Ухвала

від 21.02.2022 по справі 2-4945/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2771/22 Справа № 2-4945/10 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А.Г. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 лютого 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого Красвітної Т. П.

Суддів Єлізаренко І. А.,Свистунової О. В.,

ознайомившись зматеріалами справита заслухавшидоповідь судді Красвітної Т. П., про проведення підготовчих дій за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Піко" про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Піко" до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство Піко про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг відмовлено; зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство Піко до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності задоволено; визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства „ПІКО на нерухоме майно: будівлю підприємства громадського харчування та дозвілля літ.А-2, прибудову літ.а-1, загальною площею 263,9 кв.м., ганок літ. А, пандус літ.А', вентиляційна шахта, літ.А', навіс літ.Б, альтанку (тимчасова) літ. В, навіс (тимчасова) літ. Г, навіс (тимчасова) літ.Д, підпірну стінку №1, підпірну стінку №2, підпірну стінку №3, підпірну стінку №4, підпірну стінку №5, мостіння І, мостіння П, мостіння ІІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство ПІКО таким, що правомірно набуло право власності на нерухоме майно: будівлю підприємства громадського харчування та дозвілля літ.А-2, прибудову літ.а-1, загальною площею 263,9 кв.м., ганок літа, пандус літа', вентиляційна шахта, літ.а", навіс літ.Б, альтанку (тимчасова) літ. В, навіс (тимчасова) літ.Г, навіс (тимчасова) літ.Д, підпірну стінку №1, підпірну стінку №2, підпірну стінку №3, підпірну стінку №4, підпірну стінку №5, мостіння І, мостіння П, мостіння ІІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство ПІКО на нерухоме майно: будівлю підприємства громадського харчування та дозвілля літ.А-2, прибудову літ.а-1, загальною площею 263,9 кв.м., ганок літ.а, пандус літ.а', вентиляційна шахта, літ.а', навіс літ.Б, альтанку (тимчасова) літ.В, навіс (тимчасова) літ.Г, навіс (тимчасова) літ.Д, підпірну стінку №1, підпірну стінку №2, підпірну стінку №3, підпірну стінку №4, підпірну стінку №5, мостіння І, мостіння II, мостіння ІІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без введення об`єкту в експлуатацію; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства ПІКО сплачені судові витрати в розмірі 1005,00 грн.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2010 року виправлено допущені описки в рішенні суду від 22 жовтня 2010 року по справі №2-4945/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства „ПІКО про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства „ПІКО до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності; вказано в мотивувальній частині рішення (сторінка 3 абзац 4) замість назви «інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міської ради» вірну назву підприємства «інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області»; вказано в мотивувальній частині рішення (сторінка 3 абзац 13) строк дії ліцензії з 11.05.2010 року по 11.05.2015 року, замість невірно вказаного строку дії ліцензії до 11.05.2010 року; вказано в мотивувальній частині рішення (сторінка 4 абзац 6) «будівля підприємства громадського харчування та дозвілля (літ.А-2,а-1,а1,а2) за адресою: АДРЕСА_1 може експлуатуватися без обмежень згідно функціонального призначення», замість невірно зазначеного «будівля підприємства громадського харчування та дозвілля (літ.А-2,а-1,а1,а2) за адресою: АДРЕСА_1 може бути введена в експлуатацію та експлуатуватися без обмежень згідно функціонального призначення».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ДМР ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи це тим, що апелянт не є стороною по справі; судових повісток не отримувала і про існування вказаного рішення стало відомо після отримання листа КП Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації ДМР 29.12.2021.

Перевіривши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважаю, що у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року слід відмовити з таких підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційним судом встановлено, що рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ухвалене 22 жовтня 2010 року, апеляційна скарга на яке подана Дніпровською міською радою (як особою, яка не брала участі у справі) 12 січня 2022 року, тобто більш ніж через 11 років з моменту його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із пунктом 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до абзацу третього статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №2-1678/05 (провадження №14-262цс19) зазначено, що: «враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2019 року у справі №908/1141/15-г вказано, що згідно із статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування. За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права Касаційний господарський суд у складі Об`єднаної палати дійшов висновку, що у даному випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ГПК України з 15 грудня 2017 року, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Тобто у даному випадку на Комітет як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження».

Аналогічний висновок, щодо застосування положень ЦПК України неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі №2о-350/10, 15 квітня 2020 року в справі №638/11409/15-ц, 13 травня 2020 року в справі №2-2761/09, 10 червня 2020 року в справі №622/179/14-ц, 10 червня 2020 року в справі №742/1949/15-ц, 11 червня 2020 року в справі №2-о-192/2008, 30 липня 2020 року в справі №524/10259/15-ц, 09 вересня 2020 року в справі №2-о-72/08, що свідчить про усталеність такого підходу.

У вказаних постановах також сформовано висновок про те, що хоча ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), однак якщо право суб`єктів, перелічених в абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) на апеляційне оскарження припинилося до цієї дати, то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права цих суб`єктів на апеляційне оскарження, відповідно до положень ЦПК України (у редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року).

Ураховуючи викладене, на Дніпровську міську раду, як на орган місцевого самоврядування, поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

Виходячи з викладеного, встановивши, що апеляційна скарга подана Дніпровською міською радою 12 січня 2022 року після спливу одного року з моменту оголошення рішення місцевого суду від 22 жовтня 2010 року, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження по апеляційній скарзі Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Відмовити Дніпровській міськійрадіу відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Піко" про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Піко" до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П.Красвітна

Судді І.А.Єлізаренко

О.В. Свистунова