Постанова

від 15.02.2022 по справі 480/7734/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 р.Справа № 480/7734/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Білогрищенка О.А.,

представника відповідача та третьої особи: Фадєєва В. Ю.,

свідка: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Савицька Н.В., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 31.03.21 по справі № 480/7734/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвесткомплект"

до Виконавчого комітету Сумської міської ради

третя особа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради

про визнання протиправним та скасування пункту додатку до рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноінвесткомплект", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради , третя особа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.10.2020 № 525 «Про демонтаж незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення на території міста Суми» щодо демонтажу тимчасової споруди зупинка громадського транспорту громадського транспорту № 105 «Технічне училище» по вул. Прокоф`єва.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення щодо демонтажу тимчасової споруди зупинка громадського транспорту громадського транспорту № 105 «Технічне училище» по вул. Прокоф`єва.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.10.2020 №525 «Про демонтаж незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення на території міста Суми» щодо демонтажу тимчасової споруди у складі зупинки громадського транспорту № 105 «Технічне училище» по вул. Прокоф`єва.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвесткомплект" за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Сумської міської ради суму судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2021, зокрема, призначено по справі № 480/7734/20 судово-технічну експертизу давності документа, а саме оригіналу дозволу від 17.04.2006 №39 на розміщення малої архітектурної форми. Провадження у справі №480/7734/20 зупинено до надходження результатів проведеної експертизи.

19.11.2021 до Другого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр" надійшло клопотання щодо надання оригіналу об`єкту дослідження - оригіналу дозволу від 17.04.2006 №39 на розміщення малої архітектурної форми, та щодо надання дозволу суду на повне або часткове знищення об`єкта експертизи, а також адміністративна справа №440/7734/20 без висновку експертизи.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 поновлено провадження у справі № 480/7734/20.

Враховуючи, що за результатами проведення судово-технічної експертизи давності документа об`єкт дослідження - оригінал дозволу від 17.04.2006 №39 на розміщення малої архітектурної форми буде повно або частково знищеним, з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 106 КАС України, судом не надано відповідного дозволу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, свідка, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 22.10.2020 виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення №525 «Про демонтаж незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення на території міста Суми», пунктами 1, 2 якого вирішено управлінню архітектури та містобудування Сумської міської ради ( ОСОБА_2 ) вжити заходів щодо попередження про проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення на території міста Суми згідно з додатком. У разі невиконання власником об`єкта, що підлягає демонтажу, вимог щодо усунення порушень чинного законодавства України, комісії з питань демонтажу незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення на території міста Суми (т. 1, а.с. 25-26).

Додатком до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.10.2020 №525 затверджено Перелік елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення на території міста Суми, які підлягають демонтажу, у пункті 1 якого зазначено наступний об`єкт: тимчасова споруда (у складі зупинки громадського транспорту) синьо-білого кольору, яка розташована за адресою: вул. Прокоф`єва (зупинка громадського транспорту №105 "Технічне училище" (т. 1, а.с. 27).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Техноінвесткомплект" має дозвільні документи на розміщення вищевказаної тимчасової споруди, а саме договір оренди земельної ділянки, на якій вона розташована, та паспорт тимчасової споруди, виданий у 2005 році та дозвіл на розміщення малої архітектурної форми №39, виданий 17.04.2006.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради, позивач звернуся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування та забудову території" (в редакції станом на 2005 рік), порядок отримання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами визначається місцевими правилами забудови відповідно до закону.

Порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форми власності для здійснення підприємницької діяльності на території України у 2005 році врегульовано Типовими Правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими наказом Держбуду від 13.10.2000 № 227 (надалі - Правила № 227).

Згідно з абз. 3 п. 1 Правил № 227, суб`єкти підприємницької діяльності набувають права на земельну ділянку на підставі і в порядку, передбаченими чинним земельним законодавством України, а в разі подання декількох заявок на одне й те саме місце розташування - шляхом проведення конкурсу або аукціону згідно із Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до п. 3 Правил № 227, для отримання дозволу па розміщення пересувної малої архітектурної форми суб`єкту підприємницької діяльності необхідно подати до районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (районної в міст і ради) такі документи: письмова заява за формою згідно з додатком, у якій зазначаються бажане місце та термін розміщення, функціональне призначення і характеристика об`єкта; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності в Україні; копія свідоцтва реєстрації платника ПДВ (при потребі); документ, що посвідчує право на земельну ділянку; для іноземного суб`єкта підприємницької діяльності - документи, що свідчать про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності в країні її місцезнаходження.

Згідно з п. 5 Правил № 227, відповідний орган містобудування та архітектури готує схему прив`язки установки об`єкта па топографо-геодезичній основі в М 1:500 і видає суб`єкту підприємницької діяльності дозвіл на розміщення малої архітектурної форми за формою згідно з додатком 2 у тижневий термін після подання до органу містобудування та архітектури документів, зазначених у пункті 3 Типових правил.

Відповідно до п. п. 6, 7 Правил № 227, суб`єкт підприємницької діяльності отримує дозвіл на підставі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, а також інших документів, зазначених у пункті 3 Типових правил. Відсутність одного з документів для отримання дозволу на розміщення малої архітектурної форми, зазначених у пункті 3 Типових правил, є підставою для відмови в наданні такого дозволу. У разі відмови в наданні дозволу орган містобудування та архітектури надсилає суб`єкту підприємницької діяльності мотивоване повідомлення за підписом керівника органу виконавчої влади з посиланням на конкретні підстави.

Аналогічні вимоги передбачені для розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - одноповерхова споруда площею до 30 кв.м, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон тощо (п. 2 Правил № 227).

Відповідно до п. 8 Правил № 227, для отримання дозволу на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми суб`єкту підприємницької діяльності необхідно подати до Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради документи, визначені в пункті 3 Правил.

Згідно з п. 12 Правил № 227, на замовлення суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється розроблення паспорта відповідними підприємствами, установами, організаціями.

Відповідно до п. 13 Правил № 227, у складі паспорта виготовляється план прив`язки малої архітектурної форми та благоустрою майданчика на топографо-геодезичній основі у М 1:500. креслення фасадів об`єкта з кольоровим вирішенням у М 1:200. креслення вузлів підключення до інженерних мереж у М 1:100 (при потребі). У разі розміщення групи малих архітектурних форм виконується схема їх розміщення на топографо-геодезичній основі з прив`язкою кожного окремого об`єкта, відображенням благоустрою та інженерного забезпечення майданчика в М 1:500.

Згідно з п. 14 Правил № 227, орган містобудування та архітектури перевіряє відповідність паспорта прив`язки малої архітектурної форми державним будівельним нормам і видає суб`єкт) підприємницької діяльності дозвіл па розміщення малої архітектурної форми в тижневий термін після подання до органу містобудування та архітектури документів, визначених у пункті 3.

Відповідно до п. 14 Правил № 227, дозвіл па розміщення малої архітектурної форми (далі - дозвіл), складений за формою згідно з додатком 2, - документ, що дає право суб`єкту підприємницької діяльності на розміщення малої архітектурної форми, який видається органом містобудування та архітектури за умови виникнення права па земельну ділянку (форма дозволу додається).

Тобто, за загальними правилами розміщення тимчасової споруди (кіоску) у м. Суми в 2005 році здійснювалось на підставі дозволу органу містобудування та архітектури, за умови наявності розробленого паспорта прив`язки малої архітектурної форми, який складається з плану прив`язки малої архітектурної форми та благоустрою майданчика на топографо-геодезичній основі у М 1:500, креслення фасадів об`єкта з кольоровим вирішенням у М 1:200; креслення вузлів підключення до інженерних мереж у М 1:100 (при потребі).

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності діють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2006 між позивачем та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ «Техноінвесткомплект» отримало в користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Прокоф`єва, під розміщення торгівельного кіоску (т. 1, а.с. 130-134).

Вказаний договір оренди укладався терміном до 29.12.2015, однак згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 13.06.2016 № 920/573/16 термін поновлений на той самий строк та на тих самих умовах згідно з додатковою угодою (строк дії договору по 15.10.2025 (т. 1, а.с. 138-147).

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №71253474 у користуванні ТОВ "Техноінвесткомплект" на праві оренди до 15.10.2025 знаходиться земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Прокоф`єва (т. 1, а.с. 23-24).

З метою обґрунтування позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи копії наступних документів: паспорт на тимчасову споруду зупинка по вул. Прокоф`єва (т. 1, а.с.18-20), дозвіл на розміщення малої архітектурної форми №39, виданий 17.04.2006, оригінал, якого досліджувався під час розгляду справи в суді першої інстанції (т. 1, а.с.17) та судді апеляційної інстанції (т. 2, а.с. 21), витяг з рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про встановлення та облаштування зупинок громадського транспорту" від 17.08.2005 № 441 (т. 1, а.с. 21-22).

Крім того, з пояснень свідка, наданих під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 встановлено, що останній перебував на посаді головного архітектора м. Суми - начальника управління архітектури та містобудування Сумської міської ради в 2005 році та на час виникнення спірних відносин місцевими органами влади був проведений аукціон та виділено майданчики для установлення на цих майданчиках малих архітектурних форм, після чого проведено процедуру виділу земельних ділянок та процедуру оформлення дозволів на розміщення малих архітектурних форм, в тому числі, оформлення такого дозволу ТОВ "Техноінвесткомплект".

ОСОБА_1 підтвердив, що на оригіналі дозволу на розміщення малої архітектурної форми №39 від 17.04.2006, наданого представником позивача для огляду в судовому засіданні суду, проставлений його власноручний підпис.

Також зазначено, що на той час (час видачі дозволу від 17.04.2006 №39) був великий обсяг виданих суб`єктам господарської діяльності дозвільних документів та форма цих дозволів є відповідною до форми, встановленою інструкціями того часу. Оскільки така форма була спрощеною, порівняно з нинішньою формою дозволу.

Представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції не спростовано наданих свідком пояснень, а запитання адресовані представником відповідача Бикову В.Б. не входили до кола обставин, що підлягають з`ясуванню в межах спірних правовідносин, що склались між сторонами по справі та мають значення для вирішення справи по суті.

Враховуючи встановлені по справі обставини, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а також наданими свідком поясненнями, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно сумнівів, що дозвіл №39 від 17.04.2006 оформлений належним чином та видавався взагалі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про наявність підстав для врахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 по справі № 480/4396/18, оскільки обставини встановлені по справі №480/4396/18 не є ідентичними обставинам даної справи.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Ісмаїлов проти Російської Федерації» наголошує на одному з обов`язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його «пропорційності», «справедливій рівновазі» між суспільним та приватним інтересами. Складові цього критерію не є універсальними (абсолютними), оскільки не існує чіткого, виключного переліку обставин, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення цієї «справедливої рівноваги».

«Пропорційність» є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб`єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо. Підґрунтям для висновку про додержання балансу інтересів, якщо втручання в право особи на мирне володіння майном має місце, повинен бути результат вивчення спірної ситуації, а не загальні приписи чи цитати, вирвані з контексту рішення Європейського суду з прав людини.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном не може вважатися виправданим, якщо порушення закону має суто формальний характер. Разом із тим, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» в жодному разі не є достатньою перешкодою для витребування в особи незаконно й недобросовісно відчуженого майна. Аналогічно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації» не свідчить про те, що в Україні порушники митних правил повинні звільнятися від додаткового адміністративного стягнення (конфіскації) за нормою національного закону (наприклад, ст. 471 Митного кодексу України), яка не суперечить Конвенції та визнається Європейського суду з прав людини допустимою частиною регуляторного механізму держави, що відповідає загальним інтересам суспільства.

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці Європейського суду з прав людини дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Європейського суду з прав людини розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Автономне поняття «законні очікування» не може протиставлятися положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України про пріоритетність забезпечення правового порядку. Практикою Європейського суду з прав людини і міжнародних арбітражів визнається, що принцип обґрунтованого очікування не може заперечувати право держав змінювати своє законодавство.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо судом установлено незаконність набуття права власності, відсутні підстави застосовувати концепцію «легітимних очікувань» або надати їй перевагу порівняно з нормами ст. 19 Конституції України та Цивільного кодексу України про набуття права власності.

Тобто, складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України суб`єктивне право має бути захищено в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам міст, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів зокрема, є органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у галузі будівництва, зокрема: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Враховуючи затвердження результатів проведеного конкурсу на право оренди земельних ділянок під розміщення малих архітектурних форм на зупинках громадського транспорту згідно з рішенням міської ради від 05.07.2005 № 1271- МР Про проведення конкурсу та надання в оренду земельних ділянок під розміщення малих архітектурних форм та схеми розміщення зупинок громадського транспорту в м. Суми, земельні ділянки під якими включені в цей конкурс, виконавчий комітет Сумської міської ради дозволив встановлення та облаштування зупинок громадського транспорту суб`єктам підприємницької діяльності, переможцям конкурсу, зокрема до яких належав ТОВ "Техноінвесткомплект" по проведенню конкурсу на право оренди земельних ділянок під розміщення малих архітектурних форм на зупинках громадського транспорту згідно з рішенням від 17.08.2005 №441. На підставі вказаного рішення зобов`язано управління архітектури та містобудування міської ради (Биков В.Б.) та правове управління міської ради (Єременко О.В.) розробити типовий дозвіл виконавчого комітету міської ради на встановлення та облаштування зупинок громадського транспорту у м. Суми.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт відсутності у позивача на момент прийняття оскаржуваного рішення дозвільних документів на розміщення тимчасових споруд відповідачем не доведено.

Відтак, на підставі встановлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, які підтверджують законність розміщення ним тимчасової споруди, а тому підстави для її демонтажу відсутні, у зв`язку із чим оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 по справі №480/7734/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Повний текст постанови складено 23.02.2022 року