

Право оренди земельної ділянки площею 2,96 га, кадастровий 5121483600:01:002:0275 та площею 0,61 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:1057, розташованої на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області зареєстровано 05.07.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 4, 5).

20 грудня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агропрайм Холдинг» було укладено договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_1 передав в оренду, строком на 7 (сім) років, земельну ділянку площею 0,5001 га, кадастровий номер 5121483600:01:001:0001, нормативна грошова оцінка якої становить, на день укладення Договору - 15915,35 грн (п. 5 Договору) та визначена сума орендної плати в розмірі - 1273,23 гривень. (п. 9 Договору) (а.с. 10-11).

17 квітня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки площею 0,5001 га, кадастровий номер 5121483600:01:001:0001 (а.с. 9, 14).

20 грудня 2018 року укладено ще один договір оренди землі між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агропрайм Холдинг». За умовами цього договору оренди землі орендодавець ОСОБА_1 передав в оренду, строком на 7 (сім) років, земельну ділянку загальною площею 3.5746 га, а саме: площею 2,9597 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:0276 та площею 0,6149 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:1058, нормативна грошова оцінка яких становить на день укладення Договору - 113759,25 грн (п. 5 Договору), а сума орендної плати визначена в розмірі - 9100,74 грн (п. 9 Договору) (а.с. 17-18).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 лютого 2019 року зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 2,9597 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:0276 (а.с.15) та площею 0,6149 га, кадастровий номер 5121483600:01:002:1058 (а.с. 16).

31грудня 2018року між ОСОБА_1 та ТОВ«Агропрайм Холдинг»укладено Договіроренди земліплощею 2,0001га,кадастровий номер5121483600:01:001:0002,строком на7(сім)років. Нормативно грошова оцінка вказаної земельні ділянки становить 63651,84 грн (п. 5 Договору). Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вставлена в розмірі не менш ніж 8% нормативно грошової оцінки земельної ділянки за рік, і на дату укладення Договору, складає 5092,15 гривень (а.с.26-27). Право оренди земельної ділянки площею 2,0001 га, кадастровий номер 5121483600:01:001:0002 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 березня 2019 року (а.с. 25).

Таким чином, позивачем передано в оренду земельні ділянки загальною площею 9,6448 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендна плата за якими становить 24555,15 грн (9089,03 грн + 1273,23 грн + 9100,74 грн + 5092,15 грн).

У позовній заяві представник ОСОБА_1 вказував на те, що станом на день звернення до суду орендну плату за 2020 рік орендарем не сплачено, а тому вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за оренду земельних ділянок у розмірі 24555,15 грн, пеня в розмірі 26885,90 грн за кожен день прострочення, 3 відсотки річних у розмірі 736,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 2924,52 грн (а.с. 2).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця.

Статтею 21 вищезгаданого Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із обов`язків землекористувача відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України та ст. 25 Закону України «Про оренду землі» є, зокрема, своєчасна сплата орендної плати.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, у осінній-весняний період 2019-2020 року спостерігалися несприятливі погодні умови (засуха та заморозки), які призвели до загибелі на території Болградського району Одеської області значної кількості площ озимих сільськогосподарських культур. Вказана ситуація природного характеру, як зазначає відповідач, завдала істотної шкоди ТОВ «Агропрайм Холдинг», збитки від загибелі врожаю (з урахуванням специфіки праці, пов`язаної із вирощуванням сільськогосподарської продукції) швидкому відшкодуванню не підлягають, у зв`язку з чим неможливо було в повному обсязі виконати умови щодо виплати орендної плати. Тому, посилаючись на ч. 1 ст. 617 ЦК України та п. 38 договорів оренди земельних ділянок, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у повному обсязі (а.с. 67-68).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав наступні докази:

- копії актів обстеження посівів озимих культур (пшениці та ячменю) на території Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області від 23.07.2020 року (а.с. 70-71);

- копію довідки ОСОБА_2 та Азовського морів № 517/-09 від 08.05.2020 року (а.с. 72);

- копію протоколу №24 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації від 19 травня 2020 року (а.с. 73);

- копію протоколу №25 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій облдержадміністрації від 12 червня 2020 року (а.с. 74-75);

- копії висновків Одеською регіональною торгово-промисловою палатою висновку про загибель посівів на полях ТОВ «Агропрайм Холдинг» вих. № 2003-14/376 від 21.07.2020 року та вих. №2003-14/637 від 02.12.2020 року (а.с. 76-79).

Зі змісту протоколу №25 вбачається, що комісія вирішила відповідно до пункту 8 розділу II Кваліфікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.08.2018 №658. зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 28 серпня 2018 року за № 969/32421, Національного класифікатора надзвичайних ситуацій ДК 019.2010, пунктів 4.5 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року, ситуацію, що склалася в агропромисловому секторі економіки Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов 2019-2020 років, класифікувати як надзвичайну ситуацію природного характеру державного рівня (код надзвичайної ситуації 20323-НС, пов`язана з масовим засиханням та загибеллю посівів унаслідок засухи) (а.с. 75 зворот).

Відповідно до складеного Одеською регіональною торгово-промисловою палатою висновку про загибель посівів (вих. № 2003-14/376 від 21.07.2020 року) на полях ТОВ «Агропрайм Холдинг» на території Болградського району Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме посівів озимої пшениці на площі 3103,39 га та озимого ячменю на площі 2336,89 га (а.с.77),

Разом з тим, згідно зі складеним Одеською регіональною торгово-промисловою палатою висновком про загибель посівів (вих. №2003-14/637 від 02.12.2020 року) на полях ТОВ «Агропрайм Холдинг» на території Болградського району Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме посівів озимоїпшениці наплощі 2553,99га таозимого ячменюна площі1913,28га (а.с. 79). Тобто, вказані висновки містять розбіжності у розмірі площі земельних ділянок, що зазнали загибелі сільськогосподарських культур внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та навесні 2020 року. При цьому, відповідачем не пояснюється в результаті чого у висновках від 21.07.2020 року та від 02.12.2020 року різняться відомості щодо площ, на яких сталася загибель сільськогосподарських культур.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Таким чином, тягар доказування наявності форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення ТОВ «Агропрайм Холдинг» від відповідальності за порушення зобов`язання, покладається саме на відповідача.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи сертифіката Торгово-промислової палати, а також суперечливість наданих товариством доказів щодо засвідчення форс-мажорних обставин, які б доводили об`єктивну неможливість виконання взятих на себе зобов`язань з оплати оренди за земельні ділянки, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено, що нездійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 щодо орендної плати за землю сталося внаслідок випадку або непереборної сили, які не залежали від відповідача, а тому останній не звільняється від відповідальності за таке порушення в порядку ст. 617 ЦК України.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Як вже зазначалося вище, загальна сума орендної плати за 4 договорами оренди земельних ділянок за 2020 рік становить 24555 гривень 15 копійок.

З відомостей на видачу озимої пшениці ТОВ «Агропрайм Холдинг» за 2020 рік Каракуртська сільська рада вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримав 950 кг (250 кг + 700 кг) озимої пшениці (а.с. 80-81). Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків Державної податкової служби України від 11 червня 2021 року за №29665 позивач ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків з Державного реєстру НОМЕР_1 ) отримав за 2020 рік дохід за оренду земельної ділянки від ТОВ «Агропрайм Холдинг» (податковий номер 36233605) в розмірі 5277,57 грн, а сума утриманого податку становить 938,43 грн (а.с. 29). Інші відомості щодо оплати оренди земельних ділянок в матеріалах справи відсутні, доказів щодо вартості озимої пшениці, яка була видана ОСОБА_1 , відповідачем не надано. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі у розмірі 19277,58грн (24555,15 грн 5277,57 грн). Враховуючи, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції правильно порахував заборгованість по орендній платі, однак в резолютивній частині помилково зазначив іншу суму (а саме 19327,68 грн), апеляційний суд вважає за потрібне змінити оскаржуване рішення в цій частині.

Щодо стягнення пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 26885,90 грн за кожен день прострочення, 3 відсотки річних у розмірі 736,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 2924,52 грн.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, у задоволенні позовних вимог в цій частині вирішив відмовити, посилаючись на те, що вказана ситуація природного характеру завдала істотної шкоди ТОВ «Агропрайм Холдинг», збитки від загибелі врожаю (з урахуванням специфіки праці, пов`язаної із вирощуванням сільськогосподарської продукції), тобто невиплата орендної плати за користування земельною ділянкою позивача за 2020 рік, сталася не з вини відповідача, а відтак в силу пункту 38 Договір оренди землі відповідач звільняється від відповідальності за прострочення сплати цих платежів, але не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання у повному обсязі (а.с. 125 зворот).

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За умовами договорів оренди землі, а саме пункту 37, від 13 вересня 2018 року (а.с.6), від 20 грудня 2018 року та від 31 грудня 2018 року за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору. Відповідно до п. 12 Договорів орендна плата вноситься після закінчення сільськогосподарського року в строк до 30 листопада поточного року. Пунктом 14 Договорів визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором по вині орендаря, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. У пункті 38 Договорів вказано, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Але, як вже зазначалося вище, докази, надані відповідачем для підтвердження відсутності його вини у невиконанні зобов`язання, носять суперечливий характер. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідач ні повністю, ні частково не погасив своє зобов`язання перед позивачем по орендній платі за землю. При цьому, відомості на підтвердження розміру завданих збитків відповідачу від загибелі урожаю до суду не надавалися. З огляду на це, не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача про те, що товариство не мало змоги сплатити заборгованість за основним зобов`язанням. А тому, враховуючи зміну розміру стягнення заборгованості по орендній платі, апеляційний суд вважає за потрібне частково задовольнити позовні вимоги в цій частині та здійснити власний розрахунок пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 16 листопада 2021 року. Розрахунок пені виконується за формулою: Пеня = С х РП х Д / 100, де С сума заборгованості за період; РП розмір пені, зазначений у договорі (у калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці); Д кількість днів прострочення. А отже, розрахунок заборгованості по пені необхідно здійснити за період з 01 грудня 2020 року по 15 листопада 2021 року наступним чином: 19277,58 грн х 0,3% х 350 днів / 100 = 20241,46 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних виконується за формулою: сума санкції = С х 3 х Д / 365 / 100, де С сума заборгованості; Д кількість днів прострочення. Таким чином розмір 3% річних за період з 01 грудня 2020 року по 15 листопада 2021 року становить:

19277,58 грн х 3% х 31 день / 366 днів / 100 = 49 грн (в період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року);

19277,58 грн х 3% х 319 днів / 365 днів / 100 = 505,44 грн (в період з 1 січня 2021 року по 15 листопада 2021 року). А всього за вказаний період 554,44 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості та в даному випадку становить 1825,18 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

В позовній заяві позивачем зазначено про понесення ним витрат на правову допомогу в розмірі 13300 грн та 337 грн на виготовлення копій документів, які просив стягнути з відповідача (а.с. 1-2). 17 січня 2022 року представник позивача подав заяву про додаткові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 4006,22 грн, які має понести позивач ОСОБА_1 (а.с.97).

Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги стороною позивача надані такі докази:

1) договір №2 про надання правової допомоги від 03 травня 2021 року (а.с. 33);

2) додаткова угода про надання правової допомоги від 03 травня 2021 року, відповідно до якої гонорар визначено в розмірі 13300 грн, який буде виплачуватися частинами доки не буде прийнято рішення судом першої інстанції. Зазначено про фактичне внесення грошових коштів: 03.05.2021 року 500 гривень, 11.06.2021 року 500 гривень, 17.07.2021 року 500 гривень, 21.08.2021 року 500 гривень, 25.09.2021 року, 29.10.2021 року 500 гривень, на загальну суму 3 000 гривень. Також в даній додатковій угоді представник позивача власноруч вказав, що отримав від ОСОБА_1 частину гонорару в розмірі 3000 грн (а.с. 34);

3) розрахунок оплати за надання правової допомоги ОСОБА_1 (а.с. 35-35 зворот), що складається з:

- витрат на правову допомогу 200 грн;

- складання та роздруківка договору про надання правової допомоги 400 грн;

- виготовлення витягу з договору 100 грн;

- ознайомлення з матеріалами 400 грн;

- складання та роздруківка адвокатського запиту 600 грн;

- складання та роздруківка заяви про притягнення до адміністративної відповідальності 800 грн;

- поїздки до Ради адвокатів Одеської області для подання заяви 900 грн;

- складання та роздруківка заяви про витребування довідки про доходи 200 грн;

- виготовлення копії документів для позовної заяви 100 грн;

- складання та роздруківка заяви до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 200 грн;

- складання та роздруківка повторного адвокатського запиту 600 грн;

- відправка адвокатського запиту та заяви до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 500 грн;

- поїздки до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області для отримання постанови 2400 грн;

- складання, роздруківка та відправлення заяви Генеральному директору АТ «Укрпошта» - 400 грн;

- виготовлення документів для позовної заяви 100 грн;

- засвідчення копій документів 200 грн;

- складання позовної заяви 2400 грн;

- складання клопотання про витребування доказів 200 грн;

- оплати судового збору 100 грн;

- виготовлення копій документів для позовної заяви 100 грн;

- поїздки до Болградського районного суду Одеської області для подання позовної заяви 2400 грн;

4) чеки послуг ксерокопії на суму 267 грн (44 грн + 177 грн + 46 грн) (а.с. 31).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

З урахуванням співмірності ціни позову, рівня складності даної категорії справ, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оцінюючи належність, допустимість та достатність наданих стороною позивача доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, апеляційний суд вважає, що позивачем доведені витрати понесені під час підготовки та безпосередньої участі в розгляді справи (а саме складання та роздруківка договору про надання правової допомоги 400 грн; виготовлення витягу з договору 100 грн; ознайомлення з матеріалами 400 грн; складання та роздруківка адвокатського запиту 600 грн; складання та роздруківка заяви про притягнення до адміністративної відповідальності 800 грн; складання та роздруківка заяви про витребування довідки про доходи 200 грн; - виготовлення копії документів для позовної заяви 100 грн; - складання та роздруківка повторного адвокатського запиту 600 грн; - складання позовної заяви 2400 грн; - складання клопотання про витребування доказів 200 грн; а також підготовка та складання письмової відповіді та заперечення на клопотання з розрахунку 150 грн х 11 год) в розмірі 7450 гривень. Інші витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За звернення до суду із позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 951,6 грн, за подання апеляційної скарги 1427,4 грн, а ТОВ «Агропрайм Холдинг» за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3721,5 грн. Позов фактично задоволено на 73%. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із позовом та подання апеляційної скарги у розмірі 1736,67 грн ((951,6 грн + 1427,4 грн) х 73%), а з позивач має компенсувати відповідачу судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1004,8 грн (3721,5 грн х 27%).

Таким чином, оскільки доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК скасовує рішення суду першої інстанції, ухвалює нове про часткове задоволення позовних вимог та змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 23 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» (вул. Білгород-Дністровська, буд. 154, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 36233605) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Болградським РС УМВС України в Одеській області від 11.03.1996 року, РНОКПП НОМЕР_1 ):

- заборгованість по орендній платі за землю за 2020 рік у розмірі 19277 гривень 58 копійок;

- пеню в розмірі 20241 гривня 46 копійок;

- 3 відсотки річних у розмірі 554 гривні 44 копійки;

- інфляційні втрати у розмірі 1825 гривень 18 копійок;

- витрати на правову допомогу у розмірі 7450 гривень;

- судовий збір за звернення до суду з позовом та за подання апеляційної скарги у розмірі 1736 гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Болградським РС УМВС України в Одеській області від 11.03.1996 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» (вул. Білгород-Дністровська, буд. 154, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 36233605) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1004 гривні 80 копійок.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький